Милоградська культура

КерамікаМилоградська культура – археологічна культура раннього залізного віку. Епонімна пам’ятка – городище біля села Милогради Речицького району Гомельської області (Білорусь). Територія поширення: південно-східні райони Білорусі, Українське Полісся.

О.М.Мельниковська датувала милоградську культуру другою половиною VI століття до нашої ери – першою половиною II століття нашої ери, відрязняючи при цьому ранній період – VI – IV століття нашої ери, середній – III – II століття до нашої ери і пізній – кінець II століття до нашої ери – перша половина II століття нашої ери. С.Є.Рассадін датує милоградську культуру IХ століттям до нашої ери – I століття нашої ери.

Етнічна приналежність носіїв милоградської культури викликає суперечки: О.М.Мельниковська вважала їх неврами. С.Є.Рассадіну така етнічна приналежність творців милоградської культури здається проблематичною. Милоградській культурі передував сосницький варіант тшинецької культури.

Пам’ятки осілості представлені поселеннями, селищами, городищами. Виділяються селища, що існували поза валами городища, і селища, що виникали незалежно від городища. Городища виникали на берегах великих річок, на водорозділах і на болотах (Милоградське, Горошковське, Моховське). Це одношарові пам’ятки з потужністю шару 40 – 60 сантиметрів. Вали земляні. На Горошковському городищі – два вали – великий зовнішній і менший внутрішній, між ними – рови. По гребеню валів Чаплинського та Милоградського городища були влаштовані частоколи. Планувалися городища навколо центрального майданчика і вздовж лінії укріплень. Житла – землянки та глибокі напівземлянки, однокамерні з виділеним входом. Наземні частини – плетені або стовпові.

СкіфиМогильники – грунтові, які розміщувалися за валами городищ (Горошков, Чаплі, Мохов, Асаревичі). Це поля поховань зі спаленнями на стороні. Прах вміщувався у круглі або овальні ямки. Інвентар незначний (фрагменти кераміки) або взагалі відсутній. Лише могильник в Асаревичах мав різноманітний інвентар – від скіфського меча до латенських фібул. На західній околиці поширення милоградської культури зафіксовано курганний обряд (могильник Дубой).

Речовий комплекс милоградської культури різноманітний: знаряддя праці (залізні мотики, коса, серпи, сокири, кістяні знаряддя, кам’яні точильні бруски, зернотерки, товкачики, кременеві знаряддя); зброя (бронзові вістря до стріл, наконечники списів, аналогічні скіфським, багато кістяних наконечників стріл); прикраси (браслети, кільця, підвіски, фібули, шпильки, пастові та скляні намистини).

Милоградська культура

Милоградська культура

Посуд милоградської культури ліпний круглодонний та плоскодонний, примітивний орнамент розміщувався під вінцями. Особливість милоградської культури – велика кількість грузил д’яківського типу, прясличок у вигляді посудинок, рогатих пряслиць, глиняних статуеток тварин.

Провідні галузі господарства творців милоградської культури – землеробство, скотарство і мисливство. Високий рівень розвитку чорної металургії пов’язаний з добуванням болотяної руди. Милоградську культуру змінює зарубинецька культура.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *