Археологія та стародавня історія Рівненського району

Історична реконструкція у Пересопниці

Історична реконструкція у Пересопниці

Рівненський район Рівненської області містить багато археологічних пам’яток, серед яких літописне місто Пересопниця, звідки походить Пересопницьке Євангеліє. У Тайкурах і Клевані були замки, від яких залишилися руїни.

Археологія та стародавня історія Рівненського району

Село Бегень

На території села Бегень та на високому лівому березі ріки Горинь між селами Бегень і Савичі, в урочищі Білі Береги – два давньоруських поселення, виявлених у 1960 році І.К.Свєшніковим. Навпроти першого поселення в заплаві розташований давній насип, що має форму півмісяця, радіус яког остановить 88 метрів, а висота від рівня заплави – 16 метрів. Він відомий під назвою Чортова Гора: тепер він знівельований земляними роботами хімкомбінату. На політ поблизу села у 1890 році був виораний скарб давньоруських прикрас ХІ – ХІІ століть, що складався з трьох цілих і фрагментованих срібних та двох фрагментованих бронзових шийних гривен. У заплаві лівого берега ріки Горинь, поблизу старого кладовища – давній курган діаметром близько 50 метрів і висотою близько 15 метрів. У місцевого населення відомий під назвою Курган.

Село Біла Криниця

Поблизу хутора Кругле, об’єднаного з селом – трупопокладення стжижовської культури, випадково виявлене у 1958 році. Біля кістяка знайдено крем’яне вістря списа.

Село Білів

На плато високого правого берега ріки Стубли поблиз села – давньоруське городище неправильно-овальної форми площею близько 0,35 гектарів, розміром 83 на 95 метрів, оточене земляним валом. З півдня і заходу городище природно захищалося схилами підвищення: вал з цих боків нижчий (1,5 – 2 метри). З півночі і сходу (з напільного боку) вал доходить до висоти 5 метрів. З цього боку знаходиться рів 12 – 25 метрів завширшки та 5 – 6 метрів завглибшки. В’їзд на городище знахожився в його північно-східній частині: захищався додатково невеликим відрізком валу. На площі городища, в його західній частині, помітний слід давнього колодязя. Городище відоме з кінця ХІХ століття. Воно обстежене у 30-х роках та у 60-х роках ХХ століття.

В 1966 році розкопками В.В.Ауліха виявлено залишки поселення культури Вербковіце-Костянець, поселення та скорчене трупопокладення стжижовської культури, давньоруську землянку (розміром 3,55 на 3,80 метра і глибиною 2,03 метра від поверні грунту), дві наземні печі та три господарські ями Х – ХІІІ століть. На височині поблизу села – давньоруський курганний могильник, що складався з великої кількості насипів здебільшого повністю знівельованих в результаті оранки. Могильник був обстежений наприкінці ХІХ століття розвідкою К.М.Мельник.

Між селами Білів і Пересопниця на південному схилі височини – другий давньоруський курганний могильник, що спочатку складався з 150 насипів, з яких п’ять було розкопано у 1850 році місцевим краєзнавцем, 38 – К.М.Мельник у 1897 – 1898 роках, п’ять – Ф.Р.Штейнгелем у 1899 – 1900 роках. Більшість курганів містили трупопокладення, в кількох виявлено трупоспалення. В похованнях знайдено посуд, залізні вироби, срібні прикраси і скляні та сердолікові намистини. У кургані № 12, розкопаному К.М.Мельник у 1898 році, знайдено посудину стжижовської культури, що потрапила у курган разом з землею насипу.

Село Бронники

На південному схилі невеликого підвищення над заплавою лівого берега ріки Устя, поблизу цегельного заводу в урочищі Панський сад – поселення городоцько-здовбицької та милоградської культр, виявлене і обстежене у 1959 році. Поблизу села, ліворуч дороги Рівне – Луцьк – давній курган.

Село Великий Житин

В околицях села знайдено крем’яне вістря списа стжижовської культури.

Село Великий Олексин

На південному схилі високого правого берега ріки Устя, на відрізку між двома мостами через річку, в урочищі За Річкою – поселення стжижовської, милоградської і черняхівської культур, могилянської групи ранньозалізного періоду та давньоруське, виявлене розвідкою В.П.Савича у 1960 році. На південно-західному схилі берега ставу між селами Великий і Малий Олексин, за 200 метрів на північ від села Малий Олексин, в урочищі Мачолки – багатошарове поселення городоцько-здовбицької, милоградської і чернряхівської культур та Давньої Русі, виявлене В.П.Савичем у 1960 році.

Між залізничною лінією і ставами поблизу Шпанівського цукрозаводу, в урочищі Бали (інакше – Осточиська) – поселення городоцько-здовбицької культури, виявлене В.П.Савичем у 1959 році. На мисі лівого берега ріки Устя у північно-західній околиці села, поблизу моста через річку, в урочищі – Гора – двошарове поселення городоцько-здовбицької культури та Давньої Русі, виявлене у 1961 році.

За 200 метрів на північний захід від Шпанівського цукрозаводу, на оточеному болотами острові в заплаві лівого берега ріки Устя, в урочищі Кемпа та на лівому березі ріки Устя навпроти села, у східній частині вапнякового кар’єру – два поселення городоцько-здовбицької культури, виявлені у 1962 році. На території ферми місцевого колгоспу – поховання городоцько-здовбицької культури у гробниці, складеній з кусків каміння і кам’яних плит, випадково виявлене земляними роботами колгоспу у 60-х роках. Біля кістяка знайдено крем’яний кинджал і кам’яну просвердлену сокиру. В околицях села знайдено крем’яне вістря списа стжижовської культури.

На останці високого правого берега ріки Устя, на схід від мосту через річку, на захід від вапнякового кар’єру – поселення милоградської кульутри, виявлене і досліджене у 1962 році. Розкрито площу 340 квадратних метрів, на якій виявлено частково заглиблене житло неправильно-прямокутної форми розміром 3,7 на 3 метри. У східній частині житла знаходилася глинобитна піч діаметром 1,1 метри. Культурний шар поселення значно пошкоджений могильником пізньофеодального періоду.

Село Волошки

За 350 метрів на північний схід від села, на першій надзаплавній терасі лівого берега ріки Горинь – поселення городоцько-здовбицької та милоградської культур. За 300 метрів на північ від села, на північному схилі лівого берега ріки Горинь – поселення милоградської культури та Давньої Русі, виявлене у 1962 році.

Село Голишів

В околицях Голишева знайдено крем’яне вістря списа стжижовської кульутри.

Село Гориньград Перший

На східній околиці села, на високому лівому березі ріки Горинь – давньоруське городище округлої форми, розміром близько 36 на 46 метрів, оточене з півночі дуже знівельованим валом висотою 0,3 – 0,4 метри. З інших боків городище природно захищається краєм заплави річки. Виявлено Ю.М.Нікольченком у 1976 році.

Село Городище

На південній околиці села, праворуч дороги Рівне-Городище – могильник ІІІ – ІV століть нашої ери культури типу Дитиничі, випадково виявлений під час ремонтів залізниці у 1909 і 1919 роках. За три кілометри на схід від міста Рівне, на мисі берега невеликої річки – давньоруське городище, з напільного боку укріплене валом і ровом. Спочатку вал оточував усе городище, тепер він майже всюди знівельований. Городище виявлене у 60-х роках.

Село Городок

На північний схід від села, на правому березі ріки Устя, на мисоподібному виступі плато, в урочищі Заріччя – пізньопалеолітична стоянка Городок І, виявлена на початку ХХ століття і досліджена у 1922 – 1924 роках. Знайдено вогнище, крем’яні знаряддя, кістки мамонтів і північного оленя. В урочищі Застав’я у західній частині села – три пізньопалеолітичні стоянки Городок ІІ, Городок ІV і Городок VІІ, виявлені розвідкою Л.Савіцького у 1924 – 1926 роках. Стоянки Городок ІІ і Городок VII досліджувалися у 1924 – 1926 роках. На стоянці Городок ІІ, крім решток викопної фауни та крем’яних виробів знайдено кістяні знаряддя, рештки фарби, черепашки з отворами. На північно-східній околиці села, в урочищі Застав’я – три пізньопалеолітичні стоянки (Городок ІІІ, Городок ІV і Городок V. На лівому березі ріки Устя поблизу колишнього фільварку – пізньопалеолітична стоянка (Городок VIII). Всі стоянки виявлені в 1924 – 1928 роках Л.Савицкьим.

За один кілометр на захід від колгоспного двору і за 15 – 20 метрів від залізничної станції, на полі над заболоченою низовиною, в урочищі Мала Рудка – могильник культури кулястих амфор, випадково виявлений у 1960 році працівниками Уманського сільськогосподарського інституту, а в 1961 році досліджуваний І.К.Свєшніковим. У 1960 та 1961 році знайдено чотири кістяки, що лежали в грунтовних ямах без кам’яних конструкцій.

На невисокій надзаплавній терасі правого берега ріки Устя – майстерня крем’яних знарядь, виявлена і досліджувана розкопками Ф.Р.Штейгеля та М.Біляжевського у 1898 році. У вододілі між річками Устя і Горинь, за один кілометр від правого берега ріки Устя – грунтовий могильник городоцько-здовбицької кульутри, досліджений у 1912 році. Кістяки лежали у гробницях, складених з кусків каміння. Біля них знайдено крем’яні знаряддя вироби і мідні прикраси.

На плато правого берега ріки Устя, поблизу сільського кладовища, в урочищі Розкопки – поселення городоцько-здовбицької культури, досліджуване розкопками І.Савіцької у 1925 – 1926 роках. Виявлено шість землянок та знайдено кам’яні, кістяні, янтарні та мідні вироби, риб’ячу луску і зерна різних рослин. Культурний шар цього поселення перекривав шар однієї з пізньопалеолітичних стоянко, досліджуваних розкопками Л.Саніцького. На мисі над заплавою правого берега ріки Устя, на схід від села і на південний захід від сільського кладовища – поселення городоцько-здовбицької культури, виявлене Ю.М.Захаруком у 1952 році, перевірене І.К.Свєшніковим та М.А.Перещишиним у 1969 році. Площа поселення майже повністю знищена вапняковим кар’єром.

На південному схилі високої надзаплавної тераси правого берега ріки Устя поблизу колгоспного двору і птахоферми в урочищі Кут (інакше – Добринь) – багатошарове поселення городоцько-здовбицької, милоградської і черняхівської культур та Давньої Русі, виявлене у 1960 році.

На схилі правого берега ріки Устя, на схід від хутора Кургани, в урочищі Кургани – багатошарове поселення різних культур, поховання городоцько-здовбицької і милограської культур та давньоруський могильник, досліджувані у 1960 – 1964 роках. Розкрито площу 1170 квадратних метрів, на якій виявлено сліди поселення культури лінійно-стрічкової кераміки, десять наземних жител, три господарські ями, рештки майстерні крем’яних знарядь городоцько-здовбицької культури, рештки культурного шару і господарську яму комарівської культури, наземне житло (розміром близько 1,5 на 3,5 метрів), шість господарських ям і одне зруйноване похованя милоградської культури, господарську яму і два житла (розмірами 2,4 на 3,5 та 3,06 на 3,1 метра і глибиною 1,34 та 1,14 метра від сучасної поверхні) VI – VII століть нашої ери, чотири напівземлянки, шість наземних печей та сім господарських ям давньоруського часу (VIII – X століть нашої ери). Житла прямокутної форми, розміром від 1,5 на 3,5 метра до 3,5 на 4,5 метра та глибиною до 1,5 метра від сучасної поверхні.

На південному схилі Вишневої Гори на правому березі ріки Устя, у безпосередньому сусідстві з поселенням городоцько-здовбицької культури в урочищі Кургани – копальня кременю, досліджена у 1961 – 1962 роках. На місці копальні простежено яму, що доходила до рівні залягання крем’янх конкрецій у крейдяних покладах, стародавній викид земля з неї, скупчення крем’яних покидьків на місці початкової обробки жовн.

На північ від хутора Кургани, ліворуч дороги Городок – Зозів – грунтове поховання городоцько-здовбицької культури, досліджене у 1964 році. Біля скорченого кістяка знайдено посудину зі шнуровим орнаментом. Там же виявлено п’ять давньоруських поховань з простягнутими кістяками та бронзове вискове кільце. У північній частині поля – могильник милоградської культури, досліджуваний у 1961 році. Всього виявлено п’ять трупопокладень, біля якої знайдено окремі крем’яні вироби, посуд та кістяну підвіску (13 поховань були повністю знищені оранкою). У північно-західній частині поля – трупопокладення, досліджене у 1962 році. Біля дуже пошкодженого дорогою кістяка знайдено уламок бронзової прикраси (фібули) ІІІ – ІV століть нашої ери.

Там же, у західній частині хутора Кургани – давньоруський грунтовий могильник Х – ХІ століть, досліджений у 1964 році. На території могильника, за 200 метрів від правого берега ріки Устя, закладено розкоп площею 120 квадратних метрів на городі громадянина Д.Заєця. Виявлено п’ять простягнутих кістяків, біля яких знайдено срібні вискові кільця та скляні намистинки з запаяними в них золотими пластинками.

На високій першій надзаплавній терасі лівого берега ріки Устя, напроти хутора Кургани і Вишневої Гори, в урочищі Клем’янтів – поселення стжижовської, милоградської, слов’янської та давньоруської культур і могильник ІІІ – IV століть нашої ери типу Дитиничі (вельбарська культура), виявлені у 1960 – 1964 роках. Територія поселення та могильника дуже пошкоджені відстійниками Шпанівського цукрозаводу. Могильник розташований за півкілометра на південний захід від поселення цього періоду, виявлений поблизу сусіднього села Зозів у 1961 році. На могильнику в 1962 та 1964 роках виявлено шість поруйнованих трупопокладень та культову яму з вогнищем і речами на дні. Біля поховань та у культовій ямі знайдено посуд та дрібні срібні прикраси. В околицях села – курганний, знівельований оранкою, могильник стжижовської культури. Загальна кількість насипів невідома. Один курган був розкопаний у 1926 році І.Савіцькою, три інші – у 1927 році М.Древко. Біля скорчених кістяків знайдено крем’яні вістря списа, кістяні намистинки, шпильку та мідні вискові кільця.

Село Грабів

На околицях Грабова, на високому лівому березі ріки Устя – давньоруське городище ХІ – ХІІІ століть, що складається з дитинця і відділеного від нього глибоким ровом та валом посаду. Дитинець майже круглої форми, діаметр близько 150 метр, оточений валом до 4 метрів заввишки і з трьох боків захищається стрімкими схилами узбіччя (на ньому розміщується церква, кладовище та три житлових будинки). Посад розташований з північного боку дитинця, він значних розмірів і неправильно-прямокутної форми, з південного боку захищається подвійним валом і ровом. З західного і східного боків вал не зберігся. З зовнішнього боку всі вали городища мають дуже стрімкі схили.

Городище виявлене І.К.Свєшніковим у 1962 році. Побзизу північно-західної частини села, в урочищі Звіринець – давньоруське поселення, виявлене розвідкою В.П.Савича та В.С.Терського у 1961 році і перевірено розвідкою Р.Т.Грибовича та Б.Х.Ярощинського у 1972 році. На південь від села, на березі потічка, лівобережного допливу ріки Устя, – давньоруський курганний могильник, що початку складався з шести насипів, розташованих у двох групах. Могильник досліджувався у 1898 році. На стародавньому горизонті виявлено кістяки, що лежали у дубових домовинах.

Село Дерев’яне

На території колгоспної ферми – могильник милоградської культури, випадково виявлений у 1950 році і перевірений розвідкою Ю.В.Кухаренка у 1961 році. Біля кількох зруйнованих земляними роботами кістяків знайдено посуд і бронзові прикраси – шийну гривню і шпильку. За півтори кілометри на захід від колгоспного двору – могильник вельбарської культури з рештками трупоспалення в урнах і ямках, виявлений у 1935 році і тоді ж досліджений розкопками З.Леського та Т.Реймана. Інвентар кількох поховань передано  до Волинського краєзнавчого музею в Луцьку. Одна бронзова миска (патера) з цього могильника зберігається у Варшавському археологічному музеї. У 1957 році могильник був перевірений розкопками Ю.В.Кухаренка.

Село Диків

На високому лівому березі ріки Стубли у східному напрямку від села – поселення культур лінійно-стрічкової кераміки, стжижовської і милоградської, виявлене Ю.М.Захаруком у 1959 році. На західному схилі високого правого берега ріки Стубли, в урочищі Глинище – поселення стжижовської культури і Давньої Русі. Виявлено в 1962 році.

Село Забороль

За три кілометри від перехрестя доріг Ровно – Тучин і Олександрія – грунтовий могильник з трупопокладеннями городоцько-здовбицької культури, випадково виявлений у 1933 році. Близько десяти поховань було знищено, одне дослідив археолог-любитель О.Василевич. Біля кістяка виявлено амфорку і кістяну підвіску. У лісі – поблизу села – грунтовий могильник стжижовської культури, виявлений у 30-х роках. Збереглися лише уламки крем’яного ножа та виявлений у 30-х роках. Збереглися лише уламки крем’яного ножа та посудини. На березі ріки Горинь поблизу села на полі у 1934 році було розорано курган городоцько-здовбицької культури. Знайдені у похованні уламки посуду передано у Варшавський археологічний музей.

В околицях села (урочище Вільшанка, Глибока та Ісидорівка) – великий курганний могильник культур комарівської, милоградської та могилянської групи ранньозалізного періоду. Кургани розташовані групами з 3 – 25 насипів. У 30-х роках розкопками Г.Лесінга, М.Барановського, Ю.Гоффмана, Р.Якимовича було розкопано вісім курганів. У 1938 році Т.Сулімірський розкопав ще 11 курганів. З досліджених 19 курганів шість належали до комарівської культури, сім – до милоградської культури, два – до могилянської групи і чотири були невизначеної культурної приналежності. Більшість насипів дуже знівельована оранкою. Їх діаметр – 8 – 11 метрів, вичота – 0,4 – 0,6 метра. Матеріал з розкопок початку 30-х років зберігається у Варшавському археологічному музеї, з розкопок 1938 року – в Краківському археологічному музеї.

На північному і західному схилах берега ставка, за двісті метрів на південь від місцевої церкви – поселення милоградської культури. На селянських городах на південь від церкви – давньоруське селище, виявлене у 1959 році.

Село Загороща

На південно-західному схилі правого берега ріки Устя між селами Загороща і Квасилів – поселення комарівської культури, виявлене у 1962 році.

Село Заріцьк

На південному схилі підвищеного лівого берега ріки Стубли, в урочищі Над Річкою – поселення стжижовської культури, виявлене у 1962 році.

Село Зозів

За 400 метрів на захід від Шпанівського цукрозаводу, на плато високого лівого берега ріки Устя, оточеному з півдня і сходу річкою, а з заходу заболоченою низовиною, в урочищі Придатки – багатошарове поселення, досліджуване ну 1964 році (Зозів І). Розкопано площу 552 квадратних метрів, на якій виявлено одну господарську яму лінійно-стрічкової кераміки, чотири житла, 14 господарських ям та поховання городоцько-здовбицької культури, рештки поселення могилянської групи ранньозалізного періоду. Одне з жител городоцько-здовбицької культури (раннього, городоцького етапу) було наземним. Інші три жилта складалися з наземної і заглибленої частин. Повання належало хлопчикові 14 – 15 років, похованому в скорченоному положенні. Біля кістяка знайдено крем’яну сокиру та кістяне вістря стріли.

У північній частині поля Придатки, на похилому лівому берегі ріки Устя – двошарове поселення ІІІ – IV століть нашої ери та Давньої Русі, виявлене у 1961 році. Поселення ІІІ – ІV століть розташоване за півкілометра на північний схід від могильника культури типу Дитиничі (вельбарська), виявлено поблизу села Городок в урочищі Клем’ятів і було, мабуть, пов’язане з цим могильником.

 

На південно-східній околиці села, на високому плато правого берега ріки Устя, в урочищі Кут – багатошарове поселення, досліджуване у 1961 – 1963 роках (Зозів ІІ). Розкопками досліджено 1340 квадратних метрів площі, на ній виявлено рештки поселення культури лінійно-стрічкової кераміки, культури Зимне-Злота, шість жител, що складалися з наземних та заглиблених частин, 11 господарських ям городоцько-здовбицької культури, дві напівземлянки і господарську яму стжижовської культури. Стверджено рештки поселень комарівської і милоградської культур, могилянської групи ранньозалізного періоду та давньоруського часу. Досліджено одну давньоруську прямокутну землянку (розміром 3,8 на 3,9 метрів і глибиною 1,15 метрів від поверхні грунту) з піччю-кам’янкою, а також одну наземну піч і три господарські ями. Там же відкрито дві прямокутні земляки (розмірами 2,94 на 3,4 і 3,8 на 4,2 метри), господарську яму і вогнище VI – VII століть нашої ери.

За двістя метрів на захід від села, праворуч дороги Городок – Зозів, на першій надзаплавній терасі високого правого берега ріки Устя, в урочищі Маловиця – поселення городоцько-здовбицької та милоградської культур, виявлене у 1960 – 1961 роках. Там же, поблизу невеликого глиняного кар’єру – давньоруське поселення, виявлене у 1962 році. За один кілометр на північний захід від села, в урочищі Баглаєва Долина – поховання городоцько-здовбицької культури в гробниці, побудованій з кусків каміння. Біля кістяка у 1963 році знайдено мідні вискові кільця. На підвищенні на правому берегі ріки Устя поблизу Вишневої Гори, в урочищі Новини – поселення милоградської культури, виявлене у 1962 році.

Село Іскра (раніше – Новосілки)

На території сьогодні не існуючого хутора Новжуків – поселення стжижовської культури, виявлене у 1971 році. Там же знайдено бронзовий кельт. В околицях села – могильник стжижовської культури, випадково виявлени у 30-х роках. Збереглися кістяні вироби: дві голки та уламок музичного інструменту типу сопілки Пана. На околиці колишнього хутора Новожуків – давньоруське городище.

Село Караєвичі

На надзаплавній терасі правого берега ріки Устя поблизу центральної садиби місцевого колгоспу, в урочищі Солоний Рів – поселення стжижовської та милоградської культур, шурфуване у 1961 році. Культурні рештки зустрічаються лише в орному шарі. На оточеному з трьох боків заплавою річки мисі високого правого берега ріки Устя, в урочищі Вадитини – поселення стжижовської, комарівської і милоградської культур та могилянської групи ранньозалізного періоду, виявлене у 1961 році. Поблизу західної частини хутора Гаї, на мисі виского правого берега ріки Устя – поселення милоградської культури та Давньої Русі, виявлене у 1961 році.

Село Карпилівка

На високому лівому березі ріки Устя, праворуч шосейної дороги Рівне – Клевань – курганний могильник, що складався з чотирьох насипів. У 1898 році Ф.Р.Штейнгель і М.Ф.Біляшевський розкопали два кургани. Курган І діаметром 4,4 на 8 метрів і 1,5 метра висотою – комарівської культури. Під насипом виявлено скорчене трупопокладання, біля якого знайдено одну посудинку. Другий курган – періоду Давньої Русі: біля поховання знайдено срібний перстень і залізні цвяхи від домовини. В третьому кургані, який був розкопаний І.Савіцькою в 1929 році, знайдено уламки давньоруського посуду і шиферне пряслице.

Селище міського типу Клевань

Тунель кохання у Клевані влітку

Тунель кохання у Клевані влітку

В околицях селище знайдено крем’яне вістря списа стжижовської культури. Є клеванський середньовічний замок.

Село Козлин

Тунель кохання у Клевані взимку

Тунель кохання у Клевані взимку

В околицях села на полі Глисюка-Іванчука у 1933 році знайдена посудинка культури кулястих амфор, мабуть, зі зруйнованого поховання. В околицях села знайдене крем’яне вістря списа стжижовської культури. В урочищі Волошина – поселення комарівської культури, виявлене у 30-х роках. За два кілометри від правого берега старого річища ріки Горинь і за 8 – 10 метрів від мосту через Горинь у 1933 році знайдено скарб давньоруських срібних речей, збереглося чотири шийні гривні та дві намистинки.

Село Корнин

В околицях села – два давньоруських курганних могильники, з яких один – на південний схід від села, другий – за 0,5 кілометрів від першого поблизу сільського кладовища, спочатку складався з 25 насипів. У 1898 році К.М.Мельник розкопала на першому чотири, на другому могильнику – три кургани. Знайдено уламки посуду, скляні намистини і бронзову підвіску.

Село Малий Олексин

На городах колгоспників в селі та біля південної околиці села на підвищенні над заболоченої низовиною, в урочищі Клини над Болотом – два поселення городоцько-здовбицької культури, виявлені розвідкою В.П.Савича у 1960 році. На поверхні останнього поселення знаходиться скупчення крем’яних відщепів в місцях виготовлення крем’янх виробів. На мисі правого берега ріки Устя навпроти залізничної лінії – поселення городоцько-здовбицької культури, а поблизу села на західному схилі правого берега ріки Устя, в урочищі Город – давньоруське поселення, виявлені у 1962 році.

Село Матків

На високому правому березі ріки Горинь навпроти села Багень, на території колгоспного току – поселення милоградської культури, виявлене у 1961 році.

Село Михайлівка

За 400 метрів на південний захід від Михайлівки, на південно-східному схилі лівого берега ріки Стубли – поселення могилянської групи ранньозалізного періоду, виявлене І.К.Свєшніковим e 1962 році.

Село Обарів

Ліворуч шосейної дороги Рівне – Луцьк, в урочищі Під Могилою, навпроти дороги до села Городок – багатошарове поселення городоцько-здовбицької і милоградської культур та Давньої Русі, досліджуване у 1925 – 1927 роках (давньоруське селище увійшло в археологічну літературу під назвою Городок). Виявлено ряд напівземлянок розміром близько 4 на 6 метрів і глибиною до одного метра, з глинобитними печами у кутах. У південній частині цього урочища – давній курган. На південно-східному схилі берега невеликого потічка, в урочищі За Садом – давньоруське поселення, виявлене І.К.Свєшніковим у 1961 році.

Село Олександрія

На березі ріки Горинь поблизу села знайдено у 1873 році римський срібний динарій ІІ століття нашої ери.

Село Оржів

На дюні поблизу села – мезолітична стоянка, виявлена ну 30-х роках. На оточеному з трьох боків річкою виступі лівого берега ріки Горинь за Оржівським деревообробним комбінатом, в урочищі Кружки – поселення комарівської культури, а за один кілометр вище від місця впадіння ріки Устя в ріку Горинь, на лівому березі Горині, в урочищі Обарівщина – поселення милоградської культури, виявлені у 1966 році.

Село Переділи

Поблизу села, на південному схилі правого берега ріки Стубли, в урочищі Ферма – поселення городоцько-здовбицької культури та Давньої Русі. Праворуч шосейної дороги Млинів – Рівне, в урочищі Під Курганом – давній курган дівметром близько 32 метри і висотою до 1 метра. На південно-східному схилі лівого берега ріки Стубли поблизу хутора Базильщина – давньоруське селище, виявлене у 1963 році. На північно-східному схилі лівого берега ріки Стубли поблизу хутора Радовщина, в урочищі Поля біля Радовщини – поселення городоцько-здовбицької культури, всі виявлені у 1963 році.

Село Пересопниця

Історична реконструкція у Пересопниці

Історична реконструкція у Пересопниці

В околицях села – майстерня крем’яних знарядь, виявлена наприкінці ХІХ століття. В околицях села – курганний могильник городоцько-здовбицької культури, знищений оранкою у 30-х роках. Біля кістяків знайдено глинянй посуд і намистину. В урочищі Замостя в околицях села – грунтовий могильник стжижовської культури, досліджуваний у 1938 році. В окремих похованнях виявлено по чотири кістяки, що лежали парами, звернуті ногами один до одного і орієнтовані головами в різні сторони світу. Біля кістяків знайдено кістяні намистинки. Там же, на території згаданого могильника – поселення комарівської культури, досліджуване у 1936 році. На поселенні виявлено землянку, а в ній горщик, в якому знаходилося пара бронзових браслетів і сережок зі спіральних щитків. На полі поблизу села знайдена бронзова фігурка коня милоградської культури.

Сторінки Пересопницького Євангелія

Сторінки Пересопницького Євангелія

На мисовидному виступі берега ріки Стубли – рештки давньоруського літописного міста Пересопниця – столиці удільного ранньофеодального князівства, вперше згаданого у літопису під 1149 роком. Городище, площею близько 6 гектарів, підвищується над заплавою правого берегі річки на 2 – 3 метри. Воно має неправильно-квадратну форму, розміри близько 220 на 220 метрів і оточене тепер дуже пошкодженим валом до трьох метрів заввишки.

З напільного (північно-східного) боку городище було захищено широким, тепер знівельованим, ровом. В’їзд на городище знаходився в його північно-східній частині. Пам’ятка відома з кінця ХІХ століття, була обстежена у 1961 році, а з 1975 по 1977 роки дослідувалася розкопками В.О.Терського. Розкопано площу 350 квадратних метрів, на якій виявлено напівземлянкове житло розміром 3,5 на 4 метри, три печі виробничого призначення, дві зернові ями і три вогнища, посуд, металеві знаряддя і прикраси.

На північ від села – давньоруський курганний могильник, що спочатку складався майже з 170 насипів. У 1898 році 40 курганів розкопала К.М.Мельник. Біля кістяків знайдено уламки посуду, залізні знаряддя, бронзові, срібні та сердолікові прикраси. В одному кургані виявлено поховання ювеліра з набором металевих знарядь для виготовлення прикрас. На південний схід від села – могильник з підплитовими похованнями часів Давньої Русі.

Село Понебель

На мисах над заплавою лівого берега ріки Устя між селом і залізничною лінією, в урочищі Курганки – двошарове поселення городоцько-здовбицької і милоградської культур, виявлене у 1962 році. Поблизу села – курган комарівської культури, розкопаний І.Савіцькою у 1926 році – збереглися кістки тварин та уламок посудини. На мисі над ставами, в урочищі Понебельські стави – давньоруське селище, виявлене у 1962 році.

Село Пухова

На високому правому березі ріки Горинь – поселення городоцько-здовбицької, комарівської і милоградської культур та Давньої Русі. На високому правому березі ріки Горинь, за 100 метрів нижче по течії від мосту через річку, біля дороги на село Козлин – давньоруське поселення, виявлене у 1962 році.

Село Ремель

За чотириста метрів від села вниз по течії ріки Горинь, на підвищеному лівому березі річки – поселення могилянської групи ранньозалізного періоду, виявлене І.К.Свєшніковим у 1962 році.

Село Рогачів

На округлому підвищенні у заплаві лівого берега ріки Устя, в урочищі Острів – давньоруське поселення, виявлене у 1962 році.

Село Рубче

На першій надзаплавній терасі лівого берега ріки Горинь між селами Рубче і Бегень – мезолітична стоянка і давньоруське поселення, виявлене у 1972 році. На дюні поблизу села – поселення комарівської культури, виявлене у 30-х роках. Поблизу неіснуючого нині хутора Олександрівка у 1890 році знайдено у горщику скарб срібних римських динаріїв ІІ століття нашої ери. До рук дослідників потрапило 118 монет, з яких сьогодні зберігаються в Державному історичному музеї Моски десять, і Варшавському археологічному музеї – одна монета.

Село Сергіївка

На високому мисі лівого берега ріки Горинь, у віддалі близько 150 метрів на північ від села – поселення культур городоцько-здовбицької та милоградської та Давньої Русі, виявлене у 1962 році. На північній околиці села за 200 метрів від берега ріки Горинь – поселення комарівської культури, що розташувалося на піщаному горбі розміром 100 на 300 метрів, виявлене О.І.Тереножкіним у 1956 році.

Село Сморжів

На південь села та південний схід від феодального замчища, на високому правому березі ріки Стубли, в урочищі Плесо – поселення стжижовської культури, могилянської групи ранньозалізного періоду та Давньої Русі, виявлене у 1959 року та перевірене у 1962 році.

Село Старожуків

На західній околиці села – великий давньоруський курганний могильник з кількох груп курганів. Спочатку могильник складався майже з 175 курганів. У 1897 році розкопано 36 курганів. У 25 з них виявлено поховання з трупопокладаннями, в одному – з рештками трупоспалення. Знайдено залізні знаряддя, бронзові, срібні та скляні прикраси.

Село Тайкури

Залишки костелу святого Антонія у Тайкурах

Залишки костелу святого Антонія у Тайкурах

В околицях села знайдено срібний римський динарій ІІ століття нашої ери.

Село Ходоси

На околицях села знайдено крем’яне вістря на спис стжижовськї культури. За 400 метрів від села, поблизу сільського кладовища, на високому лівому березі ріки Горинь – поселення милоградської культури, виявлене у 1962 році.

Село Хотин

На першій надзаплавній терасі правого берега ріки Горинь, поблизу мосту через річку, на території глиняного кар’єру, ліворуч дороги на Олександрію – поселення культури гребінцево-накольчастої кераміки. Там же, на полі під лісом – багатошарове поселення комарівської і милоградської культур та Давньої Русі, виявлене у 1951 році. На невеликому підвищенні в заплаві правого берега ріки Гринь, вище по течії від мосту через річку, в урочищі Ставище – поселення городоцько-здовбицької і милоградської культур, виявлене у 1889 році. Знайдено великий скарб стірних римських монет ІІ століття нашої ери.

На території села, на високому мисі лівого берега ріки Горинь, поблизу мосту через річку – давньоруське городище грушевидної форми (ширше у південній частині, вужче – у північній) довжиною близько 110 і шириною у південній частині 85 метрів, у північній – 56 метра. По краях городище укріплене валом і захищається стрімкими схилами мису та берега річки. З західного боку знаходиться подвійний вал та рів. В’їзд на городище знаходився в його північному боці. Перед в’їздом – високий округлий насип, відділений від городища ровом і додатковим валом. Тут, можливо, розміщувалася оборонна вежа. Пам’ятка відома з кінця ХІХ століття. Навколо городища на території селянських городів виявлено сліди пригородів.

Село Шпанів

За 1,5 кілометра на північ від села, на південному схилі берегів ставків, що входять в систему ріки Устя, на її правому березі, в урочищі Павлівщина – поселення городоцько-здовбицької і милоградської культур. На лівому березі ріки Устя, на горбі, між річкою і ставками місцевого радгоспу, поблизу хутора Луна, в урочищі За Лукою – давньоруське селище, виявлене у 1961 році. В околицях села знайдена римська амфора.

Читайте ще археологія міста Рівне.

загрузка...