Рогатинський район

Чортова гора біля міста Рогатин

Чортова гора біля міста Рогатин

Рогатинський район межує на півдні із Галицьким районом Івано-Франківської області; на сході з Бережанським районом Тернопільської області, на півночі та північному заході з Перемишлянським та Жидачівським районами Львівської області.

Загальні відомості про Рогатинський район

Чортова гора зблизька

Чортова гора зблизька

У географічному відношенні місцевість (від 100 до 250 м над рівнем моря), поділена долинами річок Гнила Липа, Нараївка та Свірж. Територія Рогатинського району становить 815 км². Загальна чисельність населення, яка проживає на території району становить 52 тис. осіб, у тому числі на території м. Рогатина 10,6 тис. осіб. Рогатин відомий з 1184 року, магдебурзьке право місту було надано у 1415 році. У Рогатині народилася Роксолана, дружина турецького султана Сулеймана Пишного.

Однією з основних галузей промисловості в районі є видобуток корисних копалин і виробництво будівельних матеріалів. Рогатинський район достатньо забезпечений природними будівельними матеріалами (піском, вапняками, кам’яними, гіпсовими породами, каменем будівельним, глиною білою і червоною).

Село Чесники - окраса Опілля

Село Чесники – окраса Опілля

Поблизу Рогатина є водолікувальний курорт Черче, де лікувальними факторами є мінеральні та сірководневі джерела, торфові грязі, тут лікують захворювання хребта та суглобів, центральної та периферійної нервової систем.

Рогатин

Церква Різдва 13 століття з оборонними мурами і надбрамною вежею у Рогатині

Церква Різдва 13 століття з оборонними мурами і надбрамною вежею у Рогатині

Населення налічує 9 тисяч мешканців, відстань від Івано-Франківська становить 61 кілометр. Рогатин — одне з найстаріших міст Галичини, перша писемна згадка датується 1184 роком. Деякі дослідники вважають, що старий Рогатин був на декілька кілометрів північніше, біля села Підгороддя, де у лісі збереглося велике давньоруське городище. Однак стародавні пам’ятки у місті свідчать, що поселення існувало і на місці сучасного Рогатина з ХІІ століття. У 1415 році місту було надано Магдебурзьке право, було споруджено укріплення — замок та вали довкола міста. Замок був позаду костелу і не зберігся донині, а міські вали добре простежуються і сьогодні.

Найважливіша пам’ятка у Рогатині — дерев’яна церква Святого Духа 1598 року. Храм датується за написом в інтер’єрі на північній стіні центрального зрубу, однак деякі дослідники датують спорудження храму 1562 роком. Дубові зруби у храмі були розписані, однак від розписів залишилися лише фрагменти. У ХVІІІ столітті до храму була прибудована дзвіниця, у 1895 році була проведена ґрунтовна реконструкція. Пам’ятка є найдосконалішим витвором галицької народної архітектури. Старовинне кладовище довкола храму надає місцині особливої архаїчності і ніби переносить відвідувачів на декілька століть у минуле. Церква пережила багато нападів татар. Цьому сприяло захисне положення — пагорб, на якому розміщений храм, з одного боку захищений річкою, з іншого — яром, з третьої сторони проглядається вал. Очевидно, що колись храм був фортецею, у якому знаходило притулок навколишнє населення під час майже щорічних татарських набігів.

Храм святого Духа у Рогатині

Храм святого Духа у Рогатині

Вважається, що у цій церкві служив батько Насті Лісовської, легендарної Роксолани, дружини турецького султана Сулеймана ІІ Пишного. У центрі Рогатина височіє пам’ятник Роксолані, на відкриття якого приїжджала акторка Ольга Сумська, яка зіграла Роксолану у відомому серіалі. Цікаво, що жодного кадру фільму «Роксолана» не знято в старовинному Рогатині, хоча штурм міста у фільмі відображався.

Улюблена дружина султана

Роксолана і Сулейман Пишний

Роксолана і Сулейман Пишний

Роксолана народилася в Рогатині 1505 року, в сім’ї священика. У 1520 році була захоплена під час одного з татарських походів і через свою красу продана в гарем турецького султана Сулеймана І Пишного. У гаремі вона відзначалася не тільки красою, а й розумом та хитрістю, тому швидко стала улюбленою дружиною султана. Роксолана мала великий політичний вплив. Вона листувалася з польським королем, вважається, що через її вплив татарські орди послабили свій тиск на Україну.

Важкою ношею для Роксолани був турецький звичай вбивати після смерті правителя усіх його синів, залишаючи тільки спадкоємця — щоб уникнути кривавої боротьби за трон. Першим претендентом на султанський престол був Мустафа, син першої дружини Сулеймана І черкески Фетіми. Через інтриги Роксолани Мустафу стратили, задушили на очах у батька. Страта Мустафи не була першою інтригою Роксолани — перед цим було страчено візира Ібрагіма, якого султан звинуватив у зраді за намовою українки. Після смерті султана правителем став син Роксолани Селім під іменем Селім ІІ П’яний, як пише історик Агатангел Кримський, «виродок-алкоголік і лютий деспот» (зауважимо, мусульманам категорично заборонено пити спиртне). За його правління розпочався занепад Османської імперії…

Рогатинский костел святого Миколая 15 століття

Рогатинский костел святого Миколая 15 століття

Над містом височіє оборонний костел Святого Миколая ХV століття. Деякі дослідники відносять спорудження костелу до ХVІ–ХVІІ століть, однак достовірно відомо, що він споруджений на місці більш раннього католицького храму, який, очевидно, був дерев’яним. Поряд із готичними елементами у костелі присутні елементи пізнього ренесансу. Храм входив в оборонну систему рогатинського замку, який розміщувався позаду костелу і сліди якого ледь простежуються у невеликому майданчику із земляними відкосами по краях. Костел протягом століть неодноразово реставрувався, остання відбудова здійснювалася у 1969–1973 роках.

У центральній частині міста стоїть церква Різдва Пресвятої Богородиці ХІІ століття, оточена оборонним муром з бійницями ХІV століття. Стіни церкви укріплені контрфорсами. Фасади декоровані глибокими нішами, в яких є стрілчасті вікна, а також маленькими нішами з олійним живописом ХХ століття. Південний портал 1637 року прикрашений білокам’яною ренесансною різьбою. Церкву оточують укріплені контрфорсами стіни з бійницями та воротами, споруджені у XIV та відремонтовані у 40-х роках XVII століття. 1973 року проведені реставраційні роботи. Спершу вхід був у маленькій башті, що розміщена на зламі південної стіни. У 1729 році вхід з боку вулиці був обрамлений білокам’яним різьбленим порталом. Це єдина в українській архітектурі споруда, у якій функціональність поєднується із мальованою композицією. У 1875 році в східній стіні були вбудовані металеві ворота у стилі класицизму.

Рогатинська святодухівська церква

Рогатинська святодухівська церква

Також у Рогатині є Миколаївська церква із дзвіницею, споруджена 1729 року.

Музей-пам’ятка дерев’яної архітектури і живопису XVI–ХІХ століть (філія Івано-Франківського обласного художнього музею)

вул. Роксолани, 10

тел. +38 03435 22126

Час роботи: з 10.00 до 17.00, вихідний — п’ятниця

Бальнеологічний курорт Черче

Стара фотографія санаторію в Черче

Стара фотографія санаторію в Черче

У селі Черче розташований курорт Черче, який бере свій початок від Першої світової війни, коли у ньому за допомогою лікувальних грязей оздоровлювалися австрійські солдати. Окрім торф’яних грязей, курорт відомий сірководневими та мінеральними водами. У селі є дуже стара церква Святого Василія, споруджена у ХVІ столітті і перенесена на сучасне місце у 1733 році. Пам’ятка є унікальним витвором бойківської народної архітектури.

У Черче зберігся санаторій «Черче», у якому лікують варикозне розширення вен, остеохандрози, запальні захворювання суглобів, периферичної нервової системи (неврити, радикуліти), жіноче безпліддя, простатити. Серед методів лікування — ванни з сульфідних, гідрокарбонатно-сульфідних кальцієвих мінеральних вод, психотерапія, фізотерапія.

Капличка на місці так званої Стопи Богородиці

Капличка на місці так званої Стопи Богородиці

Через радянський режим «Черче» був на межі закриття. Та його вдалося зберегти, навіть планують перейти на цілорічну роботу. Зараз проведено повну реконструкцію водогрязелікарні, замість старого лікувального корпусу спорудили новий, сучасний. Серед планів на майбутнє — створення реабілітаційного центру для дітей з ДЦП, які могли б без відриву від навчання лікуватися в санаторії «Черче», а також відновлення вілли «Богданівка», пов’язаної з ім’ям поета Богдана Лепкого.

На пагорбі над селом є цікава місцевість із назвою Монастир, на цьому пагорбі зберігся камінь із зображенням «стопи Богородиці», тут збудовано капличку і це місце вшановується місцевим населенням.

Печерний монастир у селі Поділля

Біля села Поділля Галицького району у місцевості «Монастир» розміщений печерний комплекс, у якому збереглися довгі галереї із вирубаними нішами у стінах. Стародавній монастир стояв на невисокому пагорбі, звідки відкриваються чудові краєвиди.

Ця пам’ятка природи з офіційною назвою «Скельно-флористичний резерват» являє собою унікальні гіпсові відшарування заввишки 28 метрів, на площі 5 гектарів. Мальовничі ландшафти цікавий рослинний і тваринний світ, таємничі печери приваблюють багато любителів природи.

Палацовий комплекс у Приозерному

Палац у Псарах нагадує старовинний замок

Палац у Псарах нагадує старовинний замок

У колишніх Псарах (тепер Приозерне) височіє величний палацовий комплекс ХVІІІ–ХІХ століть графа Рея з парком та озерами. Ансамбль складається з палацу, в’їзних воріт, зерносховища та конюшні стайні. Ці споруди розташовуються у старовинному парку площею у 30 гектарів, який зберіг елементи свого початкового планування.

Серед дерев, що збереглися донині, у парку можна побачити магнолії, модрини, клени, дуби, ясени, висота окремих з них досягає 20 метрів. На територію палацу ведуть в’їзні ворота, які розміщуються навпроти парадного входу до палацу. Уздовж дороги, яка йде до архітектурного ансамблю, посаджена липова алея і розміщена система рибних ставків, які зараз заросли очеретом.

Палац Реїв у Приозерному

Палац Реїв у Приозерному

Палац будувався архітектором Юліаном Захарієвичем (за проектом якого, до речі, споруджено залізничний вокзал у Львові) і був закінчений у 1882 році. Роботи щедро фінансувала власниця маєтку графиня Глоговська-Рей, яка була великою місцевою землевласницею. Палац будувався у стилі необароко з елементами ренесансу, має форму замку, на стінах багато красивого «інформативного» ліплення (зображення тварин, гербів, орнаменти). Споруда цегляна, двоповерхова, на кам’яному цоколі із великих тесаних брил. Під палацом розміщуються великі склепінчасті підвали.

Палац Реїв у Приозерному, колишні Псари

Палац Реїв у Приозерному, колишні Псари

На припалацовій території є багато більш ранніх споруд. В’їзні ворота, споруджені у 1822 році, цегляні, з двоповерховими прибрамними корпусами обабіч сторін проїзду і баштою, що прибудована до східного корпусу. У 1970-х роках проїзд було замуровано. Зерносховище (XVIII століття) розташоване на південний захід від палацу. У 1936 році гонтове перекриття було замінене на оцинковане залізо. До зерносховища веде дерев’яний міст, розміщений на рівні другого поверху. Пам’ятка належить до унікальних зразків господарських споруд, що збереглися у своєму початковому вигляді донині. Стайня (XVIII століття) знаходиться на південний захід від палацу на околиці комплексу. Каретне відділення має три півколони, що розміщуються між воротами. Наразі стайня перебуває у напіврозваленому стані, не виказуючи й натяку на своє колишнє функціональне призначення.

Господарські споруди і башта біля палацу Реїв у Псарах

Господарські споруди і башта біля палацу Реїв у Псарах

Садиба була графською резиденцією родини Реїв до 1939 року, коли вони під тиском радянської влади емігрували. Останній власник маєтку, Людвік Рей постійно мешкав у Франції, палац використовував тільки для літнього відпочинку. Саме цей граф багато зробив для облаштування довколишньої місцевості — провів сюди вузькоколійну залізницю, вздовж якої зробив систему ставків (зараз осушені) для плавання на човнах та рибальства. Аби вразити гостей, граф спорудив у палаці ліфт, що піднімав стіл із наїдками та напоями з кухні до бенкетної зали. З багатства пана користалися селяни, які працювали за пристойну платню у графа.

Брама палацу у Приозерному

Брама палацу у Приозерному

У роки Другої світової війни маєток був місцем дислокації німецьких та радянських військ, що спричинилися до розграбування та знищення інтер’єру споруди. Після війни в маєтку розміщувалася філія сільськогосподарського технікуму, згодом тут було відділення психіатричної лікарні. Відповідно до вимог нових власників змінювався інтер’єр споруди та облаштування довколишньої території, і ці зміни були аж ніяк не естетичними. Донедавна у приміщенні був Свято-Успенський жіночий монастир Української православної церкви Київського патріархату, якому пам’ятку передали у власність. Зараз у ньому йде реконструкція.

Архітектурні деталі графського палацу

Архітектурні деталі графського палацу

Долею комплексу переймаються колишні власники — родина Реїв, які приїжджають сюди щороку на свято Спаса і влаштовують у парку ностальгічний бенкет.

Княгиничі

У часи Середньовіччя Галичина славилась своїми містами та містечками. Їх мережа була набагато густішою, ніж мережа нинішніх міст та селищ міського типу.

Реконструкція фортеці у Княгиничах

Реконструкція фортеці у Княгиничах

На північ від Приозерного лежить колишнє містечко Підкамінь, на південь —Княгиничі, Васючин та Журів, у яких, окрім міської планувальної системи, від міст нічого не залишилося. Однак саме цим і цікаві ці населені пункти, оскільки вони ніким не досліджувалися і кожен може себе відчути першовідкривачем як матеріальних залишків міського життя, так і етнографічних особливостей укладу життя місцевих мешканців, які ще не повністю забули про своє колишнє міщанство. Спеціально колишні містечка відвідувати не варто, однак для побіжного ознайомлення найкраще відвідати село Княгиничі, оскільки воно лежить на трасі Рогатин — Ходорів, за декілька кілометрів від Приозерного-Псар.

Перша згадка датується 1437 роком. Назва, вочевидь, походить від того, що ці землі в давнину були княжим володінням. У 1500 році польський король Ян Ольбрахт надав селу статус міста, яке у 1563 році одержало Магдебурзьке право.

Став у Княгиничах

Став у Княгиничах

У 1679 році Княгинин стає значним адміністративним центром округи з 31 населеним пунктом. Місто в межах укріплень складалося з ринкової площі розміром 150 х 100 метрів, посеред якої височіла ратуша. Довкола ринкової площі був торгівельно-ремісничий квартал. За прямокутником довколоринкових будівель по периметру ішли вулиці, за якими стояли житлові будинки бідніших жителів, які із присадибними ділянками примикали до валів. Земляні укріплення в плані утворювали прямокутник розміром приблизно 350 х 300 метрів, з двома брамами — Галицькою та Львівською і десятьма бастіонами, від деяких залишилися невиразні залишки на місцевості. У містечку були старовинні муровані костел та синагога, які були розібрані у радянський час. З визначних цивільних споруд з джерел відомі ратуша та палаци місцевих панів Центнерів та Тустановських, ці пам’ятки також не дійшли до нашого часу.

У Княгиничах збереглася донині дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1807 року побудови. У сусідньому селі Загір’я можна оглянути Воздвиженську церкву ХVІІІ століття. Княгиничі відомі своїм великим ставком, який існує тут віддавна і є улюбленим місцем рибальства та відпочинку довколишнього населення.

У Княгиничах розміщується меморіальний музей голови УПА Романа Шухевича, який тут мав свою штаб-квартиру. До цього будинку (який є зараз єдиною спорудою колишньої ринкової площі) у 1970 році добудували двоповерхове приміщення лікарні, що врятувало резиденцію Р. Шухевича від знищення.

Музей Романа Шухевича було відкрито у 2007 році на честь 100-річчя від дня народження голови УПА. У цій штаб-квартирі Шухевич перебував із жовтня 1946 до вересня 1947 року.

Михайлівська церква у селі Чесники

Чесницька церква святого Миколая споруджена в 15 столітті і була в центрі невеликої фортеці

Чесницька церква святого Миколая споруджена в 15 столітті і була в центрі невеликої фортеці

У селі Чесники збереглася Михайлівська церква ХІV століття. Церква у плані тридільна, перекрита трьома куполами. У ХІХ столітті звели великі контрфорси, що надало храму архаїчного вигляду. Незважаючи на невеликі розміри, пам’ятка незвично монументальна. Гладенькі стіни позбавлені декору й оживлені лише низькими вхідними отворами на західному та південному фасадах і невеликими вікнами над ними. Масивні стіни дивовижно поєднуються із архаїчним гонтовим дахом. Вузькі високі вікна нагадують бійниці, кам’яна стіна по периметру та залишки валу вказують на функціонування святині як фортеці, що відігравала важливу роль в обороні населення від татар. Храм функціонував до 1912 року, коли його закрили після спорудження нової церкви. Всередині збереглися залишки різьбленого інтер’єру, частину якого розібрали для музейних колекцій.

Церква святого Миколая в Чесниках

Церква святого Миколая в Чесниках

Довкола церкви знаходяться старовинні поховання з цікавими надгробками. Надгробок, який стоїть з боку воріт, особливо цікавий: засмучена жінка спирається на напис польською мовою, у якому повідомляється про передчасну смерть двох її доньок та чоловіка. Цей короткий напис ніби запрошує парафіян цінувати тих, хто поряд, оскільки важливість близьких часто відчувається через біль їх втрати. Ще декілька хрестів, що збереглися, вражають написами у старовинному стилі та кам’яною різьбою у вигляді геометричних розеток.

Стратин

Для тих, хто хоче ближче ознайомитися із типовим галицьким містечком, яке перетворилося на невелике село, слід завітати до Стратина.

Церква у Чесниках

Церква у Чесниках

Перша письмова згадка — з 1464 року, однак, за легендою, місто заснував придворний Данила Галицького Стрята у ХІІІ столітті. У ХV столітті у місті будується дерев’яний замок та земляні міські укріплення. На початок ХVІІ століття Стратин стає не тільки великим містом, а й значним культурним та духовним центром. Причому не тільки українців, а й поляків та євреїв. Львівський єпископ Гедеон Балабан відкрив у місті навчальний заклад та друкарню, яка була третьою у всій Русі. У друкарні працював відомий письменник та книгодрукар Памво Беринда, який вважається одним із зачинателів української поезії та драми. Після смерті Гедеона Балабана у 1607 році обладнання стратинської друкарні повністю вивіз до Києво-Печерської лаври архімандрит Єлисей Плетенецький, що дало початок знаменитій лаврівській друкарні. Памво Беринда — видатний діяч української культури XVII століття, лексикограф та письменник. Найвизначніша праця Беринди — перший друкований український словник «Лексикон славеноросский альбо імен толкование».

Контрфорси миколаївської церкви в селі Чесники

Контрфорси миколаївської церкви в селі Чесники

У 1671 році польський король Корибут Вишневецький задовольнив прохання власника міста і надав поселенню Магдебурзьке право, що давало можливість проводити три ярмарки на рік та два торги щотижня. Однак із зміщенням торгівельних шляхів розпочався занепад міста. З кінця ХІХ до початку ХХ століття кількість мешканців зменшилося удвічі і становила менше 400 людей.

Стратин був також важливим єврейським культурно-економічним центром: наприкінці ХІХ століття єврейська частка серед містян становила близько 70 %. Тут зародився хасидський напрямок, який зараз відомий як «стратинські хасиди».

Залишки оборонних мурів довкола миколаївської церкви

Залишки оборонних мурів довкола миколаївської церкви

Крім друкарні, православного навчального закладу, замку, міських укріплень, які були знищені ще у ХVІІІ столітті, до 1914 року в місті був польський костел, палац польського власника, синагога, декілька підприємств, магазини, школа, ратуша, готель. Однак донині зберігся тільки костел, який зараз не діє.

Костел святого Станіслава у селі Липівка

Костел святого Станіслава

Костел святого Станіслава

Село Липівка — ще один приклад містечка, що занепало. У ХV столітті село називалося Матіїв, згодом (з 1570 року) стало містечком Фірлеїв, на честь власників із роду Фірлеїв. На початку ХХ століття у містечку були дві кредитні спілки, пожежна станція, пошта з телеграфом, два млини, дві каменоломні. Про мінливість долі свідчить те, що Липівка зараз — маленьке село, навіть без своєї сільради. А колись був замок, міські укріплення. З минулої краси зберігся костел святого Станіслава, збудований у 1575 році, зараз відновлений, з бідним, але цікавим інтер’єром. Біля костелу збереглася підпірна стіна з контрфорсами, яка надає храму оборонного вигляду.

Оборонні мури костелу Святого Станіслава одночасно були стінами міста Фірлеїв

Оборонні мури костелу Святого Станіслава одночасно були стінами міста Фірлеїв

У селі можна оглянути церкву Зішестя Святого Духа 1892 року побудови із величним іконостасом.

Церква святого Миколая у селі Кліщівна

Оборонний костел святого Станіслава у селі Липівка, колишнє місто Фірлеїв

Оборонний костел святого Станіслава у селі Липівка, колишнє місто Фірлеїв

У сусідньому селі Кліщівна можна оглянути дерев’яну Миколаївську церкву ХVІ–ХVІІ століть. Церква розташована на високому пагорбі над селом, на кладовищі. Її архаїчний вигляд дещо спотворений заміною колишнього гонтового перекриття на бляшане.

В інтер’єрі зберігся монументальний темперний живопис. Через мініатюрні розмірами, пропорції пам’ятка є унікальною пам’яткою галицької школи народної архітектури.

Церква стоїть осторонь туристичних шляхів, малодосліджена та маловідвідувана. Однак у Рогатині храм аналогічного віку вважається шедевром архітектури, тому і ця церква потребує ширшого дослідження і включення до переліку пам’яток, які слід відвідати на Рогатинщині.

Вид з мурів костелу у Липівці

Вид з мурів костелу у Липівці

Окрім цього дерев’яного храму, у Рогатинському районі варті уваги храми у селах Загір’я (Хрестовоздвиженська церква, ХVІІІ століття), Заланів (Дмитріївська церква та дзвіниця 1724 року), Уїзд (Миколаївська церква 1775 року та дзвіниця 1737 року).

Відпочинок на природі

У Рогатинському районі багато природнії пам’яток, серед яких найбільший лісовий заказник місцевого значення «Журавенківський». Площа 48 га. Знаходиться на території Букачівського лісництва Рогатинського держлісгоспу. Тут охороняється цінний буковий деревостан віком 90 — 110 років.

Гідрологічні заказники місцевого значення «Під Верховиною» (площа 27 га в с. Княгиничі), «Болото» (площа 6 га в с. Добринів). Збережені в природному стані низинні болота.

Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Великі Голди». Площа 24 га, с. Лучинці. Скельно-флористичний комплекс (300 м н.р.м.) з багатою степовою рослинністю та видами рослин, занесеними до Червоної книги (любка дволиста, лілія лісова та ін.).

Чортова гора біля Рогатина

Чортова гора біля Рогатина

Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення «Чортова гора». Площа 12,5 га. Неподалік Рогатина, біля автомобільного шляху на Бережани. Це — залишок льодовикового періоду. Гора має великі алебастрові поклади. Цінні пам’ятки давньої флори зберігаються на Чортовій горі, які за своїми характерними ознаками близькі до подільських степових рослин: горицвіт весняний, рутковиця мала, льон жовтий, ковила волосиста, а також рідкісні рослини: однокусник будяколистий, офрис мухоносний, катран татарський, змієголовний австрійський. серед тваринного світу найбільш поширені ящірки.

Довідкова інформація

Населені пункти

Рогатинська церква Різдва

Рогатинська церква Різдва

м Рогатин • смт Букачівці (с Букачівська Слобода, с Витань, с Посвірж) • с Бабухів • с Васючин (с Вільхова) • с Вербилівці (с Залужжя) • с Верхня Липиця (с Гоноратівка, с Городиська, с Зеленів, с Лопушня, с Малинівка) • с Виспа (с-ще Кам’янка, с Любша, с Мельна) • с Вишнів (с Зруб) • с Воскресинці • с Григорів (с-ще Григорівська Слобода) • с Данильче • с Дегова (с Приозерне) • с Дички (с Яглуш) • с Добринів (с Корчунок) • с Долиняни • с Жовчів • с Заланів (с Малий Заланів) • с Кліщівна • с Княгиничі (с Загір’я) • с Козарі (с Журавеньки) • с Колоколин • с Конюшки (с Березівка) • с Липівка (с Воронів, с Кривня) • с Луковець-Вишнівський (с Луковець-Журівський) • с Лучинці (с Обельниця) • с Нижня Липиця (с-ще Вигода) • с Підвиння (с Кутці, с-ще Лісова, с Перенівка) • с Підгороддя (с Луковище, с Руда) • с Підкамінь • с Підмихайлівці (с Журів) • с Помонята • с Потік (с Залип’я) • с Пуків • с Путятинці • с Сарники (с Діброва, с Заливки) • с Світанок (с Бойки, с-ще Стефанівка) • с Стратин (с-ще Пилипівці, с Погребівка) • с Уїзд • с Фрага (с Беньківці, с Підбір’я) • с Чагрів • с Чернів • с Черче • с Чесники • с Юнашків • с Явче (с Йосипівка, с-ще Межигаї)

Споруди з оборонними функціями

Надгробок із сумною жінкою біля церкви в селі Чесники

Надгробок із сумною жінкою біля церкви в селі Чесники

Приозерне, замок-палац Рея • Рогатин оборонний костел • Рогатин оборонна церква Різдва • Рогатин, церква святого Духа • Чесники, оборонний храм

Замчища (зруйновані замки)

Городище та замок у ПідгороддіБукачівці замок • Букачівці оборонний монастир • Васючин замок • Верхня Липиця замок • Виспа місто-фортеця • Виспа замок • Виспа оборонний монастир • Гончарівка замок • Григорів оборонний двір • Григорів замок • Добринів замок • Добринів замчище • Журів місто-фортеця • Журів замок • Залип’я замок • Кліщівна замок • Княгиничі місто-фортеця • Кукільники замок • Липівка місто-фортеця • Липівка замок • Липівка оборонний костел • Луковець-Вишнівський оборонний монастир • Лучинці замок • Нижня Липиця замок • Підгороддя замок • Підкамінь замок • Путятинці замок • Верхня Липиця замок • Рогатин місто-фортеця • Рогатин замок (за костелом) • Рогатин оборонна церква Різдва • Рогатин оборонний костел • Сарники замок • Свистільники замок • Стратин місто-фортеця • Стратин замок • Чесники оборонна церква • Чесники замок • Чучинці замок.

Городища (стародавні земляні укріплення)

Михайлівська церква у Чесниках

Михайлівська церква у Чесниках

Вербилівці городище • Виспа городище • Журавеньки городище • Журавеньки друге городище • Городисько городище • Добринів городище • Загір’я городище • Загір’я друге городище • Княгиничі городище • Луковище городище • Луковище друге городище • Перенівка городище • Підгороддя городище • Підгороддя друге городище

Музеї

Музей-садиба Миколи Угрина-Безгрішного

(філіал Івано-Франківського обласного художнього музею)

вул. М. Угрина – Безгрішного, 14, м. Рогатин,

Рогатинський р-н, 77000

тел.: (03435) 2-17-31

http://museum-rogatyn.at.ua/

Музей –пам’ятка дерев’яної архітектури і живопису ХVI -ХІХ ст. – церква св. Духа

Старовинне вікно і залишки зображень на стіні святодухівського храму у місті Рогатин

Старовинне вікно і залишки зображень на стіні святодухівського храму у місті Рогатин

(філіал Івано-Франківського обласного художнього музею)

вул. Роксолани,10, м. Рогатин,

Рогатинський р-н, 77000

тел.: (03435) 2-21-26, 2-17-31

http://museum-rogatyn.at.ua/

Музей “Опілля”

м. Рогатин, вул. Т. Шевченка, 1

(03435) 21602 (замовлення екскурсій)

Пам’ятки архітектури національного значення

Старий міст у Липівці

Старий міст у Липівці

Церква Св. Миколая (Дер-) 1729р. вул. Святомиколаївська

Дзвіниця церкви Св. Миколая (дер.) 1729р. вул. Святомиколаївська

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (мур.) 12-14 ст. пл. Роксолани, 19

Мури з брамами ( мур. ) 13-14 ст. пл. Роксолани, 19

Святодухівська церква (Дер.) 1598р. вул. Коцюбинського, 8

Миколаївський костел (костел Св. Йосифа) (мур.) 1666р. вул. Галицька, 60

Святодухівська церква у місті Рогатин

Святодухівська церква у місті Рогатин

Церква Воздвиження Чесного Хреста (Дер.) 18 ст. с. Загір’я

Церква Св. Дмитрія (зміш.) 1724р. с. Заланів

Дзвіниця церкви Св. Дмитрія (дер.) 1724р. с. Заланів

Церква Св. Миколая (Дер-) 1775р. с. Калинівка (Уїзд)

Дзвіниця Миколаївської церкви (дер.) 1737р. с. Калинівка (Уїзд)

Церква Св. Миколая (Дер.) 16-17 ст. с. Кліщівна

Садиба та парк 18 ст. с. Приозерне

Палац д.п.19ст. с. Приозерне

Брама 1822р. с. Приозерне

Шпихлір к. 18 ст. с. Приозерне

Стайня к. 18 ст. с. Приозерне

Миколаївський костел у Рогатині

Миколаївський костел у Рогатині

Садиба та парк 18 ст. с. Приозерне

Церква Св. Василія Великого (дер.) 16 ст. 1733р. с.Черче

Церква Св. Михаїла (дер.) 1775р. с.Уїзд

Дззвіниця церкви Св. Михаїла (дер.) 1775р. с.Уїзд

Церква Св. Миколая ( кам.) 15-16 ст. с. Чесники

Пам’ятки архітектури місцевого значення

м. Рогатин

Костел святого Миколая та пам'ятник Роксолані у Рогатині

Костел святого Миколая та пам’ятник Роксолані у Рогатині

Синагога (мур.) к. 19-п. 20 ст. вул. Валова, б/н

Будинок товариства “Сокіл” (мур.) к. 19-п. 20 ст. вул. Галицька, 36

Житловий будинок (мур.) п.20 ст. вул. Галицька, 38

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. вул. Галицька. 40

Будинок суду і гауптвахта (мур.) 19 ст. вул. Галицька, 52

Житловий будинок (мур.) 1912 р. вул. Галицька, 67

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. вул. Галицька, 81

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. вул. Галицька, 83

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. вул. Галицька, 85

Монастир Василіянок (мур.) п. 20 ст. вул. Галицька, 98

Гімназія (мур.) 1909 р. вул. Грицая, 52

Садиба (мур.) 18 ст. вул. Грицая, 57

Вузькі вікна миколаївської церкви у Чесниках нагадують бійниці

Вузькі вікна миколаївської церкви у Чесниках нагадують бійниці

Житловий будинок (мур.) к.19-п.20 ст. вул. Кудрика, 15

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. пл. Роксолани, 1

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. пл. Роксолани, 2

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. пл. Роксолани, 6

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. пл. Роксолани, 24

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. пл. Роксолани, 25

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. пл. Роксолани, 28

Житловий будинок (мур.) п. 20 ст. пл. Роксолани. 30

Фортечні стіни Миколаївської церкви у Чесниках

Фортечні стіни Миколаївської церкви у Чесниках

Житловий будинок (мур.) д.п .20 ст. вул. Шашкевича, 69

Гімназія ім. Володимира Великого (мур.) п. 20 ст. вул. Шевченка, 1

Житловий будинок (мур.) д.п. 20 ст. вул. Шевченка, 3

Польська гімназія ім. П. Скарги (мур.) п. 20 ст. вул. Шевченка, 69

Церква Св. Юрія (мур.) к. 19 ст. вул. Шевченка, 79

Дзіниця церкви Св. Юрія (мур.) к. 19 ст. вул. Шевченка, 79

Каплиця-усипальниця (мур.) 1848 р. міський цвинтар

с. Виспа

Церква Воздвиження Чесного Хреста (дер.) 18 ст. на кладовищі

с. Вишнів

Церква Чуда Св.Архистратига Михаїла (дер.) 1804 р.

с. Воскресінці

Церква Св. Івана Богослова (дер.) 1863 р.

с. Гончарівка

Церква Воскресіння Христового (дер.) 1911 р.

с. Дегова

Церква Св. Миколая (мур.) 1895 р.

с. Діброва

Церква Св. Архистратига Михаїла (дер.) 1895 р.

с. Журавеньки

Церква Успіння Пресвятої Діви Марії (дер.) 1899р.

с. Залужжя

Церква Св. Архистратига Михаїла (мур.) 1879 р.

с. Калинівка

Церква Св. Архистратига Михаїла (мур.) 1910 р.

Дзвіниця церкви Св. Архистратига Михаїла (мур.) 1910 р.

с. Княгиничі

Церква Воскресіння Христового (дер.) 1807 р.

с. Липівка

Костел Станіслава (мур.) 1575 р.

с. Любша

Церква Покрову Пресвятої Богородиці (дер) 1807 р., рек. 1912 р.

с. Мельна

Церква Св Архистратига. Михаїла (мур.) 1782 р.

с. Обельниця

Церква Св. Миколая (мур.) 19 ст.

с.Перенівка

Церква Св. апостола Петра (мур.) 1881 р

с. Підвиння

Церква Воздв. Чесного Хреста(мур.) 19 ст.

с. Помонята

Церква Св. Миколая (дер.) 1876 р.

Дзвіниця церкви Св. Миколая (дер.) 1876 р.

с. Руда

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.) 1833 р.

с. Стратин

Ц-ва Покрову Пресвятої Богородиці (дер.) 1810 р.

Церква Св. Дмитрія (дер.) 18 ст.

с. Чернів

Церква Преображення Господнього (мур.) 1890 р.

с. Черче

Головний корпус санаторію “Черче” (мур.) п. 20 ст.

с. Юнашків

Церква Богоявлення Господнього (мур.) 1854 р.

Пам’ятки археології

Старовинне кладовище біля церкви Святого Духа

Старовинне кладовище біля церкви Святого Духа

Поселення Вербилівці І, пізній палеоліт

Поселення Вербилівці ІІ, бронзова доба; Київська Русь

Ґрунтовий могильник Верхня Липиця І, липицька культура (І-ІІ ст.)

Поселення Верхня Липиця ІІ, голіградська к-ра фракійського гальштату; липицька культура (І-ІІст.); черняхівська культура; Київська Русь

Поселення Верхня Липиця ІІІ, пізній палеоліт

Поселення Верхня Липиця ІV, Київська Русь

Курганний могильник Вишнів І, невизначена приналежність

Старовинна дорога у Липівці вела до міської брами

Старовинна дорога у Липівці вела до міської брами

Поселення й городище Виспа І, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньодністровська група; Давня Русь ХІІ–ХІІІст.

Поселення Воронів І, мезоліт

Поселення Воронів ІІ, бронзова доба; липицька культура (І–ІІІст.)

Поселення Воскресинці І, голіградська культура фракійського гальштату

Поселення Воскресинці ІІ, голіградська культура фракійського гальштату; Київська Русь

Поселення Гончарівка І, голіградська культура фракійського гальштату; ранні слов’яни; Київська Русь

Поселення Гончарівка ІІ, липицька культура; Київська Русь

Поселення Дички І, голіградська культура фракійського гальштату

Біля старовинної церкви в чесниках є кладовище з кам'яними хрестами

Біля старовинної церкви в чесниках є кладовище з кам’яними хрестами

Поселення Діброва І, бронзова доба; Київська Русь

Поселення Добринів І, бронзова доба; голіградська культура фракійського гальштату; липицька к-ра; Київська Русь

Поселення Добринів ІІ, Київська Русь

Городище-святилище Добринів ІІІ, Київська Русь

Курганний могильник Добринів ІV, невизначена культурна приналежність

Городище Журавеньки І, Київська Русь

Городище Журавеньки ІІ, Київська Русь

Поселення Журів І, голіградська культура фракійського гальштату

Поселення Загір’я І, голіградська культура фракійського гальштату; Київська Русь

Курганний могильник Залип’я І, невизначена приналежність

Поселення Залужжя І, голіградська культура фракійського гальштату

Курганний могильник Козарі І, невизначена приналежність

Ґрунтовий могильник Колоколин І, культура Зимне-Злота (енеоліт)

Курганний могильник Колоколин ІІ, Підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група; впускне поховання липицької культури І–ІІст.

Курганний могильник Колоколин ІІІ, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІ етап

Ґрунтовий могильник Колоколин ІV, черняхівська культура

Поселення Конюшки І, пізній палеоліт

Городище Луковище І, Київська Русь

Городище-укриття Луковище ІІ, Київська Русь

Поселення Луковище ІІІ, Київська Русь

Курганний могильник Луковище IV, невизначена приналежність

Поселення Луковище V, Київська Русь

Поселення Лучинці І, черняхівська к-ра

Поселення Нижня Липиця І, пізній палеоліт

Городище Перенівка І, Київська Русь

Поселення Підмихайлівці І, голіградська к-ра

фракійського гальштату

Поселення й городище Підгороддя І, мезоліт; підкарпатська к-ра шнурової кераміки; голіградська к-ра фракійського гальштату; рання залізна доба (VII–V cт. до н.е.); Київська Русь; XIV–XV cт.

Поселення Підгороддя ІІ, бронзова доба; Київська Русь; XV cт.

Поселення Підгороддя ІІІ, середній палеоліт

Поселення Підгороддя ІV, голіградська культура фракійського гальштату; черняхівська культура

Поселення Помонята І, Київська Русь

Ґрунтовий могильник Приозерне І, черняхівська культура

Курган Руда І, голіградська культура фракійського гальштату

Поселення Руда ІІ, Київська Русь

Поселення Руда ІІІ, голіградська культура фракійського гальштату

Курганний могильник Стратин І, підкарпатська культура шнурової кераміки, верхньо-дністровська група, ІІ етап

Поселення Ягодівка І, культура шнурової кераміки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *