Церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Росохи

ХрамОборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Росохи (Старосамбірський район, Львівська область) була споруджена у ХV – XVI століттях. Зараз храм належить Українській автокефальній православній церкві (УАПЦ), можливо, зараз церква належить до Православної церкви України (ПЦУ).

Через територію села протікають ріки Росошка та Лисівка, притоки ріки Стрвяж.

У ХV – XVI століттях було споруджено кам’яну церкву, довкола церковного подвір’я було збудовано мур з бійницями.

Матеріалом для спорудження храму були плоске ламане каміння, яке було скріплено вапняним розчином з домішками товченої кераміки та деревного вугілля. Храм тричастинний з трьома верхами. В його об’ємно-просторовій композиції були використані прийоми, які властиві дерев’яній архітекурі. Храм складається з квадратної у плані нави, до якої із заходу прилягає квадратний бабинець, а зі сходу – прямокутна у плані апсида. Бабинець і апсида мають меншу довжину і висоту, чим нава. Товщина стін храму перевищує один метр, в деяких місцях товщина стін доходить до півтора метри.

У західній стіні були двері із лучковою аркою. Північну і південну стіни нави прорізають два вікна у нішах з лучковими арками. У південній та північній стіні апсиди були влаштовані два невеликих віконця. Стіни підпирають контрфорси, якими укріпили кути бабинця, нави та апсиди. Точно невідомо, як саме виглядали верхні частини храму у початковому періоді його історії. За декілька століть їх могли сильно перебудувати, внаслідок чого церква могла втратити оборонні риси. Храм був вкритий гонтовим дахом.

Церковне подвір’я оточене фортечною стіною. Оборонний мур був споруджений з таких самих каменів, які використовувалися при будівництві церкви. Камені зовнішньої огороджі скріплені глиняним розчином. У стінах є чотирикутні бійниці, які розширялися, як із зовнішнього, так і з внутрішнього боку. Точно невідомо, як виглядала верхня частина огорожі – сьогодні зверху стіни є двоскатний шиферний дах, раніше цей дах був гонтовим.

Вхід на територію храму був влаштований у центрі західної стіни зовнішньої огорожі, навпроти входу до церкви. Невідомо, як виглядали ворота, у наші дні на їх місці є прості дерев’яні ворота з трикутним фронтоном і двосхилим дахом. Можливо, із зовнішього боку оборонного муру колись був рів.

Про стародавні споруди на території храму немає ніякої інформації. Дзвінниця у південно-західному куті була споруджена у ХІХ столітті. Якою була рання дзвінниця і де вона знаходилася – невідомо, однак, можливо, вона була на місці сучасної дзвінниці, також можливо, що вона була у вигляді оборонної башти.

У ХV – XVII століттях на церкву неодноразово нападали татари. У “Географічному словнику королівства польського” (виданий у 1888 році) згадується, що у церкві є гаківниця (фортечна рушниця, яка заряджалася через дуло) з якої місцевий мешканець Терлецький убив татарського ватажка під час нападу татар на Росохи. Де зараз зберігається ця гаківниця, невідомо.

У 1708 році був виданий наказ великого коронного гетьмана Адама Сенявського (цей наказ зберігався у Росохах), у якому він повідомлялося:

“Адам із Гранова Сенявський, воєвода Белзький, гетьман великий коронний передає цей мій ординанс їх світлостям панам полковникам, оберштерам, ротмістрам, обер-лейтенантам, поручникам, хорунжим та іншим командирам військ Його Королівської Величності і Речі Посполитої, щоби з його слів знали, що володіння: Терло, Любохів і Росохи в мене хочуть мати захист. Наказую зі всією строгістю військової сили, щоби ніхто з хоругводю чи зі своїм супроводом в цих володіннях не зупинявся, їжі не вимагав, оскільки ці володіння переходять в ординацію (спадкове землеволодіння) не на один рік, а до кінця мого життя”.

У ХІХ столітті у південно-західному куті храмового двору біля храму спорудили одноярусну дзвінницію. Її стіни були обшиті дошками, зверху був гонтовий шатровий дах.

У 1844 році храм відремонтували. У 1880 році у Росохах жило 790 мешканців. У 1896 році храм відремонтували. У 1926 році храм відреставрували.

У 1956 році на південь від церкви була споруджена невелика церква Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1962 році церкву закрили. У 60 – 80-х роках ХХ століття дах був гонтовим. У 80-х роках ХХ століття церкву покрили залізними листами. Гонтовий дах зовнішьої огорожі зверху накривають шифером. Перебудовують ворота огорожі.

12 серпня 1992 року постановою Кабінета Міністрів України був затверджений “Державний реєстр національного культурного надбання”, церква у Росохах була зарахована до пам’яток архітектури національного значення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *