У селі Саранчуки Бережанського району Тернопільської області був замок. Іноді замок відносять до села Котів.
Вперше населений пункт згадується у 1399 році. У селі був костел (зруйнований у ХV столітті). У 1416 році село згадується як Шаранчуки. Власником села був Якуб Скарбек гербу Абданк.
У податковому реєстрі 1515 року вказується, що у селі оброблялося 3 лани (біля 75 гектарів) землі. Через село пролягав торговий шлях, яким переганяли стада худоби з Молдавії та Покуття, возили сіль із солеварень на території Івано-Франківської області (Коломия, Солотвино) до Польщі та Литви.
В 20-х роках ХVI століття Саранчуки отримали Магдебурзьке право. Через деякий час місто занепало (напевно, через напади татар) і було передано в аренду власникам села Тростянець.
У Географічному словнику королівства Польського вказується, що замочок був оточений з усіх сторін ставом (його площа була 400 моргів, це 224 гектари), на час складання словника залишки укріплень ще було видно на місцевості. У цьому словнику замок відносять до сусіднього села Котів, оскільки укріплення було на другому березі ріки, а межа між селами, очевидно, пролягала по ріці.
На карті фон Міга 1782 року замок позначений як чотирикутник, оточений валами, із трьома мурованими будівлями на замковому подвір’ї. На карті 1861 – 1864 років замок позначений як чотирикутник із трьома мурованими будівлями на замковому подвір’ї, будівлі розміщені в іншому порядку, ніж на карті 1782 року, можливо, це помилка картографів, а можливо, замковий палац перебудували.
Спершу Котовим володіли Сенявські, згодом – Лого. У ХVII – XIX століттях селом володіли Потоцькі, вони у XVIII столітті перебудували замок на палац (очевидно, укріплення занепали чи були розібрані, а замкові будівлі були перебудовані). Після Потоцьких Котовим володіли Червінські, згодом – Порадовські.