Катакомбна культурно-історична спільність епохи середньої бронзи. Виділена як археологічна культура на початку ХХ століття В.О.Городцовим, з 60-х років ХХ століття розглядається як культурно-історична спільність. Названа за конструкцією поховальної споруди. Ареал поширення: степ і південь лісостепу від Волги до Дунаю. Читати далі
Квітнянська культура – археологічна культура мідного віку. Відноситься до середньостогівської культурно-історичної спільноти. Виділена В.М.Даниленком як фаза розвитку давньоямної культури. Названа за похованням у балці Квітяній біля села Федорівка Запорізького району Запорізької області. Ареал: степове Подніпров’я та південь Лісостепового Подніпров’я. Датується другою половиною IV – першою половиною III тисячоліття до нашої ери. Читати далі
Кам’янобалківська культура – археологічна культура середньої доби верхнього палеоліту. Ареал поширення – Північно-Східне Приазов’я. Датується ХХI – ХVI тисячоліттями тому. Епонімна пам’ятка – Кам’яна Балка (Росія). Читати далі
Інгульська катакомбна культура – археологічна культура катакомбної культурно-історичної спільноти епохи середньої бронзи. Виділена О.Г.Шапошніковою. Ареал: степові басейні річок Інгула, Інгульця, Південного Бугу; деякі пам’ятки є у Дністрово-Дунайському межиріччі, Нижньому Подніпров’ї. Інгульська катакомбна культура названа за територією концентрації пам’яток біля ріки Інгул. Датується ХIХ – ХVII століттями до нашої ери. Поселення (Касперо-Миколаївка, Матвіївка) розміщені на мисах корінних берегів річок. Житла мали кам’яні остнови стін. Читати далі
Ієнівська культура – мезолітична археологічна культура. Ареал: басейни Сожу, Десни, Волго-Окське межиріччя. Датується 8,5 – 7,5 тисяч років тому. Епонімна пам’ятка: стоянка Ієнєво в Росії. Розрізняють територіальні локальні варіанти: волго-окський та деснянський (пісочноровський). Найраніші пам’ятки відомі у Подесенні та Посожжі (Гренськ, Речниця II, Коромка, Гридасове). Читати далі
Зрубна культура – археологічна культура епохи бронзи. Виділена В.О.Городцовим у 1901 – 1903 роках. Названа за способом поховання у зрубах (зруби – ями з дерев’яними конструкціями різного виду). Зараз сукупніть зрубних пам’яток, які знайдені у басейнах Волги, Дону і Дніпра, розглядається як культурно-історична область, всередині якої виділяють окремі варіанти або культури. В Україні відомі два варіанти: степовий і лісостеповий. Вони локалізуються у басейнах Сіверського Дінця та на Дніпровському Лівобережжі. Датується зрубна культура ХVI – ХII століттями до нашої ери. Читати далі
Зимівниківська культура – археологічна культура мезоліту, виділена О.Ф.Гореліком. Ареал: Північно-Східне Приазов’я. Епонімна пам’ятка – багатошарове поселення Зимівники 1. Датується VIII – V тисячоліттями до нашої ери (ранній голоцен); можливо, початок відноситься до фіналу плестоцену. Існувало два етапи зимниківської культури: перший – у межах фіналу плейстоцену – пребореал, другий – бореал. Читати далі
Зарубинецька культура – археологічна культура раннього залізного віку. Названа за могильником у селі Зарубинці Київської області, який був відкритий В.В.Хвойкою у 1899 році. Територія поширення – Середнє і Верхнє Подніпров’я (південь Білорусі, північ України). Датується III століттям до нашої ери – II століттям нашої ери. Читати далі
Дністровська культура – археологічна культура раннього мезоліту. Датується Х – VIII тисячоліттями років тому. Ареал: басейн Середнього Дністра. О.П.Черниш виділяє 4 фази культури: молодовську, оселівську, атакську, фрумушикську (пізньомезолітичну), що змінюють одна одну. Читати далі
Житло лисогубівської культури
Дніпро-донецька культурно-історична область – область неолітичних культур. Виділена В.М.Даниленком. Ареал: лісостепові райони Сіверського Дінця, ріки Псел, Подніпров’я, Нижнього Подесення, Сейма, Прип’яті. Виділяють: східнополіську, донецьку, києво-черкаську, лисогубіську культури. Читати далі