Лукашівський тип пам’яток трипільської культури мідного віку. Епонімна пам’ятка – поселення на ріці Трубіж (притока Дніпра), це поселення було відкрите В.В.Хвойкою. Ця археологічна пам’ятка досліджувалася Т.С.Пассек, Ю.М.Захаруком, В.О.Круцом. Лукашівський тип поширений у Середньому Подніпров’ї. Датується початком етапу СІІ трипілля (перша половина ІІІ (середина IV) тисячоліття до нашої ери). Читати далі
Лужицька культура – археологічна культура кінця бронзової доби – початку залізного віку. Сформувалася у ХIV – III століттях до нашої ери в басейні ріки Одер на базі предлужицької та тшинецької культур. Ареал: Східна Німеччина, Польща, Північна Чехія і Словаччина. Це одна з культур полів поховальних урн. Читати далі
Культура лінійно-стрічкової кераміки – археологічная неолітична культура. Ареал: лісостепові районі Західної Волині і Верхнє Подністров’я. Названа за орнаментацією кераміки. Датується другою половиною V тисячоліття до нашої ери. Читати далі
Культура лійчастого посуду – археологічна культура мідного віку. Названа за типовою формою посуду келиха з лійчастою формою шийки. Поширена на території від південної Швеції до західних областей України. Датується другою половиною IV – першою половиною III тисячоліття до нашої ери (другою половиною V – першою половиною IV тисячоліття до нашої ери). Читати далі
Лисогубівська культура входить до дніпро-донецької культурно-історичної спільності. Виділена В.І.Неприною. Ареал: низов’я Сейму, Десни, середні течії Псла та Ворскли. Названа за поселенням Лисогубівка. Датується кінцем V – першою половиною IV тисячоліття до нашої ери. Склалася на дніпродонецькій основі в результаті асиміляції окремих груп середньодонського населення. Поселення: нижні шари Лисогубівки, Погоріловки-Вирчища, Гришівки. Житла наземні, прямокутні, каркасної конструкції, площею від 20 до 70 квадратних метрів, іноді з сіньми. Усередині – від одного до трьох вогнищ. Читати далі
Липська культура – археологічна культура верхнього палеоліту. Ареал: Волинсько-Подільська височина. Епонім – стоянка біля села Липа Копинського району Рівненської області. Липська культура датується раннім часом верхнього палеоліту – кінцем малого текснинського міжльодовиків’я – початком осташківського зледеніння (біля 30 – 20 тисяч років тому). Читати далі
Лебедівська культура – археологічна культура пізньої бронзи. Епонімна пам’ятка – поселення у селі лебедівка Верхньодубчанського району Київської області, це поселення було виявлено О.П.Савчуком у 1951 році. Культура виділена С.С.Березанською. Територія її поширення чітко не визначена. Центр лебедівської культури – Придніпров’я між ріками Прип’ять та Рось. На лівому березі Дніпра багато пам’яток лебедівської культури виявлено між Дніпром та Десною. Датується лебедівська культура ХI – ХIII століттями до нашої ери. Лебедівська культура склалася на місцевій основі (сосницький варіант східнотшинецької культури при деякому впливі сусіхніх зрубної та бондарихинської культур. Читати далі
Латенська культура на території Украни зосереджена у Закарпатті, в долині ріки Тиса та її правих притоків Уж, Латориця, Боржава і Ботар. Датується від III – II століть до нашої ери до рубежу нашої ери.. Склалася на основі двох компонентів: місцевої куштановицької куьлтури скіфського часу та середньоєвропейської латенської культури. Разом з пам’ятками Словаччини матеріали Закарпаття становлять найвіддаленішу групу середньоєвропейського латену. Читати далі
Куштановицька культура відноситься до раннього залізного віку. Виділена чеським археологом Я.Бемом, який разом з Й.Янковичем проводив розкопки 14 курганів біля села Куштановиці Мукачівського району Закарпатської області. Територія поширення збігається із сучасною Закарпатською областю. Датується куштановицька культура VI – IV століттями до нашої ери. Населення – фракійці. Читати далі
Культура кулястих амфор – археологічна культура мідного віку. Названа за типовою посудиною опуклої форми з циліндричною або конічною шийкою. Поширена у Середній Європі: на заході до Ельби – Заале – Хереля; на півночі – до Балтійського моря (між Ютландією та басейном Неману); на півдні – до Румунії; на сході – до Волині і Поділля. Датується серединою – другою половиною III (серединою – другою половиною IV) тисячоліття до нашої ери. Виділено три фази розвитку. Читати далі