Культура Ноа

СокириНоа – археологічна культура періоду пізньої бронзи. Назва румунським дослідником І.Нестором у 30-х роках ХХ століття за назвою передмістя міста Брашо Ноа, де було відкрито грунтовий могильник. Ареал – лісостепова частина – Молдови та румунська Молдова. Ареал в Україні – Івано-Франківська та Чернівецька області. Датується ХIII – ХII століттями до нашої ери. Виникла на основі культур середньої бронзи: Монтеору, Костиш-Віттерберг та білопотоцького варіанта комарівської культури за участі племен сабатинівської культури.

Пам’ятки культури ноа представлені поселеннями, могильниками, скарбами. Поселення (Островець, Магала II) відкритого типу розташовані по берегах неглибоких ярів. Житла – наземні, каркасні прямокутні в плані площею 20 – 30 квадратних метрів з вогнищами. Каркасні прямокутні житла двох типів: печі каркасно-стовпові та відкриті жаровні у формі сковорідки. Пілога глинобитна. Поруч – житлом – господарські ями та зольники. Зольні насипи округлі та еліпсоподібні, в цих зольних насипах – велика кількість кісток тварин та фрагментів кераміки. На поселенні Островець виявлено виробничий комплекс, де виплавлювали метал.

Могильники (Островець, Бовшів I, Старі Бедражі) грунтові з овальними та прямокутними ямами. Небіжчики лежали на боці у скорченому стані головою на північний захід. Існував звичай ставити біля померлого м’ясо тварин.

Речовий комплекс: кераміка (горщики, прикрашені валиком з наскрізними проколами, вази з двома ручками, черпаки, корчаги, миски, чашки, друшляки, накривки з бортиком і без бортика), вироби з бронзи (кельти, серпи, шила, гачки, долота, тесла, голки, шпильки серед них  кіпрського типу, списи, браслети, хрестоподібні підвіски), кременю (серпи), кістки (проколки, теслоподібні знаряддя, наконечники стріл, псалії типу Боріяш). Основа господарства – землеробство та скотарство. Важливу роль відігравало гончарство, виготовлення кістяних та кам’яних знарядь праці, обробка шкір, а також бронзоливарне ремесло.

Зникає культура ноа з появою у лісостеповому Карпато-Подністров’ї групи пам’яток канельованого гальштату Ґава-Голігради (рубіж ХII – ХI століть до нашої ери). Серед українських та румунських дослідників існує думка щодо протофракійської приналежності культури ноа. Не зважаючи на те, що населення культури ноа, швидше за все говорили на фракійській мові, культура ноа відігравала значну роль у складенні східного, досабатинівського, явно нефракомовного населення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *