Черняхівське поселення у Бакоті

Скельні береги у Бакоті

Скельні береги у Бакоті

Багатою на пам’ятки слов’янської культури різних періодів виявилась Бакота — село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Черняхівське поселення в урочищі На клину розкопувалось експедицією Кам’янець-Подільського педінституту в 1969—1975 рр. Воно займає першу надзаплавну терасу розмірами 700 на 120 м лівого берега Дністра. Із західної та східної сторін селище оточене ярами. З відкритого боку, а також за межами ярів, до поселення прилягають придатні для землеробства та скотарства земельні угіддя. Як показали дослідження, крім черняхівського культурного шару, в урочищі На клину представлені залишки слов’янського селища VI—VII ст. н.е., об’єкти VIII—IX ст. і, нарешті, давньоруські комплекси X—XIII ст. Археологічні матеріали дають можливість крок за кроком, із століття в століття простежити еволюцію економічного, соціального та культурного устрою населення Подністров’я на протязі всього І тис. н. е.

Черняхівське поселення у Бакоті

Скелі у Бакоті

Скелі у Бакоті

Черняхівські археологічні комплекси представлені двома типами жител: наземними спорудами й напівземлянками. Вони розташовані у два ряди вздовж надзаплавної тераси. Всього в урочищі На клину відкрито 39 житлово-господарських споруд (в тому числі й пам’ятки другої половини І тис. н. е. та початку II тис.). До черняхівського періоду належить 21 комплекс: 8 наземних жител і 13 напівземлянок.

Рештки наземних жител простежуються на основі скупчення глиняної обмазки від стін, а при подальшій зачистці виявляються сліди ям від стовпів-опор до дерев’яних конструкцій стін, на яких тримався й дах. Судячи з розташування ям від опорних стовпів, у окремих випадках з’ясовано, що житла мали двосхилу покрівлю. Середня площа наземних жител Бакотського черняхівського поселення — 33—36 кв. м і 45—50 кв. м. В житлах виявлені рештки глинобитних печей та відкриті вогнища, викладені камінням або битим череп’ям та обмащені зверху глиною.

За межами наземних жител, як правило, виявляються залишки літніх печей та вогнищ, а також рештки легких господарських споруд і ями.

Розминка перед розкопками

Розминка перед розкопками

Напівземлянки були прямокутної та квадратної форми. Середня площа їх—12—14 кв. м і 16—18 кв. м. У напівземлянкових житлах виявляються печі-кам’янки та відкриті вогнища, викладені каменем. За межами напівземлянок порстежуються господарські ями та будівлі господарського призначення. Матеріали житлобудувлнни Бакотського селища дозволяють з’ясувати питания переходу від наземних жител, більших за площею, до невеликих напівземлянок. Ця тенденція свідчить про важливі соціально, економічні зрушення у ранньослов’янському суспільстві та про перехід від родової общини до територіальної, Поступово и надрах черняхівського суспільства зароджуються явища, які приводять до иапування індивідуальних сімейних одиниць у господарській діяльності.

На Бакотському поселенні знайдено залізний параль ник досконалої форми, що наближається до більш пізнього плужного лемеша, Про орну систему землеробства говорять і обгорілі зерна культурних сільськогосподарських рослин. Як визначили в лабораторії кафедри рослинництва Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, це були зерна ячменю, жита та гороху. У відбитках глиняної обмазки стін часто трапляються залишки соломи, полови та зерен злакових. Допоміжну роль в господарстві жителів Бакотського селища відігравало присолиш не скотарство. На першому місці у стаді, як показує аналіз решток кісток, була велика рогата худоба, І по тім відповідно дрібна рогата худоба, а також коні і свині.

Печери скельного монастиря у Бакоті

Печери скельного монастиря у Бакоті

На поселенні виявлені й сліди ремісничої діяльності черняхівців. Це. зокрема, рештки сиродутного залізоробного горна ямного типу. В його нижній частині знайдені шматки кричного заліза та залізні шлаки. 3 залізоробним Виробництвом пов’язуються дві напівземлянки, на долівках яких виявлені шматки кричного заліза, поряд з ними — залишки залізоплавильного горна. Ножі, ножиці для стрижки овець, риболовні гачки та інші знайдені вироби із заліза — продукція місцевих ремісників. Їх металографічний аналіз показав, що техніка виготовлення знарядь праці першої половини І тис. н. е. знайшла своє дальше продовження в матеріалах цього ж селища другої половини І тис. н. е.

Крім залізоробного, відкриті і залишки гончарного виробництва. На поселенні розкопані три гончарні двох’ярусні печі. У двох з них основа верхнього ярусу утримувалася на глиняному стовпі, що стояв у центрі. Люфти-отвори дозволяли нагрітому повітрю з нижньої камери потрапляти до верхньої. Третя піч мала випалювальну камеру також округлої форми, але її основа трималася, на відміну від перших двох горнів, не на стовпі, а на спеціально зведеній глиняній опорній стінці. Печі такого типу виявлені і на черняхівському селищі Лука-Врублівецька. Гончарні горни подібних типів характерні для багатьох культур, що розвивалися в III—IV ст. на території Європи.

До керамічних комплексів черняхівської культури в Бакоті входять великі піфосовидні посудини-зерновики для зберігання продуктів, горщики, миски, вази, глечики, що були виготовлені на гончарному крузі. Крім того, тут знайдені ліпні горщики (в комплексі їх нараховується до 40%), у формах яких простежуються генетичні зв’язки з керамікою зарубинецької культури, а також керамікою слов’янської культури другої половини І тис. н. е. Важливо, що і в черняхівські, і в післячерняхівські часи продовжувалися традиції ліпної кераміки. Зокрема, крім типових горщиків, тут представлені й сковорідки з глини. Такі вироби поширені головним чином серед старожитностей VI—VII ст. н. е., але в Бакоті вони виявлені і в спорудах черняхівського часу. До речі, і на черняхівському поселенні біля села Іванківців Новоущицького району Хмельницької області виявлені подібного типу сковорідки під час роботи експедиції Інституту археології АН УРСР.

В Бакоті знайдені уламки жорнових каменів, точильні бруски, кістяні проколки, лощила, амулети із зубів кабана, глиняні грузила від ткацького станка, круглі глиняні пряслиця для веретен, грузила для рибальських сіток тощо.

Знайдені також бронзові фібули загальноєвропейської схеми, які разом з привозними причорноморськими амфорами вказують на час функціонування черняхівського селища— III—IV ст. н. е. Але в Бакоті виявлені і матеріали, які свідчать, що селище існувало вже в кінці II ст. н. е. Це уламки кераміки, форми якої наслідують посуд попереднього, зарубинецького, етапу та римські монети II ст. н. е.

Дуже цікавий матеріал було виявлено при дослідженні деяких жител черняхівського селища в Бакоті. Справа в тому, що розкопані житла стратиграфічно перекриваються. Так, наприклад, напівземлянка № 35 була перекрита пізнішим житлом № 36. У першому з них разом з уламками черняхівського гончарного посуду знайдена слов’янська кераміка корчацького типу (слов’янська культура корчацького типу датується V— VII ст. Назва походить від с. Корчака біля Житомира, де вперше досліджувалися пам’ятки цього типу). Така ж ситуація спостерігалася і при вивченні жител № 33 і № 37, які також стратиграфічно перекривались. І в нижньому і в верхньому житлі була слов’янська кераміка празького типу разом з черняхівським посудом. Ці перехідні житлові комплекси відносяться до V ст. Ба- котські матеріали служать, таким чином, тією ланкою в матеріальній культурі слов’ян Подністров’я, яка з’єднує старожитності першої і другої половини І тис. н. е.

Язичницьке капище у Бакоті

У відособленому місці, у південно-східній частині селища, виявлені залишки давнього слов’янського язичницького святилища — капища. Його розкопано там, де на поверхню грунту ледь виступали камені з слідами обробки та обпалення. За 2 ж на схід від цих каменів розміщувалось вогнище на кам’яній основі, підмащеній глиною, а навколо центральних великих каменів симетрично розташувались округлі ями діаметром від 1,6 до 2,3 м, завглибшки від 0,6 до 1,3 м. В ямах було багато кісток тварин та битого черняхівського посуду. А в іншому заглибленні поряд з великими каменями виявлено два розчавлені людські черепи. Привертає увагу уламок тесаного прямокутного у поперечному перерізі каменя (його розміри 1,2 на 0,7 на 0,25 м). Це» очевидно, нижня частина кам’яного язичницького ідола. Крім принесення в жертву забитих тварин, матеріали цього капища засвідчують випадки людських жертвоприношень на честь язичницьких богів, на що вказують рештки людських черепів, виявлених в центральній частині капища. Ще одне капище розкопано у Ставчанах.

Читайте також Черняхівські поселення на Дністрі.

З книги Тимощука і Винокура Давні слов’яни на Дністрі.