Білозерська культура

КерамікаБілозерська культура – археологічна культура доби пізньої бронзи. Деякими дослідниками розглядалася як пізній етап зрубної культури (О.О.Кривцова-Гракова, О.М.Лєсков, О.І.Тереножкін) або сабатинівської культури (І.М.Шарафутдінова, І.Т.Черняков).

Названа за поселенням, яке розташоване на березі Білозерського лиману у місті Кам’янка-Дніпровська Запорізької області. Це поселення досліджувалося в 1947 році О.О.Кривцовою-Граковою. Територія  поширення білозерської культури – степова зона Північного Причорномор’я – від рік Прут та Дунай на заході до ріки Сіверський Донець та ріки Дон на сході, від кордонів степу та лісостепу на півночі до передгір’їв Криму на півдні.

Археологічна культура представлена поселеннями, могильниками, майстернями ливарників. Поселення (Білозерське, Ушкалка ІІ, Кірово, Бабино ІV, Каховське, Зміївка, Тудоров) розташовані звичайно на невисоких надзаплавних терасах по берегах лиманів. Площа 3 – 4,5 гектара. Планування, ймовірно, вулицями – в один – два ряди. Є круглі ями господарського призначення.

Житла прямокутної форми: наземні з кам’яною основою, землянки та напівземлямки. Споруди з кам’яними конструкціями є більш характерними для західного ареалу культури. Звичайно вони складалися з однієї кімнати з примакаючим до них коридором. Залишки стовпових конструкцій засвідчують наявність дво- або односхилого даху. Площа будов 15 – 70 квадратних метрів. Житла мали вогнища відкритого типу в центрі або у кутку приміщення.

Могили грунтові та кургани (Брилівка, Василівка, Кочковате, Первомаївка, Степове, Чернянка, Широке). Більшість курганів невисокі. Але відомі й монументальні споруди (курган Широка Могила біля села Мала Лепетиха на Херсонщині сягав висоти 9,6 метра, діаметра 120 метрів). Безкурганні могили складаються з більш як 100 поховань. Іноді грунтові та курганні могильники становлять єдиний комплекс.

Поховання розміщувалися рядами і здійснювалися у прямокутних ямах, близьких за формою до квадрата, перекритих дерев’яним перекриттям. Небіжчики лежали скорчено на боку, іноді на спині головою на південь. Кінцівки ру покладено перед обличчям або грудьми. Іноді в обряді застосовували вогонь, вохру, крейду. Відкриті залишки тризни з кісток та битого посуду. Поховання знаті відрізняються розмірами ям та складним внутрішнім улаштуванням (обшивка дошками, стовпові конструкції), виразним інвентарем. Такі поховання нерідко грабувалися у давнину. Традиційний набір інвентаря включає одну – дві посудини, скроневі кільця, намисто.

Кераміка представлена кухонним, столовим та тарним посудом за технологією вона проста та лощена. Провідна форма – горщики з виділеною шийкою. Орнамент – трикутний у розрізі наліпний валик або валик з розімкненими у вигляді вусиків кінцями. Численний посуд з низькими бортиками виконував функції мисок, сковорідок, жаровен. Лощений посуд характерний для поховань. У похованнях переважали келихи з високою циліндричною шийкою, виступом в основі, широким кулястим тулубом та невеликим дном, є черпаки, чаші, миски. Для тарної кераміки характерні корчаги великих розмірів.

Відомі майстерні ливарників та скарби бронзових виробів (Завадівка, Калантаєв, Кардашинка, Медведівка, Цюрупинськ). Металеві вироби досить різноманітні: кельти (одно-, двох-, безвушкові), долота, кинджали (з кільцевим упором і паралельними лезами, черешкові без кільцевого упору), вістря до списів з прорізаним пером, шила, однолезові ножі, клепані казани, серпи. Прикраси: шпильки, фібули, гудзики, браслети, підвіски, пронизки.

Господарство племен білозерської культури землеробсько-скотарське. Характеризується високим розвитком металообробки. У формуванні білозерської культури брали участь носії зрубної культури Лівобережної України та сабатинівської культури Північно-Західного Причорномор’я. Датується білозерська культура за субмікенськими фібулами ХІІ – Х століттями до нашої ери.

Карта

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *