Село Жукотин

szukotyn

Дністер у Жукотині

Нижче за течією Дністра розміщується село Жукотин Турківського району, яке також, як і село Вовче, стоїть обабіч ріки.

Історія Жукотина

Карпати, Турківський район

Карпати, Турківський район

Перша згадка про Жукотин – 1683 рік, коли король Ян ІІІ Собеський передав село у власність хорунжому Яну Річицькому, війтом став Павло Жукотинським. І це не один документ від цього видатного окроля – у 1686 році Ян ІІІ Собеський надавав подружжю Петру і Маріанні Вовчанським частину війтівства в Жукотині.

З 16 століття в селі був греко-католицький деканад, який поєднува 16 парафій. До Жукотина тоді відносилося село Бережок. А вже в 1946 році Бережок був більшим селом і Жукотин відносився до бережківської сільської ради. Такий стан речей тривав до 1979 року, коли Жукотин отримав свою сільську раду і став самостійним.

Гори в Жукотині

Карпати у Турківському районі, Ужоцький перевал

Карпати у Турківському районі, Ужоцький перевал

На північному заході села – карпатський гірський хребет із горами Сеювка (830 м) та Бабцівка (779 м). Від цього хребта починає свою течію біля г.Теркаловська (878 м) ріка Жукотинець, вона впадає в р.Дністер з правого боку. З південного боку села Жукотин є невеличкий гірський масив з вершинами Опульний (592 м), Другий Горб (637 м) та Хащеваня (654 м). Поблизу гори Високий Верх (700 м) починається ріка Дністрик-Дубовий, яка впадає в р.Дністер з лівого боку. Також в селі в Дністер впадають справа ріка Ровень та зліва потік Круглий. Саме село знаходиться на висоті 512 метрів.

Церква в Жукотині

У селі є бойківська дерква Собору Пресвятої Богородиці, споруджена з дерева в 1870 році. Вона горіла у 1939 році, її відновили в 1942 році, вона в роки радянської влади збереглася, однак була закритою. Після того, як храм відкрили в 1989 році, його переосвятили у храм святого Пантелеймона.

Територія та населення Жукотина

szukotyn2

Жукотинський краєвид

За офіційним переписом у селі понад 600 чоловік, площа села приблизно один квадратний кілометр. Населення відноситься до бойків, що видно із характерного говору. Колись село було більшим – у 1890 році було понад 700 жителів, на початку ХХ століття – понад 800 жителів.