Культури шнурової (мотузчатої) кераміки

КерамікаКультури шнурової (мотузчатої кераміки). На значній частині Східної, Середньої і Північної Європи наприкінці неоліту і на початку бронзової доби відбувався процес розселення групи споріднених племен, які залишили культури, відомі в археології під назвою культур шнурової (мотузчатої) кераміки або культур бойових сокир.

Спільні риси матеріальної культури та звичаях у племен шнурової (мотузчатої) кераміки дозволяють розглядати їх як історичну спільність, представлену рядом локальних та хронологічних груп. Із спільних ознак культур шнурової кераміки І.К.Свєшніков виділяє: поширення культур у лісовій і лісостеповій зонах; скотарський напрям господарства; нетривалість поселень з невеликими наземними житлами; поширення курганного поховального обряду; наявність посуду типу час або келихів, цей посуд прикрашений шнуровим і ялинковим нарізним орнаментом, кременевих та кам’яних бойових сокир, велику кількість зброї; патріархально-родове суспільство, загальний протоєвропейський антропологічний тип.

Найвідоміші культури – у Скандинавії та Прибалтиці – культури човноподібних сокир, нижньорейнських келихів, віслон-німанська культура і культура поодиноких поховань; у Середній та Південно-Західній частині Східної Європи – одерська культура, саксонсько-тюрингська культура, чесько-моравська культура, межановицька, культура Злота та підкарпатська культура, у Східній Європі – середньодніпровська, Фатьянівська, городсько-здовбицька, стжижовська та культура шнурової (мотузчатої) кераміки Білорусі та південної Латвії.

Хронологічно культури шнурової (мотузчатої) кераміки охоплюють періо з другої половини ІІІ до першої половини ІІ тисячоліття до нашої ери. Існує теорія так званого загальноєвропейського горизонту, за якою перед утворенням культур шнурової кераміки утворився культурий шар, який був залишений невеликою групою рухомих скотарських племен, які за незначний час поширилися на значній території – від Фінляндії до Швейцарії, від Рейну до Волги. Ця теорія не знаходить підтвердження в культурах України і Білорусі, де відсутні пам’ятки з характерним комплексом рис «загальноєвропейського горизонту». Тому заслуговує на увагу інша точка зору, за якою походження культур шнурової кераміки пов’язане з розвитком однієї з груп індоєвропейців, а саме, з ще недиференційованими балто-слов’янськими племенами.

Культури шнурової кераміки розпалися на великі групи, які стали основою для розвитку прагерманських, прабалтійських, праслов’янських племен. Історичні долі племен шнурової кераміки пов’язані з подальшим розвитком культкр епохи бронзи Східної і Середньої Європи: унетицької, комарівської, тшинецької.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *