Зрубна культура

КерамікаЗрубна культура – археологічна культура епохи бронзи. Виділена В.О.Городцовим у 1901 – 1903 роках. Названа за способом поховання у зрубах (зруби – ями з дерев’яними конструкціями різного виду). Зараз сукупніть зрубних пам’яток, які знайдені у басейнах Волги, Дону і Дніпра, розглядається як культурно-історична область, всередині якої виділяють окремі варіанти або культури. В Україні відомі два варіанти: степовий і лісостеповий. Вони локалізуються у басейнах Сіверського Дінця та на Дніпровському Лівобережжі. Датується зрубна культура ХVI – ХII століттями до нашої ери.

Питання походження зрубної культури дискусійне. Відповідно до однієї точки зору, вона не має коренів в Україні і виникла як наслідок міграції зі сходу (Середнього Поволжя). В результаті змішування зрубних племен із місцевим населенням (носіями культури багатопружкової кераміки) і виникла зрубна культура України. На думку інших дослідників, зрубна культура по всій території поширення формувалася приблизно одночасно на місцевому грунті. Єдиного центру походження зрубної культури не існувало. Належність зрубних племен до іраномовного етнічного масиву не викликає сумніву.

БронзаПам’ятки зрубної культури представлені поселеннями, похованнями і скарбами. Поселення (Іллічівка, Рубці, Усово озеро, Янохине) розміщувалося у заплавах – на дюнах і залишках корінного берега. Існували хутірське планування та вуличне планування. Основний тип жител – землянки глибиною 1 на 1,2 метри прямокутні, розмірами від 6 на 8 до 7 на 7 метрів. Стіни обкладені брусками та плетінням. У деяких житлах – земляні лежанки вздовж стін. На поселеннях поблизу мідніх родовищ Донбасу (Калинівка, Клинове, Пилипчатине) виявлені численні залишки металургійного виробництва – горни, шлаки, уламки матриць.

Поховання знайдені в курганах і грунтових могильниках. Кургани утворюють групи з 5 – 10 насипів. Під одним насипом декілька поховань. Деякі кургани круглі видовжені. Найпростішим типом могильної споруди є грунтова яма. Влаштовувалися також зруби з 4 брусків або колод, закріплених пазами. На дні, поверх дерева – мата з очерету або дубової кори. У засипці нерідко зустрічається вугілля, попел, обпалені кістки тварин. В похованнях знайдені кістки коней. Небіжчики лежать у скороченому стані, найчастіше на лівому боці головою на схід. Відомо порівняно незначна кількість поховань з тілоспаленням. Розбіжність у розмірах поховання і набору інвентаря відбиває складну багатоступеневу організацію соціальної структури зрубного суспільства.

До зарубинецької культури відноситься декілька скарбів бронзових виробів (Кабаківський, Лобойківський, Райгородський). Посуд: слоїки, гострореберні горщики. Орнамент складається з відбитків мотузочки, зубчастого штампа (геометричні композиції). Відомі дерев’яні посудини з фігурними бронзовими облямівками. Металеві вироби представлені серпами, кельтампи, вислообушними сокирами, ножами, кинджалами, скроневими підвісками, перснями.

Серед кам’яних знарядь – сокири, молотки, зернотерки, ливарні форми. Вироби – кременю: скребки, ножеподібні знаряддя, проколки. Численні кістяні та рогові вироби: псалії, шила, наконечники стріл, гарпуни, підвіски, гудзики.

Носії зрубної культури були осілим населенням з високим рівнем розвитку ремесел, землеробства, скотарства.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *