Культура кулястих амфор

КерамікаКультура кулястих амфор – археологічна культура мідного віку. Названа за типовою посудиною опуклої форми з циліндричною або конічною шийкою. Поширена у Середній Європі: на заході до Ельби – Заале – Хереля; на півночі – до Балтійського моря (між Ютландією та басейном Неману); на півдні – до Румунії; на сході – до Волині і Поділля. Датується серединою – другою половиною III (серединою – другою половиною IV) тисячоліття до нашої ери. Виділено три фази розвитку.

Поселення займають високі місця, іноді укріплювалися, житла – каркасно-стовпові, обмазані глиною, невеликі, обігрівалися відкритими вогнищами, обкладеними камінням.

Поховання під курганами або у групових могилах (до 5 могил), у кам’яних гробницях або ямах. Більшість небіжчиків покладено скорчено на боку або на спині. Інвентар – керамічні прикраси, знаряддя, кістки тварин. Є колективні (до 10) поховання. Трапляються поховання тварин (корів, коней, собак).

Виділено три типи пам’яток: західну, сілезьку, східну. В Україні відкрито пам’ятки східного типу. Специфіка східної групи – у формах та орнаментації посуду (двовухі амфори, келихи, миски, шнуровий орнамент, мотиви риб’ячої луски).

Для культури кулястих амфор характерні ажурні кістяні пряжки, клиноподібні поліровані крем’яні сокири, черешкові вістря стріл, бурштинові прикраси.

Господарство – комплексне, скотарсько-землеробське. Походження культури кулястих амфор дискусійне: пов’язують з південними східноєвропейськими або місцевими середньоєвропейськими культурами мідного віку. Культура кулястих амфор співіснувала з культурами лійчастого посуду, пізнім етапом трипілля. Змінюється культурами шнурової кераміки.

Карта

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *