Зарубинецька культура

КерамікаЗарубинецька культура – археологічна культура раннього залізного віку. Названа за могильником у селі Зарубинці Київської області, який був відкритий В.В.Хвойкою у 1899 році. Територія поширення – Середнє і Верхнє Подніпров’я (південь Білорусі, північ України). Датується III століттям до нашої ери – II століттям нашої ери.

Відомі заплавні та мисові поселення, деякі з них були захищені валами та ровами (Пилипенкова Гора, Бабина Гора, Великі Дмитровичі, Зарубинці, Монастирьок). Житла – наземні, ледь заглиблені у материк площею від 18 до 21 квадратного метра. На півдні житла мали каркасну основу, на півночі житла мали дерев’яну основу. Могильники безкурганні (Корчувате, Пирогів, Бучак, Дідов Шпиль). Поховальний обряд – кремація.

Кераміка – ліпна, часто з лощеною поверхнею. Характерні «миски зарубинецького типу» – глибокі реберкуваті миски з лощеною поверхнею. Гончарам зарубинецької культури був відомий повільний ручний гончарний круг. Трапляється також імпортна гончарна кераміка.

Крім гончарства розвинуто металоробне виробництво – відомі майстерні (Лютеж). Із заліза виготовляли знаряддя праці та зброю. Виділяється декілька локальних варіантів культури: середньодніпровський, прип’ятсько-поліський, верхньодніпровський, подесенський. Носії зарубинецької культури займалися землеробством, скотарством, мисливством, рибальством. Етнічна приналежність носіїв зарубинецької культури, імовірно, слов’янська.

Карта

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *