Церква

Християнство, монастирі, прощі в Галичині

Християнський ресурс, який ми рекомендуємо – shroud.com.ua, прохання відвідати

Івано-Франківська область

Івано-Франківськ

Костел Пресвятої Діви Марії в Івано-Франківську

Костел Пресвятої Діви Марії в Івано-Франківську

У центрі міста Івано-Франківськ (старі назви міста Станіславів, Станіслав) є Костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, де зараз художній музей. Над входом в костел є фігура розп’ятого Ісуса Христа, у костелі було поховано героя оборони Кам’янця-Подільського 1672 року Юрія Володиєвського, та героя оборони Відня 1683 року Станіслава Потоцького. У Катедральному соборі Святого Воскресіння УГКЦ є ікона Діви Марії у лівій частині храму і величне розп’яття Ісуса Христа у правій частині храму. На площі Ринок є Вірменський собор з копією Чудотворного образу Божої Матері (над входом у храм), оригінал якої зараз перебуває у польському місті Гданськ. Зараз у місті діє Костел Христа Царя РКЦ на вулиці Вовчинецькій – парафіян зустрічає зображення стражденного обличчя Ісуса Христа над дверима і центральне розп’яття в костелі. Із сакральних пам’яток на площі Шептицького є пам’ятник Діві Марії, на вулиці Валовій – пам’ятник Ісусу Христу.

Галицький район

Всеукраїнська Патріарша проща до галицької чудотворної ікони Матері Божої в с.Крилос УГКЦ. Відбувається у липні-серпні щороку. Прочани мають можливість оглянути численні історичні пам’ятки княжого Галича, спробувати цілющої води Княжого джерела на Крилоській горі та джерела Франціскові очі біля підніжжя пагорба.

Проща до Санктуарію Матері Божої Більшівецької, у монастирі кармелітів у смт Більшівці РКЦЗараз колишній костел кармелітів доглядають ченці-францисканці. Прочани можуть спробувати лікувальну воду із джерел у Більшівцях «Чисте джерело», «Зачарована Христина», «Наша вода», «Міреллі», «Княжа криниця». Цікава місцевість за Більшівцями тягнеться до Дністра – з одного боку ріка Гнила Липа, з іншого – пагорби, найвищий з яких – гора Котилева.

Тисменицький район

Духова криниця (криниця Іоана Предтечі) і каплиця одне із священних для галичан місць, що знаходиться в урочищі Вишновець, на межі земель Єзуполя і Сільця. За віруваннями, що прийшли до нас із глибини століть, вода з цього джерела має цілющу силу. Численні перекази оповідають про чудеса зцілення незрячих. Щороку на Івана Купала біля Криниці Святого Духа відбуваються величні нічні відправи з молитвами.

Монастир у с.Погоня. Біля Тисмениці у селі Погоня стоїть греко-католицький монастир Успіння Матері Божої чину Святого Василія Великого, який є місцем паломництва віддавна і зараз активно розвивається як центр паломництва. Згідно з історичними довідками, ця місцевість прославилася ще за часів Данила Галицького чудотворним об’явленням Матері Божої. В XVII ст. на цьому місці виник монастир. Проте він був знищений радянською владою. Навесні 2001 року віднайдено ікону, яку датують XVII ст. і вважають оригіналом чудотворного образу Погонянської Богоматері. Монастир Успіння Матері Божої чину Святого Василія Великого має статус відпустового місця рівня Гошева і Зарваниці. Зі старих будівель не залишилося жодної. Зараз на території колись великого монастиря розміщується психоневрологічний диспансер. Споруджено нові келії, на пагорбі біля кладовища височіє мініатюрна церква, до якої веде красиво обладнана хресна дорога, яка складається із дванадцяти зупинок, кожна з яких розповідає про Христові страждання.

Богородчанський район

Манявський скит. У Маняві зберігся монастир-фортеця. Православний Манявський скит заснований 1606 року вихованцем Афонського монастиря, вихідцем з Тисмениці Й. Княгиницьким. У 1611 році була споруджена перша келія, через рік збудовано Хрестовоздвиженську церкву, яка була перебудована на просторіший храм вже у 1619 році. У 1620 році монастир отримав від константинопольського патріарха Тимотея ІІ право ставропігії (автономії). У 1621 році було споруджено кам’яну монастирську фортецю з трьома вежами. Монастир мав до двох сотень ченців (середина ХVІІ століття), у його підпорядкуванні перебувало майже 600 монастирів у Галичині, Буковині, Молдавії. У 1676 році скит знищили турки, але невдовзі він відродився. Оскільки покровителями скиту були російські царі, відбудова здійснювалася на кошти Олексія Федоровича, у 1681 році була споруджена нова Хрестовоздвиженська церква. У скиті в 1698–1705 роках українськими художниками під керівництвом І. Кондзелевича було створено шедевр українського сакрального живопису — Богородчанський іконостас. За деякими припущеннями, у монастирі 1664 року було поховано гетьмана України І.Виговського, однак його могилу не знайдено. Наприкінці ХVІІІ століття монастир, за наказом австрійської влади, закрився. Відтак Хрестовоздвиженську церкву перенесли до Надвірної (згоріла у 1914 році), а іконостас — до Богородчан, зараз він перебуває у фондах Національного музею у Львові. Біля монастиря лежить Блаженний камінь із цілющим джерелом. Зараз Манявський скит — діючий православний монастир УПЦ КП, він оточений відреставрованими кам’яними стінами і вежами. Під монастирем збереглося багато підземель, частину яких відкрито для відвідування туристами. Село Манява відоме також своїм мальовничим водоспадом заввишки 18 метрів. Відстань до пам’ятки становить близько трьох кілометрів від села, та шість кілометрів від монастиря, причому цю відстань доведеться долати пішки.

Долинський район і місто Болехів

Церква в Гошівському монастирі

Церква в Гошівському монастирі

“Цариця Карпат”, ікона Гошівської Божої Матері та гошівський монастир на Ясній горі. У 1570 році лицар Кучулад побудував в урочищі Чорний Ділок церкву і монастир, хоча монахи-пустельники і раніше проживали в урочищі Красний Ділок. Коли цей ранній монастир у ХVІІ ст. спалили татари, обитель перенесли на Ясну Гору, де вона перебуває і зараз, сьогодні це греко-католицький монастир чину Святого Василія Великого. Чудотворна ікона перебувала у родині хорунжого Шугая, потім перейшла до Гошовських, у 1736 після чудотворного сяяння ікона була передана Гошівському монастирю. Митрополит Лев Шептицький після проведення церковного розслідування окремим декретом проголосив ікону чудотворною. У 1950 році радянські власті закрили монастир, організувавши тут притулок для дітей з особливими потребами, тоді ж зникла ікона, оригінал не можуть знайти донині. Сучасна копія була відтворена у Римі отцем Ювеналієм Мокрицьким і освячена Папою Римським Іваном Павлом ІІ. У 2009 році Папа Бенедикт ХVІ благословив і освятив золоті корони. Гошівський монастир оголошено “великою Базилікою”, його прилучено до великих Маріїних відпустових місць Католицької церкви, тут відбувається щорічна проща.

Калуський район і місто Калуш

Джерело святого Іоана та Свято-Михайлівський чоловічий монастир УАПЦ. У селі Підмихайлівці на Лисій (Чорній) горі з ХІV ст. існував монастир, тут була підземна церква з іконою Архистратига Михаїла. Згодом були побудовані наземні будівлі, але монастир неодноразово був знищений татарами і занепав на початку ХVІІ ст., тоді монахи після чергової татарської руйнації втекли до лісу біля Грабівки, де заснували невеликий монастир, зараз урочище “Монастирець”, за переказами монахи згодом перейшли до Манявського скиту. У 1999 році на місці монастиря було встановлено пам’ятний хрест, а в 2007 році почалося відновлення обителі. На Лисій (Чорній) горі є цілюще джерельце святого Іоанна.

Коломийський район і місто Коломия

Монастир бернардинців, смт Гвіздець. У селищі міського типу Гвіздець Коломийського району зберігся монастирський комплекс бернардинців із костелом, дзвіницею та келіями ХVІІІ століття. Костел Непорочного Зачаття Діви Марії і Святого Антонія зводився у 1723–1735 роках. Усередині він багато прикрашений ліпниною, різьбою та живописом. Дзвіниця побудована 1723 року, до неї примикали стіни, що оточували монастирський комплекс і до нашого часу не дійшли. Вважається, що скульптури, які збереглися на території монастиря, створив талановитий скульптор Георг Пінзель. Перед входом до костелу стоїть скульптура святого Антонія.

Спасо-Преображенський Угорницький монастир УАПЦ. Угорницький Свято-Михайлівський монастир був заснований на початку ХVІІ століття Адамом Балабаном та проіснував до 1812 року. 27 листопада 1612 р. Угорницький монастир, життя й побут якого будувалися на суворих аскетичних правилах, принесених прп. Іовом Княгиницьким з Афону, одержав грамоту на володіння земельними угіддями з умовою довічного перебування під омофором Константинопольського патріарха. Меценатами Преображенського монастиря були Адам та Олександр Балабани, Андрій та Йосиф Потоцькі, Павло та Йосиф Шумлянські, митрополит Петро Могила. Ігуменами монастиря були засновник Манявського скиту Йов Княгиницький та перший письменник і святий з Покуття Йов Почаївський. З дерев’яної архітектури варто оглянути церкву Юрія Побідоносця в селі Угорники біля Отинії. Цей храм побудовано 1752 року, дзвіницю — 1751 року. Ці споруди цікаві не стільки архітектурою, як історією — у них зберігається все, що залишилося від Угорницького монастиря, зокрема, дзвін на дзвіниці, датований 1685 роком. У храмі збереглася церковна література, зокрема видання ХVІІ століття Києво-Печерської лаври та Почаївської лаври. Монастир було відновлено Українською Автокефальною Православною Церквою у 2003 році. Площа обителі – 10 га, тут є сад, пасіка. Зараз обитель діє під назвою Спасо-Преображенський Угорницький монастир. На території монастиря діють два храми: Спасо-Преображенський (1856 р.), перенесений з с. Тюдів Косівського р-ну в 2003 р., та Введення Пресвятої Богородиці (1853 р.), перенесений з с. Делева Тлумацького р-ну в 2007 р. В обителі знаходиться цілюще джерело «Дзвіньоха», де обладнано купальню. В монастирі постійно перебувають святині Православної Церкви – частки мощів прп. Іова Почаївського; прпп. отців Києво-Печерських: Варлаама-ігумена, Никодима-просфорника, Марка-гробокопателя; священномученика Макарія, митрополита Київського; вмч. Меркурія Кесарійського.

Міська рада Яремче

У передмісті Яремча Дорі є греко-католицький студитський монастир із храмом 1938 року побудови. В цьому монастирі проводяться прощі, зустрічі християнської молоді.

Львівська область

місто Львів

У львівському соборі св.Юра УГКЦ є восьма (з дев’яти найбільш точних) копія Туринської Плащаниці. Її виготовленням займайвся римський Центр сіндології (наука з вивчення Плащаниці) за благословенням Папи Римського Івана Павла ІІ, а освячував Бенедикт ХVІ.

Жидачівський район

Гніздичів-Кохавине. За чотири кілометри на південь від Жидачева є невеличке село Кохавино, яке відноситься до смт. Гніздичів, тут вшановують ікону Кохавинської Богородиці. Ікона збирала багато паломників – під час коронації ікони у 1912 році на цю подію прибуло біля 200 тисяч паломників. Перед Другою світовою війною монахи єзуїти забрали ікону до Польщі, де вона і зараз зберігається у костелі міста Глівіци, у Кохавино залишилася її копія. Піші прощі сюди організовують з Жидачева та Стрия, а монахи поступово відроджують храм.

Жовківський район

Крехів. Монастир отців Василіан заснований тут на початку XVII століття. У загальному вшануванні в народі була чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яку подарувала монастиреві родина Красовських зі Львова. Після ліквідації радянською владою василіанських монастирів, у тому числі й Крехівської обителі, чудотворну ікону Матері Божої було передано у 1949 році до церкви св. Парасковії, яка знаходиться на Підзамче у м. Львові. З відродженням УГКЦ і Василіянського Чину в Україні чудотворну ікону Матері Божої разом зі збереженими дарами влітку 1990 року було перенесено до церкви св. Онуфрія, а потім з урочистою процесією – до василіанської монастирської церкви св. Миколая в Крехові. Відпусти у Крехівському василіянському монастирі відбуваються на літнього Миколая і Преображення Господнього.

Село Монастирок, Заглина. На Монастирськiй ropi, у XV-XVI ст. був монастир бiглих монахів отцiв Василiян. Від нього у Монастирку залишилась лише частина муру. На місці монастиря згодом у 1784році побудували першу церкву. Вона згоріла, як і наступна відбудована, під час другої світової війни. Сьогоднішня церква Успіння Пресвятої Богородиці у Монатирку – історично третя. Від найпершої залишилася лише дзвінниця. У ХVІІ столітті тут зафіксовано з’явлення Діви Марії, з цією подією пов’язане джелело з цілющою водою, біля джерела споруджено каплицю.

Жовква, храм Пресвятого Серця Христового, мощі св.мученика Партенія.

Золочівський район

Глиняни. В 1624 році в містечку було побудовано дерев’яну Церкву Успіння Пресвятої Богородиці. У 1936 році у церкві відбулося чудо надприроднього відновлення облазу Ісуса Христа, що підтвердила комісія Львівської Консисторії УГКЦ. Папа Римський, Пій XI, спеціальним декретом благословив коронування образа Розп’яття Ісуса Христа та надав право відпустів у певні свята: Вознесіння Христового, Пресвятої Євхаристії, Різдва святого Івана Хрестителя, Успіння Пресвятої Богородиці і Воздвиження Чесного Хреста Ісуса Христа. Після років радянської влади у 1988 році церкву було повернено вірним. З того часу кожен бажаючий може підійти до чудодійного образа і з вірою та молитвами шукати в ньому допомоги для себе.

Перемишлянський район

Унів вже на початку XIV ст. Унівська лавра (тоді ще монастир) згадується як відомий духовний центр Галичини. Після одного татарського нашестя монастирем до 1574 року опікувався шляхтич Олександр Ванько Лагодовський (опікувався монастирем до 1574 р.). За переказом, зенедужавши на хворобу ніг, Ванько побачив у сні Богородицю, яка порадила йому шукати неподалік у лісі цілюще джерело. Чудесно зцілившись, шляхтич дає обітницю відродити знищену обитель. В XVI ст розпочалося будівництво мурованої оборонної церкви над джерелом, а згодом – чотирьох наріжних веж та мурів. Зберігся надгробок Лагодовського, він зберігається в Олеському замку. Окремо від будівель чоловічого монастиря на Чернечій горі була жіноча Преображенська обитель, яку ліквідували у 1763 р. Адрій Шептицький на початку ХХ ст. він передав монастир ченцям Студійського Уставу і невдовзі надав статус Лаври. Розвиток монастиря припинився з приходом радянської влади та арештом в 1947 р. архимандрита Климентія. Через 40 років монастир відродився, зараз тут відбуваються багатолюдні щорічні прощі.

Тучне. У храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії вже понад 300 років зберігається Тучнянська Чудотворна ікона. Сучасний храм Благовіщення Пречистої Діви Марії – це третя церква, збудована у с. Тучному. Перша церква Покрови Пресвятої Богородиці існувала у XVII столітті, друга церква Благовіщення Пресвятої Богородиці збудована у 1690 р. на місці з’яви чудотворної ікони Богородиці, сучасний кам’яний храм Благовіщення Пречистої Діви Марії у с. Тучному збудовано у 1900 році на місці старої дерев’яної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці. У 1943 р. церква Благовіщення Пресвятої Богородиці спершу була перетворена на будинок ритуальних послуг, а у 1960 р. – закрита. У 1991 році храм віддали греко-католицькій церкві, цього ж року відновилися відпусти у храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії. Біля гори, де у ХVІІ ст. з’являлася Богородиця, є джерело, біля неї споруджена Каплиця Відвідин Найсвятішої Діви Марії Святої Єлизавети.

Пустомитівський район

Раковець. Під пагорбом, на якому стоїть церква Маковеїв, протікає джерело з цілющою водою. Колись у костелі Святого Валентина зберігалася чудотворна ікона, що була з’явилася на дереві, однак з приходом радянської влади поляки забрали її до Польщі.

Яворівський район

Страдч. На Святій Страдецькій горі ще у ХІ столітті почав діяти місцевий печерний монастир, монахи вирубали кам‘яному пагорбі чисельні підземні коридори з келіями, печерною церковцею, печерний монастирський комплекс зберігся до наших днів. Згаданий монастир проіснував тільки до 1243 року, коли його спалили татари. Життя відновилося перед Другою світовою війною, коли осередок Лаври обмуровано і освячено в 1939 році, як церкву Матері Божої Нерушимої Стіни. Хресній дорозі Папа Римський Пій ХІ своєю грамотою з 1936 року надав статус Єрусалимської (з Єрусалимськими відпустами). Це означає, що участь в Страдецькій Хресній Дорозі прирівнюється за своїми ласками і заслугами до участі в Єрусалимському Хресному Ході, яким колись проходив Господь наш Ісус Христос. Іншою особливістю Святої Страдецької Гори – є місцевий парафіяльний храм Успіння Пресвятої Богородиці, який датується 1795 роком, в ньому є копія чудотворної ікони Матері Божої Нерушимої Стіни. Страдч дав світові і Христовій Церкві також двох блаженних мучеників: блаженного священномученика Миколая Конрада і блаженного мученика Володимира Прийму. Після років радянської влади монастир відновив свою діяльність у це відпустове місце здійснюються прощі.

Дрогобицький район

Ікона Грушівської Божої Матері. Про церкву в с. Грушеві відомо з 1515 р., у 1923 р. на місці старого храму нову дерев’яну святиню, яка була згодом закрита радянською владою. У Львівському Національному музеї ім. Андрея Шептицького зберігається ікона з іконостасу Богородиці Одигітрії з пророками, з ХV ст., що походить з Грушова, вважається що ця ікона є чудотворною. Історія повідає, що на місці теперішньої церкви в Грушові на початку ХІХ ст. росла верба, в дуплі якої з’вилася вода, ніби в криниці. На гілках була почеплена ікона, але чи та що в музеї чи та що зараз в церкві, невідомо. Біля верби згодом спорудили каплицю, потім – церкву. Перемиський Єпископ Преосвященний Кир Костянтин Чехович виклопотав перед святішим Апостольським Престолом право надання в цій церковці повного відпусту всім вірним, які в днях Пресвятої Тройці, Успення Пресвятої Богородиці та Воздвиження Чесного Хреста Господнього там сповідаються, причащаються і побожно моляться в наміренні святішого Отця Папи Римського. Відповідні грамоти – одна видана Святішим Апостольським Престолом 5 лютого 1901 р., а друга – Преосвященнішим Єпископським Ординаріятом у Перемишлі 6 травня 1901 р. – поміщені по боках престолу Пресвятої Богородиці. У 1959 році за розпорядженням радянських властей церковця була закрита. У в Грушеві об’явилась Пречиста Діва Марія, це спричинилося до відновлення і розвитку святині. В 1989 році церква перейшла до УГКЦ, у 1993 році у Грушові відправив Літургію Блаженніший Патріарх Мирослав-Іван Кардинал Любачівський. На даний час чудотворна ікона Грушівської Матері Божої знаходиться у церковці Пресвятої Тройці, де є також криниця з цілющою водою.

Самбірський район і місто Самбір

Самбірська ікона Божої Матері або Матір Руського краю – чудотворна коронована ікона Богородиці, що знаходиться в церкві Різдва Пречистої Діви Марії у м. Самбір. Самбірська Богородиця намальована олійними фарбами на кипарисовій дошці товщиною півтора сантиметра, має вгорі напис латинськими літерами Mater Deo (Мати Божа). За переказом Самбірську ікону Богородиці намалював євангелист Лука, її привезли до Самбора два грецькі купці напочатку ХVII ст. 15 вересня та 17 жовтня 1727 року відбулося перше чудо – ікона плакала. На прохання пароха ікона перейшла до парафіяльної церкви Різдва Пречистої Діви Марії, де вона знаходиться донині. Спеціальна церковна комісія визнала плач Богородиці на іконі надприродним явищем і вважала, що ікона є чудотворною. З того часу відомо багато зцілень людей, які молилися перед іконою. У 1928 році Папа Римський Пій XI коронував ікону Папською короною, акт коронації здійснив владика Йосафат Коциловський у свято Успення Пресвятої Богородиці 28 серпня 1928 року. 3 грудня (з можливим перенесенням на неділю) встановлено днем почитання Чудотворної Самбірської ікони Пресвятої Богородиці, а 15 лютого – днем її віднайдення. Також у храмі Різдва Пречистої Діви Марії зберігається мощі св.Валентина.

Старосамбірський район

Лаврівський монастир Чину св. Василія Великого, заснований ще в ХІІІ ст., став важливим осередком духовності, культури, науки та освіти, завжди був місцем прощ.  Частина мощей св. Онуфрія  зберігалась у Лаврові протягом ХІІІ-ХV ст.. у Лаврові. Згодом реліквія зникла під час татарського нападу, але можливо вона просто була захована в монастирі і донині не знайдена. Своїм ім’ям Лаврів завдячує Лавру, це чернече ім’я великого литовського князя Войшелка Мендовговича, котрий був кумом князя Лева Даниловича, а в 1252-1254рр. перебував ченцем у в Онуфрієвському монастирі в Лаврові. Перед смертю князь Лев Данилович постригся в ченці і помер 1301 року, поховали його в Лаврові. У 1939р. радянська влада закрила монастир, у 1994 році монастир було відновлено.

У селі Биличі у лісі є Чудотворне джерело, біля якого за переказами з’являлася Діва Марія, тут стоїть невелика капличка. Зараз це відпустове місце відвідують тисячі людей, є свідчення про чудесні зцілення від різних недуг. До відпустового місця у Биличах двічі на рік організовується багатотисячна проща: у Неділю всіх святих (1 неділя після Зіслання Святого Духа) та на свято Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня. У ці дні є повний відпуст, якщо людина посповідається та прийме Пресвяту Євхаристію.

Тернопільська область

Бучацький район

У селі Рукомиш є травертинові скелі, в них висічені печери, є церква св.Онуфрія 1768 р., костел 1903 р. і дуже красива хресна дорога. За переказом, тут був печерний монастир ще у ХІІІ ст. У церкві зберігається скульптура св.Онуфрія роботи Йогана-Георга Пінзеля. За вівтарною частиною церкви є невеликий водоспад з цілющою водою і облаштовано облаштовано невеликий басейн. Віруючим здається, що місцева вода цілюща. Печерний комплекс містить багато скульптур і дуже цікавий, в Західній Україні немає подібної оригінальної пам’ятки. Вшанування святині відбувається 28 серпня.

Руїни монастиря у урочищі Монастирок. На півдні від Бучача, біля села Жизномир, лежить мальовниче урочище Монастирок, де можна оглянути залишки укріпленого монастиря ХV століття та триметровий водоспад. Монастир знаходиться у лісі, на відстані приблизно два кілометри від села, і знайти його досить важко, однак для поціновувачів старовинних недоторканих руїн це справжня знахідка, адже таких віддалених від населених пунктів пам’яток залишилося доволі мало.

Кременецький район

Свято-Успенська Почаївська лавра — православний чоловічий монастир УПЦ МП у Почаєві, найбільша православна святиня Волині і друга за значенням після Києво-Печерської лаври. За легендою, монастир заснували у ХІІІ століть монахи Києво-Печерського монастиря, однак в документах обитель вперше згадується у 1527 році. У 1597 році Анна Гойська подарувала монастирю чудотворну ікону Божої Матері, вважається, що через покровительство цієї ікони турки відступили від обителі у 1675 році. З 1713 до 1831 року монастир був греко-католицьким, Чину Святого Василія Великого. Папа Римський Климент ХІV визнав ікону чудотворною, вона була коронована 8 вересня 1773 році о.Сильвестром Рудницьким. Греко-католики спричинилися до значної розбудови монастиря, було споруджено головний храм Лаври – Святоуспенський. У 1831 році монастир знову став православним. В Успенському Соборі за невеликою латунною огорожею біля першої колони знаходиться слід правої Стопи Пресвятої Богородиці. Над Стопою, подібно древньому вівтарю, ковчег з шовковим платом. На платі — зображення Стопи Богородиці, за ним на стіні відлите з бронзи, прикрашене золотом, сріблом барельєфне зображення явлення Богоматері. Під ковчегом — на камені знаходиться слід Стопи, з якого б’є джерело. В Успенському Храмі, над Царськими вратами, в зіркоподібному, сяючому різнокольоровими каменями кіоті — чудотворна Почаївська Ікона Богородиці. З обителі походять святі – Мефодій Почаївський, Йов Почаївський, Амфілохій Почаївський.

Теребовлянський район

Зарваниця – величний марійський центр Західного Поділля. За переказами монастир був заснований у ХІІІ ст. монахом з Києво-Печерської лаври, одна перша згадка – у 1458 році. У центрі містечка Зарваниця у дерев’яній церкві була чудотворна ікона Божої Матері та чудотворний образ Розп’ятого Спасителя, який коронував в 1742 році львівський митрополит Атанасій Шептицький. У 1754 році спорудили мурований храм Пресвятої Трійці. В 1867року заходами пароха о. Порфирія Мандичевського урочисто короновано ікону Зарваницької Матері Божої, а старанням кардинала Івана Сімеоді папа Пій IX надав Зарваниці відпустового значення. Відтоді починаються відпустові дні, коли тисячі прочан відвідують це святе місце. У 1893 році біля джерела вимурувано каплицю. Радянська влада у 1944 році знищила дерев’яну монастирську церкву, через два роки – монастир, а 1961 року – каплицю, джерело обгородили колючим дротом. Монастир почав відроджуватися у 1988 році, тоді ж ікона, яку переховували від радянської влади повернулася до храму Пресвятої Трійці. Папа Римський Іван Павло II у червні 2001 року помолився біля цієї ікони, яка була привезена із Зарваниці до Української греко-католицької церкви на Аскольдовій могилі у Києві.

Чортківський район

В монастирі в Улашківцях зберігаються дві чудотворні ікони: старішу — святого Івана Хрестителя, і новішу — Пресвятої Богородиці з Ісусом (Одигітрія). Обидві можна побачити біля іконостасу базиліки. Монастир було засновано на початку ХІVст., перші ченці поселилися у скелях, в печері, поряд з цілющими джерелами. Скельна обитель збереглася до наших днів, келія невелика, з віконцем у сторону ріки. До скелі прибудована старовинна каплиця Різдва Івана Хрестителя, яку місцеві жителі називають “Святий Ян”. Приблизно у 1730 р., коли настоятелем уже був отець Йосиф Брилінський, монастирську церкву за згодою митрополита Атанасія Шептицького перенесли зі скелі на гору. Цей храм освятили під іменем Благовіщення. Уже тоді часи у монастирі був відпуст на свято Різдва Івана Хрестителя, Різдво Пресвятої Діви Марії, Усікновення глави Івана Хрестителя, та Преображення Господнього. Останній скасували, коли розібрали однойменну церковцю, що стояла безпосередньо над каплицею Різдва Івана Хрестителя. Натомість додали відпуст на свято Благовіщення Діви Марії. У ХVІІІ столітті монастирю подарували чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, копію Ченстоховської ікони Богородиці. У 1867 р. ікону перенесли до новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці. У 1946 році монастир закрили. У 1990 р. монастир почали відновлювати, чудотворний образ Богородиці перенесли на Ясну гору, віднайшлася і чудотворна ікона святого Івана Хрестителя. Монастир є відпустовим місцем.

Закарпатська область

Великоберезнянський район

Святомиколаївський монастир у Малому Березному. Поблизу села Малий Березний на початку XVІІ ст. виник невеликий монастирець. В 1742 р. , за ігумена Гедеона Пазина за сприяння єпископа Гавриїла Блажовського було збудовано кам’яну церкву св. Трійці, а також монастирські приміщення із 18 келіями. У 1926 р. Святомиколаївський монастир в Малому Березному перейняли обновлені Василіяни, які активізували душпастирську і місійну працю – особливо під час відпусту на Зелені Свята та в інші літні празники. У 1945 році монастир закрили, відновилася обитель у 1991 році. У 2000 р. у цю василіянську обитель подарували чудотворну ікону Божої Матері.

Іршавський район

Нижнє Болотне, Джублик. У 2002 році двом дівчатам поблизу села Нижнє Болотне, в урочищі Джублик біля джерела з’явилася Діва Марія. Зараз це місце розбудоване і облагороджене, сюди приходять багато паломників.

Хустський район

Боронявський монастир було засновано у 1716 році, коли ієромонах Іван Козак збудував невелику дерев’яну церковцю й самітню келію. Монахи кілька десятиліть жили в печерах у лісі неподалік монастиря. Одному з них з’явилася Мати Божа, яку згодом, згідно з його розповіддю, намалював на полотні ієромонах Йоанікій Базилевич і подарував монастиреві на Благовіщення 1785 року. За чудотворні зцілення, які діялися при цій Іконі, в кінці ХVІІІ ст. на основі подань Духовної комісії, її було визнано чудотворною, і згідно декрету Папи Лева ХІІІ від 28 березня 1893 року, короновано. У 1788 р. австрійська влада закрила монастир. Коли переслідування минулося, монахи збудували нову дерев’яну церкву і монастир. У 1893 році Папа Лев ХІІІ своїм декретом наділив монастир трьома відпустами – на свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, святого пророка Іллі та Воздвиження Чесного Хреста. У 1947 році монастир закрили, монастир повернули греко-католицькій громаді у 1990 році. У 2001 році спорудили нову церкву.

Хмельницька область

Волочиський район

Розписи в костелі Окопів

Розписи в костелі Окопів

Чудотворний Образ Ісуса Тарнорудського Милосердного в Костелі Божої Матері Святого Скапулярія. Костел спорудили у ХVІІ ст., у ньому був Чудотворний образ Ісуса Христа, він знаходився за трьома заслонами в головному вівтарі, у 1773 року образ «одягли» у срібні шати з золоченою короною. У 1920 році чудотворну ікону рятували від радянської влади, вона опинилася у польському містечку Зельонка Паслецька, де перебуває донині. Тарнорудський храм закрили, у ньому влаштували склад міндобрив. Виписка з архіву про пограбування Тарноруди совєтами: «Из храма в местечке Тарноруда было конфисковано 16 килограммов золота и серебра так называемых квот. В этом приходе находился чудотворный образ Иисуса Милосердного. Люди, которые с верой молились возле этого образа, в чудесный способ исцелялись от неизлечимых болезней. Благодарные за исцеление верующие люди складывали в дары свои благодарности кольца, цепочки, изготовленные из разных драгоценных металлов разные части человеческого тела и так далее». У 1990-ті роки святиню повернули віруючим. Стан костелу був жалюгідний, але зараз його відновлюють, відновилися прощі до Тарноруди.

Костел в Окопах

Костел в Окопах

Реліквії, пов’язані з Ісусом Христом в УкраїніУ монастирі св.пророка Іллі м.Одеса зберігається частинка колючки від тернового вінця, який поклали на голову Ісуса Христа римські воїни під час бичування, а також частина цвяха, яким прибивали одну з рук Христа до дерев’яного хреста. Також тут стверджують, що у монастирі є волосина Христа, частина його ризи, камені з Голгофи і з Гетсиманського сади, а також частина крові Спасителя. Частинки Господнього Хреста зберігаються в Почаївській Лаврі, в ужгородському і вінницькому Хрестовоздвиженських соборах, в Успенському соборі Мукачево, в Спасо-Преображенській церкві Київської області, в храмі Ікони Божої матері “Іверська” м.Дніпропетровськ (тут же зберігається точна копія Туринської Плащаниці), в Інкерманському монастирів під Севастополем, в катедральному Петропавловському соборі Симферополя, Свято-Параскевій обителі (Крим), в корецькому монастирі Свято Трійці, татарбунарській Преображенській жіночій обителі, вінницькому храмі святої Ксенії Петербурзької, Різдва Богородиці жіночому монастирі (с.Белевські Хутори Волинської області), Покровському катедральному соборі Ізмаїла, Нікольському катедральному соборі Алчевська, вінницькому Хресто-Воздвиженському храмі. У Свято-Нікольському храмі у м.Севастополь зберігається частинка Хреста, частинки від яслей Ісуса і стола Таємної Вечері. Уламки каменя, на який було покладено тіло Ісуса зберігаються у Покровській чоловічій обителі м.Харків, у храмі св.Ксенії Петербурзької (Вінниця), в ізмаїльській Покровській церкві, а також в Нікольському соборі Покрова Божої Матері жіночого монастиря м.Київ, де також є частинка Хітона Спасителя. З важливих святинь слід відзначити Монастир кармелітів босих у Бердичеві РКЦ, храм Софії та Києво-Печерську Лавру у м.Київ, Святогірський монастир у Донецькій області.

Сайт про найважливіші християнські реліквії світу та місця паломництва

Відношення християнства до абортів

Католицькі храми на Західній Україні

Святкування Спаса та інші свята серпня

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *