Давньоямна культурно-історична область

КерамікаДавньоямна культурно-історична область – культурно-історична область доби ранньої бронзи. Виділена В.О.Городцовим на початку ХХ століття як ямна або давньоямна культура. Названа за формою поховальної споруди у вигляді прямокутної ями. Іноді використовується термін «культура скорчених або пофарбованих кістяків».

Наприкінці 60-х – на початку 70-х років постало питання щодо існування єдиної ямної або давньоямної культурно-історичної області. Ареал: степова і лісостепова зона від уралу до Балкан. Зараз пам’ятки ранніх етапів виділяють в окремі репінську або хвалинську культури. Власно давньоямна культурно-історична область датується другою половиною III тисячоліття до нашої ери.

Н.Я.Мерперт виділив 10 локальних варіантів: волзько-уралький, передкавказький, донський, сіверо-донецький, приазовський, кримський, нижньодніпровський, північно-західний, південно-західний. Кожний з варіантів поділяється на ряд локальних груп. В Україні О.Г.Шапошникова виділила донецьку, сердньодніпровську, нижньодніпровску, приазовсько-кримську й південнобузьку групи. Ямні традиції сформувалися на основі хвалинських та середньстогівських при значному впливі репінських племен.

В Україні значну роль відігравало енеолітичне населення Степового Подніпров’я. Давньоямна культурно-історична область представлена головним чином поховальними пам’ятками. Поселення відомі на Нижньому Дніпрі, стоянки – на Сіверському Дінці та у Приазов’ї. найвідомішим є поселення біля села Михайлівка (2 і 3 шари). Переважали наземні житла з кам’яними основами стін и глинобитною долівкою.

Кераміку виготовлено з глини з домішками піску, черепашок. Посуд опуклодонний, на пізньому етапі плоскодонний з опуклим тулубом і невисокими вінцями, відігнутими назовні або вертикальними. Відомі «аморки» з ручками або вушками, кухлі з ручкою, чаші, курильниці. Орнамент займав верхню частину посудини і складався з відбитків гребінцевих штампів, мотузки, різних вдавлень, що утворювали горизонтальні лінії, ряди, зигзаги, геометричні композиції.

Знаряддя виготовлені з каменю, кістки, бронзи. Трапляються кременеві листоподібні вістря до дротиків, списів, трикутні вістря до стріз з виїмкою в основі, скребачки, ножі, різці, абразивні плитки, товкачики, ковадла, сокири, булави. Є кістяні проколки, гарпуни, молтки, бронзові ножі листоподібної форми, шила. Серед прикрас – срібні та золоті підвіски, кістяні молоточкоподібні шпильки, трубчасті пронизки зі спіральною нарізкою, підвіски з іклів собаки.

Поховання здійснювалися під курганами у ямах прямокутних обрисів. Для впущених поховань є характерними заплічка (незрозумілий термін, можливо, виїмка в землі для установки перекриття) та перекриття. Останній – поперечний або повздовжний накат з брусків або плит, серед яких нерідкі знахідки стел. Як перекриття використовувалися також частини возів. Небіжчиків покладено скорчено на спині або на боці головою на схід чи захід. Червоною вохрою вкриті кінцівки рук, стопи, череп. Частина поховань супроводжувалася інвентарем: посудом, кам’яними, кістяними, кременевими та бронзовими виробами.

В основі господарства – скотарство. Давньоямна культурно-історична область змінюється катакомбною культурно-історичною областю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *