Три городища Рухотина

Рухотин – старовинне село Подністров’я, розміщене у Хотинському районі Чернівецької області. Село відоме своєю церквою, яка споруджена у формі ковчега і разом з дзвіницею служила фортецею – кам’яні стіни товщиною один метр, вікна нагадують бійниці, храм споруджено в 1459 році. На Захід від Рухотина є невеликий заповідник площею майже в 50 гектарів – Рухотинський ліс. Він цікавий тим, що нагадує про праліси, оскільки зберігся в тому вигляді, як виглядали зелені насадження тисячі років тому. В Рухотині є три городища, з них два були у минулому справжніми містами.

Городища Рухотина

Перше городище Рухотина – давньоруський замок

В південних кварталах села на високому березі двох струмків, в урочищі Батарея є давньоруський (чи давньослов’янський) замок. Округла площадка в діаметрі має 40 метрів, вона оточена глибоким ровом та високим валом, цікаво, що в деяких місцях вал підсилений кам’яними плитами.

Друге городище – рухотинське давньоруське місто

Один кілометр північніше від городища в урочищі Батарея є велике городище в урочищі Замчище. Це городище розміщене на невеликому пагорбі над рікою, воно має цитадель (дитинець) розміром 230 на 170 метрів. Вал укріплений кам’яними плитами. Від цього городища двісті метрів тягнувся міський посад, який був укріплений трьома рядами валів. Це городище існувало в 9 – 10 столітті, воно напевно було пов’язано із замком, описаним вище. Однак дослідник Тимощук вважає це городище скіфським. Напевно воно існувало і в скіфські, і в давньослов’янські в і давньоруські часи.

Третє городище – скіфське місто Гієукати

Ще одне городище, справжнє велике місто знаходиться в лісі східніше Рухотина в урочищі Турецький вал. Воно діаметром понад півкілометра, вал городища дуже високий – зараз зберігся на висоту від шести до восьми метрів, в давнину очевидно був значно вищим. Можна сміло твердити, що від підніжжя рову до дерев’яних укріплень на вершині валу було до 15 метрів, а це висота п’ятого поверху. Це скіфське місто згадується в античних джерелах під назвою Гієукати, яке згадував в своєму творі в 10 столітті Констянтин Багрянородий. Очевидно, поселення на цьому місті було від 7 століття до нашої ери – до 10 століття нашої ери і було поліетнічним. Населення такого міста могло досягати десятків тисяч чоловік, в деяких джерелах навіть згадується 40 тисяч чоловік (звичайно, це перебільшення, оскільки забудова не могла бути суцільною). Але якщо городище в урочищі Замчище існувало в цей самий час, то ці два городища разом з довколишніми допоміжними поселеннями могли давати і таку значну цифру, до 50 тисяч жителів. У всякому разі, місто повинно бути дуже значним, щоб його помітили античні автори на такій периферії, яким в давні часи була середня течія Дністра.