Середньовічна історія білоруського міста Пропойськ

Замкова гора у ПропойськуПропойськ – білоруське місто у Мінському воєводстві Великого князівства Литовського. Деякий час Пропойськ був сотенним містечком Білоруського козацького полку.

Перша писемна згадка про поселення на місці Пропойська датується 1136 роком. У 1197 році городище Пропойська (Прупой, Пропошек, Прупошеск, Пропошеск) у складі удільного Мстиславського князівства було приєднано князем Мстиславом Романовичем до Смоленського князівства.

Місто розташоване на берегах ріки Проні біля впадіння цієї ріки в ріку Сож (ліва притока Дніпра).

Пропойськ існував у ХІІІ столітті, місто входило до Мстиславського удільного князівства, яке було частиною старшого Смоленського князівства. Ще до 1377 року Мстиславське князівство увійшло до складу Великого Литовського князівства.

У 1566 році Пропойськ увійшов до складу щойно створеного Мстиславського воєводства.

Під час польсько-козацької війни 1596 року Пропойськ був зайнятий козаками на чолі з гетьманом Матвієм Шаулою.

Пропойськ хахопили козаки під час походу 1654 року Івана Золотаренка на Старий Бихів. Згадується як козацьке сотенне містечко у 1656 році у скарзі Пропойського сотника білоруському козацькому полковнику Івану Нечаю на неправомірні дії московських воєвод, які мали резиденцію у місті Могилів.

Після того, як прининив існування білоруський козацький полк, прининила існування пропойська козацька сотня.

У 1690 році у місті було три церкви: Пречистенська, Святого Миколая та Святого Юрія.

Зараз Пропойськ – районне місто під назвою Славгород Могилівської області Білорусії.

Пізньосередньовічний пропойський замок займав городище (40 на 95 метрів) давньоруського міста Прупой (Пропошеськ). Це городище було витягнуто з півночі на південь, розміщувалося на крутому березі ріки Сож, неподалік від впадіння у ріку Сож ріки Проня.

Згідно з історичним джерелом за 1564 рік, у пропойському замку були дерев’яні стіни та башти та підйомні мости (підйомні мости у документі за 1564 рік називаються узводи). Невідомо, скільки башт було у замку. На валу, який ішов у південному напрямку були дерев’яні стіни (городні). З півдня і сходу був крутий 20-метровий обрив у напрямку ріки Сож. У військовий час у замку був гарнізон із 20 чоловік на чолі з ротмістром.

Після руйнувань під час російсько-польської війни 1654 – 1667 років Пронський замок був відновлений. В інвентар 1681 року вказується, що замок оточений «палями», згадуються «брама, вкрита дранкою», житлові та господарські приміщення (пивниця, дві комори, сироварня, пекарня, три конюшні).

Наприкінці ХVII – на початку ХVIII століття замок втратив військове значення. У 1780 році фортеця згадувалася як «замоок, який оточений частоколом». Наприкінці ХVIII століття внаслідок земляних робіт (вирівнювання території), які провів князь А.М.Голіцин на майданчику замчища, були зруйновані оборонні вали і замкові будівлі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *