Антична амфора

Дністер — друга за величиною ріка на території України — бере свій початок на схилах Карпат­ських гір в межах Львівської області і тече з півночі на південь протягом більш ніж 1360 км. Береги Дністра були здавна заселені слов’янами. По Дністру слов’янські племена просувались на південь, в Подунав’я. Дністер служив одним з найважливіших торгових шляхів, що зв’язували більш північні слов’янські землі з Причорно­мор’ям.

Археологія Подністров’я

Стародавня посудина

Дністер був добре відомий ще античним авторам, які називали його Тірас. Під такою назвою він згадується грецьким істориком V ст. до н. е. Геродотом, так його називали римські автори перших століть нової ери Страбон, Пліній Старший, Птолемей. З IV ст. н. е. поширю­ється сучасна назва ріки — Дністер. Римський історик Амміан Марцеллін (330—400 рр.) називає цю ріку Данастром, ці території межували з Римською імперією.

Про час заселення слов’янами Подністров’я письмові джерела не повідомляють. Але вже у III—IV ст. н. е. на карті шляхів Римської імперії, відомої під назвою Пейтінгерові таблиці, у пониззі Дністра і Дунаю поряд з гетами, даками й іншими племенами вказані й венеди, ймовірно, що венедами античні автори першої полови­ни І тис. н. е. називали слов’ян. У зв’язку з цим особ­ливо великого значення набувають археологічні матеріали першої половини І тис. н. е., серед яких повинні бути І пам’ятки, залишені венедами. Вивченням мате­ріалів цього часу активно займаються історики й археологи, але в даний час ще не вдалося виділити достовірні венедські старожитності. Пошуки цих старожитностей і з’ясування питання про час заселення слов’янами те­риторії Подністров’я є одним з найважливіших завдань радянських археологів.

Значно яснішою і достовірнішою є історія слов’ян­ського населення в Подністров’ї, починаючи з V — VI ст. н. е. і в наступні століття. В цей час з’являються числен­ні відомості про слов’ян у візантійських авторів, які добре знали історичну обстановку на Дунаї і у Причор­номор’ї. Готський історик VI ст. Йордан говорить про Дністер (Данастр), як річку, що знаходиться на слов’ян­ській землі й поділяє слов’янські племена склавінів і антів. Свідчення письмових джерел підтверджуються численними археологічними матеріалами другої половини І тис. н. е., виявлення яких є одним з найбільших досягнень археологів.

Вимір глибини ями на розкопках

Археологічні пам’ятки другої половини І тис. н. е. (V—IX ст.) відкриті на обох берегах Дністра і на його притоках. Це поселення і могильники, на багатьох з яких проводились розкопки, що дозволило встановити час існування цих пам’яток, їх культурну належність, з’ясувати характер господарства і суспільний лад сло­в’янського населення. Матеріали VI—VII ст. належать до двох груп — до культури празького типу, характерної для слов’янських племен на величезній території від Ельби і Вісли до Дніпра і Дунаю, і до культури пеньківського типу, що належала антським племенам, які займали землі від Дону до нижнього Дунаю. Виділення двох археологічних культур відповідає свідченню пись­мових джерел про існування двох груп слов’янських пле­мен — склавінів і антів. Слов’янські племена Подністров’я цього часу були невід’ємною частиною загального слов’янського масиву. В пізніші часи, у VIII—IX ст., слов’янська культура Подністров’я входить до складу єдиної слов’янської групи, що займала територію від Дніпра до Карпат.

Після утворення Давньоруської держави з центром у Києві Подністров’я увійшло до її складу. Тут жили численні слов’янські племена, відомі з давньоруських літописів, виникали слов’янські міста. Одні з них згаду­ються на сторінках літописів, інші стали відомі лише після археологічних досліджень. При розкопках стало зрозумілим планування багатьох городищ, конструкція їх укріплень, заняття і соціальний склад населення, рі­вень розвитку ремесла і торгівлі.

Подністров’я, у всякому разі з середини І тис. н. е., було населене слов’янами і що його населення згодом увійшло до складу Давньоруської держави.  З передмови археолога І.П.Русанової до книги І.С.Винокура та Б.О.Тимощука Давні слов’яни на Дністрі.

Читайте також Черняхи на Дністрі, Слов’яни Дністра.