Археологія та стародавня історія Чорнобаївського району

Крепость из дереваВ Чорнобаївському районі Черкаської області городища є у селах Велика Бурімка, Жовнин, Крутьки, Лящівка, Мельники.

Село Велика Бурімка

Городище у селі Велика Бурімка

Городище у селі Велика Бурімка

Давньоруське городище – на території парку на південно-східній околиці села Велика Бурімка в урочищі Городок (Камінці) і складається з двох укріплених частин. Воно займає західну частину видовженого останця на краю заплави правого берега Сули. Овальний дитинець городища (50 на 30 метрів) з кільцевим валом розташований на вузькому і підвищеному кінці останця. З напільного боку його відокремлює широкий і глибокий рів, що переходить в ескарпований схил і оточує дитинець у вигляді западини на терасоподібному майданчику з валом понад краєм (з південного боку вал не зберігся). Зі сходу до дитинця прилягає окольний град, також округлий за формою, площею 130 на 90 метрів. Він оточений валом і зовнішнім ровом з півночі, сходу і півдня. Широке підвищення, що розсуулося, нагадує вал. Воно помітне у західній частині за 40 метрів перед дитинцем, хоч рову перед ним немає. Останець розмірами 750 на 170 метрів і висотою 25 метрів, витягнутий з заходу на схід, зайнятий селищем, перерізаний уздовж старою дорогою до стародавнього броду.

План городища у селі Велика Бурімка

План городища у селі Велика Бурімка

Городище ранньозалізного віку, давньоруського часу та 17 – 18 століть – в урочищі Місто, в східній частині села, розташоване на мисі, за 1,5 кілометрів на північ від Городка. Його округло-прямокутний майданчик розмірами 90 на 90 метрів оточений по периметру валом і засаджений деревами. До 20-х років ХХ століття на ньому розташовувалася церква і кладовище. Розміщено на високому (22 метри над рівнем заплави) останці розмірами 500 на 170 метрів, який витягнутий з півночі на південь. Вся його площа зайнята селищем. Гордище займає південну частину останця. Майданчик захищений валом висотою до двох метрів із залишками двох в’їздів і заплив ровом. В ХІХ столітті на майданчику городища знаходилася церква.

Городище в урочищі Місто, село Велика Бурімка

Городище в урочищі Місто, село Велика Бурімка

Село Великі Канівці

Поселення доби бронзи та черняхівської культури Великі Канівці 1 – в урочищі Водокачка, на правому березі ріки Ірклій, за 1,33 кілометри на півднь від будівлі пошти села Малі Канівці та 1,8 кілометрів на північ від пошти села Великі Канівці, розмір – 50 на 45 метрів. З північного боку – задернована лісосмуга. З південного боку поселення обмежене невеликою балкою. Відстань до поселення в урочищі Береги в селі Малі Канівці – 823 метри.

Поселення ІХ століття Великі Канівці 2 – в урочищі Скакуни, на правому березі ріки Ірклій, за 900 метрів на північний схід від пошти села Великі Канівці, розмір – 140 на 45 метрів.

Село Жовнин

Городище на острові в селі Жовнин

Городище на острові в селі Жовнин

Поселення ранньозалізного віку – в урочищі Васюни, біля трьох кілометрів на північний захід від колишнього (або теперішнього) центру села, на краю надзаплавної тераси ріки Сули, під мисом корінного плато.

Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку, черняхівської культури – на Жовнинському острові, в його східній частині.

Поселення V століття – на корінному березі в урочищі Василенки, воно знаходиться на покатному мисі корінного берега ріки Сули, який із західного боку обмежений глибокою балкою, а також якоюсь мірою і на плато.

Давньоруське городище літописного Желді і козацького містечка Жовнин – за 10,3 кілометри на південь (азимут 189) від сучасної південно-західної околиці села Святилівка, за 1,75 кілометрів на схід від теперішньої берегової лінії, за чотири кілометри на південний схід від центру сучасного села на острові в акваторії Кременчуцького водосховища. До затоплення городище розміщувалося в центральній частині старого Жовнино. В урочищі городище, на невеликому підвищенні другої надзаплавної тераси правого берега ріки Сула. На місці городища в ХІХ столітті була церква. Діаметр майданчика городища – 320 метрів, площа разом із селищем – сім гектарів. На острові, який майже повністю зник із поверхні водного зеркала збереглася південна частина городища (дивіться острів № 2 на схемі).

Село Кліщинці

Городище в селі Кліщинці, урочище Кизивер

Городище в селі Кліщинці, урочище Кизивер

Поселення доби бронзи, черняхівської культури, V – VII століть – між мостом через Сулу і селом – два місцезнаходження в лінії відмиву. Перше поселення – доби бронзи і черяхівської культури, друге – черняхівської культури та пеньківської культури. Далі, в обриві досліджено залишки горна Київської русі (з поселення біля колишнього хутора Кизивер).

На південно-західній околиці колишнього хутора Кизивер, перенаселеного у зв’язку з будівництвом водосховища Кременчуцької ГЕС, на вістані 3 – 4 кілометів на північ від села Клищенці, на високому правому березі Сули, в тому місці, де річка круто повертає на схід і підрізає корінний берег, є залишки трьох городищ – одного північного і двох південних.

Городища біля хутора Кизивер

Городища біля хутора Кизивер

Північне городище розташоване на мисі, відмежованому зі сходу обривом корінного берега ріки, а з півночі і півдня – глибокими ярами. Воно мало округлу форму і було оточене валом, що зберігся з північної і частково з південної сторін. Із західної напільної сторони є два вали з ровом між ними; сліди від рову простежуються і перед другим валом. З цього боку в обох валах збереглися залишки в’їзду. Висота майданчика городища над рівнем води в річці становить біля 35 метрів. Розміри майданчика городища із заходу на схід – 48 метрів, з півночі на півднь – 45 метрів. Отже, його площа становить 0,16 гектарів. Внутрішній вал в місцях, що краще збереглися, має висоту 1,6 – 1,7 метрів, ширину по основі –  8 – 12 метрів, по зовнішьному краю цього валу, з боку рову, є терасовидний майданчик, шириною 2,5 – 3 метри. Зовшнішній вал зберігся висотою 1,5 – 1,6 метрів, шириною – 5 – 7 метрів. Внутрішній рів має ширину 5 – 6 метрів, глибину від рівня майданчика городища – 0,8 – 0,9 метрів. Майданчик городища підвищений у зв’язку з суванням внутрішнього схилу валу. Культурний шар городища дещо пошкоджений траншеями часів Великої вітчизняної війни. На захід і північ від городища – велике селище.

 

Давньоруське городище – на вістані 200 метрів на південь від попереднього городища, тут є залишки ще двох городищ. Від одного з них, зрізаного рікою, зберігся на краю обриву лише зовнішній схил валу довжиною 60 метрів, який має форму правильної дуги і захищав городище із заходу. Висота частини валу, що збереглася, три метри, ширина – до восьми метрів. Крутий берег ріки із залишками валу підвищується над водою на 30 метрів і щороку підрізується весняним паводком. Кінці валу відмежовані ярами, які в незначній мірі вклинюються в корінний берег. Судячи з нахилу сучасної поверхні в бік ярів, останні знаходилися тут і в давнину, але були зрізані рікою разом з городищем. Отже, городище знаходилося на мисі, відмежованому з півночі і півдня ярами, а із сходу – обривом до ріки. З відкритого, західного боку городище було захищене ще одним (зовнішнім) валом, який продовжується в північно-західному напрямку на 65 метрів далі, ніж внутрішній вал, і примикає до наступного яру. Друга лінія укріплень зрізаного рікою гордища у своєму північному продовженні утворювала ще одне мисове городище, захищаючи його з відкритої південно-західної сторони. З інших трьох сторін це городище було прикрите ярами і обривом до ріки. Площа другого південного городища, що має близьку до трикутника форму, тепер становить 0,25 гектарів. Це городища на 2 – 3 метри підвищується над збереженою частиною попереднього гордища. На південному краю укріплень є залишки ще одного валу, що простежується на довжину 50 метрів при висоті один метр. Інша територія вздовж корінного берега між городищами, а також на північ і північний захід від північного городища і на південний схід від південних городищ, була зайнята посадом.

Село Крутьки

Городище в селі Крутьки

Городище в селі Крутьки

Городище ранньозалізного віку знаходиться на північний схід від Крутьків. Городище займає мис корінного берега, який обмежений з південного заходу природним крутим схилом високого берега Дніпра, а зі сходу – широкою Жадовицькою балкою. Висота мису над рівнем заболоченої заплави Дніпра – до 30 метрів. З напільного боку городище, яке має в плані форму майже рівнобедренного трикутника, обмежене прямим валом з ровом перед ним. Довжина валу, що відділяє городище від плато, біля 500 метрів. Вал тягнеться з заходу на схід: від схилів стрімкого корінного берега Дніпра до Жадовицької балки, закругляючись тут на південь, частково вздовж самої балки. Загальна площа городища становить понад 20 геатарів. Висота штучного валу з боку рову – від трьох до п’яти метрів і більше, якщо рахувати від дна рову. Глибина самого рову – 1,5 – 2 метри, в східній частині – біля трьох метрів, ширина – понад десять метрів. Поблизу західного кінця валу, над долиною Дніпра – невелика частина гордища відокремлена ще одним валом з ровом. Тут було створено додаткове укріплення – дитинець. Розміри цього меншого укріплення – біля 50 на 50 метрів. З південного заходу між дитинцем і основною частиною городища вклинювався глибокий рів-балка.

Поселення ранніх слов’ян – за 800 метрів на північний захід від села.

Ранньослов’янське поселення – за 200 метрів на захід від села, на піщаному мисі, оточеному болотами.

Село Лящівка

Городище в Лящівці

Городище в Лящівці

Давньоруське городище – на мисі між яром та урвищем корінного берега Сули за 400 метрів на південний схід від села в урочищі Бурти. Овальний майданчик розмірами 60 на 45 метрів задернований, оточений кільцевим валом з додатковими насипами, які утворилися в результаті селітроваріння. З обох боків від городища на схилах плато над заплавою Сули збереглися два ряди ескарпів. Південніше городища до краю плато на відстані 375 метрів, а північніше – на 225 метрів спостерігається культурний шар селища загальною площею 700 на 200 метрів.

Стародавє поселення в Лящівці

Стародавє поселення в Лящівці

Село Малі Канівці

Поселення у Малих Канівцях

Поселення у Малих Канівцях

Поселення доби бронзи, черняхівської культури, давньоруського часу, 17 – 18 століть Малі Канівці 1 – в урочищі Береги, на правому березі ріки Ірклій в межах села, за 800 метрів на схід від будівлі пошти, на невеликому підвищенні, розміри – 270 на 60 на 50 метрів.

Ранньослов’янське поселення Малі Канівці 2 – в урочищі Ганнівці, на правому березі ріки Ірклій у північній частині села, за півтори кілометри на північ від будівлі школи, розмір – 730 на 65 на 60 метрів. З півдня обмежене невеликою балкою, з півночі переходить в мисоподібний виступ.

Село Мельники

Поселення раннього залізного віку знаходиться трохи на північ (біля двох кілометрів) від села в долині Дніправ на віддалі півкілометра від берега і біля п’яти кілометрів від Крутьківського городища. На площі поселення у видувах піщаного підвищення в заплаві Дніпра кераміка спорадично трапляється протягом 500 метрів.

Поселення V – VII століть – у північно-західному напрямку від села на мисі, який обмежений з півночі і півдня болотами.

Поселення V – VII століть – півтора кілометри на південний захід від села, біля правого узбіччя дороги в село Чехівку.

Село Мохнач

Черняхівське поселення – в урочищі Кринки.

Село Старий Мохнач

Черняхівське поселення.

Село Чехівка

Поселення біля села Чехівка

Поселення біля села Чехівка

Поселення доби бронзи, зарубинецької культури, V – VII століть – за три кілометри на південь від села Чехівка, дещо південніше колишнього (нині затопленого) села Червонохижинці, на краю піщаного підвищення, яке було берегом однієї з проток Дніпра. Культурний шар пам’ятки практично знищено водою, знахідки траплялися в намивному піску, розміри – 250 на 75 метрів.

Поселення неоліту та доби бронзи культури багатоваликової кераімки Дубинка 2 – за півтори кілометри на південний захід від села та за 5 кілоетрів на північний захід від дамби, що перетинає Дніпро. На затопленій території біля острова Дубинка поселення відкривається під час спаду води.