Червоноградський замок між селами Нирків і Нагоряни

Каньйон

Каньйон ріки Джурин

В селі Нирків Заліщицького району Тернопільської області є Червоноградський замок. Фортеця була перебудована у палац, руїни якого збереглися донині. Укріплення знаходиться у мальовничому каньоні ріки Джурин, декілька кілометрів від ріки Дністер. Замок відомий ще як палац у селі Нагоряни, Черлений городок, палац Понинських, палац Любомирських. Фортецю почали споруджувати на початку ХVII століття на місці більш ранніх укріплень. На місці замку у 70-х роках ХІХ століття спорудили палац.

Середньовіччя

Місце для заснування поселення було у мальовничій подільській місцевості. Тут ріка Джурин (ліва притока ріки Дністер) протікає у долині, яка оточена лісистими пагорбами. Протікаючи у долині, ріка своїм руслом утворює майже замкнуту петлю. В центрі цієї “петлі” є пагорб. Ріка слугувала хорошим природнім захистом для замкового паргорба, оскільки русло, яке огинає підвищення із трьох боків, створювала серйозну перепону на шляху ворога.

Замок, костел, дитячий табір і міст через ріку

Замок, костел, дитячий табір і міст через ріку

Зараз долина, в центрі якої є замковий пагорб, називається “урочище Червоне”. Тут немає ніякого поселення, і тому замок часто відносять до до Нагорян, то до Ниркова – двох сіл, які знаходяться біля фортеці. Колись біля замку існувало місто Червоногород. Місто було заселене здебільшого поляками, населення в роки Другої світової війни значно зменшилося. Місто зникло після нападу загону УПА, коли значна частина населення була знищена, про цю трагічну подію говорить невеликий меморіал біля костелу.

В ІХ – ХІІІ століттях на місці замку було давньоруське городище. У 1018 році землі в районі Червоногорода були захоплені польським князем Болеславом Хоробрим, майбутнім королем Польщі. Поляки утримували ці землі 13 років. У 1031 році князь Ярослав Мудрий відбив ці землі в поляків.

У 1331 році у Червоногороді з’явились монахи Домініканського ордену спорудили монастир. В цей час місто належало Галицько-Волинському князівству.

У 1349 році польський король Казимир ІІІ Великий захопив Галичину. У 1351 році Червоногород був вперше згаданий у писемному джерелі. Місто у Хроніці Биховця називається “Червоний Городок” (Castrum Rubrum), у 1351 році його захопив литовський князь Ольгерд.

У 1362 році після того, як литовці змогли завдати поразки військам Золотої Орди, під владу Великого Князівства Литовського перейшов Київ, згодом – все Поділля. Ольгерд передає Поділля під владу трьох братів – князів із роду Коріатовичів. Нові власники, імовірно, і спорудили в Червоногороді замок, який був захищений дерев’яними та земляними укріпленнями (можливо, були використані укріплення давньоруського городища, якщо воно на цьому місці було). В цей же час Коріатовичі споруджуються замок у Скалі-Подільській.

Башта палацу

Башта палацу

У 1392 році Великий князь литовський Вітовт захопив подільські міста, які знаходилися під владою Коріатовичів. Про це згадує Феодосій Сафонович у своїй “Хроніці з літописців стародавніх”. Через деякий час Червоногород і декілька інших міст захоплюють поляки. У 1430 році, за повідомленням Феодосія Сафоновича, Литва повернула під свою владу Вінницю, Скалу, Смотрич і Червоногород.

У 1430 році Червоноград переходить у власність до Теофілія Язловецького, польського магната і кам’янецького старости. У 1434 році місто остаточно переходить під владу Польщі. У 1435 році у Західному Поділлі було введено новий територіально-адміністративний устрій. Тоді було створено Подільське воєводство з центром у Кам’янці-Подільському. До складу цього воєводства увійшли Кам’янецький, Летичівский і Червоногородський повіти. З цього моменту Червоногород отриує статус повітового центру, центром повіту місто було протягом 340 років, у 1774 році повітовим центром стало місто Заліщики.

В першій половині XV століття місто стає власністю Михайла Бучацького, снятинського і коломийського старости, який мав багато земель на Поділлі та Прикарпатті. У 1448 році місто одне з перших в Тернопільській області отримало Магдебурське право.

У 1493 році було вперше згадано село Нагоряни, яке розміщене поряд з Червоногородом. у 1538 році волохи захопили і зруйнували червоногородський замок та монастир домініканців.

Вікно у башті

Вікно у башті

У 1615 році львівський каштелян (управляючий фортецею та довколишніми землями) Микола Данилович, який володів декількома значними містами, отримав у власність Червоногород. При Даниловичі на пагорбі, на місці більш ранніх дерев’яно-земляних укріплень, споруджується замок. Він був збудований з місцевого червоного піщаника. Споруда була регулярною, чотирикутною у плані. Кути замку були укріплені чотирма баштами. Вороба були влаштовані у п’ятій (надбрамній) башті, яка прорізала своїм об’ємом одну із стін замку. Замковий двір був забудований житловии і господарськими спорудаи. Із зовнішнього боку кам’яні укріплення були захищені ровом і земляним валом. В цьому ж році монахи-домініканці відкривають костел неподалік від замкових стін, він зберігся донині.

Війни ХVII століття

У 1620 року об’єднані турецько-татарські війська завдають поразку армії Речі Посполитої в бою під Цецорою. Після цієї поразки татари спустошили Поділля та Галичину. Багато сіл і міст були пограбовані і зруйновані. В цей період татарський мурза Кантемир облягав замок у Червоногороді. Свій табір татари розбили на території сучасного села Нагоряни (ця місцевість зараз носить назву Кантемирівка). За легендою тоді татари прорубали скалу і пустили ріку в нове русло (вона перестала текти довкола замку). Замок захопили, а ріка, яка змінила утворила 16-метровий Джуринський водоспад.

У 1629 році землі в районі Червоногорода були спустошені татарами. Деякі села в околиці Червонограда опустіли.

Вхід у башту

Вхід у башту

Восени 1648 року козацькі загони, серед яких був і полк Максима Кривоноса, підступили до Червонограда. За підтримки місцевого населення (жителів довколишніх сіл, козакам вдалося захопити замок, який належав роду Даниловичів. Також був зруйнований костел. Після захоплення замку козаки рушили в напрямку Львова.

В 10 кілометрах на схід від Червонограда було містечко Тлусте (зараз – Товсте), де був один із центрів повстанського руху. Із писемних джерел того часу цікава скарга від 10 травня 1649 року Миколи Даниловича проти жителів Тлустого, Лисовець і Головчинців, які приймали участь у погромах маєтків шляхтича.

У 1672 році в ході першого етапу Польсько-турецької війни (1672 – 1676) війська Османської імперії під керівництвом султана Магомета ІV (1642 – 1691) вступили на територію Поділля, яке було під владою Речі Посполитої. Турецько-татарські війська захопили і зруйнували багато замків поляків. В цей період турки взяли штурмом замок в Червоногороді. Турки сильно пошкодили башти і стіни замку, укріплення в майбутньому не були відновлені (можливо, були поремонтовані, але повністю замок не відбудовували).

Дві башти

Дві башти

У 1672 – 1699 роках за умовами Бучацького мирного договору, Річ Посполита втрачала контроль над Поділлям, яке відійло до Османської імперії, Червоногород разом з багатьма польськими містечками опинився під владою турок.

У 1699 році між Османською імперією і “Священною Лігою” (Австрія, Венеція, Річ Посполита і Росія) було укладено Карловицьку мирну угоду, згідно з якою Річ Посполита знову отримувала контроль над Поділлям. Червоноград повернувся під владу поляків. На той момент замок був у напівзруйнованому стані, відновлювати його не панували.

Палац

У 1714 році в писемному джерелі вперше згаується село Нирків, яке розміщене поруч з Червоногородом. У наші дні замок часто відносять до цього села.

У 1772 році внаслідок поділу Речі Посполитої Червоноград опинився на тих польських територіях, які перейшли під владу Австро-Угорщини.

У 1778 році князь Кароль Понінський купує в австрійського уряду Червоногород разом з оточуючими його поселенями – Устечко, Нирків, Нагоряни, Солене.

Башта, у вікнах ще є дерев'яні рами

Башта, у вікнах ще є дерев’яні рами

У 1820 році за наказом Кароля Понинського селяни з довколишніх сіл починають розбирати старі замкові укріплення. Тоді перестали існувати три замкові крила. Від всього замкового комплексу збереглися лишень дві башти і замкове крило, яке їх з’єднувало. Після того, як укріплення були розібрані, на замчищі почалося спорудження палацу. Цей палац, імовірно, почали споруджувати ще при Каролі Понинському, а заакінчив його спорудження Каліст, син Кароля. Початковий проект спорудження палацу передбачав перебудову у новий палац двох вцілілих веж і старого замкового крила між ними.

У 70-і роки ХІХ століття Каліст Понінський задумав спорудити більший палац, ніж той, який хотів спорудити його батько. Вцілі башти йому здавалися замаленькими, і він наказав розібрати ці останні споруди старого замку до рівня фундаментів. Новий палац почали споруджувати по проекту львівського архітектора Юліана Захаревича. Споруда створювалася у стилі еоготики і складалася із палацового корпусу, до якого з двох боків були прибудовані високі башти.

Частина колони

Частина колони

Оскільки палац був збудований на схилі пагорба, два його фасади відрізнялися по висоті. Головний (східний) фасад палацу складався з трьох поверхів (ярусів). До нижнього ярусу були прибудовані два крила двомаршевих сходів, які огинали з двох сторін арку входу (в підвальні приміщення) із стрільчатим порталом, сходи були влаштовані по центру нижнього поверху (ярусу). Сходи вели до портика з колонадою, який прилягав до основної двоповерхової споруди палацу. Другий (західний) фасад палацу був представлений двома поверхами палацової споруди.По центру першого поверха (з боку західного фасаду) до споруди був прибудований невеликий портик, який прикрасив вхід у споруду.

Північна і південна башти палацу не однакові, вони відрізяються за об’ємом, діаметром, часом спорудження. Південна башта (права, якщо дивитися на палац з боку костелу) менша за діаметром, ніж північна башта. Є версія, що південна башта була споруджена на декілька десятиліть раніше, ніж північна. Північна башта була споруджена на пізньому етапі спорудження палацу наприкінці ХІХ століття. Башти мають три основних яруси і один напівпідвальний. Стіни башт мали значну товщину. У товщі баштових стін були влаштовані гвинові сходи, по яких можна було дійти до верхніх ярусів башт і потрапляти у просторі зали, які були влаштовані на поверхах башт. Стіни трьох поверхів башт мали високі стрільчасті вікна, які були виконані у стилі неоготики. Дві башти мали “корони” із декоративних машикулів і фігурних зубців.

Костел

Костел

Біля палацу із західного боку був розбитий ландшафтний парк, тут само (біля сходів східного фасаду) був фонтан.

На початку ХІХ століття Червоноград переходить у власність князів Любомирських. Тоді місто було центром “панства Червоногорода”, за яким були закріплені села Нирків, Устечко, Солене і Нагоряни.

Наш час

Останнім власником замку була Марія-Елеонора Любомирська 1862 – 1945). Оскільки вона в основному жила у Львові, замок був під опікою управляючого, якого називали “маршалком”.

Меморіал загиблим полякам

Меморіал загиблим полякам

На початку ХХ століття палац був у хорошому стані. Його кімнати були прикрашені у стриманому стилі. В одній з кімнат палацу була колекція старовинної польської зброї, включаючи обладунки польських крилатих гусар.

У 1916 – 1918 році Червоногород був окупований російськими військами. Палац був розграбований і частково зруйнований.

У 1918 – 1941 роках палац не відновлювався, але він все ще був у жилому стані. У 1945 році у приміщеннях палацу був розквартирований особливий відділ польської Армї Крайової (загін самооборони в кількості 70 – 80 чоловік), який приймав участь сумісно з НКВД у боротьбі проти ОУН-УПА.

Споруда на кладовищі - склеп або каплиця

Споруда на кладовищі – склеп або каплиця

На початку лютого 1945 року у Червонограді зібралися польські сім’ї, яких мали депортувати до Польщі. Але в ніч з 2 на 3 лютого бійці УПА напали на Червоногород і атакували польський гарнізон у замку. Бій продовжувався всю ніч, зранку поляки, яких вдалося вибити з палацу, відступили. Після цього повстанці також відійшли. Зранку знову спалахнули бої. Внаслідок цих зіткнень село біля замку було спалено, а сам замок був пошкоджений, втрати серед поляків склали біля 50 чоловік, серед них було багато мирних жителів, включаючи жінок, старих людей і дітей. До кінця війни всі поляки залишили Червоногород, який зник як населений пункт.

Джерело біля водоспаду

Джерело біля водоспаду

У 50 – 60-і  роки ХХ століття за наказом голови нирківського колгоспу палац починають розбирати на будівельний матеріал, який використовувався для спорудження свинарників та інших господарських споруд.

У 1970 році Червоногород офіційно перестає існувати. На місці села тепер урочище, яке відоме під назвою “Червоне”, воно належить Нирківській сільській раді.

У 70-і роки ХХ століття біля замку побудовано дитячий табір “Ромашка”.

В наші дні збереглися руїни палацу, споруджені на місці розібраного старго замку. Від палацу уціліло дві пошкоджені башти, а також фундаменти і невеликі фрагменти стін двоповерхового палацового корпусу. Башти в аварійному стані, потребують термінової реставрації. 13 квітня 2013 року на всю висоту обвалилася половина південної башти палацу.

Водоспад

Водоспад

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *