Археологія та стародавня історія Малинського району

ГородищеВ Малинському районі Житомирської області городища були у населених пунктах Буки, Бучки, Ворсівка, Малин, Фортунатівка. Біля станції Пинязевичі було знайдено залишки (зуби) літаючих і водоплаваючих динозаврів, зокрема іхтіозаврів.

Село Березине

Поселення часів мезоліту – неоліту – за 1,5 кілометрів на піввнічний схід від села, на правому березі ріки Ірша.

Село Буки

Ранньослов’янське поселення – на північний схід від клубу, на лівому березі ріки Тростяниця.

Городище – в урочищі Замчище поблизу села.

Село Бучки

Городище ХVI – ХVIII століть – на північно-західній околиці села, на правому березі ріки Тростяниця, в урочищі Замок, розмір – 74 на 74 метри або на південно-східній околиці села Бучки, на правому березі безіменного струмка, правої притоки ріки Тростниця, в урочищі Замок (Замчище), в 130 метрах на північ від дорги, яка веде з села Буки до села Луки. В плані укріплення неправильної чотирикутної форми, зі сторонами біля 70 метрів. З північного і східного боку по периметру проходить вал і рів. Вал висотою до двох метрів, шириною до п’яти метрів, рів глибиною до півтора метри. В північно-східному і південно-східному кутах збереглися виступи-бастіони. Південно-західний кут укріплення, імовірно, знищений зсувом в каньйон струмка. Майданчик задернований, заріс сосновим лісом.

Поселення доби бронзи – на північно-західній околиці, на правому березі ріки Тростяниця.

Село Ворсівка

Поселення неоліту, доби бронзи – на південний захід від села.

За переказами було місто Ворсов (Кочієв), отже тут могло бути городище.

Село Гута-Луганівська

Стоянка мезоліту та неолітичне поселення – за 100 – 150 метрів на північний схід від Бондарівського болота, урочище Лиса Гора.

Село Дружне

Поселення ранніх слов’ян Дружне 2 – за 800 – 850 метрів на південний захід від південної околиці села Дружне та за 390 – 400 метрів на захід від сільського кладовища, що біля південної околиці села. Займає південно-західний схил піщаного підвищення лівого берега ріки Різня. Висота над рівнем води – біля семи метрів. Поверхня задернована, вздовж краю проходить грунтова дорога. Північна та північно-східна частина поросли березою та сосною, розміри – 380 на 60 метрів.

Село Клітня

Поселення Клітня ІІ  біля південно-західної околиці села Клітня. Займає південний пологий схил піщаного підвищення правого берега безіменного струмка (ліва притока ріки Різня). Висота над рівнем води – біля двох метрів. Поверхня розорюється. Із заходу підвищення омивається струмком, береги якого вкриті чагарником та мішаним лісом.

Село Любовичі

Давньоруське поселення на ріці Різня.

Місто Малин

Поселення ранніх слов’ян та давньоруського часу Малин 1 – у південно-західній частині території ПТУ № 36 (вулиця Городищанська) поблизу городища.

Розташування малинського городища

Розташування малинського городища

Поселення давньоруського часу та ХVI – ХVIII століть Малин ІІ – на високій, біля десяти метрів, терасі лівого берега ріки Ірша, за 180 метрів на схід від майданчика городища та за 190 метрів на захід від гуртожитку СПТУ № 36, на городах біля колишньої садиби поміщиків Гижицьких. Площа поселення майже повністю забудована господарськими спорудами розташованого поряд СПТУ, що унеможливлює визначеня її точних розмірів.

Поселення давньоруського часу, ХVI – ХVIII століть Малин ІІІ – за 160 метрів на схід від городища в заплаві ріки Ірша. Воно витягнуто довгою стороню вздовж берега річки і має розміри 50 на 20 метрів.

Поселення ХVI – ХVIII століть Малин ІV займає високий лівий берег ріки Ірша, розміщується за сто метрів на схід від міського кладовища та відділене від останнього неглибоким яром. Площа пам’ятки зайнята приватними городами, розорюється.

Поселення ранніх слов’ян, ХVI – ХVIII століть Малин V – на приватних городах на високій лівобережній терасі ріки Ірша, за 25 метрів на північ від західного краю міського кладовища, на площі 60 на 40 метрів.

Поселення давньоруського часу, ХVII – ХVIII століть Малин VI – на приватних городах на високій терасі лівого берега ріки Ірша за 600 метрів від затопленого кар’єру та за 200 метрів від залізничного переїзду.

Городище у Малині

Городище у Малині

Поселення ранніх слов’ян, городище давньоруського часу, яке було також замком ХVII століття – займає мисоподібний виступ лівого корінного берега ріки Ірша (західна околиця колишнього села Городище – у трьох кілометрах вниз по течії ріки Ірші від сучасного міського центру), розмір – 55 на 60 метрів. З двох боків відокремлене від корінного берега глибоким і широкими ярами, що підковоподібно охоплюють майданчик. Вузька перемичка у північно-східній частині поєднує городище з корінним берегом. Висота городища над рівнем річки – до 15 метрів. Матеріали ІХ – Х, ХІІ – ХІІІ століть. Давньоруський шар зруйнований у ХVII столітті під час будівництва замку.

Село Новоселиця

Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку, VIII – ІХ століть Новоселиця ІІІ – приблизно за 350 – 400 метрів на захід від села Новоселиця та за 200 – 250 метрів на північний схід від автодороги Ковель – Київ. Займає піщане підвищення в заплаві правого берега ріки Ірша. Висота над рівнем заплави – до одного метра. Матеріали доби бронзи, ранньозалізного віку, VIII – ІХ століть, розміри – 330 на 95 метрів.

Село Різня

Поселення ранньозалізного віку та VI – VII століть – на північ від села, на правому березі ріки Різня, розміри 250 на 80 метрів.

Село Сичівка

Палеолітична стоянка – у трьох кілометрах на північний захід від села, на невисокому пологому лівому березі ріки Рихта, яка впадає в ріку Тростяниця, площа три гектари.

Село Українка

Поселення VIII – ІХ століть – на схід від села, на лівому березі ріки Ірша, розміри – 80 на 60 метрів.

Поселення доби бронзи, ранньозалізног овіку Українка-Ірша-4 – за 550 – 600 метрів на північний схід від сільського кладовища, що біля східної околиці села, 350 – 400 метрів на схід та північний схід від автодороги Київ-Ковель та 145 – 190 метрів на північний схід від автодороги Малин-Ялцівка, займає південний та південно-східний схил піщаного підвищення лівого берега ріки Ірша. Висота над рівнем заплави – 2,4 – 3 метри. Відстань від русла річки – 900 – 1100 метрів. Поверхня задернована, раніше розорювалася, розмір – 185 на 50 метрів.

Село Фортунатівка

В ХІХ стлітті біля виїзду із села в напрямку села Чоповичі (північно-західна околиця) існувало городище, оточене високими валами – сучасними розвідками пам’ятку не виявлено.

Село Чоповичі

Мезолітична стоянка – на лівому березі ріки Ірша, в урочищі Везбична, площа – 0,75 гектарів.

Село Ялцівка

Поселення Х століття знаходиться між селами Ялцівка і Пінязевичі на високому березі ріки Ірша. Довжина – 100 метрів, ширина – 40 – 50 метрів.