Б.А.Звіздецький у своїй праці “Городища ІХ – ХІІІ століть на території літописних древлян” вказує, що городище розташоване на північно-західній околиці села на краю плато правого берега ріки Церем У плані нагадує прямокутник розмірами 280 на 550 метрів. Пагорб, на якому стоїть фортеця, підвищується над долиною ріки на 25 – 30 метрів. Із заходу та півдня гороодище оточене валом, зі сходу – валом та ровом, з півночі – двома валами та ровами. Відстань між ровом внутрішнього та зовнішнього валів (які проходять з півночі) складає 6 – 10 метрів. Висота внутрішнього валу – 2 – 2,3 метри, ширина – біля 12 метрів. Висота зовнішього валу – 1,5 метра, ширина – 8 метрів. Городище розділене поперечним валом на дві частини – меншу західну, площею 5 гектарів і більшу, східну, площею 10 гектарів. Загальна площа городища без оборонних споруд – 15 гектарів.
Вали в багатьох місцях знищені забудовою села та господарськими роботами. Городище обстежував М.П.Кучера в 1975 році. Ним складено план пам’ятки, а також зібрано підйомний матеріал – гончарну кераміку ІХ – Х століть, яка концентруєтсья лише у західній частині городища. На підставі зовнішніх ознак М.П.Кучера визначає час будівництва оборонних споруд періодом раннього заліза. Це підтверджують стратиграфічні дані – при обстеженні валу в північно-західному кутку майданчика зафіксовано згорілу будівлю ІХ – Х століття, яка була врізана в уже існуючий вал. Укріплення ранньозалізного віку (милоградська культура) деякий час стояло пусткою і було зайняте слов’янами наприкінці І тисячоліття нашої ери.
Можливо, городище припинило своє існування після звоювання руськими військами княгині Ольги “славії” древлян. Городище вкрито лісом.