Городище у селі Щигліївка

Карта Шуберта

Карта Шуберта

У селі Щигліївка Коростишівського району Житомирської області є городище. Село знаходиться у 40 кілометрах на схід від Житомира, у 15 кілометрах на південний схід від райцентру міста міста Коростишів.

 

Городище настільки велике, що не воно знаходиться в селі, а село знаходиться всередині городища. На карті Шуберта (1867 – 1875) добре видно кільце валів та село, яке знаходиться в межах укріплень. Позначали укріплення і на більш пізніх картах.

За останні сто років село не дуже розрослося, вали укріплень видно по периметру населеного пункта на супутникових знімках.

Довжина валу – 3,7 кілометрів, діаметр – біля одного кілометра. Городище у Щигліївці за площею перевищує городище у сусідньому селі Грубське, яке має 3,3 кілометра в діаметрів.

За народними переказами на місці села було місто Щоголів.

КартаВ статті А.Бугая “Вали відкривають свої секрети” (1972) вказується, що село Яроповичі, яке лежить приблизно на середині ділянки Фастів-Бистрі, колись було важливим пунктом землі предків древлян, оскільки саме до нього сходиться декілька ліній змієвих валів. Це село знаходиться дуже близько до витоків ріки Здвиж та однієї з рік, яка впадає у Тетерів. Яроповичі зі своїми валами та городищем, а також величезні городища в селах Грубському і Щиглівці, очевидно, закривали доступ всередині межиріччя Ірпеня, Здвижа і Тетерева.

За цією статтею городище в Щиглівці приписують до слов’янських укріплень, хоча його розміри та сусідство з укріпленням в селі Грубське, яке виникло ще до нашої ери, показують, що городище, виникло у скіфський період, хоча  укріплення могло використовуоватися і в більш пізній час.

В.Антонович пише у книзі “Археологічна карта Київської губерні”, що все село поміщується всередині величезного овального городища, яке оточене валом, до 4 кілометрів у периметрі. В межах валу знаходять людські кості, кільця, сережки, бронзові хрестики. За межами укріплень є один курган.

Лаврентій Похилевич у книзі “Перекази про наслені пункти Київської губернії” вказує, що є народний переказ, згідно з яким під час монголо-татарського нашестя декілька десятків тисяч жителів укріпилися на городищі, однак всі вони були знищені татарами. На пітвердження своїх слів Л.Похилевич вказує, що на городищі знаходили празькі гроші ХІІІ століття.

Супутниковий знімок

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *