Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у селі Біще

ХрамУ селі Біще Бережанського району Тернопільської області є костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Цей оборонний храм є парафіяльним храмом Римо-католицької церкви. Поблизу костелу є католицьке кладовище з похованями ХVI – XX століть. Костел збудований у романському стилі з елементами ренесансу, вікна споруджені у готичному стилі. Дах не зберігся. Храм споруджував архітектор Бартолемей, який згадується у 1625 році.

Село у минулому називалося Босче, Боще, Буще. У 1399 році населений пункт вперше згадується в 1399 році як місто. У 1433 році власник міста Ян Бощ розробив нову схему населеного пункту, за яким площу поселення планувалося збільшити.

З 1438 року до ХVII століття Біще було власністю Романовських. Остання з роду, Єва Свірзька з Романова, дружина Станіслава Лиховськогго, у 1607 році відписала місто Біще Адаму Ієроніму Сенявському, який приєднав Біще до своїх бережанських маєтків. Наступними власниками міста були Чарторийські, Любомирські, Потоцькі. Місто поступово зменшувалося і до середини ХІХ століття стало селом.

У 30-х роках ХХ століття була опублікована книга, автором якої був колишнім очільником Бережан Вишневським. Інформацію для своєї книги Вишневський брав з документів, які зберігалися у скарбниці костелу. У костелі були скульптури ХVII столітті, їх зображення можна побачити на старих фотографіях.

Ян Бощ з допомогою отців домініканів заснував у Біще римо-католицьку парафію і збудував костел. Біля міста проходив торгівельний “королівський шлях”. Сусідка Клара Романовська відібрала у Яна Боща місто. Ян Бощ подав позов на Клару Романовську і програв судовий процес (можливо, Клара Романовська мала права на Біще). На початку ХVІІ століття село перейшло у власність до Потоцьких (рід Романовських вимер).

В ХVII столітті ксьондз Станіслав Брежанський перебудував костел, він став оборонним. В храмі було облаштовано арсенал. Оборонні костели були споруджені в Залізцях (1613), Яворові (1645), Золочеві (перебудований в 1624 році).

Костел споруджений у формі хреста. Біля апсиди є прибудова. Зі східного боку над входом в костел споруджена вежа. На фасаді є скульптури Діви Марії з маленьким Ісусом та Ієроніма Стридонського (він у IV столітті переклав Біблію з грецької мови на латинську мову, покровитель перекладачів).

Про те, що споруда була оборонною, свідчать товсті стіни та бійниці у північній та південній частині споруди, споруда арсеналу, яка збудована біля костелу, а також залишки земляних укріплень.

До Другої світової війни у костелі було багато скульптур, деякі з них збереглися на фасаді. Зберігся інтер’єр та хори. Дах тримався на нервюрах (ребра склепіння), на яких зараз ростуть дерева.

У селі є гора, яку місцеві називають “Вали”. На ній у минулому були вали – з північного боку було сім валів, із західного та південного боку – п’ять валів, зі сходу укріплення були знищені спорудами. Зі східного боку, де вали спадають до долини Золотої Липи, у минулому між Біще та Поручином був велиий став. На вершині пагорба “Вали” є кругле укріплення, оточене валом, на майданчику цього городища була споруджена мурована церква.

За переказами, у “старому Біще” у “Нєговій Ямі”, відразу за валами, була ще одна церква, яку зруйнували татари.

Посеред села, на високому пагорбі “Говда” (цей пагорб, можливо, був насипаний штучно) стоїть костел ХVI століття. Біля пагорбу “Говда” є ще один пагорб, який, можливо, також був штучно насипаний, на ньому є православна церква святого Миколая. Біля цієї церкви святого Миколая було кладовище (у 30-х роках ХХ столітті на місці кладовища був сад Т.Ліпінського).

Костел постраждав у 1915 року від артилерійського обстрілу. У 1918 – 1919 роках було відновлено дах. В 1920 році було відновлено вівтар. У 20-х роках ХХ століття було споруджено хресну дорогу.

У 50 – 70-х роках ХХ століття у костелі був склад.

Згідно з переписом населення 1930 року у селі Біще було 1095 мешканців – 638 греко-католиків, 422 римо-католики та 35 євреїв.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *