Теребовлянський замок в місті Теребовля

Замкова гораТеребовлянський замок знаходиться у місті Теребовля Теребовлянського району Тернопільської області. У Х – ХІІІ столітті він був дитинцем давньоруської княжої столиці Теребовля, згодом став міською цитаделлю. Кам’яні укріплення почали зводити у середині ХIV стотітті. Біля замку збереглися укріплення давньоруського міста, зараз на місці княжої столиці – міський парк. Останні будівельні роботи були проведені у ХVIII столітті.

Княжа столиця

Теребовля – один із найдавніших міст Галичини. Перше поселення на місці Теребовлі виникло задовго до першої літописної згадки в 1097 році. Імовірно, місто почало свій розвиток із замкової гори, де сьогодні знаходяться руїни середньовічного форпосту. Гора висотою 50 метрів розмістилася в місці впадіння невеликого потоку Починія в ріку Гнізна. Трикутний майданчик, який розмістився на кінці мису, був добре захищений природою і добре підходив для спорудження укріплень.

У VII – V століттях до нашої ери на замковій горі існувало поселення, укріплене ровом і частоколом. Таким чином, укріплення в Теребовлі існувало ще понад 2500 років тому.

БастеяУ Х – першій половині ХІІІ століття – Теребовля, як столиця Теребовлянського князівства, неодноразово зустрічається на сторінках літопису в контексті князівських міжусобиць давньоруського періоду. В цей період на горі розвивається давньоруське городище. Територія городища наближалася у плані до трикутної форми. З південного, західного і східного боку його захищали круті схили пагорбу, а з напільного (північного) боку доступ до городища перекривали земляні вали з дерев’яними укріпленнями і рови. Імовірно, протягом всього цього періоду на південній частині замкової гори існувало не просте укріплене поселення, а князівська резиденція, яка виконувала функції цитаделі – дитинця.

З північної сторони до дитинця прилягало передмістя, яке було захищене своїми укріпленнями. В цілому на північ від дитинця були влаштовані 4 лінії валів і 5 ліній ровів. Третя лінія валів була розміщена приблизно в 450 метрах від південної точки майданчика мису, а четветра – приблизно у 700 метрах. Таким чином, в давньоруський період дитинець і укріплені майданчики, які до нього прилягали, займали територію, яка витягнулася на 650 – 700 метрів. Територія дитинця була забудована житловими і господарськими спорудами. Однією з найважливіших споруд городища була церква, яка, можливо, була кам’яною.

У 1241 році Теребовля була зруйнована монголо-татарськими військами на чолі з ханом Батиєм. Протягом наступних ста років Галицько-Волинське князівство, у складі якого була Теребовля, була у васальній залежності від Золотої Орди.

Замок Казимира

У 1340-х роках польський король Казимир ІІІ Великий (1310 – 1370) здійснив декілька завойовницьких походів, які були направлені на захоплення земель Галицького князівства. Галичина була приєднана без особливих зусиль, оскільки з галицьким князем, який загинув за до кінця невияснених обставин була укладена, за якою ці землі переходили до Польщі, якщо у Юрія-Болеслава Тройденовича не буде спадкоємців. Теребовля згадується у переліку міст, які були захоплені Казимиром у 1341 році. Поляки відразу почали укріплювати замковий пагорб, попередні укріплення навряд чи були потужними, оскільки до цього часу ці землі перебували фактично під владою татар, які не схвалювали наявність сильних фортець у підпорядкованих їм землях.

Якщо дерев’яно-земляні укріплення не вимагали фундаментів, то для спорудження кам’яних укріплень була потрібна міцна основа. З цієї причини в південній частині замкового пагорба (на місці майбутнього польського форпосту) шар землі і материкової глини був зібраний до скельних порід. У ході цих робіт південна частина пагорба була понижена, при цьому була знищена частина давньоруського городища.

ПланУ 1360 році на замковій горі зводиться перший польський замок із кам’яними стінами. Замок цього періоду займав трохи меншу площу, ніж більш пізніший кам’яний замок, який був споруджений у першій половині XVII століття. Укріплення ХIV століття, приблизно повторювали план давньоруських оборонних споруд, займали трикутний кінець скелястого підвищення. Про укріплення теребовлянського замку цього періоду мало інформації. Можна припустити, що його кам’яні стіни, товщина яких була до двох метрів, оточували трикутний у плані майданчик, а кути були підсилені багатокутними баштами. Вважається, що при Казимирі в скелі була вирубана криниця, глибина якого складала біля 45 метрів. Замок Казимира існував із середини ХIV до кінця ХV століття, коли був зруйнований нападниками.

У 1498 році, в період загострення польсько-молдавських відносин, Стефан ІІІ Великий, правитель Молдавського князівства, розгромив війська поляків у битві біля Козьминського лісу (26 жовтня 1497 року). Після цього він спустошив частину Галичини, у тому числі зруйнував Теребовлю, можливо постраждав і замок. Щоб ліквідувати наслідки погрому у Теребовлі, король Польщі Ян І Ольбрахт звільнив місто від сплати податків на 8 років.

На початку ХVI століття місто зазнавало руйнівних татарських набігів. У 1508 році місто настільки сильно було спустошене і зруйновані внаслідок татарського нападу, що міська влада переїхала до Бучача. Цей факт свідчить, що замкові укріплення теж, імовірно, були зруйновані. 15 березня 1515 року біля 2000 татар атакували Теребовлю і захопили місто. На виручку місту прийшов Ян Творовський, староста Бучача, який зі своїми 700 воїнами атакував татар і змусив їх відступити. Напад татар повторився у 1516 році.

Згідно з Венеціанською хронікою, яку вели вірменські хроністи, у 1530 році краківський каштелян Анжей Тенчинський почав відбудову теребовлянського замку (замок Трабол). Тичинський за власні кошти відновив укріплення за декілька місяців.

Станіслав, брат Анджея, займав посаду теребовлянського старости протягом 19 років. Станіслав продовжував укріплювати замок, який був споруджений на кошти брата. При будівництві укріплення, частини замку Казимира були доповнені новими дерев’яними укріпленнями, які закрили прогалини в оборонному периметрі. Відновлений замок був не дуже надійним укріпленням, однак цей комплекс проіснував біля одного століття до 30-х років ХVII століття.

До середини ХVI століття замок занепав. Після смерті теребовлянського старости Бернарда Маційовського була створена комісія, яка повинна була скласти люстрацію замку, описати замкові споруди та його господарство. Ця люстрація збереглася донині. Згідно з цим документом, північна і східна стіна замку були споруджені з дуба, а із заходу і півдня замок прикривали кам’яні стіни (вони, можливо, були залишками замку Казимира). У північній замковій стіні була влаштована квадратна у плані двоярусна дерев’яна башта. У нижньому ярусі башти були влаштовані ворота з фірткою, у верхньому ярусі була кімната міського писаря. Трохи західніше воріт (біля північної стіни) було велике приміщення для вартових. На внутрішньому дворі були різні житлові і господрарські споруди, більшість із яких прилягала до оборонних стін. До східної стіни замку були прибудовані 11 одинакових за розмірами приміщень, в яких у випадку облоги перебували захисники замку, а одне із цих приміщеннь використовувалися пушкарем як склад, де зберігалися запаси вугілля та селітри, які були необхідні для виготовлення пороху. Дахи цих приміщень одночасно виконували функції підлоги бойової галереї замкової стіни. Ще одна одноповерхова дерев’яна будівля (5 кімнат) з підвалами (6 приміщень для зберігання запасів їди) прилягала до північної стіни замку (можливо, вона розміщувалася у північно-східному куті замку). В окремих прибудовах була кухня та пекарня. В замку була конюшня на 11 коней. На території замкового двору була кам’яна церква.

Комісія, яка складала люстрацію, застала роботи із спорудження нового рову, який прикривав замок із північного боку. Його ширина складала біля 20 метрів.

У 1575 році замок був знищений татарами. Наприкінці XVI століття відремонтував фортецю теребовлянський староста Якуб Претвич.

У 1594 році розпочалося козацьке повстання під проводом Северина Наливайка, воно тривало до 1596 року. На чолі декілької тисяч повстанців Наливайко підійшов до міста, яке, імовірно, було здано без бою. Також був захоплений і замок. Повстанці пограбували місто і замок, захопивши 160 конеї, їжу, зброю, порох.

З 1606 по 1625 роки було зафіксовано біля 15 татарських нападів на місто. В результаті населення міста зменшилось, в 1616 році у Теребовлі проживають біля 1000 чоловік.

У І половині ХVII століття теребовля перетворюється у потужню твердиню. Міська забудова була оточена власними укріпленнями. В центрі Нового міста (лівий берег ріки) споруджується оборонна Миколаївська церква. У 30-х роках ХVII століття у межах міста, на лівому березі ріки (біля моста) виникає оборонний Кармелітський монастир.

Замок Балабана

У 1631 році було вирішено модернізувати укріплення на замковому пагорбі. Теребовлянський староста Олександр Балабан розпочинає спорудження нового замку, потужної кам’яної твердині. Син старости, Юрій, завершив будівництво, яке було розпочато батьком, орієнтовно у 1634 році. Будівництво обійшлося в 9000 злотих.

Новий замок розширив свою площу у порівнянні з площею укріплень Казимира і Тенчинського. Фундаменти нових оборонних стін із західного і східного боку були закладені на схилах гори нижче від фундаментів старих укріплен. Висунулася вперед і північна частина укріплень. Матеріалом для будівництва замкових споруд був теребовлянський піщаник. Кам’яні споруди старого замку були частково розібрані на будівельний матеріал, а частково були включені у нові споруди, зокрема були залишені каземати та палац. Комплекс оборонних споруд був представлений чотирма стінами, три кути яких були підсилені бастеями. Довожина замку від південної бастеї до крайньої точки північної стіни – біля 120 метрів, максимальна ширина замку (від західної бастеї до східної бастеї) – біля 65 метрів.

СтіниТовщина стін та їх висота відрізняються у залежності від ділянки оборонного периметру. Так, найпотужніші стіни (товщиною до 5 метрів) знаходилися у західному і північному (найбільш вразливому) боці укріплення. Східна стіна мала значно меншу товщину – приблизно 2 – 2,5 метра. Північна частина замку була укріплена характерним для багатьох подільських замків вузлом оборони – тут в одній точці сходилися дві замкові стіни (куртини), які утворювали залом під кутом 100 градусів. В результаті такого прийому у напільну сторону був звернений клин із двох стін, простір перед якими фланкували дві бастеї (західна та східна). Такий фортифікаційний прийом утруднював ворогу прямий обстріл фасадів стін, які були розміщені одна відносно одної під кутом. Стіни замку із зовнішнього боку були в основном триярусними, але, оскільки рівень замкового двору був припіднятий до рівня другого ярусу, то з боку внутрішнього двору стіни виглядали двоярусними. Стіни прорізали бійниці з лучковими (напівкруглими) перемичками. Біля західної стіни були споруджені каземати. Із внутрішнього боку до замкових стін прилягали накриті гонтом дерев’яні бойові галереї. Імовірно, наверху стіна мала кам’яні зубці.

Якщо у замку ХVI століття ворота були розміщені у північній (напільній стіні), то в Новому замку їх влаштували у східній стіні. Нові ворота були надійно захищені – вони були розміщені на висоті другого яруса стіни (на рівні замкового двору) і мали підйомний міст. До воріт, імовірно, вів дерев’яний пандус, який у випадку небезпеки можн було легко розібрати чи знищити. В’їзд до замку був споруджений у вигляді арочного проїзду, який був влаштований у стіні поряд зі східною бастеєю. Арка була обрамлена в стилі ренесансу тесаними блоками, які були уклані рустом. Між аркою головних воріт і східною бастеєю у стіні була влаштована невелика арка другорядного входу для піших людей. Близні підступи до воріт були захищені барбаканом, який прилягав до замку зі сходу. Ворота також добре прикривала східна бастея. Таким чином, щоб потрапити до воріт, ворогу потрібно було пройти уздовж північної ділянки замкових стін, оминути східну бастею, подолати барбакан і тільки тоді він міг спробувати захопити ворота.

Східна бастея є найменшою замковою бастеєю. Чотирикутна у плані, в основі має вигляд трапеції. Бастея триярусна. Товщина її зовнішніх стін сягала чотирьох метрів. Ділянки стін, які були повернуті у бік замкового двору, мали товщину біля одного метра. Стіни бастеї були прорізані бійницями, частина з яких мала складну структуру (бійниці з 2 – 3 схрещеними каналами-ходами). Оскільки стіни мали солідну товщину, бійниці були влаштовані в спеціальних нішах. Перекриття бастеї – дерев’яні, яруси були поєднані між собою дерев’яними драбинами. У центрі бастеї був кам’яний, квадратний у плані стовп, який підтримував перекриття. Бастея фланкувала одну із стін північного клину укріплень, а також прикривала східну стіну і влаштовані в її товщі ворота.

Західна бастея за розмірами була більшою за східну. Західна бастея була шестикутною в плані, триярусною. Товщина її зовнішніх стін сягала 5 метрів, ділянки стін, які були повернуті у бік замкового двору, мали товщину біля одного метра. Влаштування бійниць і перекриттів в загальних рисах було таким самим, як влаштування цих елементів у східній бастеї. Західна бастея фланкувала одну із стін північного клину укріплень, а також прикривала західну стіну замку.

Південна бастея є найбільшою і найпотужнішою. Вона була споруджена на краю мису, у південній частині замкового двору і значно виступала за лінію замкових стін. Ця бастея має форму еліпса. Товщина стін сягала 4,5 метрів. Мала два яруса, на кожному ярусі у стінах були бійниці. З внутрішнього боку два яруса бастеї огинали по периметру бойові галереї, які спиралися на дерев’яні балки, які були вмуровані у товщу стіни.

На гравюрі, яка показує замок у 1675 році, фортеця зображена із зубчатим парапетом, який був влаштований у верхній частині як стін, так і башт. Таким чином, в верхній частині бастей створювався додатковий відкритий (без даху) ярус оборони. Однак, імовірно, пізніше дах накрили гонтовим дахом.

Внутрішній двір. Головною спорудою внутрішнього двору був кам’яний двоповерховий палац, який мав великі підвали. Споруджений біля східної стіни, між східною та південною бастеями. Палац був прямокутний у плані, накритий двосхилим гонтовим дахом. Були на території замку й інші житлові і господарські споруди, збудовані з дерева. На гравюрі кінця ХVII століття, яка зображувала облогу Теребовлі 1675 року, в середині замкового двору зображена кругла в плані башта із зубчатим парапетом. Більше про цю споруду нічого не відомо.

З напільного боку підходи до замку утруднювали вали і рови. Можливо, в систему фортифікацій цього періоду були включені земляні укріплення давньоруського часу.

Війни ХVII століття

У 1648 році, з початком козацького повстання під керівництвом Богдана Хмельницького, Теребовля поступово перетворилася в один із центрів повстанського руху. Шляхта поступово залишила місто і до жовтня 1648 році в районі Теребовлі вже діяла повстанська армія, чисельність якої сягала 2000 чоловік. Повстанці зайняли місто і замок (імовірно, без бою). В місті було обрано нового старосту. Маєтки польської шляхти були пограбовані і зруйновані.

У березні 1649 року головні сили теребовлянських повстанців були розбиті польськими військми. Місто знову перейшло під владу Речі Посполитої, замок поповнився новим гарнізоном.

РеконструкціяУ 1650 році повстанці не змогли захопити замок. У 1651 році козаки разом із союзниками-татарами 9  тижнів без успіху облягали замок. У 1652 році козаки знову намагалися захопити замок, їм це не вдалося. Також невдачею завершилася ще одна спроба захопити замок у 1656 (або в 1657) році.

У 1664 році була зроблена люстрація, яка описувала замок цього періоду. У ній коротко описані споруди, а також зазначається, що у підвалі східної башти, яка була біля воріт, було влаштовано сховихе, де знаходилася важлива документація – міські та земські книги і різні акти. Така сама люстрація описувала невеликий арсенал замку. Гарнізон фортеці складали 20 гайдуків і 1 пушкар.

У 1672 році Османська імперія почала війну з Річчю Посполитою. Велика турецько-татарська армія, яку очолював особисто султан Мехмед ІV на своєму шляху руйнує багато замків і фортець. Місто було взято відразу, замок здався після нетривалої облоги.

У 1675 році польский сейм не підтвердив Бучацький мирний договір, який був укладений 18 жовтня 1672 року. Фактично польська сторона відмовлялася у подальшому дотримуватися умов цього договору і тому війна відновилася. У 1675 році турецький паша Ібрагім Шишман розпочав наступ на Львів. Під його командуванням було біля 30 тисяч турок і біля 30 тисяч татар. Ці сили почали спустошувати Поділля. 27 липня турки захопили замок у Збаражі, з 9 по 11 вересня тривала облога Підгайців, місто і замок були захоплені і зруйновані.

19 вересня турецько-татарська армія, яка нараховувала на той момент біля 10 тисяч чоловік, підійшла до Теребовлі. Місто відразу було захоплено і зруйновано, однак гарнізон замку відмовився здаватися. 20 вересня розпочалася знаменита облога Теребовлянського замку. Гарнізон фортеці складався із 80 професійних солдат і 200 міщан і селян, які сховалися за стінами замку. Командував обороною Ян Самуїл Хшановський, досвічений солдат, який служив у полку Станіслава Конецпольського і приймав участь у битві з турками під Хотином.

Раніше на милість Шишмана здався Петро Маковецький, який віддав туркам свою резиденцію – Завалівський замок. Шишман винудив полоненого Маковецького написати лист Яну Хшановському з пропозицією про здачу Теребовлі, на що ян відповів рішучою відмовою, а самого Маковецького в листі у відповідь звинуватив у зраді.

Турки розпочали правильну облогу і почали підводити до північних стін замку апроші (зигзагоподібні траншеї із зовнішнім насипом), щоби впритул підібратися до укріплень і взірвати стіни за допомогою порохових мін. Незважаючи на значну чисельну перевагу, туркам не вдавалося захопити замкові укріплення, однак поступово бойовий дух захисників почав падати. На початку жовтня турки підібралися до основ замкових стін і робили неодноразові спроби взірвати їх, одночасно замок постійно обстрілювався ворожою артилерією.

Коли захисники замку на тайній раді прийняли рішення скласти зброю і здатися на милість переможця, про їх плани дізналася Анна-Дорота (Софія) Хшановська, дружина Яна Самуїла. Вона сказала про це чоловікові, і той відразу ж навів дисципліну, налякавши гарнізон тим, що швидше взірве замок, ніж віддасть його до рук ворога. Облога продовжувалась. До того часу війська короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського вже підходили до Теребовлі, звільняючи захоплені турками і татарами землі. 11 жовтня Ібрагім Шишман, дізнавшись про підхід військ Собеського, зняв облогу і поспішив відійти за Дністер.

Подвиг жінки командуючого гарнізоном настільки сильно вражив жителів Теребовлі, що було прийнято рішення поставити цій жінці пам’ятник біля північної замкової стіни. Коли цього пам’ятника не стало (остання згадка про нього датується 1829 роком), на його місці споруджується новий, який зруйнували у 1944 році. У 1982 році було відновлено пагорб, на якому стояв пам’ятник, а на місці статуї встановлена кам’яна чаша.

У 1676 році замок відновили. У 80-і роки XVII століття замок безуспішно атакували татари. 9 травня в ході раптового татарського нападу місто та замок були захоплені і спалені. Після цього нападу замок поступово занепадає. На початку XVIII століття турки і татари вже не загрожували Речі Посполитій, тому укріплення Теребовлі втрачають значення і занепадають.

Занепад фортеці

У 1734 році арсенал Теребовлянського замку було перевезено до Кам’янець-Подільської фортеці. Замкові приміщення починають використовувати для розміщення різних міських та земських закладів.

Наприкінці XVIII століття замок був у запущеному стані, однак на той момент основний комплекс замкових споруд був відносно цілим і навіть покрівлі башт були зруйновані лишень частково. У 1772 році в результтаті Першого поділу Речі Посполитої Теребовля відійшла до Австрії. При австріяках внутрішні споруди замкового двору були розібрані, а на їх місці спорудили казарми. У 1880 році австрійські казарми знесли. Замкові споруди було дозволено розбирати на будівельний матеріал.

Наприкінці 20-х – на початку 30-х років ХХ століття у замку проводяться консерваційні роботи. У ході цих робіт була розчищена і упорядкована південна бастея замку, в якій була відкрита корчма. Вхід в корчму був влаштований у нижньому ярусі башти, поблизу східної замкової стіни. В цей самий період було розчищено криницю, воду з якого доставали за допомогою насосу. В пам’ять про ці роботи у східну замкову стіну були вмуровані плити з іменами людей, які приймали участь у консервації стародавніх укріплень.

ДвірУ 1930 – 1937 роках замок і прилегла до нього територія використовувались для народних свят, які проходили навесні і влітку. Тут проходили театральні постановки, грав оркестр, проходили виступи пісенних і танцювальних колективів. Але з 1937 року магістрат, занепокоєний долею замку (або з політичних причин), перестав давати дозвіл на проведення народних свят на замковій горі.

У 50 – 90-х роках ХХ століття замок перебував у руїнах. У 1984 році на замковій горі проводилися розкопки під керівництвом Бориса Тимощука. У 1987 – 1988 роках – на замковій горі проводилися розкопки під керівництвом Марини Ягодинської. Наприкінці 80-х років ХХ століття – на північ від замку облаштовується парк культури та відпочинку. У ході цих робіт була знищена частина оборонних валів давньоруського періоду.

Наші дні

У 1990 році група архітекторів інституту “Укрзахідпроект реставрація” почала обслідування і фіксацію об’єктів замкового комплексу. У 1996 – 1997 роках проводяться архітектурно-археологічні дослідження замкової гори, в ході яких було установлено, що укріплення замкової гори пройшли через 6 основних будівельних етапів. У 1997 році на основі отриманих у ході досліджень матеріалів було складено ескізний проект консервації і часткової реставрації замку. Цей проект передбачав консервацію казематів західної стіни, консервацію і часткову реставрацію замкових бастей (“нарощування” стін башт, покрівельні роботи, відновлення дерев’яних галерей та перекриттів ярусів башт), відновлення початкового виду куртин, а також оборонних галелерей мурів.

5 листопада 2008 року – за наказом Кабінету Міністрів України Теребовлянський замок увійшов до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля” (ДІАЗ “Замки Тернопілля”).

7 липня 2012 року у рамках святкування 915-річчя з дня першої письмової згадки Теребовлі було відкрито пам’ятник Софії Хшановській, також була встановлена пам’ятна таблиця на місці знищеного у першій половині ХХ столітті меморіалу.

З князівських часів на замковій горі збереглися вали, фрагменти яких можна побачити на північ від замкових руїн. Всі споруди кам’яного замку Казимира ХIV століття були включені в замок старости Балабана, який був споруджений у першій половині ХVII столітті.

Руїни замку Балабана збереглися до наших днів. В загальних рисах замковий комплекс відносно добре зберігся – вцілів замкнутий оборонний периметр твердині, утворений стінами и трьома бастеями. Бастеї зберегли основну частину своїх об’ємів, але втратили перекриття і покрівлю. Стіни збереглися в основному на висоту двох ярусів, їх верхній оборонний ярус в основному сильно зруйнований. Всередині бастей збереглися гнізда для балок та ніші бійниць. Добре збереглася арка воріт і розміщена з нею арка другорядного входу до замку. Внутрішній двір замку не забудований, але від жилих і господарських споруд залишилися залишки фундаментів. Є стара замкова криниця.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.