Культура багатопружкової кераміки

ГорщикКультура багатопружкової кераміки – археологічна культура епохи середньої бронзи, виділена С.С.Березанською. Названа за орнаментацією посуду (інша назва – бабинська культура). Ареал – Молдова, степова та лісостепова україна, Подоння. Датується ХVII – XV століттями до нашої ери. Складалася на основі місцевих катакомбних культур під впливом середньодонської культури.

Виділено чотири локальних варіанти: південно-західний, середньодніпровский, нижньодніпровський, сіхдний. Відомо понад 200 поселень, розташованих на низьких терасах, заплавних підвищеннях, корінних берегах (Бабино ІІІ, Воленцеве-Городок, Кременчук). Житла (площа 12 – 45 квадратних метрів) – підпрямокутні та овальні напівземлянки, наземні глинобитні споруди.

Основна форма посуду – гостроребений горщик з високими вінцями; є горщики з невисокими вінцями, слоїки, миски. Орнамент: прокреслені лінії, наліпні валики, вдавлення, шнурові відбитки. Композиції: горизонтальні лінії, ялинки, геометричні композиції. Горизонтальні лінії розміщуються на шийці, трикутники та паркетний візерунок – на плічках, ялвинки та горизонтальні лінії – на нижній частині посудин.

Кам’яні вироби: терочники, пести, ковадла, абразиви, ромбоподібні грузила, сокири. Кременеві вироби: скребачки, ножі на відщепах, вкладиші до серпів, вістря до стріл та дротиків. З бронзи виготовлені: стрижні, ножі.

Скарби (Сканун, Рибаківка) включають бронзові сокири, тесла, долота. Кістяні вироби: поясні пряжки, вістря, руків’я, гачки. З рогу виготовлені дископодібні псалії. Прикраси: бронзова пронизка, шпилька, фаянсові намистини.

Поховальний обряд: тілопокладення, рідше – тілоспалення під невеликими курганами, а також у грунтових могилах. Кістяки розміщувалися у ямах, зрубах, кам’яних ящиках. На ранніх етапах переважають слабо скорчені кістяки на лівому боці з розворотом тіла на спину із західною орієнтацією. Пізніше з’являються дуже скорчені кістяки, орієнтовані на схід або північ. Є поховання у підбійних могилах або витягнуті.

Поховальний інвентар: керамічні, кістяні пряжки, кременеві відщепи, кістки тварин, дерев’яні чаші, намисто, бронзові ножі, кам’яні булави, сокири. Відомі поховання воїнів-колісничих у великих ямах із зрубами. В них: зброя, залишки колісниць, псаліїв, поховання коней (Близниця, Гостра Могила). На думку С.С.Березанської, вони залишені групою населення, яка здійснила у ХVI столітті похід до Мікен і повернулася назад.

Основа господарства – скотарство з розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також свиней та коней (свиней та коней було менше). Велику роль відігравало рибальство; існувало землеробство. Значного розвитку досягли металургія та металообробка.

Сусідні культури: монтеору, підкарпатська, кам’янсько-ливенцовського типу пам’ятки. У Лівобережній Україні культура багатопружкової кераміки змінилася ранньозрубною, у Степовому Подніпров’ї – сабатинівською, у Середньому Подніпров’ї і Поліссі – східнотщинецькою та комарівською культурами.

Карта

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *