Галицький район

Реконструкція стародавнього Галича біля галицької церкви Різдва

Реконструкція стародавнього Галича біля галицької церкви Різдва

Галицький район розміщений в етнографічному районі Опілля, в частині, яка називається Галицьким Опіллям. Це центр Галицького князівства і відповідно Галичини. Звичайно, тут дуже цікаво, археологічні, архітектурні та природні пам’ятки об’єднані в Галицький національний природний парк та Національний заповідник Давній Галич.

Contents

Загальні відомості про Галицький район

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Дністер, вид із Замкової Гори Старостинського замку м.Галич

Основна кількість населення проживає в містах Бурштин (понад 20 тисяч чоловік) та Галич (понад 6 тисяч чоловік). Селище міського типу Більшівці, яке колись було райцентром, налічує майже 2,5 тисяч чоловік. Також окрім цих трьох великих населених пунктів в районі є 68 сіл, які об’єднані в 38 сільрад.

Населення Галицького району – майже 66 тисяч чоловік, у містах проживає 24 тисячі чоловік, в селах  42 тисячі.

Видатні люди Галицького району. На початку ХХ ст. в селі Вікторів жив композитор Д.Січинський. З Тустані походить український перекладач та педагог XVI ст. Лаврентій Зизаній. У селі Медуха народився політичний і військовий діяч Січових Стрільців, Української галицької армії, ЗУНР Дмитро Вітовський (1877 – 1919).

DIGITAL CAMERA

Бурштин, церква всіх святих і священомученика Йосафата

Найбільші річки Галицького району – Дністер, Лімниця, Гнила Липа, Луква. Поблизу Бурштина споруджено водосховище, яке через величину називають Бурштинським морем. Тут люблять рибалити рибаки, а для купання ця водойма не дуже підходить через забруднену воду. Місцеві жителі для пляжних потреб використовують переважно Дністер та Лімницю, рідше – Лукву, в якій вода не дуже чиста.

Корисні копалини району – мергель, вапняк, торф, графій, пісок, марганцева руда.

Залізничні станції – Галич, Бурштин, Дубівці. Інколи приміські поїзди (Червона Рута, або Голуба Стріла, як її зараз називають) зупиняються у с.Тустань біля Галича.

Історія Галичини

Галицька церква Різдва, споруджена в 15 столітті (а може й раніше)

Галицька церква Різдва, споруджена в 15 столітті (а може й раніше)

Від Галича до Львова по рівнинній місцевості тягнеться етнографічний регіон Опілля, обіймаючи на території Івано-Франківської області два райони — Галицький та Рогатинський. Назва регіону походить, мабуть від рівнини — «поля», яку заселяють місцеві мешканці. Загалом жителі Опілля за своїм побутом близькі до своїх сусідів — подолян та покутян, різниця помітна в особливостях жіночого одягу — червоні полотняні безрукавки та вишиті рослинним орнаментом спідниці.

Галичина є давню історію. Найвидатнішим галицьким князем вважається Ярослав Осмомисл (роки правління — 1153–1187), який згадується у «Слові о полку Ігоревім». Саме за його влади Галицьке князівство простяглося від Карпат до Чорного моря. З його правлінням пов’язана цікава історія, яка схожа на легенду, але її достовірність засвідчує літописець. Князь Ярослав мав дружину Ольгу (донька Юрія Долгорукого) та сина Володимира. Однак у 1173 році князь розпочав позашлюбні стосунки з Настею, дівчиною з бідного боярського роду Чагрових. Княгиня Ольга втекла із сином та придворними до Польщі. Тим часом могутні бояри перебили бояр Чагрових, Настю схопили і спалили на вогнищі, а позашлюбного сина Олега вигнали в заслання. Самого князя Ярослава примусили присягти на вірність законній дружині, після чого бояри дали йому правити ще 14 років.

Галицький замок до завершення реконструкції

Галицький замок до завершення реконструкції

Боярська могутність у Галичі — особливість князівства. Нащадки великохорватської знаті, бояри були настільки могутніми, що запрошували на галицьке князювання і виганяли князів як їм заманеться. Першим вдалося зменшити вплив бояр князю Роману, який об’єднав Галицьке і Волинське князівства.

Об’єднання Галицького і Волинського князівств князем Романом у 1199 році розпочало нову сторінку в історії. Син Романа Данило Галицький став найвидатнішим галицько-волинським князем. Молодому Данилу після смерті батька довелося майже 20 років вести боротьбу за престол. Ця боротьба зробила з князя полководця і видатного правителя. У 1247 році він розбив німецьких рицарів під Дорогочином, у 1239 році Данило стає київським князем, однак ненадовго, у 1240 році татари знищують Київ, після чого князь стає ординським данником і втримується на престолі. Папа римський Інокентій ІV вбачав у Данилові можливого союзника у боротьбі з татарами і вислав йому королівську корону, якою князь був коронований у місті Дорогочин 1253 року. Таким чином, Галицько-Волинське князівство стало єдиним православним королівством у світі, оскільки подальшої унії православної церкви з католицькою не відбулося.

Реконструкція галицького старостинського замку

Реконструкція галицького старостинського замку

Після смерті короля у 1264 році найсхіднішим з усіх королівств нащадки Данила Галицького правили ще 76 років, стільки ж існувала незалежна галицька держава. Незважаючи на те, що наступні князі більше часу проводили у нових столицях — Львові та Холмі, старі осередки — Володимир та Галич відігравали роль офіційних резиденцій і тут часто бували галицько-волинські князі-королі. Наступником Данила був син Лев, на його честь названо Львів. Влада галичан, не без допомоги татар, так посилилася, що він намагався захопити Польщу та Закарпаття, які належали Угорщині, що йому епізодично вдавалося. Син Льва Юрій домігся у константинопольського патріарха права на утвердження окремої Галицької митрополії. Юрій титулував себе «Король Руський, Великий князь Київський, Володимиро-Волинський, Галицький, Луцький, Дорогочинський», тобто його влада простягалася на значну частину України. Згодом правили сини Юрія Андрій та Лев, які не залишили спадкоємців, і галицьким королем стає Юрій ІІ Тройденович (1324–1340 роки), син мазовецького князя Тройдена та доньки Юрія Львовича.

Замкові мури в Галичі - посередині руїни замкового костелу святої Катерини

Замкові мури в Галичі – посередині руїни замкового костелу святої Катерини

Опісля Галицьке князівство стало ареною боротьби між Польщею, Литвою та Угорщиною, у цій боротьбі перемогла Польща. Однак традиції місцевої державності жили довго. Польський король Казимир ІІІ залишив за своїм новим східним володінням назву «Руського королівства», для нього спеціально карбувалася монета з левом, традиційним гербом. Згодом було утворено Руське воєводство. На галицькі державні традиції спирався Богдан Хмельницький, коли претендував на Галичину та Волинь. А наприкінці ХVІІІ століття австрійська влада утворила коронний край «Королівство Галичини та Володимирії з великим князівством Краківським, князівствами Освенцимським та Заторським».

Головна башта галицького замку, до реконструкції була тільки половина споруди, решту відбудували

Головна башта галицького замку, до реконструкції була тільки половина споруди, решту відбудували

Галич, столиця Галицького князівства, у ХІІІ столітті був одним із найбільших міст Європи. Саме укріплення на місці стародавнього Галича утворилося близько VІ століття до н. е., хоч люди почали тут селитися ще 40 тисяч років тому. У VІІІ–ХІ століттях Галич був столицею племені білих хорватів. Коли у Х столітті великохорватську державу було приєднано до Київської Русі, місто перетворилося на провінційне містечко.

У 1141 році Галич стає столицею Галицького князівства і з цього часу активно розвивається. Територія самої фортеці займала площу 50 гектарів, а площа сільськогосподарської округи досягала 50 квадратних кілометрів. Галич має своє значення в історії Прикарпаття. Саме Галицьке князівство простягало свою владу до Чорного моря, де на Дунаї стояло містечко Малий Галич (зараз Галац у Румунії).

Башта старостинського замку на фоні Дністра

Башта старостинського замку на фоні Дністра

У 1241 році татари напали на Галичину і розорили багато поселень, хоча, як показують археологічні дослідження, населення Галича не чинило опору. Татарське нашестя, окрім негативних наслідків, для галичан дало багато позитиву: князі намагалися зіграти на суперечках сходу і заходу, отримуючи дипломатичну допомогу від західних країн та військову від татар. Саме подальший союз з татарами дозволив князівству проіснувати самостійно ще близько ста років, оскільки татарська допомога була стримувальним чинником для войовничих західних сусідів.

У 1340 році боярами був отруєний останній галицький князь Юрій ІІ. За особистою унією між Юрієм ІІ та польським королем Казимиром ІІІ правитель, що помирав раніше і не залишав спадкоємців, поступався своєю державою сусідньому. Так, практично без опору, Казимир ІІІ захопив Галичину на законних на той час підставах. Галицька знать жорстоко поплатилася за отруєння свого князя (хоч особисто за отруєння ніхто не був покараний) — майже всі бояри були прирівняні у правах до селян і після цього про них нічого не було чути, утриматися при своїх правах із представників місцевої знаті вдалося небагатьом.

Стародавній княжий тризум на стіні церкви Пантелеймона

Стародавній княжий тризум на стіні церкви Пантелеймона

Після татарського та польського завоювання Галич відігравав роль духовного та культурного центру. Ці впливи поширювалися переважно на Галицький та Рогатинський райони, де була найбільша в Івано-Франківській області концентрація містечок. Зокрема, містами в той час були в Галицькому районі такі села та селища, як Кукільники, Маринопіль, Єзупіль, Більшівці, у Рогатинському — Підгороддя, Букачівці, Журів, Стратин, Васючин, Княгиничі, Липівка, Виспа. Це окрім сучасних міст — Галича, Бурштина, Рогатина. Ознаками міст тоді був замок, ринкова площа та міські укріплення. Однак із часом міські ознаки стиралися і зараз у цих селах іноді важко впізнати сліди минулої величі. Після заснування міста Станіслава у ХVІІ столітті, зростання Калуша і Коломиї, міста в околицях Галича та Рогатина поволі занепадали, поступово перетворюючись на сільськогосподарські центри.

Апсиди храму Пантелеймона у Шевченковому

Апсиди храму Пантелеймона у Шевченковому

Зникли міста, але, здавалося б, повинна зберегтися архітектура. Однак після приєднання Польщі до Австрії у 1774 році видається указ, за яким всі укріплення мали бути знищеними. Земляні укріплення зносили, і, як правило, на їх місці пролягали вулиці (завдяки цьому багато сучасних сіл мають містечкове планування). Кам’яні башти та ворота розбирали для громадських будівель. У Першу світову війну, коли міста ставали центрами військового протистояння, центральні архітектурні ансамблі були вщент розгромлені. Те, що залишилося, не відновлювалося, а розбиралося на будматеріали. Проблему збереження пам’яток посилює те, що традиційно більшість споруд, замків та міських укріплень були з дерева, і в мирний час пожежі спалювали цілі населені пункти, не кажучи вже про війну. Нищення пам’яток довершилося Другою світовою війною та радянською політикою. Однак ще збереглося достатньо пам’яток, через які можна побачити минуле.

Археологічні розкопки давньогалицького городища біля храму Пантелеймона

Археологічні розкопки давньогалицького городища біля храму Пантелеймона

Ще одна особливість галицьких сіл — поділ деяких із них на шляхетські і селянські частини. Шляхта — дворяни — були як польського, так і українського походження. Українська шляхта вела свій родовід від руських князів та галицьких бояр. Шляхта не була вузьким прошарком населення — в цілому у Польському королівстві на початку ХVІІІ століття вона становила до 30 % населення. Звичайно, на західноукраїнських землях цей відсоток був нижчим, але все ж значним. Через численність шляхти і право її участі у виборах посадових осіб королівства аж до короля Польське королівство відіграло значну роль у світових демократичних процесах. Шляхетські звичаї і традиції в українських селах проявлялися навіть у радянський період, коли люди ще пам’ятали про своє походження і потай зберігали документи про своє шляхетство. З 1774 року, після приєднання Галичини до Австрійської імперії, деякі населені пункти Галичини приймають велику кількість німецьких переселенців. Причому німці селилися не в існуючих населених пунктах, а створюючи окремі колонії із власними храмами та місцевим самоврядуванням. Ці колонії проіснували до Другої світової війни, коли німецькі колоністи або були репатрійовані фашистською владою, або відступили з німецькими військами.

Стародавні графіті на стіні Храму Пантелеймона

Стародавні графіті на стіні Храму Пантелеймона

У галицьких селах зараз можна зустріти людей, які, мешкаючи у своєму селі, побували в межах дев’яти держав, а саме в Австро-Угорщині (до 1918), Росії (окупація 1915), Західно-Українській Народній Республіці (1918–1919), Українській Народній Республіці (1919–1920), Галицькій Соціалістичній Радянській Республіці (1920), Польщі (1921–1939), СРСР (1939–1941, 1944–1991), у Німеччині (1941–1944), в незалежній Україні (з 1991).

Поспілкуватися із старими людьми досить цікаво — вони часто вільно володіють польською, німецькою мовами, тому у їх рідній українській мові вільно проскакують іншомовні слова: стація (вокзал), шпацерувати (гуляти) — це з німецької, а польські слова вже як рідні українські — цвинтар (кладовище), кульчики (сережки), когут (півень).

Стародавні графіті на стіні Храму Пантелеймона

Стародавні графіті на стіні Храму Пантелеймона

У галицьких селах серед старих людей ще зберігся дуже дивний час — той, який був у Польщі до 1939 році — в зимовий час різниця від сучасного українського часу становить дві години, а в літній час — одна година. Єдина країна, у якій ще існує такий часовий відлік — Алжир. Тому відповідь на питання «котра година» може значною мірою залежати від віку того, в кого ви запитуєте. Така особливість пов’язана не з галицьким гонором, а з банальним щоденним циклом утримання тварин — навіть при зміні влади худоба не буде змінювати часу доїння чи випасу, не буде вона пристосовуватися і до переходу на літній та зимовий час.

Різьбленому порталу на храмі Пантелеймона понад 800 років

Різьбленому порталу на храмі Пантелеймона понад 800 років

На жаль, галичан, які пам’ятають довоєнні часи стає дедалі менше, не кажучи вже про галицьку інтелігенцію, яка була практично повністю знищена у Другу світову та повоєнні роки. Однак серед особливостей галицького характеру є цікава схильність до накопичення як предметів побуту, так і особистих речей. Ця схильність має витоки ще з часів австрійського та польського панування. Так, закінчуючи звичайну семирічну гімназію (рівень 11 класу, враховуючи, що школи були чотирирічними), молоді інтелігенти знали щонайменше п’ять мов: українську, польську, німецьку, латинь та давньогрецьку. Враховуючи те, що студенти (як і викладачі, яких запрошували для викладання) вільно пересувалися по всій Європі, до цих мов додавалися ще дві-три європейські. Також західноукраїнський інтелігент (а це міг бути і працівник залізниці, слюсар, кухар, учитель, тобто той, хто закінчив додатковий навчальний заклад, крім школи) зазвичай мав декілька костюмів і пар взуття різноманітного кольору та фасону для різних буденних випадків — враховувалася погода, свято, місце перебування та багато інших тонкощів. Усе це доглядалося і зберігалося за спеціальними технологіями. Враховуючи якість матеріалу, особисті речі могли десятиліттями виглядати як нові — це не тільки данина ощадливості — тоді були такі традиції. Зараз же з усього залишилася звичка вставляти в речення слова різноманітних мов, навіть не замислюючись над цим, а також звичка зберігати купу речей за принципом «а може, згодиться».

Є ще багато цікавих галицьких рис — глибока релігійність, непереборний націоналізм, цікава суміш упередженого ставлення до інших національностей та стійкої толерантності. Якщо ближче познайомитися з простими старшими галичанами, можна ще багато цікавого довідатися для себе, а ці враження нічим не гірші від споглядання різноманітних пам’яток.

Укріплення Галицького району

У Галицькому районі збереглися такі муровані замки – Галич (Старостинський замок), Крилос (укріплення Успенської церкви), Маріямпіль (замок), Шевченкове (оборонна башта монастиря Святого Станіслава)

У минулому було більше замків. Однак ці замки або розібрані на матеріал, або були дерев’яними, тому на їх місці збереглися замчища – місцевіть, де стояло укріплення. На замчищах можуть бути збережені вали, сліди на рельєфі. Іноді замчища повністю забудовані і сліди від замку повністю губляться на місцевості. У таких випадках навіть місцеві жителі часто не можуть вказати, де був замок і чи був замок взагалі. Тоді пошуком укріплення займаються науковці, місце уточнюється краєзнавцями та археологами. Замчища збереглися в таких населених пунктах – Більшівці (замок), Блюдники (замок), Бурштин (замок), Бурштин (міські укріплення), Галич (міські укріплення), Деліїв (Вовчків) (замок), Кінчаки (замок та міські укріплення), Кукільники (міські укріплення та замок), Кремидів (замок), Мартинів (замок та міські укріплення), Маріямпіль (міські укріплення), Тенетники замок.

Camera

Парк на місці Бурштинського замку, видно залишки статуї, що залишилася з минулих часів. Замок у Бурштині позначений на рельєфі земляними відкосами, збереглася замкова кухня, переобладнана на житловий будинок

В Галицькому районі є села, які у минулому були містечками. Це Старий Мартинів (Мартинів), Більшівці (Большовці, Бовшовець), Кукільники (Конкольники), Маріямпіль (Маріямполь, Маринопіль), Кінчаки

Городищами в нашій місцевості зазвичай називають укріплення, які були до ХІV століття, тобто до того, як наша місцевість була зайнята поляками. Це були укріплення міст, замків, монастирів. Також це могли бути воротища – укріплення довгих дерев’яних стін, наприклад, змійових валів, або сигнальні вежі, які мали додаткові земляні укіплення. Городища часто містяться в лісах, над берегами рік, їхнє розташування зазвичай дуже мальовниче, вони додають загадковості місцевості. Збереженість городищ різна – іноді зберігаються вали висотою до 20 метрів, а інколи – невеличка “фоса”, яку можна сплутати з придорожним рівчаком чи окопом часів світових воєн. Городища часто позначені на місцевості урочищами – так місцеві жителі називають певну місцевість. У минулому навігаторів не було, тепер же розміщення археологічних пам’яток позначаються на місцевості за допомогою супутникового позиціонування. Отже, городища: Блюдники (городище), Бринь (городище), Войнилів (городище біля Церкви), Залуква (городище Гробиська), Крилос (городище Золотий Тік), Крилос (городище у Шевчуків), Крилос (городище Туркова), Крилос (городище Іванівське), Крилос (городище Греківське), Крилос (городище Данилівське), Крилос (городище Юріївське), Крилос (городище Воскресінське), Крилос (городище Штепанівка), Крилос (городище Прокаліїв сад), Крилос (городище Воротиська), Куропатники (городище), Куничі (городище), Межигірці (городище), Маріямпіль (городище), Новий Мартинів (городище), Темирівці (городище), Тустань (городище), Шевченкове (Пантелеймонівське городище), Шевченково (Спаське городище). Можливо укріпленим було трипільське містечко біля смт Більшівці біля гори Котилева на високому мисі над рікою Гнила Липа. Тут будинки були розміщені колом на площі біля 15 гектарів.

DIGITAL CAMERA

Храм Пантелеймона ХІІ ст. та башта монастиря св.Станіслава

Як бачите, найбільше городищ належить с.Крилос та його околицям, саме тут був розміщений стародавній Галич – укріплення представлені боярськими замками, укріпленими дворищами, монастирями та іншими оборонними об’єктами.

Також в Галицькому районі проходили інтенсивні битви часів Першої та Другої світових воєн – всюди є окопи, шанці, залишки бліндажів. Особливо сильні бої велися над р.Дністер. Галицький район – мрія для краєзнавців та любителів природи та історії. Археологічних пам’яток тут теж багато.

Галич

Храм Різдва у Галичі - дзвінницю спорудили у 1998 році на 1000-ліття Галича

Храм Різдва у Галичі – дзвінницю спорудили у 1998 році на 1000-ліття Галича

Галич — одне з найдавніших міст України, перша згадка про нього датується 898 роком в угорському літописі. Стародавній Галич займав велику територію — центр розташовувався на місці городища у селі Крилос, саме місто із приміськими селами, монастирями та замками простягалося від Дністра до Лімниці — майже на 10 кілометрів, в ньому мешкало близько 15 тисяч людей.

Зараз на теренах Галича та прилеглих сіл утворено найбільший у Європі історико-культурний заповідник «Давній Галич» площею 80 квадратних кілометрів — приблизно площа стародавнього Галича. Національний заповідник «Давній Галич» м. Галич, вул. Івана Франка, 1. Національний заповідник «Давній Галич» створений з метою збереження пам’яток історії і культури Галича на заповідних територіях, які охоплюють майже 80 квадратних кілометрів земель давнього Галича та його околиць. До складу заповідника «Давній Галич» входять місто Галич, селища Крилос, Шевченкове та інші села Галицького району.

Під охороною перебуває низка пам’яток загальнодержавного та світового значення, фундаменти 14 літописних церков ХІІ–ХІІІ століть, 134 пам’ятки археології, 18 природоохоронних об’єктів, органічно пов’язаних із пам’ятками історії та архітектури. На території заповідника розташовані Музей історії давнього Галича, Музей народної архітектури і побуту Прикарпаття, регіональний природничо-ландшафтний парк.

Новозбудований костел у Галичі, вид із замкової гори

Новозбудований костел у Галичі, вид із замкової гори

По території заповідника проводяться різноманітні екскурсії: автобусні тури по сучасному Галичу, пішохідні маршрути мальовничими околицями міста. Є навіть можливість вирушити на риболовлю у село Більшівці.Сучасне місто Галич лежить у районі княжої пристані на річці Дністер, сучасне населення — близько 4 тисяч мешканців. Місто утворилося як адміністративний центр після захоплення галицьких земель поляками, коли стародавній український центр Галича у селі Крилос занепав у ХІV столітті. У 1374 році (за іншою версією — у 1367 році) місто отримало Магдебурзьке право. Галич у ХV столітті мав середньовічні земляні укріплення, від яких нічого не залишилося, однак стара частина міста приблизно розміщується в межах укріплень, тому можна уявити розмір міста у ХV–ХVІІ століттях. Місто оточував з трьох сторін вал, на якому було п’ять башт та три брами. Додатковий захист створювало русло річки Луква, яке у ХVІІ столітті було ближче до міста на 150 метрів.

Вид на Галич і Дністер із гори, де споруджений замок

Вид на Галич і Дністер із гори, де споруджений замок

Зі старого планування чітко вирізняється ринкова площа, в центрі якої стояла дерев’яна ратуша, що не збереглася, зате у 1998 році на площі поставили пам’ятник Данилу Галицькому. Біля річки Дністер височіє церква Різдва Христового, споруджена у ХІV столітті. Цей храм відомий з 1550 року, багато разів перебудовувався, аж поки не набув сучасного вигляду після реставрації 1904 року. Цікаво, що в такої невеликої церкви дуже глибокі фундаменти, вони досягають глибини п’яти метрів. Припускають, що храм побудований на місці язичницького капища, про що свідчать караїмські хроніки та знахідки язичницьких поховань довкола церкви.

У місті був чудовий костел 1427 року побудови, від якого зараз збереглася тільки центральна частина, оскільки у 60-х роках ХХ століття його перебудували на кінотеатр.

Старостинський замок у Галичі

Старостинський замок у Галичі увечері

Старостинський замок у Галичі увечері

На горі, що височіє над містом, розміщується Старостинський замок. Свою назву він дістав від того, що у ньому перебував галицький староста — польський королівський намісник навколишніх земель.

Замок згадується як давньоруське укріплення у ХІІ столітті. Він входив до системи городищ-укріплень Галич-гори, які захищали стародавнє місто з боку Дністра і розміщувалися на відстані 1–2 кілометрів одне від одного. Саме укріплення на замковій горі контролювало пристань на Дністрі, тому його було добре укріплено польською владою, решта ж давньоруських замків занепали.

Рів галицького замку вражає глибиною, а фундаменти замкових мурів сягають восьми метрів у глибину

Рів галицького замку вражає глибиною, а фундаменти замкових мурів сягають восьми метрів у глибину

За деякими літературними даними, замок зведений у 1350–1352 роках волинським воєводою Любартом. Однак традиційно вважають, що дерев’яний замок почали будувати у 1367 році поляки як центр Галицького староства. До будівництва були причетними угорці, які володіли Галичем у 1370–1387 роках. Уже наприкінці ХV століття це була могутня фортеця із земляними валами та дерев’яним частоколом з гарнізоном із тисячі чоловік і вогнепальною зброєю. У ХVІ столітті замок успішно витримував напади татар, походи яких відбувалися майже щороку, у 1590–1633 роках на місто було вчинено 29 татарських нападів. Улітку 1649 року фортецю здобули війська Б. Хмельницького. Із розвитком вогнепальної зброї виникла потреба замінити дерев’яні укріплення на кам’яні, що і було зроблено у 50-х роках ХVІІ століття італійським військовим інженером Франсуа Карразіні.

Відновлена замкова вежа

Відновлена замкова вежа

Замок охоплював територію 1,7 гектара, мав три башти по кутах, у ньому розміщувалися міські архіви та адміністративні заклади, була замкова церква — каплиця Святої Катерини. Незважаючи на значне зміцнення фортеці, її у 1676 році без бою здає туркам польська залога. Турецькі війська руйнують замок, висаджуючи у повітря частину укріплень. Згодом замок відбудовують, однак у 1767 році, за наказом губернатора, частину мурів розбирають для спорудження пристані на Дністрі. Решту укріплень розібрали місцеві жителі на будівельні матеріали — залишилася тільки одна вежа і фрагменти мурів. У Галицькому районі це найпопулярніша архітектурна пам’ятка.

Караїмське кладовище у Залукві

Караїмське кладовище розміщена на стародавньому городищі в урочищі Гробиська

Караїмське кладовище розміщена на стародавньому городищі в урочищі Гробиська

У селі Залуква на місці давньоруського городища розташоване караїмське кладовище, на якому збереглося понад 50 надгробків. Кладовище існувало на цьому місці десь із початку ХVІІ століття.

Караїми — нащадки хазар, що прийняли іудаїзм, цей етнос сформувався у Криму. У 1256 році галицький князь Данило Романович запросив частину караїмів до Галича, де вони перебували донедавна.

У Галичі були Караїмська вулиця та храм — кенаса, спорудження якої почалося у 1830 році на місці дерев’яного попередника. Відправи у кенасі відбувалися до 1956 року, у 1985 році у зв’язку із зведенням дев’ятиповерхового будинку пам’ятку знесли.

Наразі у Галичі проживають декілька караїмів похилого віку, голова громади, Яніна Єшвович, веде літопис історії галицьких караїмів. У місті можна відвідати єдиний в Україні музей караїмської історії та культури.

Храм Святого Пантелеймона у селі Шевченкове

Кам'яний портал храму Пантелеймона ХІІ століття

Кам’яний портал храму Пантелеймона ХІІ століття

У селі Шевченкове, що біля Залукви (приблизно 3 кілометри від Галича), є старовинний храм святого Пантелеймона, який розміщується в центрі давньоруського городища. Храм спорудили у 1194 році, він є єдиним у краї практично повністю збереженим храмом Галицького князівства.

Після захоплення Галичини поляками православний храм перетворено на кафедральний собор католицького архієпископа, костел Святого Станіслава. Після того як у 1427 році архієпископство перенесли до Львова, храм занепадає і в ньому зрідка вже проводили латинські богослужіння.

У 1598 році починається відбудова храму і будівництво довкола нього францисканського монастиря. Було споруджено оборонну дзвіницю, що збереглася донині, монастирські корпуси, весь монастир був обнесений земляними валами, перетворившись таким чином на фортецю. Згодом храм зазнав численних руйнувань від татар, турок та за часів Першої світової війни. Після реставрації 1926 року храм не відновлювався до 1998 року, коли його було перебудовано у романському стилі давньогалицьких церков. Храм цікавий графіті на стінах ХІІ–ХVІІ століть, також різьбленим західним порталом. Ця церква є не тільки найкрасивішою, а й найбільш стародавньою архітектурною пам’яткою Галицького району.

Скельний монастир у селі Межигірці

Біля Галича у селі Межигірці стоїть скельний монастир, який у дохристиянські часи був язичницьким святилищем. Окрім того, монастирська гора є ботанічним заказником — химерні скелі з печерами вражають своєю красою, також збереглося багато видів рідкісної степової рослинності. З висоти гори відкривається панорама Галича та Дністра. Дорога до пам’ятки досить хороша, можна під’їхати до ферми, а далі — близько півкілометра пішки польовою дорогою (якщо у вас не позашляховик).

Більшівці – палац і монастир кармелітів

Оборонний кармелітський монастир і костел у Більшівцях

Оборонний кармелітський монастир і костел у Більшівцях

Перші згадки про містечко сягають ХV століття. У Більшівцях на пагорбі, на місці колишнього замку, власники міста Кшешуновичі в ХІХ столітті побудували палац. Зараз у ньому розміщено лікарню, однак збереглися палацові скульптури, фонтан, чудовий парк.

На сусідньому пагорбі височіє костел Благовіщення 1624 року з комплексом монастирських споруд кармелітів.

Костел Відвідання Єлисавети Пресвятою Дівою Марією знаходиться за адресою вул. Івана Франка, 7, однак його звідусіль видно, оскільки збудований на пагорбі, що вивищується над селищем.

Палац і парк у Більшівцях - можливо на місці палацу був замок

Палац і парк у Більшівцях – можливо на місці палацу був замок

Костел споруджено у стилі бароко. Фасади поштукатурені і прикрашені характерними для бароко декорованими карнизами, іонічними капітелями, численими нішами, ліпними вазами тощо. На стінах збереглися залишки фресок ХVІІІ століття. Незважаючи на дещо провінційне розміщення, багатство архітектурних прикрас у поєднанні з ландшафтом робить цю пам’ятку одним із найкрасивіших костелів України. Зараз храм належить римо-католицькій церкві, його доглядають ченці-францисканці, що організовують для прочан відпусти щорічно всередині липня.

Крилос – городище стародавнього Галича

Знак Меч і рало в Крилосі

Знак Меч і рало в Крилосі

Село має населення понад дві тисячі мешканців, відстань від Івано-Франківська становить 18 кілометрів, від Галича — 6 кілометрів.

Село Крилос лежить на місці стародавнього Галича. На крилоському городищі до ХІV століття розміщувалися Успенський собор, княжі та боярські палати, монастир. Стародавній Галич складався з Дитинця (укріпленого місця з центральними адміністративними та релігійними спорудами), укріпленого посаду, неукріпленого підгороддя, довколишніх замків та монастирів. З ХV століття, після перенесення центру Галича на п’ять кілометрів на північ, до Дністра, Крилос стає культурним і духовним осередком, деякий час навіть митрополичим центром. У 1606 році у Крилосі функціонувала друкарня, яка була перенесена зі Стратина, згодом ця друкарня стала основою книгодрукування у Києво-Печерській лаврі.

Вид з Галичиної могили на долину ріки Луква

Вид з Галичиної могили на долину ріки Луква

У центральній частині Крилоса археологами розкопані фундаменти Успенського собору. Цей собор був головним храмом Галицького князівства, за своїми розмірами (32,5 х 37,5 метрів) поступався тільки двом храмам Києва — Десятинній церкві та Святій Софії. Храм побудований у ХІІ столітті, уперше згаданий у літописі під 1187 роком, у зв’язку з похованням у ньому князя Ярослава Осмомисла. Собор був багато прикрашений кам’яним різьбленням. Підлога була вимощена кам’яними та керамічними плитами. Храм було розібрано, ймовірно, у ХV столітті, згодом з нього було побудовано сусідню Успенську церкву та каплицю Святого Василія.

Каплиця Святого Василія споруджена у 1500 році безпосередньо на фундаментах давнього Успенського собору, його південна сторона на висоту півтора метра містить стіну зруйнованого храму, східна стіна збудована з апсиди собору. Каплиця спершу виконувала роль дзвіниці, але у 1915 році через гарматний обстріл згоріла дерев’яна надбудова, після того її не відновлювали, перетворивши пам’ятку на капличку.

План укріплень стародавнього Галича

План укріплень стародавнього Галича

Успенська церква споруджена у ХVІ столітті і має багато написів та архітектурних елементів ХІІ–ХІІІ століть, які перейшли до неї із будівельним матеріалом, взятим з Успенського собору. Довкола Успенської церкви в ХVІ столітті було споруджено цегляний замок, із чотирма баштами по кутах та в’їзною вежею, фундаменти яких можна побачити і тепер. Зараз на церковні кошти замок відновлюється, відбудовано одну з башт.

Біля Успенської церкви розташовані митрополичі палати, у яких зараз діє Музей історії давнього Галича, відкритий у 1960 році та оновлений у 1998 році.

Фундаменти Успенського собору і каплиця святого Василія в Крилосі

Фундаменти Успенського собору і каплиця святого Василія в Крилосі

За деякими припущеннями, на місці палат стояв дерев’яний княжий або митрополичий палац. Православна митрополія у Галичі існувала у 1303–1347 роках, відновлена польським королем Казимиром ІІІ у 1371 році. Після польського завоювання, занепавши як політичний центр, село Крилос тривалий час залишалося значним релігійним осередком — тут розміщувалася православна, згодом греко-католицька митрополича адміністрація. У 1605 році тут працювала друкарня, яка була перенесена зі Стратина. Єдина книга, яка була надрукована у крилоській друкарні, — «Євангеліє учительноє», у якому вперше в східнослов’янському друкуванні духовні ілюстрації доповнювалися сценами з народного життя. Згодом ця друкарня стала основою книгодрукування Києво-Печерської лаври. Митрополичі палати, які ми зараз можемо бачити, споруджені у ХІХ столітті з каменю монастирської церкви пророка Іллі (фундаменти якої є біля пам’ятного знаку «Меч і рало»).

Галичина могила в Крилосі (зараз вона виглядає трохи інакше)

Галичина могила в Крилосі (зараз вона виглядає трохи інакше)

Одразу за митрополичими палатами височіють укріплення, система валів у шість рядів, ці вали досягають висоти в окремих ділянках 25 метрів. Четвертий ряд валів було знищено ще у Х–ХІ століттях із метою звільнення міської території для будівель, і зараз він ледь простежується. Між валами стоїть легендарна Галичина могила, яка згадується у літописі ХІІІ століття. Розкопки цього самотнього кургану, які велися з ХІХ століття, не дали ніяких результатів. Тільки у 1993 році було знайдено залишки поховання Х століття — кістки в обгорілому човні, зброю, позолочену бляху. Багатство поховання може свідчити про те, що у ньому похований засновник Галича. У 1998 році могилу музеєфіковано, у ньому можна побачити відновлене поховання знатного воїна (можливо, це був князь).

Гора дитинця галицького городища у Крилосі

Гора дитинця галицького городища у Крилосі

На північ від Успенської церкви розташовується Золотий тік. Ця укріплена ділянка була, за однією версією, монастирем, за іншою — адміністративним центром Галича із княжими палатами. У будь-якому разі розміщення Золотого току дуже вигідне — укріплене валами над Княжим джерелом. Це джерело давало воду всьому місту і у давнину було важливим, оскільки на Крилоській горі вода протікає на глибині близько 20 метрів. Якщо нижче від джерела йти сільською дорогою, біля підніжжя пагорба розміщене цілюще джерело «Францискові очі». До джерела веде дерев’яний місток, а стежка виводить на рівний луг із капличкою. Це місце є улюбленим не тільки у прочан, які вважають воду святою, а й у туристів, оскільки джерело кришталево чисте і вода має особливий смак.

Вид на галицьке підгороддя від княжої криниці

Вид на галицьке підгороддя від княжої криниці

Під Крилоською горою тулилося неукріплене Підгороддя із кам’яними храмами і палацами, фундаменти яких можна побачити і сьогодні. Ближче до ріки Лімниця — ліс Діброва, у якому археологи виявили багаті угорські поховання Х століття.

З іншого, східного боку уздовж дороги простягалося укріплене передмістя. На одній ділянці міський вал відновлено, на ньому поставлено частокіл та збудовано дерев’яну вежу. Це частина огорожі Музею народного побуту та архітектури просто неба. У ньому є споруди різноманітних етнографічних регіонів області ХІХ–ХХ століть — Гуцульщини, Опілля, Бойківщини, Покуття. На території 4,5 гектара зібрано житлові будинки, господарські будівлі, храми, також різноманітні речі побуту. Найцікавіша пам’ятка — хата-гражда, своєрідна високогірна гуцульська фортеця, яка була споруджена 1883 року в селі Усте-Ріка Верховинського району.

Меч і рало - позаду Прокаліїв сад із Морвою та фундаменти храму пророка Іллі

Меч і рало – позаду Прокаліїв сад із Морвою та фундаменти храму пророка Іллі

У Крилосі звідусіль видно пам’ятник-символ «Меч і рало». Цей монумент споруджено у місці першої оборонної лінії Галича, на ньому зображені символічні постаті давніх галичан. Зверху рала, куди можна без труднощів вийти, відкривається краєвид на стародавній Галич та околиці.

Відразу за «Мечем і ралом» знаходяться музеєфіковані залишки фундаменту храму Святого Іллі. Тут великий сад із шовковичних дерев, тому урочище називається «Прокаліїв сад». На цьому місці існував монастир з ХІ до ХVІІІ століття. Сама церква проіснувала з ХІ до ХІХ століття, коли її було розібрано і з неї добудовано митрополичі палати у Крилосі. Цікаво, що у 1721 році у монастирі святого Іллі зупинявся Пилип Орлик, який зі своїми соратниками втікав на Захід після поразки під Полтавою. Тоді тут мешкало 5 монахів, які жили в основному за рахунок обробітку землі.

Митрополичі палати у Крилосі, зараз тут музей історії стародавнього Галича

Митрополичі палати у Крилосі, зараз тут музей історії стародавнього Галича

Трохи неподалік, якщо йти старою дорогою до Галича є адміністративна будівля Галицького природного національного парку з Музеєм природи та невеликим зоопарком, що містить різноманітних місцевих тварин та птахів. Галицький національний природний парк – це українських Карпати, розташований уздовж річки Дністер. До складу парку входять лісові урочища, ділянки з лучно-степовою рослинністю, водно-болотисті долини, геологічні формації. Особливий інтерес представляють величезні масиви букових лісів на лівому березі річки Лімниці – тут безліч карстових скель, вапнякових печер, багаторічні діброви, і навіть глибоке карстове озеро «Сімлін». Серед представників флори – білоцвіт весняний, підсніжник, рябчик, лілія лісова, лунарія оживаюча. З рідкісних видів рослин – сальвінія плаваюча, водяний горіх, плавун щітолістий. З тваринного світу зустрічаються сова долгохвост, лелека чорний, борсук. Водойми парку мають важливе значення для підтримки видового різноманіття пернатих.

Центральний вал у Крилосі біля митрополичих палат

Центральний вал у Крилосі біля митрополичих палат

Ліс, який починається від фундаментів церкви Святого Іллі та пам’ятного знаку «Меч і рало», вартий відвідин: тут збереглися незайманими укріплені передмістя Галича із земляним замком боярина Юрія Прокоповича. Археологи в цій місцині знайшли дерев’яний палац із залишками віконних вітражів та ювелірну майстерню. Лише за 15–20 хвилин ви зможете побачити могутні багаторядні укріплення, які навіть через сотні років вражають своєю масивністю та продуманістю: у деяких місцях високі вали розміщені у 3–4 ряди, а природні яри мають глибину до тридцяти метрів.

Біля Крилоса, у селі Сокіл, розміщений монастир на високій скелі з печерою монаха. Також тут одні з найкращих в області пляжі на найчистішій у Європі річці Лімниця.

Маріямпіль

Брама замку у Маріямполі

Брама замку у Маріямполі

Колишнє містечко — село Маріямпіль біля Галича — маловідвідуване, оскільки стоїть дещо збоку від магістральної дороги, можна сказати, це тупикова дорога Галицького району. У минулому тут був паром, однак зараз від нього – тільки згадки. У язичницькі часи поселення мало назви Боговид та Чортопіль, згодом було перейменоване у Маріампіль.

У ХVІІ столітті в Маріямполі була чудотворна ікона Богородиці, яка прославилася тим, що допомогла польському війську перемогти турків під Віднем у 1683 році. Для ікони збудували костел, і велелюдні прощі до неї сприяли розвитку Маріямполя. Ікона з 1945 році перебуває у Вроцлаві, однак її копія є у маріямпільській церкві.

Кляштор - католицький монастир у Марнополі. Збереженість хороша, однак зараз тут жіноча колонія.

Кляштор – католицький монастир у Марнополі. Збереженість хороша, однак зараз тут жіноча колонія.

На горі над Дністром збереглися залишки замку ХVІІ століття. Незважаючи на те, що гора височіє над Дністром на 70 метрів, у замку існував підземний хід, що вів під річкою до сусіднього Єзуполя. Цей підземний хід був завдовжки понад кілометр, ним користувалися люди донедавна для переходу через Дністер. Також у замку була чудова колекція середньовічної зброї, яку після Другої світової війни вивезли в Росію. Від замку зберігся парк із красивою алеєю. Привертає увагу старовинний дуб, під яким, згідно з табличкою, у 1920 році відпочивав Симон Петлюра.

У селі є монастир ХVІІІ століття, де зараз розміщена жіноча колонія.

Дуб на Маринопольському замчищі, біля палаців - напис свідчить про вік дуба - 600 років і про те, що під цим деревом відпочивав Симон Петлюра

Дуб на Маринопольському замчищі, біля палаців – напис свідчить про вік дуба – 600 років і про те, що під цим деревом відпочивав Симон Петлюра

Біля Маріямполя можна відвідати село Зелене Устя. У це село, яке розміщується в долині Дністра, можна потрапити як із дороги на Бучач, так і з самого Маріямполя. Причому ґрунтова дорога з Маринополя у значно кращому стані, аніж з бучацької траси. У Зеленому Усті стоїть католицький костел ХVІІІ століття, який, незважаючи на десятиліття радянської влади, дійшов до нас в ідеальному стані. Збереглася дзвіниця із сходами в товщі стіни, фасад храму прикрашений численними скульптурами та різнокольоровими рельєфами, будівлі оточені високим муром із кованою брамою. Яким чином усе це розмаїття дійшло до нашого часу в майже ідеальному стані, залишається загадкою.

Бурштин

Костел у Бурштині

Костел у Бурштині

На трасі Івано-Франківськ — Рогатин лежить невелике місто Бурштин, яке відоме теплоелектростанцією та великим водосховищем, яке ще називають Бурштинським морем.

У 1436 році на території Бурштина згадується поселення Нове Село, на місці якого 1554 року коронний гетьман і руський воєвода Микола Синявський засновує містечко, яке під назвою Бурштин згадується у 1596 році. У 1809–1811 роках у Бурштині працював учителем музики у доньок представника австрійського імператора у містечку фон Янішевського син Амадея Моцарта — Франц Ксаверій Моцарт.

Бурштинське водосховище — найбільше в області, його площа становить 1260 гектарів. У містечку стояли замок, синагога, костел, однак у старій частині Бурштина можна побачити костел ХVІІІ століття та залишки замкового парку (біля насипного пам’ятного кургану воїнам УПА).

Бурштинська синагога

Бурштинська синагога

У 1962 році біля Бурштина було споруджено теплову електростанцію. Після цього в цілому сільськогосподарське поселення набувало промислового вигляду, і у 1993 році Бурштину надано статус міста.

Через потреби електростанції у Бурштині було створено велике водосховище. Через застійну воду у Бурштинському водосховищі купатися не рекомендується, але це чудове місце для рибалки. У період міграцій птахів тут можна спостерігати тисячні зграї водоплавних птахів, зокрема тут є колонія сірих чапель, яка гніздиться на верхівках дерев біля водосховища. Біля водойми є Касова гора, з якої відкривається панорама водосховища та навколишніх сіл. Гора складається з алебастру, на ній є клаптик цілинного степу, де виявлено понад 300 видів вищих рослин. Найбільшої уваги і охорони серед них заслуговують чотири види ковили, сон великий, осока низька.

Музей «Берегиня»

м. Бурштин, вул. Є. Коновальця, 2

тел. +38 03438 42046

Численні речові експонати — зразки опільської вишивки, речі побуту, твори сакрального мистецтва — знайомлять відвідувачів з особливостями життя і побуту мешканців одного з регіонів Івано-Франківської області — Опілля.

Час роботи: з 10.00 до 17.00, вихідний — субота, неділя — за попередньою домовленістю.

Відпочинок на природі

Маршрути до природних пам’яток Галицького краю, орнітологічні маршрути

  1. Екотуристичний маршрут „Камінь-Сімлин”

Довжина маршруту – 10 км.

Приблизна тривалість екскурсії пішки: 3 год. без тривалих зупинок і 5 год. із зупинками.

Храм святого Миколая у Віктореві на місці давньоруського монастиря

Храм святого Миколая у Віктореві на місці давньоруського монастиря

Починається маршрут в околицях с. Межигірці ознайомленням з мальовничими ландшафтами урочища Камінь, його цікавим рослинним і тваринним світом, історією і легендами. Біля підніжжя гори можна запастися водою з джерела „Голодна вода”. Далі маршрут пролягає вздовж дубових насаджень на межі заповідної зони парку. Тут можна зустріти диких звірів, а також поспостерігати за лісовими і лучно-степовими птахами. Вийшовши до торфовища „Любіж долина”, яке знаходиться на маршруті, є можливість познайомитися з його цікавою флорою. Шлях пролягає до каплиці З’явлення Матері Божої, а від неї – до однієї з найстаріших дерев’яних церков краю у с. Бишів. Рухаючись повз мальовниче лісове озеро „Ворониця” туристи вийдуть до хати-лісничівки, де можна смачно пообідати. Далі, польовою дорогою, маршрут пролягає до кінцевого пункту – глибоководного карстового лісового озера „Сімлин”, на березі якого обладнано місце для відпочинку.

  1. Екотуристичний маршрут „До Галичинських печер”

Довжина маршруту – 9 км.

Приблизна тривалість екскурсії-переходу з зупинками для огляду краєвидів печер і гротів – 3-4 год.

Пам'ятник Данилу Галицькому в Галичі

Пам’ятник Данилу Галицькому в Галичі

Маршрут проходить шляхом, який місцями має крутизну від 10о до 40о, урочищем „Вербівці” через віковий буковий ліс – праліс, який ніколи не рубався і зберігся у природному стані. Його початок – околиці с. Темирівці, поблизу природного джерела. Від рекреаційного пункту маршрут пролягає вздовж лівого берега мальовничої річки Лімниці. Тут туристи матимуть можливість побувати у декількох карстових печерах і гротах. Велетенські прадавні буки і дуби, підземні потічки, потужні джерела, стрімкі скелі, глибокі карстові лійки і печери, красиві пейзажі долини річки Лімниці та урочища „Селище”, різноманітний тваринний світ – ось далеко не весь перелік цікавого, що можуть побачити мандрівники подорожуючи цим маршрутом.

Через лісовий масив, що є продовженням карпатських лісів, лежать важливі міграційні шляхи звірів. Типовими мешканцями цих лісів є козулі та кабани. Далі маршрут пролягає до стрімких скель, що тягнуться вздовж потічка до урочища „Селище”. А от співоче птаство буде вас супроводжувати своїм співом увесь час подорожі. На узліссі поблизу каплички можна перепочити і помилуватися тутешніми краєвидами. Зворотній шлях туристів лежить через ліс і далі узліссям до околиць села Темирівці, де в кінці мандрівки можна відпочити у спеціально облаштованому місці і поділитися враженнями про побачене. Найкращий час для подорожі цим маршрутом – червень-грудень.

  1. Екотуристичний маршрут „До Подільських печер”

Довжина маршруту – 1 км.

Приблизна тривалість екскурсії – 4 год.

Острів на Дністрі під Маринополем - один з наймальовничіших дністровських краєвидів, сюжет для багатьох картин і водночас невеликий заповідник, до якого не мають доступ люди

Острів на Дністрі під Маринополем – один з наймальовничіших дністровських краєвидів, сюжет для багатьох картин і водночас невеликий заповідник, до якого не мають доступ люди

Урочище Скала розміщене у північно-східній частині парку біля с. Поділля і вирізняється від околиць припіднятими (до 30 м) гіпсовими останцями з майже рівною поверхнею. Маршрут починається біля джерела, що б׳є у підніжжі гори. Далі стежка пролягає до залишків фундаменту старовинного замку. На цьому відрізку маршруту можна відвідати „Печеру Сліпої Вчительки” і почути від екскурсовода цікаві легенди. Особливістю урочища є мальовниче аркоподібне утворення, яке слугує входом до оглядового майданчику. Мандруючи до вершини гори можна відвідати декілька невеличких печер. Гіпсові скелі вкриті рідкісною лучно-степовою рослинністю, останці уражені каррами та пронизані печерами і прохідними коридорами. Мальовничі краєвиди, що відкриваються з вершини гори приваблюють допитливих натуралістів.

  1. Екотуристичний маршрут „На Замкову гору”

Довжина маршруту – 7,5 км.

Приблизна тривалість екскурсії пішки – 3– 4 год.

Музей під відкритим небом в Крилосі

Музей під відкритим небом в Крилосі

Подорож починається з дендропарку Галицького національного природного парку. Тут є можливість відвідати музей „Природа Землі Галицької”, який презентує природні багатства парку.

Далі маршрут проходить по „Пітрецькій дорозі” до урочища „Порохівня”. У лісовому масиві можна зустріти козулю, зайця, лісову куницю, ласку, білку, лисицю, їжака, канюка звичайного та інших лісових мешканців.

Потім маршрут пролягає до хутора Мурафина, а з відти – до стариці Дністра „Королівна”, водне плесо якої прикрашене глечиками жовтими та лататтям білим. Також, на стариці можна зустріти водолюбних представників фауни: чепуру малу, сіру чаплю, квака, крижня, луня болотного, пастушка, водяну курочку, рибалочку, ремеза, велику очеретянку.

Далі маршрут веде через площу „Волі” м. Галича, до „Замкової Гори”. Тут екскурсанти зможуть відвідати Старостинський замок і помилуватися краєвидом міста та долини річки Дністер.

  1. Еколого-пізнавальна стежка “На Касову гору”

Довжина маршруту – 2 км.

Приблизна тривалість екскурсії пішки – 1 год. (без тривалих зупинок).

Хата під стріхою в музеї під відкритим небом

Хата під стріхою в музеї під відкритим небом

Стежку “На Касову гору” прокладено через лісовий масив і степову ділянку, які знаходяться на захід від с. Бовшів, на лівому березі р. Гнила Липа. Абсолютна висота гори – 340 м. Стежку обладнано місцями для відпочинку з лавочками та столиками, вказівниками та оглядовим майданчиком на вершині. У лісовому масиві він позначений зеленою та білою смугами, на горі – „каменями-вказівниками”.

Екскурсія розпочинається біля підніжжя гори у лісовому масиві, що являє собою вологу грабову судіброву, в який переважають дуб звичайний, граб звичайний, клен гостролистий та липа серцелиста. Тут принагідно можна ознайомитися зі схемою прокладеного маршруту, правилами поведінки під час екскурсії та іншою необхідною інформацією, яка розміщена на стенді.

Далі стежка виводить до оглядового майданчику, звідки у весняний час добре видно колонію чапель, яка розташована на вершинах ясенів. У колонії налічується біля 150 гнізд чаплі сірої, – звичайного виду водно-болотних екосистем парку. Уважних і не галасливих відвідувачів протягом всієї мандрівки супроводжує спів лісових птахів.

До наступної зупинки „Місце скорботи” екскурсантів веде крута лісова стежина. Тут можна відвідати відтворену криївку часів визвольної боротьби Української повстанської армії. Поруч – пам’ятний хрест воякам.

Залишки панського парку біля маринопольського замку

Залишки панського парку біля маринопольського замку

Обладнаною східцями і поручнями стежиною піднімаємося далі в гору і виходимо на узлісся, де у всій своїй величності відкривається Касова Гора – перший природний об’єкт, що був взятий під охорону в Галицькому районі. Цей невеликий клаптик землі (близько 65 га) зачарує мандрівників своєю квітучою красою, мальовничими краєвидами, неповторними ароматами польових квітів і трав.

Вперше питання про заповідання цієї гори виникло в 1936 році під час конференції, організованої комісією „Охорони природи” Наукового товариства ім. Тараса Шевченка та туристично-краєзнавчим товариством „Плай”. У 1975 році Касова Гора отримала статус державної комплексної пам’ятки природи загальнодержавного значення.

Центральна частина районного центру Галицького району - міста Галича

Центральна частина районного центру Галицького району – міста Галича

З відступом теплого міоценового моря, яке покривало цю територію багато мільйонів років назад, теплоємні гіпсові товщі опинилися на денній поверхні. Нині на південних схилах гіпсових горбів Касової гори збереглися осередки древньої теплолюбної флори, представлені унікальними нескельними степами та кальцифільними остепненими луками, що мають надзвичайно високу природоохоронну цінність.

Вивчення флори лучно-степових ділянок Бурштинського Опілля, в тому числі і цього урочища було розпочате польським натуралістом Феліксом Мєшковським у 1906 році, який працював у складі Краківської фізіографічної Комісії. Після проведеної експедиції, гербарні зразки були передані для визначення польському ботаніку Шимону Вєрдаку. Зацікавлений самобутністю опільської флори, вчений згодом розпочав власні польові дослідження у регіоні. Флористичний матеріал цього видатного вченого став цінним спадком для вітчизняних науковців, які проводили флористичне і геоботанічне вивчення Касової гори.

Фундаменти храму святого Іллі у Крилосі - цікава пам'ятка Галицького району

Фундаменти храму святого Іллі у Крилосі – цікава пам’ятка Галицького району

Опілля — найвища і найбільш розчленована частина, західне підвищення Подільської височини, що простягається на південний схід від міста Львова. Розташоване між річками Золотою Липою і Верещицею. На півдні підходить до Дністра, а на півночі — до Гологір. Ділиться на природні райони: Рогатинське Опілля, Придністерське Опілля, Ходорівське Опілля, Львівське Опілля, Бурштинське Опілля і Галицьке Опілля.

Флора і рослинність реліктових екстразональних лучно-степових ділянок надзвичайно багаті, різноманітні й своєрідні. На цих ділянках виявлено 4 види ковили (ковила найкрасивіша, волосиста, вузьколиста і пірчаста), 3 види сон-трави (сон чорніючий, великий і широколистий) та інші раритетні види рослин: зозулині черевички справжні, підсніжник білосніжний, лілія лісова, любка дволиста, анемона розлога, зіноваті Блоцького і Пачоського, зозулинець шоломоносний, билинець довгорогий, траунштейнера куляста та ін.

Підгороддя у Крилосі і ріка Луква - найкрасивіший краєвид Галицького району

Підгороддя у Крилосі і ріка Луква – найкрасивіший краєвид Галицького району

З рідкісних видів тварин тут виявлені: нічниця велика, вухань звичайний, тхір степовий, лунь польовий, сорокопуд сірий, деркач, дибка степова, ксилокопа звичайна, бітак італійський, махаон та ін.

З польової дороги прямуємо стежкою до „Оглядової площадки”, де можна насолодитися краєвидом долини Дрістра та Гнилої Липи, а в ясну погоду – засніженим Сивульським хребтом Карпат з найвищою горою Сивулею Великою.

З оглядової площадки маршрут пролягає польовою дорогою вниз до підніжжя гори, де знаходиться кінцева екскурсійна зупинка що має назву „Озирнись, згадай, запам’ятай”. Тут можна перепочити і згадати побачене і почуте від екскурсовода, подумати про велич природи і свій особистий внесок для її збереження.

  1. Еколого-пізнавальна стежка „По Діброві”

Довжина маршруту – 8,7 км. (мандрувати можна і коротшими стежками – 4,3 км і 4,4 км.)

Приблизна тривалість екскурсії – 4 год.

Експонати музею під відкритим небом в Крилосі

Експонати музею під відкритим небом в Крилосі

Еколого-пізнавальна стежка прокладена серед одного з небагатьох уцілілих клаптиків еталонних дібров краю. Це мальовниче грабово-дубове урочище розкинулось на площі 425 га і є цінною ділянкою природно-заповідного фонду України, що входить до складу Галицького національного парку. На прокладеному маршруті зустрічається багато природних осередків, цікавих для детального огляду й вивчення допитливими натуралістами, а також, пам’ятки історії та культури. Стежка обладнана місцями для відпочинку з альтанками, лавочками та столиками; вздовж шляху є освячені джерела, а на Сокільських скелях – впорядкована оглядова площадка, з якої відкривається захоплююча панорама долини річки Лімниця.

  1. Туристичний маршрут „На Крилоську гору”

Довжина маршруту – 6,8 км

Приблизна тривалість переходу пішки – 4 год. (без тривалих зупинок).

Гражда у найцікавішому музеї Галицького району - Народної архітектури і побуту в Крилосі

Гражда у найцікавішому музеї Галицького району – Народної архітектури і побуту в Крилосі

Туристичний маршрут починається оглядовою екскурсією в дендрологічному парку біля садиби Галицького національного природного парку. Подорожуючи дендропарком туристи побачать насадження кипарисовика горіхоплідного, дугласії, туї західної золотистої, туї звичайної, аралії манужурської, ялівців козацького і віргінського, барбарису звичайного, самшиту, сосни кедрової корейської, біоти європейської, тиса ягідного та інших екзотів. Крім того, їх приємно вразять навколишні величаві смереки і сосни, модрини, буки, граби і дуби. Оживлює дендропарк велика кількість співучих птахів, спостережливі побачать білочку, помилуються лісовими квітами і травами. Працівники парку проведуть екскурсію по музею „Природа Землі Галицької”, протягом якої детально ознайомлять з історією природоохоронної діяльності, дослідженнями, палеонтологією, екосистемами краю, типовими та рідкісним рослинами і тваринами, найціннішими природними комплексами та об’єктами.

Табличка на гуцульській хаті музею у Крилосі

Табличка на гуцульській хаті музею у Крилосі

Далі мандрівка пролягає повз вольєри центру реабілітації диких тварин, які неспроможні прожити самі у дикій природі. Тут покалічені і хворі тварини утримуються, проходять адаптацію і з часом повертаються на волю. Подорож продовжується біля експериментальної ділянки (гірки) „Рідкісні та типові рослини степів Галицького національного природного парку” та експериментальних ділянок „Рідкісні та типові рослини лісових екосистем Галицького національного природного парку”. Ознайомившись з „червонокнижними” і типовими видами рослин далі рухаємося лісовою стежкою мішаного лісу до пам’ятника „Меч і рало”. Він символізує працелюбність і мужність давніх галичан, які зазнавали нападів угорських та монголо-татарських завойовників, пережили важкі часи окупації іноземними поневолювачами. Це своєрідний символ єднання давньоруських міст, назви яких викарбувані на мечі. На ралі зображені міфологічні персонажі, давньоруські воїни, орачі, літописець. Поруч з пам’ятником – музей „Народної архітектури та побуту Прикарпаття”. В ньому відтворено „мікро села” Опілля, Бойківщини, Покуття та Гуцульщини. Далі туристи помандрують на „Золотий тік” – так у старезній легенді називали майдан на Старо-Галицькій (а тепер Крилоській) горі. Звідти відкривається захоплюючий краєвид Галицького краю ген аж по сам східний край Карпатських гір.

Вал Золотого Току - князівського замку на галицькому дитинці, біля княжої криниці

Вал Золотого Току – князівського замку на галицькому дитинці, біля княжої криниці

На „Золотому току” мандрівники познайомляться з головною святинею княжого Галича – підмурками Успенського собору, відвідають музей „Історії давнього Галича”, побувають біля Галичиної могили – вершини Крилоської гори. Науковці твердять, що під курганом похований вождь чи князь Галича – засновник міста. Вхід до історичної усипальниці зачинений. Але крізь невеличкі отвори допитливі туристи задовольнять свою цікавість – зможуть побачити бодай щось усередині. Кількадесят метрів нижче виконано реконструкцію дерев’яної церкви XVI ст., типової для тогочасного Галича. Проходимо стежкою ще метрів сто, і ми біля живучої криниці, що зветься „Княжа”. Кажуть, що вода в ній цілюща, а ще нижче в мальовничому яру друге джерело – „Францішкові очі”. Крутою стежкою піднімаємось вверх грабово-буковою дібровою, вздовж оборонних валів до правікового бука, що росте на схилі яру. Тут, у кінці маршруту, туристи досхочу зможуть полюбуватися видами довкола. Закінчується маршрут на території туристично-відпочинкового комплексу „Княжий Галич”, де можна пообідати і відпочити.

  1. Туристичний маршрут „Вздовж Бурштинського водосховища”

Довжина маршруту – 10 км.

Символічна могила у Бурштині - за нею був бурштинський замок і замковий парк, крайня хата парку - замкова кухня

Символічна могила у Бурштині – за нею був бурштинський замок і замковий парк, крайня хата парку – замкова кухня

Приблизна тривалість екскурсії пішки – 5 год., без тривалих зупинок – 3 год.; на підводі – 4 год., без тривалих зупинок – 2 год.

Починається подорож від рятувальної станції, пролягає дамбою, яка розмежовує канал з водосховищем, і закінчується поблизу Бурштинської ТЕС.

На Бурштинському водосховищі перезимовує до 3,5 тис (43 види), а у період весняної та осінньої міграцій скупчується до 20 тис. (85 видів) птахів, 13 з них є занесеними до Червоної книги України. Тут можна побачити рідкісних водоплавних, які прилітають перезимовувати з Півночі: чорношию гагару, гоголя, великого і малого крехів, турпана, морську чернь, морянку та інші цікаві види.

  1. Туристичний маршрут „На стави”

Довжина маршруту – 10 км.

Приблизна тривалість екскурсії пішки – 5 год., без тривалих зупинок – 3 год.; на підводі – 4 год., без тривалих зупинок – 2 год.

Оборонний вал і рів у Крилосі

Оборонний вал і рів у Крилосі

Починається подорож в околицях с. Медуха і закінчується у с. Кукільники. Під час екскурсії можна спостерігати за життям птахів у гніздовий період (травень–липень). На одному з ставків можна побачити унікальну колонію, що розташувалась на заломах очерету. Вона утворена сотнею гнізд чаплі сірої і рудої, великої і малої чепур та кваків. Також, на ставках гніздиться безліч інших водоплавних птахів. За колоніями білощоких крячків і чорношиїх норців (близько 60 гнізд), звичайних мартинів (близько 800 гнізд) можна спостерігати на ставках біля смт. Більшівці.

Довідкова інформація

Населені пункти

Інтер'єр опільської хати в Крилосі

Інтер’єр опільської хати в Крилосі

м Бурштин (с Вигівка) • м Галич • смт Більшівці (с Слобідка Більшівцівська) • с Блюдники (с Ганнівці, с Курипів, с Пукасівці, с Темирівці) • с Бовшів • с Бринь • с Височанка • с Вікторів • с Делієве (с Бишів) • с Демешківці (с Німшин, с Поплавники, с Придністров’я) • с Дем’янів • с Дитятин (с Набережне, с Хохонів) • с Дорогів (с Колодіїв) • с Дубівці • с Жалибори • с Задністрянське • с Залуква (с Шевченкове) • с Кінашів • с Кінчаки (с Кремидів, с Озерце, с Садки) • с Комарів (с Сокіл) • с Коростовичі (с Куропатники) • с Крилос • с Кукільники (с Загір’я-Кукільницьке) • с Курів • с Лани • с Мединя • с Медуха (с Ворониця) • с Межигірці • с Нараївка • с Насташине (с Куничі) • с Нові Скоморохи (с Підшумлянці, с Старі Скоморохи) • с Озеряни (с Слобода) • с Перлівці (с Острів,с Суботів) • с Поділля • с Сапогів • с Старий Мартинів (с Різдвяни) • с Тенетники (с Новий Мартинів) • с Тумир • с Тустань • с Яблунів • с Маріямпіль (с Водники)

Збережені муровані укріплення

Галич, замок • Крилос, Успенський замок • Маринопіль, замок • Шевченкове, церква Пантелеймона і монастир Святого Станіслава

Замчища (зруйновані замки)

Більшівці замок • Блюдники замок • Бурштин замок • Бурштин міські укріплення • Галич міські укріплення • Деліїв (Вовчків) замок • Кремидів замок • Мартинів замок

Укріплені містечка, що стали селами

Старий Мартинів (Мартинів) • Більшівці (Большовці, Бовшовець) • Кукільники (Конкольники) • Маріямпіль (Маріямполь, Маринопіль)

Городища (стародавні земляні укріпленя)

Залишки статуї з замкового парку Бурштина

Залишки статуї з замкового парку Бурштина

Блюдники городище • Бринь городище • Войнилів городище біля Церкви • Гробиська городище • Крилос городище Золотий Тік • Крилос городище у Шевчуків • Крилос городище Туркова • Крилос городище Іванівське • Крилос городище Греківське • Крилос городище Данилівське • Крилос городище Юріївське • Галицький, Крилос городище Воскресінське • Крилос городище Штепанівка • Крилос городище Прокаліїв сад • Крилос городище Воротиська • Куропатники городище • Межигірці городище • Новий Мартинів городище • Темирівці городище • Шевченкове городище

Прощі

Всеукраїнська Патріарща проща до галицької чудотворної ікони Матері Божої в с.Крилос Відбувається у липні-серпні щороку

Проща до Санктуарію Матері Божої Більшівецької, у монастирі кармелітів у смт Більшівці

Водні джерела

Княжа криниця у с.Крилос

Франціскові очі у с.Крилос

У смт Більшівці – «Чисте джерело», «Зачарована Христина», «Наша вода», «Міреллі», «Княжа криниця»

Природні пам’ятки

Інтер'єр опільської хати в Крилосі

Інтер’єр опільської хати в Крилосі

Урочище Касова Гора (м.Бурштин), урочище Камінь (с.Межигірці), скеля у с.Сокіл, Галичинські печери на лівому березі р.Лімниця, глубоководне карстове лісове озеро “Сімлин”, ліс Діброва між ріками Луква і Лімниця, заболочене урочище “Корчева”

Фестивалі

Фольклорний музейно-туристичний фестиваль “Галицька брама”, відбувся у травні 2013 р. в музеї народної архітектури та побуту в с.Крилос.

Урочисто відбуваються річниці міста Галича (перша згадка 898 р.)

Музеї

Музей “Природа Землі Галицької”

вул. Галич-Гора,1, а/с29, м. Галич,

Івано-Франківська обл.,

тел./факс: (03431) 2-21-13, 2-11-87,

email:galychnpp@mail.ru

www.halychpark.if.ua

Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття

с. Крилос

Галицький р-н

Музей караїмської історії та культури

Майдан Різдва, 33,

м. Галич

тел.: (03431) 2-31-05

Центральна частина Галича в 2005 році

Центральна частина Галича в 2005 році

Музей історії давнього Галича

Село Крилос

Галицький район

тел.: (03431) 3-15-16

Національний заповідник «Давній Галич»

вул. Івана-Франка, 1,

м. Галич Галицький р-н, 77100

тел.: (03431) 2-16-63 факс: (03431) 2-14-58, 2-19-91

e-mail: davniyhalych@meta.ua

www.davniyhalych.if.ua

Музей «Берегиня»

вул. Коновальця, 2

м. Бурштин, 77111

Галицький р-н

тел.: (03431) 4-26-94

Краєзнавчий музей с. Дем’янів

Мостик через Мозолів потік - шлях до джерела Франціскові очі в Крилосі

Мостик через Мозолів потік – шлях до джерела Франціскові очі в Крилосі

вул. Шкільна,

с. Дем’янів,

Галицький р-н, 77131

тел.: (03431) 5-83-73

Музей визвольних змагань Галицького району

вул. Міцкевича, 47 (приміщення Палацу культури “Прометей”)

м. Бурштин, 77111

(03438) 4-54-19

Галицький р-н

Пам’ятки архітектури національного значення

Крилос - шлях до Княжої криниці, перехрестя доріг - місце Німецьких воріт

Крилос – шлях до Княжої криниці, перехрестя доріг – місце Німецьких воріт

Замок (руїни ) (мур.) 1367-1658рр. м. Галич,вул. Коновальця

Церква Різдва Христового (мур.) 13-15 ст. м. Галич, майдан Різдва

Костел кармелітів ( мур. ) 1624р.-18 ст. смт. Більшівці вул. І.Франка, 7

Церква Успіння Пресвятої Богородиці( мур.) п. 16 ст. С. Крилос

Каплиця св. Василія Великого (мур.) 1500р. с. Крилос

Церква Св. Пантелеймона (мур.) 1200р. с. Шевченкове

Дзвіниця церкви св. Пантелеймона 1611 с. Шевченкове

Пам’ятки архітектури місцевого значення

м. Галич

Капличка над джерелом Франціскові очі в Крилосі

Капличка над джерелом Франціскові очі в Крилосі

Адміністративний будинок залізниці (мур.) к. 19 ст. вул.Вітовського, 1

Житловий будинок (мур.) к. 20 ст. вул. Вітовського, 3

Водонапірна вежа (мур.) п. 20 ст. вул. Вітовського

Житловий будинок (мур.) к. 19 ст. вул. Караїмська, 5

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. вул. Коновальця, 8

Магістрат (мур.) п.20 ст. вул. Коновальця, 11

Житловий будинок (мур.) 1929 р. вул. Коновальця,14

Житловий будинок (мур.) к. 19 ст. вул. Коновальця, 21

Житловий будинок (мур.) к. 19 ст. вул. Коновальця, 23

Синагога (мур.) 1932р. вул. Коновальця, 38

Поліцейський постерунок (мур.) п.20 ст. вул. Коновальця, 44

Житловий будинок (мур.) к. 19 ст. вул. Львівська, 4

Житловий будинок (мур.) к. 19 ст. вул. Львівська, 6

Житловий будинок (мур.) п.20 ст. вул. Львівська, 12, 22

Житловий будинок (мур.) к.19-п.20ст. вул. Ярослава Осмомисла

Металевий міст через р. Дністер (мет.) 1910-1912рр. Майдан Різдва-вул.Львівська

Житловий будинок (мур.) к. 19 ст. Майдан Різдва, 13

Житловий будинок (мур.) к.19ст. Майдан Різдва, 19

Житловий будинок (мур.) к.19ст. Майдан Різдва, 29

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. вул. Шевченка, 6

Будинок повітового суду (мур.) п. 20 ст. вул. Шевченка. 10

смт. Більшівці

Монастир кармелітів (мур.) 1624р.

Житловий будинок (садиба) (мур.) к 19 ст.

с. Вікторів

Церква св. Миколая (дер.) 1839 р

Дзвіниця церква св. Миколая (дер.) 19 ст.

с. Демешківці

Церква Покрову Пресвятої Богородиці (дер.) 1884р.

с. Дубівці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.) 1815р.

с. Жалібори

Церква Собору Пресвятої Богородиці (дер.) 1892 р.

с. Загір’я Кукільницьке

Церква Покрову Пресвятої Богородиці (дер.) 1924 р.

с. Комарів

Церква Вознесінння Господнього (дер.) 1806 р.

Дзвінниця церква Вознесінння Господнього (дер.) 1806 р.

с. Крилос

Джерело Франціскові очі в Крилосі витікає з-під вапнякової гори, вода дуже смачна і цілюща

Джерело Франціскові очі в Крилосі витікає з-під вапнякової гори, вода дуже смачна і цілюща

Іллінська церква /руїни/ (кам.) 12 ст.

Княжа криниця(кам.) 12 ст.

Митрополичі палати (мур.) 19 ст.

Фундаменти Успенського собору (кам.) 1157 р.

с. Кукільники

Костел (мур.) 1732 р.

с. Куничі

Церква Покрову Пресвятої Богородиці (дер.) 1873 р.

с. Курів

Ґуральня (мур.) п. 20 ст. 1194

с. Курипів

Церква Св. Параскеви (дер.) 1864-1872рр.

с. Мариямпіль

Комплекс замку (руїни) (мур.) 1691 р., 1742-1757рр.

с. Медуха

Костел (мур.) 1880 р. 651

с. Набережна

Церква Св. Параскеви (дер.) 1863 р.

с. Нараївка

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.) 1925 р.

Дзвіниця церкви Різдва Пресвятої Богородиці (дер.) 1925 р.

с. Німшин

Церква Покрову Пресвятої Богородиці (дер.) 1810 р.

с. Нові Скоморохи

Церква св. Архистратига Михаїла (дер.) 1920 р.

с. Острів

Успенський собор в Крилосі 16 століття - колишній Успенський замок, який зараз наполовину відбудований

Успенський собор в Крилосі 16 століття – колишній Успенський замок, який зараз наполовину відбудований

Церква Різдва Христового (мур.) 1889р.

с. Перлівці

Церква Воздвиження Чесного Хреста (дер.) 18 ст.

с. Поплавники

Церква Воскресіння Христового (дер.) 1946 р.

с. Придністров’я

Церква св. Архистратига Михаїла (дер.) 1862 р.

с. Сапогів

Церква св. Миколая (дер.) 1856 р.

с. Слобода

Крилоський вал, митрополичі палати та Успенська церква в Крилосі

Крилоський вал, митрополичі палати та Успенська церква в Крилосі

Церква св. Івана Богослова (дер.) 1870 р.

Дзвіниця церкви св. Івана Богослова (дер.) 19 ст.

с. Старий Мартинів

Церква св. Архистратига Михаїла (дер.) 19 ст.

с. Темерівці

Церква Різдва Христового (дер.) 1860 р.

с. Хохонів

Церква Воздвиження Чесного Хреста (дер.) 1846 р.

с. Шевченкове

Дзвіниця церкви Св. Пантелеймона (мур.) 1611 р.

с. Яблунів

Церква св. Миколая (мур.) 1924 р.

Пам’ятки археології

Реконструкція Успенського замку в Крилосі

Реконструкція Успенського замку в Крилосі

Поселення Галич І, пізній палеоліт

Городище Блюдники І, Київська Русь

Курганний могильник Блюдники І-А, невизначена приналежність

Курган Блюдники ІІ, невизначена приналежність

Курган Блюдники ІІІ, невизначена приналежність

Поселення Бовшів І, культура лінійно-стрічкової кераміки; трипільська культура; підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська гр., ІІІ етап; комарівська культура; культура Ноа; голіградська культура фракійського гальштату; раннє залізо; поморська культура (VІ–VІІ ст. до Різдва Христового); пізній латен (ІІ–І ст. до н.е.); липицька культура; ранні слов’яни VІ–VІІ ст.; Київська Русь

Поселення і два ґрунтові могильники Бовшів ІІ, культура лінійно-стрічкової кераміки; підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІІ етап; культура Ноа; черняхівська культура; ранні слов’яни VІ–VІІ ст.; Київська Русь

Поселення Бовшів ІІІ, черняхівська культура; ранні слов’яни, VІ–VІІ ст.; Київська Русь; ХІV–ХV ст.

Поселення Бовшів ІV, трипільська культура; Київська Русь

Поселення Бовшів V, трипільська культура

Поселення Бовшів VІ, голіградська культура фракійського гальштату; Київська Русь

Поселення Бовшів VІІ, мезоліт; раннє залізо (VІІ–V ст. до н.е.)

Курган Більшівці І, невизначена приналежність

Курганний могильник Бурштин І, невизначена приналежність

Вал і рів в Крилосі, вкриті лісом, по дорозі від Галичиної могили до Хресної дороги

Вал і рів в Крилосі, вкриті лісом, по дорозі від Галичиної могили до Хресної дороги

Поселення Бурштин ІІ, голіградська культура фракійського гальштату; пшеворська культура; черняхівська культура

Городище Бринь І, Київська Русь

Курганний могильник Бринь ІІ, невизначена приналежність

Курган Бринь ІІІ, невизначена приналежність

Поселення Бринь ІV, трипільська культура

Поселення Вікторів І, пізній палеоліт; мезоліт; ранній неоліт; культу-ра лінійно-стрічкової кераміки; трипільська культура; голіградська культура фракійського гальштату; пізньоримський час (І ст.); Київська Русь

Поселення Вікторів ІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІ етап (2300–2000 рр. до н.е.)

Поселення Вікторів ІІІ, Київська Русь

Курганний могильник Вікторів ІV, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІ етап

Курганний могильник Вікторів V, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група

Курганний могильник Вікторів VІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІ етап

Башта в Крилосі - тепер вона повністю споруджена, тут - музей

Башта в Крилосі – тепер вона повністю споруджена, тут – музей

Курган Вікторів VІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІ етап

Курганний могильник Вікторів VІІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІ етап

Курганний могильник Вікторів ІХ, комарівська культура

Поселення Вікторів Х, Київська Русь

Поселення Вікторів ХІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІ етап

Поселення Вікторів ХІІ, культура лінійно-стрічкової кераміки; трипільська к-ра; рання бронза; можливо, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХІІІ, ранній мезоліт; культура лінійно- стрічкової кераміки; підкарпатська к-ра шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІІ етап

Поселення

Вікторів ХІV, трипільська культура; рання бронза, можливо, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення

Вікторів ХV, лінійно-стрічкова кераміка; трипільська культура

Поселення

Вікторів ХVІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІІ етап

Поселення Вікторів ХVІІ,рання бронза, можливо, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХVІІІ, пізній палеоліт; культура лінійно- стрічкової кераміки; трипільська культура; підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІІ етап

Вид на Лукву і Вікторів із крилоського городища

Вид на Лукву і Вікторів із крилоського городища

Поселення Вікторів ХІХ, рання бронза

Поселення Вікторів ХХ, рання бронза, можливо, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХХІ, культура лінійно- стрічкової кераміки; трипільська культура

Поселення Вікторів ХХІІ, трипільська культура; підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІІ етап

Поселення Вікторів ХХІІІ, трипільська культура

Поселення Вікторів ХХІV, трипільська культура

Поселення Вікторів ХХV, трипільська культура

Курганний могильник Вікторів ХХVІ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Курганний могильник Вікторів ХХVІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Курганний могильник Вікторів ХХVІІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХХІХ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІ етап

Луква, нижній Крилос, Вікторів та ліс Діброва справа, вдалині - ріка Лімниця

Луква, нижній Крилос, Вікторів та ліс Діброва справа, вдалині – ріка Лімниця

Курган Вікторів ХХХ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХХХІ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХХХІІ, трипільська культура

Курган Вікторів ХХХІІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХХХIV, трипільська культура

Поселення Вікторів ХХХV, трипільська культура; Київська Русь

Поселення Вікторів ХХХVІ, трипільська культура

Поселення Вікторів ХХХVІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХХХVІІI, трипільська культура

Поселення Вікторів ХХХІХ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХL, трипільська культура

Поселення Вікторів ХLІ, трипільська культура

Поселення Вікторів ХLІІ, трипільська культура

Поселення Вікторів ХLІІІ, трипільська культура

Поселення Вікторів ХLІV, підкарпатська культура шнурової кераміки

Личичка в галицькому лісництві

Личичка в галицькому лісництві

Поселення Вікторів ХLV, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Вікторів ХLVІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо- дністровська група, ІІ етап

Поселення Вікторів ХLVІІ, Київська Русь

Поселення Водники І, пізній палеоліт

Курган Водники ІІ, невизначена приналежність

Поселення Вовчків І, пізній палеоліт

Поселення Височанка І, трипільська культура

Поселення Височанка ІІ, трипільська культура

Городище Гробиська І, Київська Русь

Поселення Гробиська ІІ, Київська Русь

Поселення Гробиська ІІІ, Київська Русь

Курганний могильник Дорогів І, невизначена приналежність

Стара галицька дорога, вдалині - колиба Чумацький шлях

Стара галицька дорога, вдалині – колиба Чумацький шлях

Поселення Дорогів ІІ, Київська Русь

Курган Демешківці І, невизначена приналежність

Курган Демешківці ІІ, невизначена приналежність

Курган Демешківці ІІІ, невизначена приналежність

Поселення і 2 ґрунтові могильники Дем’янів І, могильники підкарпатської культури шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІІ етап; культура Ноа; ранні слов’яни (VІІ ст.); Київська Русь

Поселення Дем’янів ІІ, черняхівська культура; є окремі речі липицької культури

Поселення Дем’янів ІІІ, черняхівська культура; Київська Русь

Курганний могильник Дем’янів ІV, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІ етап

Поселення Дем’янів V, голіградська культура фракійського гальштату

Поселення Дубівці І, пізній палеоліт

Курган Дубівці ІІ, невизначена приналежність

Собачка у галицькому лісництві

Собачка у галицькому лісництві

Курганний могильник Дубівці ІІІ, невизначена приналежність

Курган Дубівці ІV, невизначена приналежність

Поселення Залуква І, трипільська культура; Київська Русь

Поселення Залуква ІІ, (із храмом), Київська Русь

Поселення Залуква ІІІ, Київська Русь

Поселення Залуква ІV, Київська Русь

Поселення Залуква V, Київська Русь

Поселення Залуква VІ, бронзова доба; голіградська культура фракійського гальштату; Київська Русь

Поселення Залуква VІІ, Київська Русь

Поселення Комарів І, трипільська культура; комарівська культура

Курганний могильник Комарів ІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІ етап; комарівська культура, ІІІ етап; голіградська культура фракійського гальштату; куштановицька культура

Осінній ліс в Галицькому районі

Осінній ліс в Галицькому районі

Курган Комарів ІІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІІ етап; комарівська культура; куштановицька культура

Курган Комарів ІV, невизначена приналежність

Курган Комарів V, невизначена приналежність

Курган Комарів VІ, невизначена приналежність

Курганний могильник Комарів VІІ, невизначена приналежність

Поселення Комарів VІІІ, трипільська культура

Курганний могильник Колодіїв І, невизначена приналежність

Поселення Коростовичі І, трипільська культура; ранній залізний час, черепинсько-лагодівська група (VІІ–VІ ст. до н.е.); черняхівська культура

Поселення Коростовичі ІІ, бронзова доба; черняхівська культура, Київська Русь

Курганний могильник Коростовичі ІІІ, невизначена приналежність

Поселення Коростовичі ІV, мезоліт

Лисичка в галицькому лісництві

Лисичка в галицькому лісництві

Поселення Коростовичі V, раннє залізо (черепинсько-лагодівська група, VІІ–VІ ст. до н.е.); Київська Русь

Поселення Коростовичі VІ, мезоліт; раннє залізо (VІІ–VІ ст. до н.е.); Київська Русь

Поселення Коростовичі VІІ, раннє залізо (VІІ–VІ ст. до н.е.); черняхівська культура

Поселення Кінашів І, бронзова доба

Поселення Кінашів ІІ, пізній палеоліт; бронзова доба; голіградська к-ра фракійського гальштату

Поселення Кінашів ІІІ, мезоліт; бронзова доба; Київська Русь

Поселення Куничі І, Київська Русь

Поселення Куропатники І, трипільська культура; ранній залізний час (черепинсько-лагодівська група, VІІ– VІ ст. до н.е.)

Городище Куропатники ІІ, Київська Русь

Поселення Куропатники ІІІ, голіградська культура фракійського гальш-тату; черняхівська культура; Київська Русь

Поселення Куропатники ІV, бронзова доба; голіградська культура фракійського гальштату; ранні слов’яни; Київська Русь

Поселення Куропатники V, голіградська культура фракійського гальштату

Курганний могильник Кремидів І, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо- дністровська група

Золота осінь

Золота осінь

Поселення, могильник і городище Крилос І-А, мезоліт; трипільська к-ра; підкарпатська к-ра шнурової кераміки, верхньодністровська група; голіградська культура фракійського гальштату; ранній залізний час (VІІ–VІ ст. до н.е.); Київська Русь

Поселення і городище Крилос І-Б, трипільська культура; ранній залізний час (VІІ–V ст. до н.е.); Київська Русь

Могильники в ур. Старий Сад – Старі Палаци Крилос І-В, трипільська к-ра; голіградська к-ра фракійського гальштату; раннє залізо (VІІ–V ст. до н.е.); Київська Русь

Поселення Крилос ІІ, трипільська культура; голіградська культура фракійського гальштату; Київська Русь

Поселення Крилос ІІІ, мезоліт; підкарпатська к-ра шнурової кераміки; Київська Русь

Поселення Крилос ІV, трипільська культура; Київська Русь

Городище з храмом і могильник Крилос V, Київська Русь

Городище з храмом Крилос VІ, Київська Русь

Курган Крилос VІІ, голіградська культура фракійського гальштату

Городище Крилос VІІІ, Київська Русь

Городище Крилос ІХ, Київська Русь

Галицьке надвечір'я

Галицьке надвечір’я

Поселення і городище Крилос Х, трипільська культура; голіградська культура фракійського гальштату; Київська Русь

Курган Крилос ХІ, невизначена приналежність

Курган Крилос ХІІ, Київська Русь

Ґрунтовий могильник Крилос ХІІІ, Київська Русь

Городище Крилос ХІV, Київська Русь

Городище Крилос ХV (з храмом), Київська Русь

Городище Крилос ХVІ, Київська Русь

Курганний могильник Крилос ХVІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Городище Крилос ХVІІІ, Київська Русь

Курган Крилос ХІХ, невизначена приналежність

Ґрунтовий могильник Крилос ХХ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Поселення Крилос ХХІ, трипільська культура

Поселення Крилос ХХІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група

Поселення Крилос ХХІІІ (із храмом), підкарпатська культура шнурової кераміки; Київська Русь

Курган Крилос ХХІV, невизначена приналежність

Поселення Крилос ХХV, мезоліт; трипіль-ська культура; голіградська; раннє залізо (VІІ–V ст. до н.е.); Київська Русь

Осінь біля Галича

Осінь біля Галича

Поселення КрилосХХVІ, трипільська культура; Київська Русь

Поселення Крилос ХХVІІ, Київська Русь

Поселення Крилос ХХVІІІ, Київська Русь

Поселення Крилос ХХІХ, Київська Русь

Курганний могильник і поселення Крилос ХХХ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група; Київська Русь

Курган Крилос ХХХІ, підкарпатська культура шнурової кераміки

Курган Крилос ХХХІІ, комарівська культура

Поселення з храмом і ґрунтовим могильником Крилос ХХХІІІ, Київська Русь

Курган Крилос ХХХІV, невизначена приналежність

Курган Крилос ХХХV, невизначена приналежність

Курганний могильник Крилос ХХХVІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська гру-па, ІІ етап; комарівська культура (3 кургани)

Осінь біля Галича

Осінь біля Галича

Курганний могильник Крилос ХХХVІІ, невизначена приналежність (2 кургани)

Курганний могильник Крилос ХХХVІІІ, невизначена приналежність (5 курганів)

Курган

Крилос ХХХІХ, невизначена приналежність

Курган Крилос ХL, невизначена приналежність

Курган Крилос ХLІ, невизначена приналежність

Курган Крилос ХLІІ, невизначена приналежність

Курганний могильник Крилос ХLІІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група, ІІ етап (3 кургани)

Поселення Крилос ХLІV, підкарпатська культура шнурової кераміки

Курганний могильник Крилос ХLV, угорський, ІХ–Х ст. (2 кургани)

Курганний могильник Крилос ХLVІ, культура карпатських курганів

Курганний могильник Крилос ХLVІІ, комарівська культура

Поселення Крилос ХLVІІІ, Київська Русь

Ліс - музей під відкритим небом в Крилосі

Ліс – музей під відкритим небом в Крилосі

Поселення Крилос ХLІХ, бронзова доба; Київська Русь

Поселення Маринопіль І, пізній палеоліт; Київська Русь

Поселення Маринопіль ІІ, пізній палеоліт, мезоліт

Поселення Маринопіль ІІІ, середній палеоліт; пізній палеоліт

Поселення Маринопіль ІV, мезоліт

Городище Маринопіль ІV-А, Київська Русь

Поселення Маринопіль V, мезоліт; бронзова доба

Поселення Мединя І, мезоліт; трипільська культура; підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІІ етап

Курган Мединя ІІ, невизначена приналежність

Поселення Мединя ІІІ, культура лінійно-стрічкової кераміки

Курган Медуха І, невизначена приналежність

Курган Медуха ІІ, невизначена приналежність

Ліс навесні

Ліс навесні

Поселення Межигірці І, пізній палеоліт

Курган Межигірці ІІ, невизначена приналежність

Городище Межигірці ІІІ (Скельний Монастир), Київська Русь; ХVІІ ст.

Курган Німшин І, невизначена приналежність

Городище Новий Мартинів І, Київська Русь

Поселення Новий Мартинів ІІ, Київська Русь

Поселення Новий Мартинів ІІІ, комарівська культура; черняхівська культура

Поселення Новий Мартинів ІV, черняхівська культура; Київська Русь

Поселення Новий Мартинів V, черняхівська культура

Поселення Озеряни І, мезоліт; голіградська культура фракійського гальштату; черняхівська культура; Київська Русь

Поселення Озеряни ІІ, мезоліт; голіградська культура фракійського гальштату; черняхівська культура; Київська Русь,

Курган Сапогів І, невизначена приналежність

Курган Сапогів ІІ, невизначена приналежність

Курган Сапогів ІІІ, невизначена приналежність

Поселення Сокіл І, пізній палеоліт; ранній неоліт; культура лінійно-стрічкової кераміки; трипільська культура; Київська Русь

Курган Сокіл ІІ, невизначена приналежність

Гражда у крилоському скансені

Гражда у крилоському скансені

Курганний могильник Сокіл ІІІ, комарівська культура

Курганний могильник Старий Мартинів І, невизначена приналежність

Курганний могильник Тенетники І, комарівська культура

Курганний могильник Тенетники ІІ, комарівська культура

Поселення Тенетники ІІІ, комарівська культура; ранній залізний час, черепинсько-лагодівська група (VІІ–VІ ст. до н.е.)

Курганний могильник Тенетники ІV, Римський час (І ст.); пшеворська культура

Поселення Тенетники V, трипільська к-ра; голіградська к-ра фракійського гальштату; липиць- ка к-ра; черняхівська к-ра;

к-ра типу Луки-Райковицької

Поселення Тенетники VІ, черняхівська культура; Київська Русь

Храм Пантелеймона 12 століття

Храм Пантелеймона 12 століття

Поселення Тенетники VІІ, черняхівська культура; Київська Русь

Поселення Тенетники VІІІ, черняхівська культура;  Київська Русь

Городище Темирівці І, Київська Русь

Городище Шевченкове І, (із храмом Пантелеймона), Київська Русь

Поселення Шевченкове ІІ, голіградська культура фракійського гальштату; Київська Русь