Скельні береги у Бакоті

Багатою на пам’ятки слов’янської культури різних періодів виявилась Бакота — село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Черняхівське поселення в урочищі На клину розкопувалось експедицією Кам’янець-Подільського педінституту в 1969—1975 рр. Воно займає першу надзаплавну терасу розмірами 700 на 120 м лівого берега Дністра. Із західної та східної сторін селище оточене ярами. З відкритого боку, а також за межами ярів, до поселення прилягають придатні для землеробства та скотарства земельні угіддя. Як показали дослідження, крім черняхівського культурного шару, в урочищі На клину представлені залишки слов’янського селища VI—VII ст. н.е., об’єкти VIII—IX ст. і, нарешті, давньоруські комплекси X—XIII ст. Археологічні матеріали дають можливість крок за кроком, із століття в століття простежити еволюцію економічного, соціального та культурного устрою населення Подністров’я на протязі всього І тис. н. е. Читати далі →

Затока у Бакоті нагадує море

Цікавою пам’яткою слов’янської культури є Бакота — головне місто давньоруського Пониззя (так в літописах звуть землі Галицько-Волинського князівства в Середньому Подністров’ї), а нині — село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, що розташоване на лівому березі Дністра. Перші літописні згадки про Бакоту відносяться до 1240—1241 рр., коли влада галицьких князів у Пониззі підупала і в Бакоті владарював боярин Доброслав Судич. У 1254—1255 рр. в Пониззя посунули монголо-татари. Боярин Мілей перейшов на бік завойовників. “Приехаша татаре ко Бакоте,— читаємо в літописі,— и приложися Милей к ним”. Чужинці зажадали, щоб укріплення всіх міст Пониззя були знищені. Зазнали руйнування й оборонні споруди Бакоти. Читати далі →

Дністер у Перебиківцях

Дністер біля села Перебиківців Хотинського району Чернівецької області робить великий заворот, утворюючи своєрідний півострів. Останній, як показали археологічні обстеження, багатий на східнослов’янські і давньоруські пам’ятки. При вході на територію «півострова», біля села Зеленої Липи, розміщується давньоруське городище, досліджене в 1969—1970 рр. експедицією Чернівецького державного університету і обласного краєзнавчого музею. Розкопками встановлено, що в X – першій половині XIII ст. на високому мисі Городище, що підноситься над Дністром більше як на 60 м, була давньоруська фортеця, основна оборонив лінія якої складалася з масивного земляного валу та дерев’яних врубів. У підніжжі городища, на першій надлуговій терасі Дністра, в цей же час Існувало велике неукріплене поселення, яке, очевидно, налилось посадом міста, дитинцем якого була фортеця па високому мисі, Аналіз писемних джерел дозволив зробити припущення, що давньоруські поселення перебиківського завороту Дністра є рештками міста План, яке розміщувалось на Дністрі нижче Онута (нині село Заставнівського району Чернівецької області) і згадується в Галицько-Волинському літописі під 1213 р. Це місто припинило своє існування під час монголо-татарської навали. Читати далі →

План заповідника Давній Галич

Найголовнішим давньоруським містом в Подністров’ї був Галич — столиця Галицько-Волинського князівства, його центр розміщувався за 5 км від сучасного міста Галича Івано-Франківської області, на місці села Крилос, на берегах річки Лукви — правобережної притоки Дністра. Тут в 1936 р. були виявлені фундаменти Успенського собору, який згадується в літописі, і цим остаточно було підтверджено місцезнаходження давньої столиці. Читати далі →

Знаття дерну на стародавньому поселенні

В процесі розвитку феодальних відносин у східних слов’ян поступово формувалась держава. Важливим етапом на цьому шляху були племінні княжіння, що мали міцнішу політичну владу і стояли ближче до держави, ніж військові союзи племен. Вони очолювалися князями, що одержували спадкову владу і спиралися на постійну військову силу — дружину. Це були зародкові І форми державності. Читати далі →

Польові археологічні роботи

Цікавою пам’яткою культури типу Луки-Райковецької в басейні Реуту є поселення Бранешти І Оргеївського району в Молдові. Воно розташоване на мису, обмеженому улоговинами. В 1958 р. на поселенні провела розкопки Прутсько-Дністровська експедиція Інституту археології АН СРСР (керівник— Г. Б. Федоров) і виявила типові слов’янські напівземлянкові житла з печами-кам’янками. Знайдена в них кераміка належить до культури типу Луки-Райковецької і датується VIII—X ст. Привертають увагу виявлені на краю поселення залишки металургійних горнів: обпалені плоскі невеликі камені, з яких були складені стіни печей, шматки вогнетривкої глини, якою обмазували стіни печей, уламки сопел — керамічних трубок, за допомогою яких подавали повітря в середину печей, залізні шлаки — відходи залізоплавильного виробництва. Читати далі →

Археологічні дослідження стародавнього поселення

Типові слов’янські поховання розкопані і в Нижньому Подністров’ї. На поселенні Селиште Оргеївського району Молдови виявлена ямка, до якої були зсипані перепалені людські кістки. Поверх них стояла глиняна біконічна урна заввишки 11 см, в якій також були перепалені кістки. Читати далі →

Літня археологічна практика

Інтерес до слов’янських поселень села Чепоноси Хотинського району Чернівецької області викликається тим, що тут, крім селищ, виявлено курганний могильник слов’янської культури. Він розташований на вододілі, біля лісу, в урочищі Могили і складався з 4 курганів різної висоти. Два найменші з них були розкопані у 1966 і 1967 рр. археологічною експедицією Чернівецького державного університету і обласного краєзнавчого музею. Читати далі →

Головне для археолога – хороша погода

Багато слов’янських поселень виявлено на притоках Дністра. Одне з них в селі Добринівцях Заставнівського району Чернівецької області розташоване на березі річки Потоку. Археологічні обстеження показали, що життя на обох берегах Потоку існувало починаючи з перших століть н. е. і до першої письмової згадки про село в 1431 р. Читати далі →

Слов’янське селище взимку

Дослідження слов’янських археологічних пам’яток правого берега Дністра в околицях села Рашкова Хотинського району Чернівецької області розгорнулися у зв’язку з будівництвом Могилів-Подільської ГЕС. Експедиція Інституту археології АН УРСР (керівник — В. Д. Баран) на поселенні, розташованому на першій надлуговій терасі Дністра, в урочищі Левада поблизу села Рашкова, розкопала понад 50 напівземлянкових жител та господарських споруд, які відносяться. до культури типу Луки-Райковецької. Привертає увагу досліджена на поселенні майстерня общинного ремісника Це заглиблена будівля, яка складалася з двох при мішень: житла (в ньому розкопана піч-кам’янка), в якому жив ремісник з своєю сім’єю, та майстерні (в ній знайдені відходи залізоробного ремесла — шлаки також шматки залізної руди). Поруч з житлом – в майстерні виплавляли залізо з болотних руд. Читати далі →