Середньостогівська культурно-історична область

КерамікаСередньостогівська культурно-історична область – область археологічних енеолітичних культур. Культурна специфіка визначена В.М.Даниленком, який розглядав середньостогівські пам’ятки як етаппні у розвитку давньоямної традиції. Д.Я.Телегін відніс середньостогівські пам’ятки до окремої середньостогівської культури, виділивши три локальних варіанти: дніпровський, оскольсько-донецький, нижньодонський (костянтинівський). Пам’ятки нижньдонського (костянтинівського) варіанта В.Я.Кияшко вважає окремою культурою. Зараз поява нових пам’яток дозволяє виділити самостійні культури у рамках середньостогівської культурно-історичної області.

Ареал: степове і частина лісостепового межиріччя Дніпра та Дону. Середньостогівська культура названа за першим і найбільш дослідженим поселенням на острові Середній Стіг на Дніпрі. Середньостогівська культурно-історична область включає скелянську, квітянську, дереївську культури, стогівську та молюховобугорську групу пам’яток. Відомі стаціонарні поселення та сезонні стоянки, грунтові та курганні поховання.

Загальні риси культур: кераміка з домішками черепашки, ця кераміка гостродонна, опуклотіла, з плавно або різко відігнутими вінцями. Орнаментація – відбитки гребінцевих штампів або перевитого шнура.

У кременевих виробах переважають двобічно ретушовані вістря дротиків і списів підтрикутної форми з прямою основою, ножі на великих пластинах.

У поховальному обряді пануючим є скорчене положення на спині і розчленовані поховання (напевно, окремі частини скелета) з використанням вохри та каменю.

Після відкриття пам’яток хвалинської культури у Поволжі та Прикаспії І.Б.Васильєв виділив хвалинсько-середньостогівську спільність. З хвалинською культурою синхронізується і має деяку подібність лишень скелянська культура Дніпро-Донського межиріччя, яка датується другою – треьою чвертями IV тисячоліття до нашої ери. Їх єдність сформувалася завдяки потребам у металі (міді), який скелянське населення постачало з балканського регіону на схід аж до Поволжя і Прикаспію. Після занепаду балканського металургійного осередку розпалася і хвалинсько-скелянська спільність. У подальшому, до часу складення ямної культури, подібність у культурних традиція енеолітичного населення Поволжя і Дніпро-Донського межиріччя, не простежується.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *