Дереївська культура

ЗнаряддяДереївська культура – енеолітична археологічна культура серодньстогівської культурно-історичної області. Виділена В.М.Даниленком як фаза у розвитку давньояної культури. Ареал поширення – південь сучасного Лісостепового Подніпров’я, басейни Сіверського Дінця і Осколу. Названа за найбільш вивченою пам’яткою – біля села Дереївка. Датується дереївська культура кінцем IV – першою половиною III тисячоліття до нашої ери.

Склалася на основі традицій середньостогівського степового населення та києво-черкаської культури. Поселення: Дереївка, Успенка, Олександрія, Зливки. Житла прямокутні наземні або слабо заглиблені у грунт, мають стовпову конструкцію.

Кераміка виготовлена з глини з домішками черепашок, іноді у суміші з піском. Основні форми – гостродонні, рідше – плоскодонні горщики, слоїки, миски. Серед горщиків переважають форми з відігнутими вінцями, у рівній мірі поширені горщики з прямими і схиленими до середини вінцями. Специфіка дереївського комплексу: перевага посудин з високими (вище 5 сантиметрів) вінцями і максимальним розширенням тулуба у верхній третині. В орнаментації переважають короткі гребінцеві відбитки, подекуди – підтрикутні наколи, насічки, поодинокі шнурові та гусеничні відбитки, пальцеві защипи, перлини, ямки, ямково-гребінцевий орнамент.

Знаряддя правці виготовлені переважнок з кременю. Нуклеуси призматичні, пластини середні, ножі на пластинах, кінцеві скребачки на відщепах, іноді – на пластинах. Кременеві вістря до стрі і дротиків двобічно оброблені, підтрикутної форми з ввігнутою основою і підромбічні. Зернотерки виготовлені з каменю. З рогу оленя виготовлені мотики, клевці; з кістки виготовлені тесла, рибальські гачки, шила. Трапляються грузила зі стінок посудини з перехватом у середній частині, антропоморфна та зооморфна пластика.

Поховання здійснювалися у грунтових могильниках (Дереївка, частина поховань Госпітального Холма та Олександрії). Переважало трупоположення скорчено на спині, рідше – скорчено на боці або напівсидячи. Багато так званих розчленованих (вторинних) поховань. Переважає східна та північна орієнтація померлих. Частина поховань фарбувалася вохрою і мала інвентар: кременеві вироби, кераміку, у тому числі й імпортну трипільську, мідне кільцеве намисто.

Основа господарства – скотарство та мисливоство, важливу роль відігравало рибальство і збиральництво, можливі елементи землеробства. Дереївську культуру називають найдавнішою культурою конярів – біля 55 відсотків домашніх тварин становили коні.

Сусідні культури: трипільська етапів ВII – СII, ямково-гребінцевої кераміки, квітянська. Подальша доля носіїв дереївської культури не з’ясована.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *