Городища між ріками Ствиг та Тетерів

ФортецяМіж ріками Ствиг та Тетерів городища були в населених пунктах Олевськ, Городець, Норинськ, Овруч, Бараші, Кам’янка, Коростень, Хотинівка, Ходаки, Тартак, Ялцівка, Любовичі, Лелів, Залісся, Городище, Іванків, Лапутьки, Медвин, Довбиші, Хутір Тетерівське, Соколова Гора (Житомир), Городище, Студениця, Більківці, Корчівка, Городське, Леніно.

Олевськ, райцентр Житомирської області

Зміст

Городище розміщене на північно-західній околиці міста на мису заввишки 7 – 12 метрів на заплавою лівого берега ріки Убороти. В плані городище округле, діаметром 45 метрів. З напільного боку зберігся рів і дугоподібний вал заввишки два метри. Майданчик розорюється, вал задернований.

Обслідував М.П.Кучера у 1975 році. Складений план і зроблена шурфовка. Культурний шар завтовшки від 15 до 60 сантиметрів містить кераміку ранньозалізного віку, давньоруську кераміку ІХ – ХІ століть. Синхронне селище розміщується на захід від городища.

Городець Овруцького району Житомирської області

Городище розміщується у 1,5 кілометрах на схід від села, займає три ізольованих останця загальною довжиною 340 метрів, ці останці витягнути із північного сходу на південний захід. Найменший, північний, останець (90 на 28 метрів) з’єднаний із сусіднім (90 на 35 метрів) проїздом-перемичкою через яр. По південного краю першого останця проходить вал заввишки 1 – 1,5 метра (з боку майданчика). Середній останець відокремлений яром, у якому облаштований рів. На середньому останці є великий вал заввишки 1,5 метра, завширшки біля 10 метрів. Другий вал – на перешийку на протилежному краю рову, за ним – інший рів.

Третій останець у плані трикутний, завдовжки 200 метрів, завширшки 100 метрів, обмежений яром з ескарпованими схилами. З напільного боку через вузький перешийок (на цьому перешийку є рів) влаштовані ворота.

На північ від воріт є залишки валу, які прослідковуються і по південному краю останця.

Південний останець розорюється, середній і північний останець задерновані.

Городище відоме в літературі з ХІХ століття. Обстежив і склав план М.П.Кучера в 1975 році. З південного останця зібраний підйомний матеріал, середній і північний останець шурфовані. Матеріали – південний останець – кераміка Х – ХІІІ століть, ніж, точильні бруски, відходи і заготовки виробництва пряслиць; середній останець – культурний шар 25 – 30 сантиметрів, кераміка Х – ХІІІ століть, у тому числі з поливою, обломки шифера; північний останець – культурний шар 1 – 1,5 метра, в середній частині цього північного останця культурний шар складає 20 – 25 сантиметрів, кераміка ХІІ – ХІІІ століть, ніж, точильні бруски.

Перед воротами – курганний могильник (на північний захід і південний схід). Збереглося біля 40 курганів. Площа могильника 10 – 15 гектарів. Кургани пошкоджені, висота деяких до 2 – 2,5 метра, діаметр – 8 – 10 метрів. Збереглися ровики довкола курганів.

Норинськ Овруцького району Житомирської області

Городище розміщується в південній частині села. Займає останець на відстані 250 метрів від правого берега ріки Норинь, цей останець підвищується на 40 метрів над заплавою. Городище витягнуте із заходу на схід, розмір майданчика 43 на 120 метрів. Виїзд спускається з майданчика по заглибленню до підніжжя південно-східної частини городища. Валів немає. Майданчик городища задернований. Обстежив М.П.Кучера у 1975 році. Складений план, зроблено шурфовку. Культурний шар товщиною біля одного метра. Матеріали: кераміка ХІІ – ХІІІ століть, ХVІІ століття, у тому числі фрагменти пічних кахель, а також заготовки для шиферних пряслиць. На думку М.П.Кучери, на давньоруському городищі у період пізнього середньовіччя було влаштовано замчище, яке змінило початковий вигляд городища.

Овруч, райцентр Житомирської області

Городище на лівому березі ріки Норинь із залишками земляних укріплень літописного міста Вручий, який вперше згадується у 977 році. Площа городища зайнята сучасною забудовою. Достовірних даних про розміри городища і збереженість його культурного шару немає

Збереглася церква святого Василія, яка була споруджена наприкінці ХІІ століття. Це чотиристовпна хрестовокупольна споруда, яка була реконструйована архітектором А.В.Щусевим.

Бараші Ємільчинського району Житомирської області

Городище знаходиться в центрі села на правому березі ріки Уж на підвищенні, яке піднімається над заплавою на 50 метрів, над плато городище піднімається на 5 – 6 метрів. В плані прямокутне, вали зриті. Зайняте садибами, раніше тут був костел.

Обстежено І.П.Русановою у 1962 році. Зібрана кераміка, яку дослідник датує ХІІ – ХІІІ століттями.

Кам’янка (колишні Баскаки) Емільчинського району Житомирської області

Селище розміщується поблизу села на мису поблизу струмка, який впадає в ріку Уж. Берег підвищується над заплавою на 5 метрів. Мис полого спускається до ріки, підвищуючись на 2,5 – 3 метра. Розміри 100 на 150 метрів.

Обстежила І.П.Русанова в 1962 році. Зібрана ліпна і ранньогончарна кераміка Х – ХІ століть.

На захід від селища в урочищі Гориніна Гора є курганна група. Частина курганів розорана в полі, на міському кладовищі є шість насипів.

Коростень, райцентр Житомирської області

На місці літописного Іскоростеня, який згадується під 945 роком, збереглися залишки чотирьох городищ на скелястих підвищеннях з двох боків ріки Уж.

Городище І (правий берег ріки Уж). Овальне в плані, площа 0,45 гектара. Оточено трьома рядами валів і ровів, з яких висота верхнього валу – 4,2 метри, середнього валу – 3,6 метра, нижнього – 2,3 метра. Рови заплили. Досліджував у 1925 році Ф.А.Козубовський, який встановив наявність давньоруського шару товщиною 0,1 – 0,4 метра і відкрив вісім згорілих споруд із знахідками кераміки та жорен, списів. Нижче є неолітичний культурний шар.

Городище ІІ розміщується на південь від городища І, чотирикутне в планы, площею 550 квадратних метрів. В південній частині – вал і в’їзд, з боку ріки – урвище. Вал простежується з півночі і півдня. Розкопав Ф.Н.Мовчановський у 1934 і 1940 роках. Культурний шар відноситься до ІХ – ХІІІ століття. Виявлено житло, кліть у земляному валу, а також кліті, які чергуються із забутованими каменем і піском. Виявлені кераміка, пряслиця, фрагменти скляного посуду, ножі, кресало, гачки, наконечники стріл, шпори.

Городище ІІІ розміщується на південь від городища ІІ, досліджувалося в 1934 році Ф.Н.Мовчановським за участю Коростенського краєзнавчого музею. Встановлено наявність неолітичного, давньоруського і пізньосередньовічного ХVI століть культурних шарів. Виявлено шлаки, вироби із заліза, скляні браслети, кераміка, у тому числі кераміка з поливою.

Городище IV (лівий берег ріки Уж). Чотирикутне в плані, площею 9 гектарів. На початку ХХ століття зберігалися по периметру вали і рови, вал з напільного боку мав висоту 3,5 метра, з боку ріки – скелястий берег, в західній частині знаходилося два в’їзди. Зараз територія городища забудована. Городище не досліджувалося.

Поряд з городищами було шість курганних груп. Курган и досліджували у ХІХ столітті, в 1911 році (В.В.Хвойка), в 1924 році (С.С.Гамченко), в 1925 – 1926 роках (Коростенський краєзнавчий музей). Виявлені трупоспалення і трупоположення.

Хотинівка Коростенського району Житомирської області

Селище знаходиться у верхів’ї ріки Липівки (ліва притока ріки Уж) на пологому березі струмка і лощині в урочищі Селище. Досліджувала в 1959 році І.П.Русанова. Селище розорюється. Підйомний матеріал складається з уламків гончарної кераміки, яка датується І.Н.Русановою ХІІІ – ХІV століттями.

Ходаки Коростенського району Житомирської області

Селище знаходиться справа від дороги Ходаки – Шатрище. Займає південий схил балки з пересихаючим струмком – правою притокою ріки Уж. Розміри: із заходу на схід – біля 250 метрів, із півночі на південь – біля 125 метрів. Селище розорюється. Обстежила І.П.Русанова в 1959 році. Зібрана кераміка, яка датуеться автором ХІ – ХІІІ століттями.

Тартак Барановського району Житомирської області.

Селище розміщується поблизу дороги Тартак – Дідковичі біля гирла невеликого струмка – правої притоки ріки Уж. Займає невисоке підвищення в заплаві ріки Уж, площею 80 на 100 метрів. Обстежила І.П.Русанова у 1959 році. Товщина культурного шару біля 40 сантиметрів. Зібрана кераміка ХІІ – ХІІІ століть.

Ялцівка Малинського району Житомирської області

Селище знаходиться між селами Ялцівка і Пінязевичі на високому березі ріки Ірша. Довжина 100 метрів, ширина 40 – 50 метрів. Обстежила І.П.Русанова в 1962 році. Зібрана ранньогончарна кераміка, яка датується Х століттям.

Любовичі Чорнобильського району Київської області

Селище знаходиться біля села на низькому пологому березі ріки Різне, яка є лівою притокою ріки Ірша. Селище займає площу 40 на 180 метрів. Обстежила І.П.Русанова у 1962 році. Зібрана кераміка ХІІ – ХІІІ століть.

Лелів Чорнобильського району Київської області

Городище розміщується на мису правого берега ріки Прип’ять. Площа городища 0,35 гектара. З напільного боку зберігся вал. Городище розорюється. У культурному шарі М.П.Кучера у 1970 році виявив кераміки епохи бронзи, милоградської культурури і давньоруську кераміку ХІІ – ХІІІ століть. Матеріали давньоруського часу зустрічають по краях майданчика городища.

Залісся Чорнобильського району Київської області.

Селище розміщується на лівому березі ріки Уж на задернованому лузі. На території городища птахоферма. Обстежував у 1960 році Е.А.Симонович. Зібрана кераміка давньоруського часу.

Городище Малинського району Житомирської області

Городище розміщується на західній околиці села. Займає мис лівого берегі ріки Ірша. Городище овальне в плані, 55 на 60 метрів, з напільного боку прохить рів із залишками валу. Висота над заплавою 10 метрів.

Обстежив П.Н.Третяков у 1949 році, М.П.Кучера склав план у 1973 році. Розвідувальними розкопками і шурфуванням встановлена наявність ліпної та ранньогончарної кераміки ІХ – Х століть, гончарної кераміки ХІІ – ХІІІ століть і ХVІІ – ХVIII століть. Давньоруський шар перепланований у ХVII столітті під час спорудження замку. У 150 метрах на північний захід від городища збереглися залишки курганного могильника.

Іванків, райцентр Київської області

Городище розміщується на південно-східній околиці у парку над рікою Тетерів (лівий берег). Городище займає мис, який оточений ярами і відокремлений від плато улоговиною. Укріплення зруйновані; довжина мису 120 метрів, ширина – 60 – 70 метрів. Обстежив П.Н.Третяков наприкінці 40-х років ХХ століття і М.П.Кучера у 1970 році. Зібрана кераміка Х – ХІІІ століть.

Лапутьки Чорнобильського району Київської області

Перше селище в урочищі Мосієва Нива розміщується у 1,5 кілометра від села на лівому березі ріки Тетерів; підвищення витягнуте із заходу на схід на 300 метрів, з півночі на південь підвищення витягнуте на 80 – 100 метрів.

Селище відкрите у 1962 році експедицією, яка проводила розвідку у зоні Київського водосховища. У 1962 – 1963 роках розвідувальними розкопками П.П.Толочко у північно-східній частині поселення виявлені споруди господарського призначення, господарські ями, зашлаковані стінки горнів. Знайдені залізні шлаки, ножі, кресала, точильні бруски, шиферні пряслиця і кераміка Х – ХІІ століть.\

Друге селище в урочищі Брід відкрила експедиція, яка проводила розвідку в зоні Київського водосховища. Це поселення розміщується на західній околиці села у 1,5 кілометра від урочища Мосієва Нива, вверх по ріці Тетерів. Займає піщану дюну, яка витягнута із заходу на схід на 750 метрів. Культурний шар складає 50 сантиметрів. Розвідувальними розкопками П.П.Толочко у 1962 – 1963 роках виявлена житлова споруда і дві господарські ями. Кераміка Х – ХІІІ століть.

Ці два поселення характеризуються значною кількістю залізної руди, шлаків, на думку П.П.Толочко, тут було залізорудне виробництво.

Медвин Чорнобильського району Київської області

Городище знаходиться у двох кілометрах на захід від села на низькому мису правого берега ріки Тетерів. Зберігся вал і рів з напільного боку і з півдня. Площа городища біля 0,15 гектара. Городище розорюється. Обстежео М.П.Кучерою із складенням плану у 1970 році. Зібрана кераміка ХІІ – ХІІІ століть, а також епохи бронзи і милоградської культури.

Довбиші Чуднівського району Житомирської області

Городище знаходиться у 200 метрах на південний схід від села. Займає підвищення на мису правого берега ріки Ідра, яка впадає в ріку Тетерів, зараз ріка Ідра утворює поблизу городища штучну водойму. Майданчик городища у плані овальний, розміром 70 на 80 метрів, понижується до стрілки мису. По периметру збереглися залишки невеликого заплилого валу. З напільного боку городище захищено ще одним, більш крупним валом, шириною 6 – 12 метрів та висотою до трьох метрів. Городище раніше розорювалося, у 1973 році під час обстеження М.П.Кучерою було задерновано. На укріпленому майданчику гумусований культурний шар насичений уламками  кераміки ХІІ – ХІІІ століть. На внутрішньому схилі внутрішнього валу зустрічаються залишки обгорілих  дубових колод від згорілих клітей.

Безпосередньо перед городищем на свіжозораній поверхні відкрито велике селище на площі 350 на 400 метрів з уламками кераміки ХІІ – ХІІІ століть та костей тварин.

Хутір Тетерівське Житомирського району Житомирської області

Селище поблизу хутора на городах відкрила у 1963 році І.П.Русанова. На поверхні зібрана кераміка давньоруського часу.

Соколова Гора, місто Житомир

Городище на північно-західній околиці міста Житомир займає вершину Соколової Гори над лівим берегом ріки Кам’янка у вигляді конусовидного останця, заввишки 25 – 30 метрів від ріки і 5 метрів з напільного боку. Майданчик овальний, розміром 75 на 90 метрів. Схили ескарповані. З напільного боку проходить подвійна лінія валів і ровів. Північна і південно-східна частини пошкоджені кар’єром. В’їзд на городище пізнішого походження. Майданчик використовується під городи (дані 1973 року).

Городище обстежувалося у 20-і роки ХХ століття С.С.Гамченко, у 1945 році городище обстежувалося Є.В.Махно; у 1973 році городище обстежувалося М.П.Кучерою, були уточнені план і датування пам’ятки. Зібраний підйомний матеріал – кераміка ранньозалізного часу, давньоруська кераміка ХІІ – ХІІІ століть, у тому числі шиферне пряслице.

На схід від городища виявлені незначні залишки селища. Зібрані одиничні уламки кераміки ранньозалізного часу і ХІІ – ХІІІ століть.

Городище Черняхівського району Житомирської області

Городище знаходиться на південно-західній околиці села на підвищенні над заплавою ріки Свинолужа. Майданчик розміром 30 на 35 метрів підвищується з напільного боку на 2 – 2,5 метра над довколишньою місцевістю. Вал кільцевої форми, заплив, заввишки із внутрішнього боку 2 метри, завширшки 7 метрів. За 6 метрів від рову проходить зовнішній кільцевий вал, він нижчий, ніж внутрішній. Висота зовнішнього кільцевого валу 1 метр, з боку заплави вал пошкоджений.

Діаметр по зовнішньому валу біля 100 метрів. Перемички між валами пізнішого походження. Городище частково задерноване, частково розорюється, заросло кущами та деревами, пошкоджене перекопами.

Городище обстежила І.П.Русанова у 1962 році, М.П.Кучера – у 1975 році. М.П.Кучера провів шурфовку і склав план городища. Зачистка валу виявила дубові конструкції від клітей, горілий шар. У шурфах потужність культурного шару досягала 30 сантиметрів. Знахідки: кераміка ХІІ – ХІІІ століть, глина з печі (печина), каміння. Поряд з городищем виявлено залишки невеликого селища ХІІ – ХІІІ століть.

Студениця Коростишівського району Житомирської області

Селище знаходиться у двох кілометрах на схід від села у заболоченій місцевості в урочищі Стуга. Селище займає підвищення площею 60 на 80 метрів. Розкопками С.С.Гамченко наприкінці ХІХ століття виявлений культурний шар із давньоруськими знахідками (кераміка, жорна, ножі, цвяхи, залізні шлаки, скляні браслети) У 1975 році М.П.Кучера зібрав на селищі кераміку кінця ХІ – ХІІІ століть, а також виявлені залізні наральник в чересло.

Більківці Коростишівського району Житомирської області

Городище розміщується на південний захід від села на низькому пологому березі ріки Свинолужі, в урочищі Замчище, біля витоку невеликого заболоченого струмка. Городище займає мис, який підвищується над заплавою на 3 – 4 метра. З напільного боку – два вала, які сильно заплили. Городище розорюється.

Городище обстежила І.П.Русанова у 1962 році. Зібрана кераміка, яка датована ХІІ – ХІІІ століттями, а також пізньосередньовічна кераміка ХVІІ століття.

Поблизу мису, на полі, зібрана аналогічна давньоруська кераміка, що вказує на наявність селища.

Корчівка Черняхівського району Житомирської області

Городище знаходиться у двох кілометрах на схід від села на лівому березі струмка корчуватого, на піщаному підвищенні. У плані городище кругле, майданчик 36 на 43 метри. Городище розорюється. Збереглися контури валу і рову по периметру.

Городище розкопував С.С.Гамченко наприкінці ХІХ століття. Обстежила І.П.Русанова у 1962 році. У 1976 році М.П.Кучера уточнив план і датування городища. Зібрана кераміка ХІІ – ХІІІ століть і частково кінця ХІ століття. Знайдені також точильний брусок, уламок скляного браслета, залізний ножик, уламок кам’яних жорнів, шматки залізної руди та шлаки.

До городища прилягає синхронне селище, на якому проводив розкопки С.С.Гамченко. Крім уламків кераміки, на селищі виявлені залізні цвяхи, шматки рожевого шиферу, кості тварин.

Наприкінці ХІХ століття біля городища був могильник із трьох курганних груп. Розкопками С.С.Гамченко в курганах відкриті трупопокладення з окремими речами давньоруського часу.

Городське Коростишівського району Житомирської області

В Іпатіївському літопису під 1257 роком згадується Городеськ, від якого збереглися в межах села залишки трьох городищ.

Городище І знаходиться в центрі сучасного села в урочищі Вали на мису лівого берега ріки Тетерів, у плані трикутне, площею 1,25 гектара. З напільного північного боку зберігся вал довжиною 78 метрів, заввишки 6,5 – 7 метрів. Городище пошкоджене сучасним кладовищем. У 1936 році обстежив Ф.Н.Мовчановський, у 1947 році обстежив В.К.Гончаров. Виявлені житла-кліті зрубної конструкції у частині валу, яка зроблена з лесу, ці кліті згоріли під час пожежі. Виявлений різний побутовий інвентар, зброю, прикраси, посуд ХІІ – ХІІІ століть, а також жорна і обгоріле зерно.

Городище ІІ аймає мис лівого берега ріки Тетерів у 500 метрах на схід від городища І в урочищі Червона Гора. На ньому, крім знахідок давньоруського часу є матеріал трипільської культури. У 1939 році при розкопках поселення трипільської культури у шарі давньоруського часу були досліджені залишки залізоплавильних горнів. У 1947 році городище обстежив В.К.Гончаров. Площа городища ІІ 4 гектари. З напільного боку прослідковувалися залишки рову глибиною 1,5 метра.

Городище ІІІ знаходиться в урочищі Мале Городище, розміщене на південний захід від городища ІІ. Городище ІІІ займає мис лівого берега ріки Тетерів, площа 0,22 гектари. З напільного боку городище обмежене невисоким (до одного метра) валом та глибоким (до 4 – 6 метрів) ровом. Досліджували з 1936 по 1958 рік Ф.Н.Мовчановський, А.В.Дмитрієвська, М.Ю.Брайчевський, В.К.Гончаров, В.І.Виєзжев. Культурний шар потужністю до 0,25 – 1 метр. Виявлено 25 жител і дві ремісничі майстерні, а також господарські ями. Тут була дерев’яна церква, від якого зберігся дзвін ХІ – ХІІ століть та уламок бронзової ложечки для причастя ХІІ – ХІІІ століть у вигляді святого. У спорудах виявлено велику кількість кераміки, різних виробів з металу, кості, скла ХІІ – ХІІІ століть.

Селище (посад) прилягає до трьх городщ, площа селища біля шести гектарів. Територія зайнята сучасним селом. Розвідувальні розкопки у 1947 році виявили залишки сиродутих горнів.

Поблизу селища були чотири курганні групи – залишки могильника.

Леніно Радомишльського району Житомирської області

Городище розміщується у двох кілометрах на південний захід від села на мису між ярами на лівому березі ріки Тетерів. Майданчик прямокутний (35 на 55 метрів) з невисоким валом заввишки  55 – 75 сантиметрів по периметру, ширина валу 4 – 5 метрів. З напільного боку крім валу є вузький (до трьох метрів) і неглибокий (до 50 сантимерів) рів. Майданчик задернований, пошкоджений ямами.

Обстежив М.П.Кучера у 1973 році. Шурфуванням встановлено, що під шаром дерну товщиною 15 сантиметрів є суглинок. Знахідок не виявлено.

З напільного боку виявлені фрагменти ліпної кераміки ранньозалізного часу, а також фрагменти гончарної кераміки ХІІ – ХІІІ століть.

У 250 метрах на північний захід помітні сліди розораних курганів, вісім з яких було розкопано в ХІХ столітті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.