Трипільська культура

Вапняний кар'єр у Незвиську - тут на поселенні працювали археологи з Оксфорду

Вапняний кар’єр у Незвиську – тут на поселенні працювали археологи з Оксфорду

Трипільська культура – культура мідного віну. На території Румунії має назву культури Кукутені. Використовується й подвійна назва – Трипілля-Кукутені, трипільсько-кукутенська спільність. Вперше культура була ідентифікована в Австро-Угорщині і мала свою назву, однак я не зміг її знайти. Культура названа на підставі відкриття ряду енеолітичних пам’яток в околицях міста Трипілля під Києвом, розкопаних В.В.Хвойкою наприкінці ХІХ століття.

Трипільська культура

Ареал і поселення трипільської культури

Залишки трипільської кераміки на ріллі

Залишки трипільської кераміки на ріллі

Археологічна культура поширена у лісостеповій смузі від Румунського Прикарпаття на заході до Середнього Подністров’я на сході. На пізньому етапі площа, де відомі пам;ятки трипільскої культури, обіймає 200 тисяч квадратних кілометрів і сягає Північного Причорномор’я на Півдні. Датується 5 – 3 тисячоліттями до нашої ери.

Виділено три періоди – ранній, середній і пізній, кожен з яких поділяється на ряд етапів. Походження трипільської кульутри пов’язане з неолітичною культурою Боян, формування якої відбувалося під впливом інших неолітичнх культур – Хаманджія, Кріш – Кереш, лінійно-стрічкової кераміки, Тордош.

Етнічна приналежність не встановлена, хоча якщо врахувати, що культурна спадковість йшла з балкан, очевидно це було прафракійське населення. Відомо понад 3000 поселень та 200 поховальних пам’яток.

Поселення розташовані на берегах річок, схилах долин. На ранніх етапах вони невеликаі – від одного до двох гектарів і містять від семи до чотирнадціяти жител. На етапі ВІ – ВІІ з’являються протоміста площею від 100 до 450 гектарів, які налічували тисячі жител, число мешканів доходило до 14 тисяч чоловік. Відомі поселення з штучними укріпленнями у вигляді ровів та валів.

Житла каркасно-стовпової конструкії, з перекриттям, обмазаним глиною (зараз на їхньому місці знаходять глинобитні майданчики), часто будівлі були двоповорхові. Трапляються напівземлянки.

Пізньотрипілські поховання

Трипільска кераміка на полі, розоране житло

Трипільска кераміка на полі, розоране житло

Поховальні пам’ятки відносяться головним чином до пізнього періоду і стосується в основному усатовського типу, коли вже увійшли в культуру запозичення з інших народів, в основому кочових. Одна могила знайдена на території поселення біля Більшівців Івано-Франківської області, однак по інвентарю встановили, що це була прийшла людина, очевидно мандрівник. Ще одна могила знайдена у Незвиську Городенківського району під підлогою житла, однак це також спірне поховання. Пізньотрипільські могили – грунтові або курганні могили. Обряд – тілопокладення (Вихватинський могильник, Маяки, Усатове), кістяки скорчені на боці, або тілоспалення. Інвентар – посуд, зброя, знаряддя праці, прикраси, в тому числі з міді.

Про антропологію суто трипільців можна судити по кістякам жителів підземного поселення  печері Вертеба біля Більче-Золотого. Наскільки я пам’ятаю, там антропологія була балканського типу. Питання і загадка – куди трипільці дівали своїх померлих, їх було мільйони. Жодної суто трипільської могили не знайдено. Мені здається, що за таких обставин можливо, їх спалювали, а попіл кудись дівали – наприклад, скидували в ріку. А може розтовкали і кудись домішували – кераміку, житла, це неправдоподібні догадки, однак ніхто не може пояснити, де трипільські могили і що вони робили з небіжчиками.

Трипільська кераміка

Незвисько - тут трипільці мали сланцеві кар'єри

Незвисько – тут трипільці мали сланцеві кар’єри

Керамісний комплекс на ранньому етапі включав грубий кухонний посуд та столовий, прикрашений врізним орнаментом, намнелюрами, штапмом, інкрустованим білою фарбою, окремі ділянки фарбувалися вохрою. На середньому етапі поширюється столовий посуд, розписаний червоною, чорною, білою фарбами. Виділяють стилі розпису, які покладено в основу типології та періодизації кераміки та культури.

На початку середнього етапу переважав розпис у дві – три фарби, наприкінці домінує чорна або темно-брунатна фарба, інші відіграють допоміжну роль. Відомі гончарні майстерні, найбільша – у Жванці, це городище, справжній гончарний центр на горі Щовб, де виготовлявся розписний посуд.

Наприкінці пізнього періоду виробництво розписного посуду занепадає, він витісняється грубим кухонним.

Знаряддя праці трипільської культури

Основні наряддя виробнитва виготовлені з кременю, каменю, кістки й рогу. Відомі місцеві осередки металообробки, що входили спочатку до Балкано-Карпатського, потім – до Циркупонтійської металургійної провінції. Частину виробів та сировину імпортували спочатку з Балкан, пізніше – з Трансильванії, Анатолії та Кавказу.

Господарство трипільців

Меморіальний комплекс у Незвиську Городенківського району

Меморіальний комплекс у Незвиську Городенківського району

Трипільською культурою створено господарство, що належало до моделі господарської адаптації мотичних із ручною працею землеробів степів та передгір’їв, яке в умовах лісостепу замінено на модель орних землеробів лісостепів та лісів помірного поясу.

Основні землеробські кульутри – плівчасті пщениці, ячмінь, голозерний ячмінь, горох, віка ервілія. Землеробство було екстенсивним, переложним – ділянки часто змінювалися, а раз на 50 – 70 років переносилися на нові місця поселення.

Розвинене тваринництво спиралося на землеробство, основа стада – велика рогата худоба. На м’ясо розводили свиней, дрібну рогату худобу. Відтоврюючі галузі господарства доповнювалися мисливством, збиральництвом.

Сусіди трипільської культури та культурні зв’язки

Сусідні культури – на заході – культура фракійського енеоліту, тисаполгарська, лендельська, лійчастого посуду, на сході – дніпро-донецька, середньостогівська та інші степові кулутри. Внаслідок екологічної та економічної кризи першої другої половини 4 – першої половини 3 тисячоліть до нашої ери трипільська культура розпадається спершу на ряд локальних груп – софівську, усатівську, бринзенську, городську та інші, що формувалися під впливом сусідніх енеолітичних культури. Рзка зміна моделі господарської адаптаії призвела до зникнення комплексу матеріальної култури, типових для трипільської культури жител, посуду.

Кажуть, що занепад трипільської культури був через завоювання сусідніми племенами. Однак сама трипільська культура мала в період розквіту біля мільйона населення. Трипільці мали зброю, укріплення і навіть воювали між собою. Їх наврят чи могли захопити нечисленні кочовики.

Питання чи трипільска культура була українською

Трипільське господарство, спосіб життя, кераміка були занадто складними. І в часи, коли вже з’явилася бронза, люди очевидно спростили своє життя, зробивши його зручнішим, як у сусідів, таким чином культура зникла, а населення залишилося. Тому питання, чи є українці спадкоємцями трипільців, розв’язується так – генетично так, за мовою і культурою – ні. Те, що українська культура за житлами та орнаментами знаходиться близько до трипільської культури означає тільки одне – українські люди у ХІХ столітті жили як у мідному віці, все робили руками, тому і схожість така сильна.

Трипільці були очевидно фракійцями або прафракійцями. І цим пояснюється велика кількість племен фракійців (карпи, гети, даки) на землях, які населяли трипільці. Згодом ці фракійці перейняли латинську мову, ставши волохами або румунами. На слов’янських землях їх називали болохами, вони населяли землі між Дністром та Дніпром, саме там де була трипільска культура. Все дуже просто, якщо не політики не втручаються, бо політичні схеми етногенезу не зрозумілі з однієї причини – вони просто неправдиві. Потім, коли по цих землях пройшлися різноманітні кочівники, які змітали все на своєму шляху (шляхом знищення чи асиміляції), ці народи витіснили слов’яни, які прийшли з північних лісів, все дуже просто, українці – не трипільці, але з трипільською генетикою.