Скіфський меч акінак

ЗброяАкінак – короткий меч перських воїнів. Грекомовні автори минулого називали акінаком скіфські короткі мечі, їх носили на поячі з правого боку.

Є.В.Черненко довів, що називати скіфський меч акінаком не можна через основні розбіжності між скіфськими мечами та акінаком: у акінаків перехрестя завжди входило в піхви, чого ніколи не було у скіфських мечів, закінчення піхв (бутероль) широке і чітко відокремлене від них, більш висока та іншої форми бокова лопать. Акінаки коротші за скіфські мечі.

Руків’я поділяться на навершя, власне руків’я та перехрестя (ефес). Вихід з піхд називається устям, з боку – бокова лопать.

Форма навершя і перехрестя – типологічний та хронологічний індикатор. Архаїчні (VII – VI століть до нашої ери) скіфські мечі мали прямокутне або брускоподібне навершя і перехрестя з прямим верхнім і заокругленим нижнім краєм (метеликоподібне навершя). Хронологічною ознакою є також петля на верхньому краї руків’я (для прив’язування темляка).

У V столітті до нашої ери з’являються антеноподібні та зооморфні навершя, перехрестя – овальні із заглибленням у нижній частині (ниркоподібне). У VI столітті до нашої ери навершя частіше овальне, перехрестя – трикутне (серцеподібне).

Середня довжина скіфського меча – 40 – 60 сантиметрів, ширина – 4,5 – 6 сантиметрів. Парадні екземпляри мали обтягнуті золотим листом руків’я та піхви, прикрашені зображенням у звіриному стилі (Келермес, Мельгуновський курган, Солоха, Чортомлик, Товста Могила, Велика Білозерка).

Сюжети на піхвах деяких мечей повторюються (Чортомлик, Єлизаветівка, Товста Могила), утворюючи серію. Такі речі виготовлялися античними майстрами на замовлення скіфів. Самі піхви дерев’яні, обтягнуті форбованою шкірою. Від верхньої частини вбік відходила підтрикутна лопать, на якій меч кріпився до пояса. Судячи із зображень, скіфські мечі носили із правого боку, ближче до середини пояса. На кінцях піхв – розширення (бутеролі) – найчастіше великі, іноді (Солоха) – значні. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.