Археологія та стародавня історія Романівського району

ГородищеВ Романівському районі Житомирської області стародавні городища були у селах Колодяжне (літописний Колодяжин), Лісна Рудня, Миропіль, Ясногород.

Село Биківка

Поселення трипільської культури – один кілометр на південний схід від села в урочищі Корзунове. Поблизу витоків ріки Тня, розмір – 260 на 60 метрів.

Село Вільха

Давньоруське поселення – за 300 – 400 метрів на захід від південної околиці села, лівий берег рки Случ, розмір – 300 на 50 метрів.

Село Гордіївка

Трипільське поселення – в околицях села, на лівому березі ріки Тюхтерівки.

Село Дертка

Поселення ХVII – ХVIII століть – при виїзді з Мирополя у напрямку до села Дертка, на правому березі струмка. На невеличкому мисі, утвореному струмком та залізничною колією, є знайдено як підйомний матеріал фрагменти стінок та вінце тарілки ХVII – ХVIII століть. Обстежена площа – три гектари. Територя зайнята городами, розорюється.

Трипільське поселення – на північній околиці села, між перехрестям головних вулиць та яблуневим садом на городах зібрано декілька дрібних фрагментів стінок кераміки пізньотрипільського часу.

Село Колодяжне

План розкопок на літописному Колодяжині

План давньоруського городища в Колодяжному. 1 – житла напівземляного типу, 2- житла-кліті, 3 – розкопи, 4 – котловани

Поселення ранньозалізного віку – за 1500 метрів на схід від села, на правому березі ріки Тюкелівка.

Поселення ранньозалізного віку – за 300 – 500 метрів на схід від села, на правому березі ріки Тюкелівка, розмір – 200 на 120 метрів.

Трипільське поселення – в околицях села на лівому березі ріки Тюхтерівки.

Поселення трипільської культури та давньоруського час – на лівому березі ріки Тюкелівка, на надзаплавній терасі на відстані 400 метрів на північ від центральної дороги Колодяжного, на городах. Виявлено два фрагменти стінок горщика – пізньотрипільського та давньоруського часу. Обстежена площа – 30 гектарів, територія розорюється.

Городище в Колодяжному

Городище в Колодяжному

Давньоруське городище літописного Колодяжина – в північно-західній околиці села, на крутому високому правому березі ріки Случ, на одному з мисових виступів, розмір – 150 на 120 метрів. З півночі та півдня внутрішній двір оточують високі вали і глибоків рови. Причому, з напільного боку їх знаходяться дві лінії. Вали збереглися на висоту біля 3,5 метрів. Північна частина городища заліснена. Південна частина городища задернована. Східна частина зайнята присадибною ділянкою.

Городище Колодяжне 3

Городище Колодяжне 3

Городище Колодяжина 3 – в дуже залісненій ділянці високої тераси лівого берега ріки Случ, на відстані 1,7 кілометрів на північний захід від городища літописного Колодяжина (Колодяжне 1), займає весь невеликий підтрикутний мис, що врізається в долину ріки і виходить стрілкою практично до її рітичка. Висота кінця мису над дзеркалом води – біля 25 метрів. З бокових сторін городище обмежене ярами, що спускаються в долину ріки таким чином, що схили городища виявляються досить стрімкими, на сьогоднішній день укріплення збереглися не повністю і на висоту не більш як 1 – 1,5 метрів, площа 1159 квадратних метрів.

Поселення давньоруського часу – неподалік від городища Колодяжне 3 на полях невелике поселення, площею не більше 170 на 70 метрів. Поселення перекрило східний край курганної групи Войцехівського могильника.

Давньоруське городище – між селами Колодяжним та Новою Чарториєю. Пам’ятка має вигляд невеликого городища, розташованого на правому березі ріки Случ, за один кілометр на південь від південно-західної околиці села Колодяжного. Для побудови городища був використаний вузький мис плато, обмежений з півночі до річки, а із сходу він віднгороджений ровом і валом, які сполучаються з ярами. Розміри дитинця – 32 метри з півночі на південь, 50 метрів зі сходу на захід.

Давньоруське гороидще – за два кілометри на південь від села, в урочищі Настін замко, розмір – 70 на 50 метрів.

Село Лісна Рудня

В ХІХ столітті на березі ставка на садибі зафіксовано чотирикутне городище площею в один гектар.

Село Миропіль

Поселення неоліту, ранньозалізного віку, ранніх слов’ян та городище давньоруського часу – у трьох кілометрах на північ від села, в лісі, урочище Бунякове городище, на відстані 500 – 600 метрів на північ від ЛЕП, що перетинає Случ. Займає останець правого берега ріки Случ в гирлі струмка Хвостівка. На території городища розташовано ДОТ часів ІІ світової війни. Останець має вигляд зрізаного конусу. Майданчик городища круглий у плані, площа – 0,2 гектари. Зверху схил городища ескарпованийпо периметру на вистоту 5 – 7 метрів. Нижче проходить ще один ескарп. Між ескарпами майданчик шириною до десяти метрів. Оточене двома лініямивалів та ровів. Висота валів у деяких місцях сягає понад 2 метри. Ширина валів більше трьох метрів. Орієнтоване за течією Случі, овальне. В’єзд на городище, очевидно, знаходився з північного боку. На сьогоднішній день через в’їзд проходить лісова дорога, розмір – 180 на 110 метрів.

В ХІХ столітті на місці церкви були залишки городища.

Городище в Мирополі

Городище в Мирополі

Городище ранньозалізного віку та давньоруського часу було зафіксовано в ХІХ столітті в селі Старий Миропіль в куті з’єднання ріки Оменіки і Сапогівки. Було захищено зі сходу валом, з інших боків – названими ріками. Городище являє собою витягнутий овал по лінії північ-південь з відхиленнями. Визначити внутрішній периметр городища важко, оскільки на території городища розташовані садиби та городи. Висота валів подекуди складає більше трьох метрів. Крутизна – більше 45 градусів. Південно-західна частина валу знищена. Можливо, в давнину існував ще один ряд укріплень. За виглядом, нагадує городища ранньозалізного часу.

Поселення трипільської культури та давньоруського часу – у місці впадіння ріки Оменівки у ріку Сапогівку (права притока ріки Случ). Розміщене на високому пагорбі на північни схід від городища. Пагорб зайнятий городами, площа – 0,4 квадратних кілометри.

Поселення трипліьської культури, доби бронзи, давньоруського часу та ХVII – ХVIII століть – на правому березі ріки Случ, на підвищенні низького берега. На городах крайньої хати на північній околиці Мирополя (1900 метрів на північний захід від мосту через ріку Случ).

Село Паволочка

Поселення ранньозалізного віку, черняхівської культури та давньоруського часу – в селі, вздовж ріки Тюкелівки.

Трипільське поселення – на правому березі ріки Тюхтерівки, на захід від центру села.

Поселення ХVII – ХVIII століть – на лівому березі ріки Тюкелівка, на підвищенні (балтійські відмітки 247 – 250 метрів), на відстані 400 метрів на південь від греблі через штучні стави, на городах.

Село Прутівка

Поселення VIII – ІХ століть – на північно-західній частині села, на правому березі ріки Тня, урчоище Рудня.

Село Старочуднівська Гута.

Поселення доби бронзи Межирічка 2 – у 350 – 400 метрах на північнй схід від східної околиці села, 1200 – 1300 метрів на північний захід від села Межирічка, 180 – 200 мерів на південь від автодороги Житомир – Баранівка. Займає південно-західний пологий схил піщаного підвищення лівого берега ріки Годинка. Висота над рівнем води – 1,7 – 3,3 метри. Поверхня задернована, розмір – 60 на 30 метрів.

Село Ясногород

Залишки городища.