Археологія та стародавня історія Києво-Святошинського району

Дитинець літописного Білгорода

Дитинець літописного Білгорода

В Києво-Святошинському районі Київської області в селі Білгородка – залишки літописного Білгорода, в селі Віта-Поштова – літописне місто Звенигород, у літописі згадувались Жуляни, городища – Бобриця, Боярка, Жорнівка, Микільська Борщагівка, Пирогове, Хмільна, Ходосівка, Хотів, Чапаєвка.

Село Білгородка

На західному кінці села на високому правому березі ріки Ірпінь – слов’янське поселення VII – ІХ століть, на якому згодом було побудовано князівський замок, а потім місто Білгород, яке вперше згадується в літописі під 980 роком. Білгород був важливим пунктом в системі оборони Києва від нападу кочовиків, відігравав значну роль в економічному, політичному житті країни, був одним з визначних культурних центрів Русі.

Реконструкція валу літописного Білгорода

Реконструкція валу літописного Білгорода

Залишки стародавнього Білгорода добре збереглися. На березі Ірпеня і тепер височать його потужні укріплення – залишки глибокого рову та валу висотою 10 – 12 метрів, що оточували місто в 120 гектарів. Місто складалося з дитинця, посаду та окольного міста. Археологічні дослідження проводилися в 1909 – 1911 роках; 1947 та 1966 – 1976 роках. На дитинці розкопками виявлено в’їзну вежу; вздовж валу досліджено міський квартал, що складається з жител ремісників. Стіни багатих жител нерідко були облицьовані різнокольоровими полив’яними плитками. В одному з жител знайдено дві кольчуги, спис тощо.

В південно-західній частині дитинця відкрито церкву 12 апостолів (зроблена реконструкція), згадану в літописі, та фундаменти другої цегляної церкви, збудованої у 1197 році на місці згорівших невеликих дерев’яної каплиці та будиночку (келії). В останньому відкрито білокам’яний саркофаг з останками білгородського єпископа Макомма, який помер в 1187 році.

У верхніх шарах виявлено житла ХІІІ – ХІV століть та ХVII – ХІХ століть. В західній частині дитинця досліджене поселення трипільської культури. На посаді досліджено житла ХІ – ХІІ століть, декілька господарських приміщень та ям, велику металообробну майстерню, випалювальні гори, костерізну майстерню. Досліджувалися також вали, в основі яких була складна конструкція з дерев’яних зрубів, заповнених сирцевою цеглою.

В багатьох місцях села відкрито сліди поселення пізньотрипільської кульутри. На давньоруському гоордищі виявлено поселення та могильник зарубинецької культури. В 1922 році на городі М.Кондратенка знайдено римську монету Марка Аврелія. В заплаві, на правому березі ріки Ірепнь, один кілометр на південь від села, на піщаній дюні – трупоспальний могильник тшцінецької та багатоваликової культур. На захід від села – чотирикутне городище – залишки російського форпосту ХVIII століття. Біля села – два кургани. Знайдено скарби: в 1851 році – 22 срібних копійок Михайла Федоровича, в 1853 році – 7630 монет ХVIII століття – польських, ливонських, шведських, пруських, тешинських та англійських, в 1876 році – глечик з польськими монетами Сигизмунда ІІІ. В 1877 році на березі ріки Богачки – скарб польських монет ХVII століття.

Село Бобриця

На східній околиці села закінчується Змійовий вал, що йшов від Боярки мимо Забір’я та правим берегом ріки Бобриці. Вал добе зберігся в лісі. На віддалі півкілометра на захід від села – чотирикутне городище – залишки руської фортеці ХVII – ХVIII століть.

Село Боярка (до 1938 року – Боярка – Будаївка).

В сосновому лісі, за 1,5 кілометра на захід від села, на правому березі струмка, що впадає в річку Унаву, в 1954 році – виявлено поселення чорноліської культури. В селі збереглися залишки невеликого (65 на 70 метрів), частково забудованого давньоруського городища. Через село проходить Змійовий вал IV століття. На північний схід від села в ХІХ столітті було вісім курганів.

Село Віта-Поштова

Доти на городищі літописного Звенигорода у селі Віта-Поштова

Доти на городищі літописного Звенигорода у селі Віта-Поштова

В урочищі Мочи Хвіст – давньоруське городища ХІ – ХІІІ століть, можливо літописне місто Звенигород. Збереглися залишки дитинця та дві лінії валів, які прилягали до нього з північного сходу. Дитинець тепер називається «Городок», має площу 90 на 40 метрів; височить над заплавою ріки Віти на 10 – 12 метрів. Розвідкою в 1950 році на «Городку» виявлено культурний шар, який складається з двох прошарків: ХІ та ХІІ – ХІІІ та ХІ століть, слідами пожежі. На городищі знайдено також посуд скіфських часів.

На північ від городища, біля урочища Казарми, в 1919 році на слов’янському могильнику ХІ століття досліджено 14 могил. З південного сходу, перед городищем, трапляється гончарний посуд ХІ – ХІІІ століть та ліпний другої половини І тисячоліття нашої ери. Біля підніжжя укріплень давньоруського городища виявлено уламки ліпного посуду другої половини І тисячоліття. Біля села – поселення зарубинецької кульутри.

Село Гатне

В напрямку до хутора Теремці, в урочищі Курган в 1874 році досліджено курган доби бронзи, зокрема з похованнями середньодніпровської культури, впускні курганні поховання скіфського та сарматського часу.

Село Гнатівка

Знайдено уламки слов’янського тюльпановидного та ребристого посуду середини І тисячоліття нашої ери. Виявлено слов’янське поселення VIII – ІХ століття.

Село Гореничі

В урочищі Халаімова Поляна знайдено срібну римську монету Адріана. Виявлено слов’янське поселення VIII – ІХ століття.

Село Жорнівка

Виявлено поселення VIII – ІХ століть. За два кілометри на південний захід від села, на кінці високого понад десять метрів заввишки мису правого берега ріки Ірпінь – давньоруське городища ХІІ – ХІІІ століть. Місцями збереглися залишки рову та валу висотою 0,3 – 0,5 метрів. Посередині городища, на округлім підвищенні, яке місцеві жителі іменують «Церковищем», виявлено, очевидно, залишки долівки церковної споруди ХVI – ХVII століть. На городищі знайдено уламки посуду ХІІ – ХІІІ століть і ХVІІ століть та уламок стінки посудини доби бронзи.

Біля городища, понад берегом ріки Ірпінь тягнеться поселення ХІІ – ХІІІ століть. На південний захід від мисового городища за 250 – 300 метрів (через один мис від «Церковища») розташовано квадратне городище – залишки пізньосередньовічного редута на польсько-російському кордоні. Збереглися вал висотою 1,5 метрів та рів. На городищі знайдено два уламки посуду доби бронзи.

Село Жуляни (колишні Желяни)

Досліджено кургани з похованнями скіфських та давньоруських часів. В 1840 році на городі селянами знайдено скарб з 20 срібних давньоруських монетних гривен. Жуляни в літопису згадуються під 1126 роком.

Село Забір’я

На південній околиці села в урочищі Старі Могилки, на лівому підвищеому глинистому березі ріки Мокрої Бобриці (правий приток Ірпеня) в 1970 році знайдено залізний скіфський кинджал акінак кінця VI – початку V століття до нашої ери. Поруч на полі колись був курган, який тепер розорано. Біля села в лісі проходить Змійовий вал.

Село Княжичі

Біля села, в урочищі Кладов знаходиться печера. Знайдено скарб дрібних польських монет початку ХVII століття.

 

Село Кременище

За два кілометри від села в лісі виявлено залишки Змійового валу.

Село Круглик

Навколо села проходить Змійовий вал. Другий вал іде лісом в бік села Хотів.

Село Липчанка

Неподалік села в ХІХ столітті був курган.

Село Лісники

В урочищі Гнилещина або Церковщина досліджено фундаменти давньоруської церкви ХІ – ХІІ століття. В селі зберігаються залишки замку ХVII – ХVІІІ століть, знайдено скарб польських та західноєвропейських монет ХVII століття. Є печера, викопана в лісі.

Село Лука

Виявлене слов’янське поселення VIII – ІХ століть.

Село Микільська Борщагівка

У ХІХ столітті біля озера розташовувалося стародавнє городище (розміром шість десятин), обнесене валом та ровом.

Село Мироцьке

У ХІХ столітті поблизу села – 17 слов’янських курганів, з них в урочищі Мазурське – сім курганів, в урочищі Пасики – 5, в урочищі Горбач – два, над річкою Рогачиком – три.

Село Михайлівка-Рубежівка

На лівій стороні ріки Ірпень виявлено слов’янський могильник. В 1850 році в урочищі Криве озеро знайдено скарб голандських червінців ХVIII століття.

Село Мощун

На дюнах ріки Ірпінь, поблизу села – неолітичне місцезнаходження. В 1852 році знайдено скарб, що складався з 334 російських мідних монет.

Село Петрушки

В 1888 році знайдено скарб з 1470 монет ХVII століть польських, ливонських, шведських та тешинських.

Село Пирогове

На високому горбі правого корінного берега Дніпра, за 1,5 кілометрів на південь від села (поміж селами Пирогове і Чапаївкою) збереглоая давньоруське городище. Дослідженнями в 1950 році установлено, що воно розташоване на площі ранньослов’янського поселення зарубинецької культури. Ця площа була заселена і в часи білогрудівської культури.

На південь від городища в урочищі Церковщина в 1966 – 1968 роках досліджено могильник зарубинецької культури (розкопано 46 трупоспалень і три трупопокладення), на одному знайдено поховання скіфського часу VI – V століття до нашої ери. Тут же виявлено рештки поселеня софіївського типу, трипільський могильнк з обрядом тілопокладення та поселення тшцінецької культури. Поблизу села – підгірцівське поселення. В 1890 році поблизу цегельного заводу в землі знайдено срібні монети часів Антонінів (96 – 192 років).

Село Софіївська Борщагівка

Біля села – курган. В 1880 році знайдено срібну римську монету Антоніна Пія.

Село Хмільна

Городище в селі Хмільна

Городище в селі Хмільна

Поблизу села – кругле городище. Між селами Хмільна та Козинці в лісі збереглися залишки Змійового валу.

Село Ходосівка (колишній Ходосів)

На городищі у Ходосівці, Кругла Гора, дельтадром

На городищі у Ходосівці, Кругла Гора, дельтадром

Виявлено поселення тшцінецької культури. На південно-східній околиці села, на високому мисі стрімкого корінного берега Дніпра, над долиною річки – кругле городище площею близьк 1,5 гектарів, що існувало в скіфський, ранньослов’янський (зарубинецька культура), а також давньоруський періоди. Поблизу підніжжя городища на схилі лісової тераси, яка в цьому місці повільно знижується в заболочену заплаву Дніпра, в 1969 році відкрито слов’янський могильник та поселення VII – VIII століть, на якому виявлено залишки напівземлянкових жител та господарських ям, тут же знайдено залишки житла з керамікою софіївського типу.

На західній околиці села починається підковоподібний Змійовий вал довжиною 12 кілометрів, висотою 5 метрів скіфського часу, що йде на захід від Янковичів, а далі повертає на північ до села Кременище, доходить до лівого берега ріки Віти. Вал обома кінцями упирається в долину Дніправ і оточує площу в 2000 гектарів. В західній частині  вал добре зберігся. Біял південного кінця валу – чотири кургани. На південь, у напрямку до села Підгірці – три великих кургани. В урочищі Вечірній ліс (в межах південно-східної частини валу) неподалік підніжжя Великого горба – поселення ХІ – ХІІ століть. В урочищі Діброва, між болотами, частково досліджено ранньослов’янське поселення першої половини І тисячоліття нашої ери.

Село Хотів

Скіфське городище, Хотів

Скіфське городище, Хотів

На схід від села, на плоскій вершині великого горба, оточеного широкими ярами – скіфське городище VI – V століть до нашої ери, яке довгий час вважали давньоруським містом Звенигородом. Городище площею в 31 гектар ромбовидної форми, оточено валами висотою до трьох метрів, залишки яких частково збереглися. Городище досліджувалося в 1947 – 1948, 1952, 1965 – 1968 роках. Це городище є єдиним в околицях Києва і найбільш північним з усіх відомих скіфських городищ України. На захід і північ від села трапляються залишки Змійових валів.

Село Чапаєвка (колишня Віта Литовська)

До 1954 року в урочищі Перетічок досліджено стоянку доби мезоліту. На березі ріки Віти недалеко від впадіння її в Дніпро досліджено поселення дніпро-донецької кульутри. Тут знайдено уламок глиняного посуду із відбитками зерна культурного ячменю та виявлено поселення трипільської культури софіївського типу.

В 1957 році виявлено поселення білогрудівської культури. На лівому березі ріки Віта зберігаються три поселення зарубинецької культури. Між селами Чапаївка та Пирогове знайдено кераміку тшцінецької кульутри. За два кілометри від городища в урочищі Церковщина (між селами Чапаївка та Пирогове) на території могильника зарубинецької культури і розташованого тут же трипільського поселення досліджено кілька безкурганних скіфських поховань (трупоспалення та тілопокладення) з інвентарем, ідентичним матеріалам хотівського городища. На південний захід від трипільського поселення досліджено трипільський могильник з обрядом тілопокладення.