Олеський замок – найкрасивіша фортеця Галичини

Олеський замок на високій горі

Олеський замок на високій горі

В середині ХІІІ століття татарські війська зруйнували велике місто Пліснеськ, яке стоїть неподалік Олеська. Відбудовувати Пліснеськ не було змісту, оскільки укріплення були дуже довгими і для їх захисту потрібно було цілу армію. Тому у Пліснеську залишилися тільки монахи, які утворили тут монастир, який існує донині (можливо цей монастир існував ще з князівських часів). А от одеський пагорб стрімкий, високий і має маленький верхній майданчик, така фортеця були пристосовані для захисту від татар, які мали машини для облоги. Тому на болотистій долині було на високій горі споруджено фортецю, яка невеликими силами могла оборонитися від переважаючих сил противника.

Історія Олеського замку

Народження замку в Олеську

Двір Олеського замку

Двір Олеського замку

Олеський замок споруджувався протягом тривалого часу – з ХІІІ до ХVIII століття. Він розміщується в селі міського типу Олесько у Буському районі. Вважається, що перше укріплення спорудили нащадки (Андрій або Лев) галицького князя Юрія Львовича на високому пагорбі на болотистих берегах ріки Ліберція. Перша згадка про фортецю – 1327 рік, однак вигідне положення дозволяє припустити, що сторожове укріплення тут існувало набагато швидше, бо з цієї гори видно долину на десятки кілометрів довкола. Однак замок досить потужний – всі ранні укріплення зруйновані пізнішими перебудовами, майданчик замку вирівняний, дослідження можна проводити в околицях замку та на схилах замкової гори.

Дорога до Олеського замку

Дорога до Олеського замку

Оскільки Олеський замок був на межі Галичини і Волині, за нього точилася важка боротьба – з 1340 року фортеця була у володінні литовського князя Любарта, в 1366 році Олеський замок разом зі всією Галичиною перейшов до польського короля Казимира ІІІ, потім власником цих земель був опольський князь Владислав, який передав довколишні землі католицькому єпископу. В 1377 році замок стає угорський, однак у 1382 році фортеця переходить знову до Любарта. Потім укріплення переходить до волинського князя Свидригайла, який боровся за владу з Ягайлом, який був фактичний польсько-литовським королем з часів Кревської унії (1385 рік).

Після перемир’я між Свидригайлом і Ягайлом замок залишався за Свидригайлом, але перемир’я було порушеним і в 1432 році замок здобули поляки, ця фортеця вважалася останнім руським замком на цих землях. Замок було передано Янові з Сеннена, нащадки якого отримали прізвище Олеських.

Військові лихоліття Олеського замку

Монастир і костел в Олеську

Монастир і костел в Олеську

В 1512 році замок зруйнували татари, його відбудували, значно укріпивши. В 1605 році власником замку і околиць стає магнат Іван Данилович, який був львівським каштелянином і руським воєводою (з 1614 року). Його донька Теофілія в 1629 році народила в Олеському замку майбутнього короля та переможця у віденській битві 1687 року Яна ІІІ Собеського.

Ян ІІІ Собеський дуже любив свою батьківщину, в 1613 році він заснував Сасів, в Олеську будує медичні і освітні заклади для місцевих жителів, в тому числі бідних.

Фігура перед костелом в Олеську

Фігура перед костелом в Олеську

Іван Данилович не мав спадкоємців – один син був убитий, другий помер, тому замок перейшов до його доньки і зятя Стефана Конецпольського. Нового власника виганяють козаки під час хмельниччини, коли Конецпольський повернувся, всі його маєтки були спустошеними. У 1681 році король Ян ІІІ Собеський викуповує замок в Стефана Конецпольського, відремонтовує його, створюється парк. Роботи ведуться до 1687 року і замок постає справжнім королівським укріпленим палацом, очевидно зараз ми його бачимо саме таким, яким його зробив король Ян Собеський.

Під час російсько-шведської війни тут перебували російські військові частини у 1707 – 1712 рр. У 1716 році замок переходить до Якуба Собеського, потім замок належав Станіславу Жевуському, син якого Северин перетворив замок на витончений палац.

Занепад замку-палацу в Олеську

Інтер'єр Олеського замку

Інтер’єр Олеського замку

Власники міняються – Зелінські, Літинські, однак після Северина Жевуського замок руйнується, його брат все що було цінного перевіз до сусіднього Підгорецького замку.

У 1838 році відбувся землетрус, після якого знайшли замурований у стіні скарб. Шукачі скарбів після того знищили будівлю вщент, намагаючись знайти ще якійсь цінності.

Держава в 1882 році викупила Олеський замок, з нього планували зробити освітній, лікувальний заклад чи монастир, однак на початку ХХ століття тут була сільськогосподарська школа. В роки Другої світової війни тут був військовий склад, навіть розміщувалися частини Власова.

Музей в Олеському замку

Фігура Барбари Радзивіл в замковому музеї

Фігура Барбари Радзивіл в замковому музеї

В 1975 році замок був відреставрований, тут зробили історико-культурний заповідник з картинною галереєю, експонати взяли з Львівської галереї мистецтв, музей став її філією. Від старовинного парку практично нічого не залишилося – він перетворився в хащі. Тож парк наново відтворено, відновлено ставки, упорядковано русло ріки Ліберції, яка знову огинала пагорб Олеського замку.

Олеський замок сьогодні

Оглядовий майданчик - доріжка довкола замку в Олеську

Оглядовий майданчик – доріжка довкола замку в Олеську

Олеський замок був найпопулярнішим об’єктом в Львівській області в часи Радянського Союзу, і сьогодні більшість туристів та екскурсій прямують саме сюди. Цей мініатюрний замок схожий на білого лебедя посеред ставу, в ньому знімалося багато фільмів. Це найбільш збережена і доглянута фортеця в Україні.

 

  • Неймовірний відпочинок для всієї сім’ї на вихідні. Хоч на вулиці грудень, слякоть , голі дерева, та все одно ми вирішили в черговий раз відвідати замок. Отримали масу задоволення, попили глінтвейну в ресторані, зробили багато гарних фотографій, відвідали підземелля з приладдям для тортур, доречі екскурсовод в підземеллі безкоштовно розповіла про всі експозиції. Всім рекомендую!!!

  • admin

    Мені в Олеському замку сподобалося доброзичливе відношення. Коли побачили, що квитки хоче купити багатодітна сім’я, всім видали вхідні білети безкоштовно, а перед тим в інших замках Золотої Підкови гроші брали. Дрібниця, але приємно