Радивилівський район Рівненської області містить пам’ятки стжижовської, городоцько-здовбицької, висоцької, давньоруської культур. Тут біля села Пляшева проходила Берестецька битва.
Археологія та стародавня історія Радивилівського району
Зміст
- 1 Археологія та стародавня історія Радивилівського району
- 1.1 Село Боратин
- 1.2 Село Гаї Лев’ятинські
- 1.3 Село Добривода
- 1.4 Село Довгалівка (раніше Великі Жабокрики)
- 1.5 Село Іванівка (раніше – Янівка)
- 1.6 Село Коритне
- 1.7 Село Крупець
- 1.8 Село Острів
- 1.9 Село Пляшева
- 1.10 Село Пляшівка
- 1.11 Село Полуничне
- 1.12 Село Пустоіванне
- 1.13 Місто Радивилів (раніше – Червоноармійськ)
- 1.14 Село Солонів
- 1.15 Село Стоянівка
- 1.16 Село Теслугів
- 1.17 Село Хотин
Село Боратин
На північно-західній околиці Боратина, на лівому березі ріки Пляшівка – курган, відомий у місцевого населення під назвою Могила. Насип овальної форми розміром 20 на 22 метра, висотою 0,85 метра. Курган був розкопаний І.К.Свєшніковим у 1974 році. Під насипом виявлено яму діаметром 1,65 метра з обпаленим дном, у засипі якої знайдено багато попелу і дрібних крем’яних відщепів.
Село Гаї Лев’ятинські
У північно-східному напрямку від села на піщаній дюні, в урочищі Стара Баба – мезолітична стоянка, яка досліджувалася у 1924 році. Там само – поселення висоцької культури, виявлене у 30-х роках.
Село Добривода
На правому березі Пляшівки, в урочищі Корчаки у 1962 році знайдена пізньотрипільська посудина. Там само – поховання культури кулястих амфор у гробниці із кам’яних плит, виявлено випадково у 1962 році. Всередині були людські кістки, одна посудина і якийсь кам’яний предмет. На західній околиці середньої чаастини села, на селянських городах за 150 метрів на північний захід від будинку клубу – курган діаметром близько 25 метрів і висотою 0,7 метра, виявлений І.К.Свєшніковим у 1974 році.
Село Довгалівка (раніше Великі Жабокрики)
В околицях Довгалівки знайдено крем’яне вістря списа стжижовської культури. На хребті невисокого підвищення поблизу села, в урочищі Під Могилою – давній курган, виявлений розвідкою І.К.Свєшнікова у 1974 році.
Село Іванівка (раніше – Янівка)
У 1969 році в околицях Іванівки знайдено бронзове вістря списа. За 1,5 кілоемтра на північний схід від села і за два кілометри від залізничної станції Рудня Почаївська, на південному схилі берега потічка Млинівка, в урочищі Біля Криничок – поселення черняхівської культури, виявлене І.К.Свєшніковим у 1960 році.
Село Коритне
На території цегельні поблизу села у 1939 році було виявлене поховання, в якому біля кістяка знайдено бронзову парадну сокиру. На правому березі Пляшівки поблизу місцевої церкви – поселення комарівської культури. За два кілометри на південний захід від села, на полях поблизу хутора Зарваниця – поселення черняхівської культури, вони були виявлені І.К.Свєшніковим у 1937 і 1938 роках, останнє перевірене його ж розвідкою у 1974 році.
Село Крупець
Земляними роботами поблизу села у 1940 році виявлене поселення висоцької культури.
Село Острів
Поблизу млина, на підвищенні, оточеному майже з усіх боків заплавою правого бераг ріки Пляшівка, в урочищі Попів Горб – поселення культур Вербковіце-Костянець і стжижовської, виявлене і досліджуване у 1970, 1971 і 1974 роках. Розкрито площу 252 квадратних метра, на якій виявлено сім господарських ям поселення культури Вербковіце-Костянець. На північно-східній околиці села, на високому лівому березі ріки Пляшівки, в урочищі Полька – поселення культури Вербковіце-Костянець, виявлене і досліджуване у 1972 і 1974 роках. На досліджуваній площі виявлено частково знищене обвалом берега річки напівземлянкове житло з глинобитною піччю та розташовану поруч з ним майстерню крем’яних знарядь. Поблизу села, на території цегельні – у 1973 році знайдено фрагментовану мідну сокиру стжижовської культури. На правому березі ріки Пляшівки, між селами Острів і Пляшева, біля північно-східної околиці села Острів – поселення висоцької культури, виявлене у 1974 році.
Село Пляшева
В околицях Пляшевої – крем’яне вістря на спис стжижовської культури. На краю лісу за селом, на високому лівому березі ріки Стир, в урочищі Лівоцька Гребелька – поселення городоцько-здовбицької культури і Давньої Русі, виявлене у 1966 році. В селі є історико-меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви”.
Село Пляшівка
За півтори кілометри на південь від Пляшівки, на лівому березі ріки Пляшівки – поселення висоцької культури та Давньої Русі, виявлене у 1974 році.
Село Полуничне
В урочищі Острівок на західній периферії Полуничного, на південному підвищенні над заболоченою низовиною – поселення висоцької культури, виявлене у 1936 році і досліджуване розвідковими розкопками З.Шверца та І.К.Свєшнікова у 1938 році. Розкрито площу 157 квадратних метрів і зібрано посуд, крем’яні вироби, кам’яні зернотерки, грузила до ткацького верстату, куски залізного шлаку. У 60-х роках поблизу села знайдено (мабуть у знищеному похованні) давньоруський залізний меч Х століття нашої ери.
Село Пустоіванне
В околицях Пустоіванного знайдено крем’яне вістря списа стжижовської культури.
Місто Радивилів (раніше – Червоноармійськ)
На неіснуючому сьогодні хуторі між містом Радивилів і селом Крупець у 1938 році знайдено посудини (мабуть, у знищеному похованні) висоцької культури.
Село Солонів
На південно-східній околиці села, на високому правому березі ріки Стир – давньоруське поселення, виявлене І.К.Свєшніковим у 1974 році. В урвищі берега річки помітні численні сліди землянок і господарських ям.
Село Стоянівка
В околицях Стоянівки у 1935 році знайдено скарб римських динаріїв, з якого вдалося врятувати 18 екземплярів.
Село Теслугів
В урочищі Чорний Ліс поблизу хутора Чорна Лоза знайдено кам’яну сокиру Фатьянівського типу, що зберігається у збірці школи села Теслугів.
Село Хотин
Між селами Хотин і Теслугів в лісі – курган городоцько-здовбицької культури близько 10 метрів діаметром і один метр заввишки. Під насипом виявлено рештки вогнища діаметром близько 1,5 метра та знайдено уламки посудини.
Дивіться також археологія Здолбунівського району, Корецького району.
В Крупці також є курган (розораний).
Розораних курганів дуже багато, деякі з них є просто темними плямами на ріллі. В місцевостях, де курганів не було багато, їх споруджували на вершинах пагорбів і навіть в розораному вигляді їх добре видно через слабопомітний, але характерний конус, яким завершується вершина.
То й що з того? ” Є він чи його фактично вже нема – все одно це вже минуле, якого не повернеш.