У середній течії Дніпра давньоруські поселення були в населених пунктах Майори, Бригадирівка, Дача, Партизан, Дереївка, Куцеволівка, Почикаліка, Калужино, Бородаївка, Кишеньки, Крамарево, Заочепське, Придніпрянське, Шульгівка, Аули, Лоцмано-Кам’янка, Острів, Стара Ігрень, Дніпровське, Волоське, Перше Травня, Мар’ївка, Ременове, Петро-Свистунове, Перун, Кічкас.

Майори Кременчуцького району Полтавської області

На лівому березі ріки Дніпро, у 250  метрах на північ від села на невеликому підвищенні надзаплавної тераси ріки Псел розвідкою Дніпродзержинської експедиції ІА АН УРСР 1960 – 1961 років виявлено декілька уламків посудин південнодніпровського типу періоду Х – ХІ століть.

Бригадирівка Козельщинського району Полтавської області

На лівому березі ріки Дніпро, в одному кілометрі на південний схід від села, у 200 метрах на північ від будинку лісника Овчаренко М.Т на березі невеликого болота, на площі 60 на 700 метрів розвідкою Дніпродзержинської експедиції ІА АН УРСР у 1960 – 1961 роках зібрано декілька уламків давньоруської кераміки ХІІ – ХІІІ століть.

Дача Онуфріївського району Кіровоградської області

На правому березі ріки Дніпро у 500 метрах від села на першій надзаплавній терасі ріки Омельник поблизу озера у 1959 році розвідкою Дніпропетровської експедиції ІА АН УРСР виявлено декілька уламків давньоруської кераміки ХІІ – ХІІІ століть середньодніпровського та південнодніпровського типів.

Партизан Онуфріївського району Кіровоградської області

На правому березі ріки Дніпро на першій надзаплавній терасі ріки Омельник на винограднику розвідкою Дніпровської експедиції ІА АН УРСР у 1959 році виявлений уламок давньоруської посудини.

Дереївка Онуфріївського району Кіровоградської області

Селище розміщується на території села, на краю надзаплавної тераси правого берега Дніпра. Розвідкою Дніпровської експедиції ІА АН у 1959 році виявлено у декількох місцях уламки давньоруської кераміки ХІІ – ХІІІ століть (Дереївка, пункти 4, 8 9). На північній околиці села, на невеликому останці надзаплавної тераси ріки Омельник при впадінні її у Дніпро, Дніпродзержинською експедицією ІА АН УРСР у 1960 – 1961 роках обстежені два давньоруських житла.

Житло № 1, розкопано частково, мало ширину 4 метри і було заглиблене у чорнозем на 40 сантиметрів. У північно-західному куті житла на земляному підвищенні була глиняна пічна прямокутної форми розмірами 1,05 на 0,85 метра. У заповненні житла збереглися уламки давньоруської кераміки, глиняні і шиферні пряслиця, залізні вироби (наконечники стріл, цвях, шило, уламок ножа), вироби із бронзи (кільця, уламок котла), також виявлений наконечник стріли із кістки.

Житло № 2 обстежено повністю. Це була землянка розміром 2,6 на 4 метра. Ця землянка була орієнтована з північного заходу на південний схід. У північному куті на земляному підвищенні була глиняна пічка. Чотирикутна глиняна основа (под) мала розміри 77 на 80 сантиметрів. У південному куті було друге вогнище. Збереглися розвали стін у вигляді глиняної обмазки із невеликими каменями у глиняному тісті. У заповненні житла були уламки кераміки із лінійно-хвилястим орнаментом, скляні виті браслети, буси, кістяні проколки. На підлозі був уламок горщика із жовтою поливою, уламки точильних брусків, заготовка обкладки лука та інші заготовки із кості і рогів, напевно тут була майстерня виробів із кістки. Датується житло ХІІ – ХІІІ століттями.

Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області

На правому березі Дніпра у 2 – 3 кілометра на схід від центру села, на краю піщаної тераси, яка є нижчою за заплаву ріки, Дніпровською експедицією ІА АН УРСР у 1959 році виявлено декілька уламків давньоруської кераміки середньодніпровського і південнодніпровського типів ХІІ – ХІІІ століть.

Почикалівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Біля західного краю села, біля урвища майданчика правого берега Дніпра, під час розвідки Дніпровської експедиції ІА АН УРСР у 1959 році виявлено декілька уламків давньоруської кераміки.

Калужино Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

На правому березі ріки Дніпро і ріки Омельник, на городі колгоспника Данилевського С.І., розвідкою Дніпровської експедиції ІА АН УРСР у 1959 році виявлено декілька уламків давньоруської кераміки ХІІІ – ХІV століть.

Бородаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

На першій надзаплавній терасі правого берега Дніпра у 80 метрах на схід від свинарника розвідкою Дніпровської експедиції ІА АН УРСР у 1959 році виявлені уламки давньоруської кераміки ХІІ – ХІІІ століть.

Кишеньки, райцентр Полтавської області

На піщаних дюнах лівого берега Дніпра у гирлі ріки Ворскла, над урвищем, розвідкою Дніпродзержинської експедиції ІА АН УРСР у 1960 – 1961 роках виявлено декілька уламків давньоруської кераміки ХІІ – ХІІІ століть.

Крамарево Кишеньківського району Полтавської області

На південний схід від села на лівому березі Дніпра на широкій косі на дюні розвідкою Дніпродзержинської експедиції ІА АН УРСР виявлено два уламки давньоруських горщиків. На захід від дороги, яка веде від центру села у плавні, на дніпровських пагорбах розвідкою Дніпродзержинської експедиції ІА АН УРСР виявлений ще один уламок давньоруської кераміки.

Заочепське Царичанського району Дніпропетровської області

У 500 метрах на південний захід від села на лівому березі Дніпра у 40 метрах на північ від ріки Орель в урочищі Домаха на куполоподібному підвищенні розвідкою Дніпродзержинської експедиції ІА АН УРСР у 1960 – 1961 роках виявлені уламки давньоруських посудин ХІІ – ХІІІ століть.

Придніпрянське (до 2016 року село називалося Радянське) Кобеляцького району Полтавської області

На лівому березі Дніпра в одному кілометрів на захід від ріки Орель в урочищі Чернечино у супіщаній луговій терасі розміром 300 на 1300 метрів, яка прилягає до корінного берега ріки, розвідкою Дніпродзержинської експедиції ІА АН УРСР у 1960 – 1961 роках виявлено поселення (Радянське 4) із знахідками раньослов’янського часу і давньоруського часу.

На поверхні поселення зібрані шматки глиняної обмазки, залізної руди і шлаків, деякі залізні і бронзові вироби, скляні буси. До давньоруської епохи відноситься уламок витої гривні або браслета з подвійною петлею. Виявлено 44 уламки давньоруської кераміки здебільшого середньодніпровського типу ХІІІ – ХІV століть. Одне денце посудини має тавро у вигляді «колеса зі спицями». Біля десяти уламків кераміки представляють південнодніпровський тип, який був у степу до татаро-монгольського завоювання.

Шульгівка Царичанського району Дніпропетровської області

В 1,5 кілометра на північ від села, на східному схилі Лугової тераси лівого берега Дніпра, біля старого русла ріки Авдіївка, в урочищі Кругляк, розвідкою Дніпродзержинської експедиції ІА АН УРСР у 1960 – 1961 роках виявлені уламки давньоруських посудин середньодніпровського та південнодніпровського типів. Виявлені також залізні стріли та шлак.

Невелика кількість кераміки ХІІ – ХІІІ століть середньодніпровського та південнодніпровського типів виявлені у 600 – 700 метрах на північний захід від села біля старого русла ріки Реколка, а також на захід від села, у 500 метрах від колгоспних ферм в урочищі Штепина Гора (Шульківка, пункти 1, 2, 3).

Аули Кривичанського району Дніпропетровської області

На правому березі Дніпра на території села розвідкою Дніпровської експедиції ІА АН УРСР у 1959 році у двох місцях виявлені одиничні уламки кераміки південнодніпровського типу і уламки амфор Х – ХІ століть. Цю кераміки виявлено у центрі села, на першій надзаплавній терасі і на східній околиці села на піщаному підвищенні заплави, це підвищення називають Острів (Аули, пункти 1, 2).

Лоцмано-Кам’янка, територія міста Дніпропетровськ

В урвищі другої надзаплавної тераси правого берега Дніпра у 1949 році розвідкою А.В.Бодянського виявлені залишки трьох розмитих водою землянок з пічками і керамікою ХІ – ХІІ століть.

Острів Каменоватий біля села Лоцмано-Кам’янка, місто Дніпропетровськ

Під час роботи Дніпровської експедиції у 1930 році і в 1949 році на острові виявили залишки двох землянок, в одній із них була пічка. На території селища виявлені кухонна та полив’яна давньоруська кераміка ХІІ – ХІІІ століть, уламки скляних браслетів.

Стара Ігрень, місто Дніпропетровськ

Селище І розміщується на лівому березі ріки Дніпро на південь від гирла ріки Самара на місці розмитого краю дрвгої надзаплавної тераси ріки Дніпро в урочищі Підкова І. Дніпрогесівська експедиція ІА АН УРСР у 1953 році дослідила напівземлянку із глиняною пічкою, у якій була виявлена давньоруська кераміка ХІІ – ХІІІ століть. Поряд із цією напівземлянкою була господарська яма цього часу.

Селище ІІ розміщується в одному кілометрі на південь від селища І на краю піщаної надзаплавної тераси лівого берега Дніпра на місці неолітичної стоянки Ігрень 8. Селище тягнеться на 600 – 700 метрів, завширшки 40 – 50 метрів. Селище дослідив Ігренський загін експедиції Славутич 2 ІА АН УРСР у 1977 – 1978 роках. Розкопані п’ять жител, господарська яма.

Житла площею 10 – 12 квадратних метрів мали прямокутну форму, заглиблені у грунт на 50 – 80 сантиметрів, житла мали глиняні печі. Одне житло було наземним, інше мало яму із вогнищем. Знахідки із жител – залізні вироби (коса, долото, ключ, залізне свердло), уламки срібної гривні і бронзової сережки, скляні браслети, точильні камені, уламки жорен, кераміка ХІІ – ХІІІ століть.

Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Селище займало пологий мис дургої надзаплавної тераси правого берега Дніпра, який омивається зі сходу водами Дніпра, а з півдня – водами ріки Сура, яка впадає у Дніпро. Площа поселення 300 на 300 метрів. Водами Дніпра тут розмито соні жител із глиняними печами і господарськими ямами. Стаціонарні розкопки проводили у 1949 році Д.І.Бліфельд і О.Равич, а у 1953 році – Дніпрогесівська експедиція ІА АН УРСР. Усього закладено вісім розкопів, в основному в прибережній частині, де були споруди, які розмивалися водами ріки. Два розкопа розміщувалися у підвищеній частині мису, де у траншея військового часу також були помічені житла. Загальна площа розкопів – біля 160 квадратних метрів. Усього досліджено десять споруд і чотири господарські ями. Споруди були прямокутними, орієнтовані по боках світу, довжина стін 3 – 4 метра. Стіни вдалося прослідкувати на висоту до 35 – 65 сантиметрів. В деяких місцях виявлені ями від стовпів, а також залишки глиняної обмазки стін. Підлога жител була земляною, у згорілих житла на підлозі були обгорілі плахи дерев’яного даху споруд. Пічки глиняні, споруджені на підвищенні, пічки збереглися не у всіх спорудах.

Виявлені залізні ножі, рибальські гачки, гарпуни, замки, ключі, кресала, стріли, срібне скроневе кільце, бронзові пряжки, підвіски, натільні хрестики, скляні браслети і буси, прясла із шиферу, свинця і стінок посудин. Кераміка давньоруська кухонна і полив’яна ХІІ – ХІІІ століть. Поряд з поселенням був могильник, який розмитий рікою.

Волоське Дніпропетровського району Дніпропетровської області

Селище розміщується на схилі другої надзаплавної тераси правого берега Дніпра в гирлі ріки Сура. Під час роботи Дніпрогесівської експедиції ІА АН УРСР у 1953 році тут зафіксовані залишки трьох землянок, одна з яких була розкопана. Землянка мала довжину 4,5 метра, орієнтована на північний захід – південний схід. Стіни землянки прослідковуються на висоту до 90 сантиметрів. У землянці виявлена давньоруська кераміка ХІІ – ХІІІ століть, кухонна та полив’яна, залізна стріла, бронзова пряжка, уламок точильного бруска. Біля землянки виявлена кераміка ХІІ – ХІІІ століть та скляна чашка.

Перше Травня Дніпропетровського району Дніпропетровської області

Поселення розміщується на південь від гирла балки Яцевої на краю другої надзаплавної тераси Дніпра, яка має висоту 2 – 3 метра. Культурний шар давньоруського часу починається у 200 метрах від гирла балки і тягнеться на південь на 250 метрів, ширина біля 30 метрів. Поселення у стародавні часи могло мати більші розміри, оскільки тераса інтенсивно розмивається водами Дніпра.

Поселення відкрито у 1945 році розвідкою А.В.Бодянського. Розкопки проводилися у 1953 році Дніпрогесівською експедицією, а у 1955 і 1956 роках – Надпорізьким загоном Ранньослов’янської експедиції ІА АН УРСР. Загальна розкопана площа поселення складає 400 квадратних метрів. Розкопки проводилися здебільшого біля краю тераси, де в урвищах берега прослідковувалися житла, що руйнувалися. Усього на краю урвища було розкопано 12 ділянок.

З метою визначення розмірів поселення прокопано вісім траншей на деякій відстані від берега. Траншеї показали слабку насиченість культурного шару товщиною 80 сантиметрів за межами жител. Дані стратиграфії у траншеях відобразили поділ культурного шару на два горизонти – до глибини 40 – 80 сантиметрів зустрічався керамічний матеріал ХІІ – ХІІІ століть середньодніпровського типу разом із місцевим південнодніпровським посудом. Нижче 40 – 60 сантиметрів траплялася лишень кераміка південнодніпровського типу Х – ХІ століть.

На поселенні відкрито десять жител, одна господарська споруда і дві господарські ями. Всі відкриті споруди витягнуті в один ряд уздовж берегової тераси, можливо, уздовж стародавньої вулиці. Майже всі споруди, за винятком однією, наземної, представляли собою напівземлянки прямокутної форми, орієнтовані по боках світу, повернені коротким боком до ріки. Довжина жител складала до 4,6 метра, ширина – в середньому 3,5 метра. Стінки споруд можна було прослідкувати в лесі (тип грунту) на глибині до одного метра. Судячи з відсутності ям стовпів, можна припустити зрубну конструкцію стін споруд. Споруди мали глиняну обмазку, шматки якої зустрічалися у спорудах. Підлога була земляною.

У житлах були великі глиняні печі прямокутної або підковоподібної форми, які займали північно-східний або північно-західний кут. Пічки були повернуті нішею для горщика на південь. Пічки споруджувалися на дерев’яному каркасі на лесовій (тип грунту) основі. Глиняна основа (под) печей мав два або три шари глиняної обмазки із дрібними каменями та дрібними уламками кераміки. Печі сягали у довжину 1,4 – 2,2 метра, в ширину – 1,4 – 1,7 метра. В одній із напівземлянкових споруд замість печі у північно-східному куті розміщувалося вогнище, яке було відокремлене від житла кам’яною підлогою, яке було оточене камінням, яке було викладене на підлозі дугою.

У деяких спорудах зафіксовані сходинки біля входу, а також великі плоскі камені, які використовувалися як сидіння.

Споруда № 3 було схожим на житла, але була без печі, вона мала господарське призначення. Виявлена поруч із спорудою № 3 яма з уламками жорен і точильним бруском, імовірно, була частиною споруди млина. Схожа споруда млина, від якої збереглася яма з уламками жорен, виявлена поряд із напівземлянкою № 9.

Поділ культурного шару поселення на два горизонти дозволив виокремити два періоди існування поселення – Х – ХІ століття (кераміка південнодніпровського типу) і ХІІ – ХІІІ століття (період південнодніпровської і давньоруської кераміки середньодніпровського типу).

Більшість відкритих споруд відноситься до Х – ХІ століть, коли на поселенні була кераміка південнодніпровського типу. В цей час існували напівземлянкові житла № 1, 4, 6, 8, 9, 10, 11, господарська споруда № 3 дві господарські ями, які були пов’язані із спорудами млинів.

У всіх житлах були прямокутні глиняні печі, крім житла № 10, в якому було кругле відкрите вогнище в куті житла.

У житлах Х – ХІ століть виявлена кераміка південнодніпровського типу, уламки амфор, керамічні пряслиця і заготовки керамічних пряслиць, уламки точильних брусків, частини жорен із сланцю і піщаника, уламки залізного ножа, вінчик великої бронхової чаші, бронзова трапецієвидна пластинка (заготовка прикраси, підвіски).

До наступного періоду ХІІ – ХІІІ століть відноситься житлова споруда № 2. У заповненні цієї житлової споруди зустрічалися уламки посудин середньодніпровського типу ХІІ – ХІІІ століть південнодніпровського типу, керамічне пряслице, глиняне грузило, залізний стиль, пастова бусина. Дві споруди поселення (№ 5 і № 7) датуються ХІІІ – ХІV століттями. На північному мисі поселення біля гирла балки, де зберігся культурний шар пеньківського часу, у давньоруський час існував могильник, від якого збереглося три поховання (трупопокладення).

Мар’ївка Синельниківського району Дніпропетровської області

В урвищі лівого берега Дніпра розвідками експедицій ІА АН УРСР 1953 і 1955 років виявлені залишки двох гончарних горнів та кераміка південнодніпровського типу Х – ХІ століть.

Ременове (колишня Олексіївка) Синельниківського району Дніпропетровської області

Залишки поселення відкриті на лівому березі Дніпра біля східної стінки яру. Збереглася яма (залишки приміщення) з двома зруйнованими глиняними пічками, які розміщені на відстані біля одного метра одна від одної. У цьому приміщенні виявелна кераміка Х – ХІ століть.

Петро-Свистунове Вільнянського району Запорізької області

Відомості про топографічне розміщення пам’ятки неповні. У 1940 році розвідкою А.В.Бодянського виявлені сліди поселення біля села Петро-Свистунове на лівому березі Дніпра біля балок Кайстрова і Капустяна. Тут була зібрана кераміка південнодніпровського типу Х – ХІ століть, а біля балки Капустяна збереглася гончарна пічка з такою самою керамікою.

Могильник цього поселення дослідив В.В.Хвойка, він тут виявив сім урн із залишками трупоспалення. Урни – одноручні глечики і горщики, одна дворучна посудина південнодніпровсього типу Х – ХІ століть. Урни і фрагментарний матеріал поселення зберігаються у Київському державному історичному музеї.

Перун Вільнянського району Запорізької області

В урвищі лівого берега Дніпра у 1929 році під час роботи Дніпростроївської експедиції В.А.Грінченко виявив гончарний горн і значну кількість кераміки південнодніпровського типу Х – ХІ століть.

Кічкас, тепер місто Запоріжжя

Селище № 1 розміщувалося на крутому схилі другої тераси правого берега ріки Дніпро між скалами «Велика» і «Богатир». Селище відкрила і дослідила Дніпростроївська експедиція у 1927 – 1928 роках. У 1927 році А.В.Добровольський склав план поселення, на якому прослідковувалися впадини (напевно, залишки споруд). Площа поселення – біля 5 гектарів, відстань між житлами 2 – 50 метрів. А.В.Добровольський прослідкував чотири неправильних ряди споруд, відстань між ними 15 – 20 метрів. Зафіксовані також скупчення жител біля двох ярів. 15 землянок було зруйновано під час земляних робіт.

У 1927 році А.В.Добровольський розкопав дві землянки, у цьому ж році П.І.Смолічев дослідив ще п’ять землянок; у 1928 році С.С.Гамченко дослідив дев’ять землянок, а Т.Т.Кіранов – одну землянку. Всього на поселенні розкопано 17 жител.

Житла мали квадратну або прямокутну форму, довжина стін складала від 2,5 до 6,2 метра, найчастіше довжина стін складала біля чотирьох метрів. Глибина рівня підлоги від сучасного рівня сягала 1,2 – 1,4 метра, це були напівземляночні і земляночні житла. Конструкція стін переважно стовпова – у багатьох спорудах виявлені стовпові ями в кута або посеред стін, іноді одна стовпова яма у центрі споруди. Діаметр стовпів 50 – 75 сантиметрів, глибина стовпових ям – 75 сантиметрів. Дерев’яна основа стін обмазувалася зверху глиною, про що свідчать шматки глиняної обмазки, які були виявлені біля залишків стін споруди. Підлога жител була земляною або вкритою глиною. Споруди мали сходинки біля входів. У житлах виявлені печі або відкриті вогнища, які були споруджені із глини або каменю.

Розкопками виявлено залізні речі: ножі, риболовні гачки, кільця, цвяхи, уламки свердла і долота. Бронзові прикраси: витий перстень, ґудзик, підвіска, уламки прикраси-лунниці, браслетів із дисковидними кінцями. Давньоруська кераміка представлена горщиками, банками, глечиками, мисками, амфорами, полив’яним посудом, глиняними і керамічними пряслами, бусами. Виявлено скляні вироби – різнокольорові гладкі і виті браслети, буси. Є багато предметів, які були зроблені із каменю – жорна, точильні бруски, розтирачки, пряслиця, метальні ядра, ливарна форма для відливки дзвіночків (бубонців). Виявлені кістки тварин. Основна маса матеріалу датується ХІ – ХІІІ століттями, частина кераміки відноситься до золоординського часу.

Селище ІІ. На лівому березі Дніпра існувало друге давньоруське поселення, яке було розміщене на схилах другої тераси Дніпра на піщаному намивному грунті. На думку дослідників, поселення було схоже на поселення на правому березі Дніпра і мало такі самі заглиблення (землянки), однак повністю зруйноване земляними роботами: лишень в розрізі стінки шлюза зберігся профіль однієї землянки.

Виявлена кухонна та амфорна кераміка, глиняне прясло і бусина, залізні рожі, рибальський гачок, наконечники стріл, цвяхи, олов’яна, срібна і бронзова пластинки, скляні браслети, кільця, буси, вироби з каменю – шиферне пряслице, розтирачка, уламки жорен, уламки точильного бруска, кості тварин. Датується ХІ – ХІV століттями.