Білокриницький замок був в селі Біла Криниця Кременецького району Тернопільської області. Зараз на його місці палац Чосновских-Вороніна.
Білокриниця вперше згадується у грамоті князя Свидригайла Ольгердовича в 1438 році, коли село було володінням Кременецького замку.
На початку 16 століття польський король Сігізмунд І дарує Білокриницю Семену Кілдишу, який заснував рід Білокриницьких, споруджує замок. Наприкінці 16 століття фортеця перейшла до Збаразьких, Андрій Збаразький та його син Микола значно укріпили замок, фактично спорудивши його заново.
У 1605 році білокриницький замок був зруйнований татарами, його відновлює князь Єжи Збаразький. У 1617 році в замку перебував королевич Владислав.
У 1631 році помирає останній представник Збаразьких Єжи (Юрій), Білокриниця переходить до Вишневецьких. Укріплення було чотирикутним, по кутах були земляні бастіони, в деяких місцях укріплені каменем. В дворі був палац та господарські споруди. У 1675 році татари спустошили Білокриницю, однак замок не штурмували.
У 1725 році Білокриниця стала власністю Радзивілів. Пожежа 1806 році спустошила замковий палац.
В середині 19 століття поміщик Чесновський викупив замок у Радзивілів, споруджує на місці замку палац. Наступним власником був Воронін, який отримав фортецю після конфіскації російським урядом Підтемного у Чесновського за участь у повстанні 1863 році. Воронін добудував палацовий комплекс. Тоді ще зберігалися руїни стародавніх укріплень, однак вони були зруйновані розширенням палацу.
Після смерті Вороніна у 1890 році палац перейшов у власність Росії, в палаці згідно із заповітом розмістилася сільськогосподарська школа.
Зараз довкола палацу, в якому є Кременецький державний лісотехнічний комплекс, збереглися вали, рови та бастіони. Також зберігся палацовий парк.
В Кременецькому районі є замчища у Лідихові та Ридомлі.