Скалатський замок

Скалатський замок, з книги початку ХХ ст.

Скалатський замок, з книги початку ХХ ст.

Замок у Скалаті (Підволочиський район Тернопільської області) охороняє підступи до ріки Збруч. Замок дуже постраждав в роки Першої і Другої світової війни, в 60-х роках радянські архітектори провели реставрацію. Очевидно, фортецю намагалися пристосувати до потреб туристів. В роки незалежної України відновлювані роботи продовжувалися, відновили костел Діви Марії біля замку (Маріяцький костел). З 2003 року це філія Національного заповідника “Замки Тернопілля”.

Історія скалатського замку

Розбудова та оборона замку у Скалаті

Стіна замку у Скалаті під час реставрації

Стіна замку у Скалаті під час реставрації

Місто Скалат утворилося на основі давнього поселення, яке орієнтувалося на ріку Корилівку, що через деякий час впадає в Гнилу Липу. Вперше місто згадується в 1512 році.

На місці сучасного замку існувало дерев’яне укріплення – вали і палісад, залишки валу знайдено при розкопках у 2008 році. Оскільки вал був біля стіни, то можна припустити, що кам’яна фотеця приблизно повторювала риси свого попередника. Це і не дивно, бо розміри твердинь середньовіччя диктував рельєф. Додатковим захистом була ріка, болото та став, який створили на основі ріки.

Наприкінці 16 століття Ян Фірлей спорудив більш потужну муровану твердиню, яку ми бачимо зараз. Її значно укріпив Кшиштоф Віхровський, який очолював гусарську хоругву і приймав участь у війнах з татарами, турками та козаками. Скалат у 1600 році отримав магдебурзьке право, очевидно в цей час посилюються міські укріплення.

Скалатський замок

Скалатський замок

Замок був квадратним з баштами по кутах і ворота в західній частині, зі всіх сторін замок оточував рів з водою. Висота стін сягала десяти метрів, товщина – два метри, башти були триповерховими. до південно-східної стіни прилягав двоповерховий палац, в нього були великі підземелля.

У 1648 та 1651 роках замок захоплювали козаки. Очевидно це пояснювалося панікою, з якою відступали поляки, оскільки укріплення замку могли витримати потужний штурм і тривалу облогу – просто галицькі замки залишалися практично без залоги.

У другій половині 17 століття донька Кшиштофа Віхровського виходить заміж за Яна Фірлея, який відновив фортецю.

 

У 1672 році замок руйнують турки, після цього фортеця кілька десятиліть перебуває у руїнах.

Палац та адміністративні споруди у замку

Бійниці на башті скалатського замку

Бійниці на башті скалатського замку

На початку 18 століття замок переходить від Фірлеїв, до Юзефа Сципіона, потім Скалатом опікується Ян Тарло, потім знову Сципіони. Нові власники перетворюють замок на палац із парком.

У ХІХ столітті на частинці замчища будується повітовий суд і в’язниця. Наприкінці 19 століття на кошти графа Ростовського архітектор Тальновський вкрив башти високими шатровими дахами, що дозволило уникнути подальшого руйнування пам’ятки під дією погодних умов, вони набули готичного вигляду.

Під час Першої та Другої світової війни замок отримав пошкодження, однак в першому випадку він був відбудований, а після 40-х років ХХ століття довго перебував у запустінні.

Скалатський замок у наші дні

Археологічні розкопки під час реставраційних робіт

Археологічні розкопки під час реставраційних робіт

У 60-х роках замок було законсервовано і частково відреставровано. У 1988 році з метою подальшої реставрації проводяться археологічні дослідження. У 1990 році було розроблено проект реставрації. Збереженість скалатського замку можна порівняти із замком у Бережанах.

Відновлення почалося у 2003 році, тоді накрили башти. У 2004 році замок став філією збаразького заповідника, куди входив ще Вишневецький замок, який згодом був перетворений в заповідник “Замки Тернопілля”. У 2007 – 2008 році проводилися розкопки та архітектурні дослідження.

Башти замку збереглися добре, вони виглядають, наче нові. Стіни збереглися на рівні фундаментів, однак їх напрямок добре простежуєтья, добре видно, де був в’їзд у фортецю. Скалатський замок оточував рів, який заплив, але добре видимий. Рів наповнювала вода з ріки, замок також був труднодоступний через заболочену місцевість з одної сторони. Звичайно, зараз болота значною мірою осушені. Замок популярний у туристів, по ньому легко уявити, як фортеця виглядала у минулому. Територія двору замку відкрита і незабудована, його в радянські часи використовували як танцмайданчик. Планують використати вежі для прийому туристів – в одній відкрити музей, в іншій – готель, однак це все плани, реконструкція триває.