Рохманівський замок розміщений у селі Рохманів Шумського району Тернопільської області. Його спорудили в 16 столітті, однак до наших днів не дійшов, можливо вдасться відшукати замчище. Село в різний час називалося Пегаси, Пігаси, Рахманів і накінець Рохманів.

Рохманівський замок у селі Рохманів

Історія Рохманова

Рохманів розміщений неподалік давньоруського Шумська, на території Рохманова було передове укріплення цього міста, можливо на місці майбутнього замку.

 

Рохманів у 14 столітті перебував під владою Литви та Польщі, впершу село згадується в 1513 році під назвою Пегаси. Однак до 16 століття село було складовою частиною міста Шумськ, від якого населений пункт відділяла ріка Вілія, і зараз до райцентру недалеко – усього три кілометри.

 

Рохманівський замок

В середині 16 столітті село Рохманів відділилося від Шумська, це було пов’язано з поділом власності між спадкоємцями Шумська. В результаті неподалік в місті Шумськ був кам’яний замок, а на іншому березі ріки Вілія було село Пегаси із дерев’яною фортецею. У Рохманів Пегаси перейменували в 1580 році, коли новим власником став Богуш Михайло. Із перейменуванням приходить новий статус села – воно стає містечком. Згодом Рохманів переходить у власність до Вишневецьких.

На початку 17 століття невеликий Рохманів був культурним центром, тут навіть працювала невелика друкарня (очевидно була в замковому палаці власників містечка).

Замок у Рохманові успішно захищав від татарських набігів, однак у 1672 та 1675 роках під час польсько-турецької війни татари двічі зруйнували замок. В цей час у Тернопільській області зникло багато фортець – замок в Хоросткові, замок в Купчинцях, замок в Шумбарі. Після руйнувань місто поступово перетворюється на село і стає власністю Потоцьких.

Оскільки це дерев’яне укріплення втратило своє значення, його більше не відбудовували і його сліди загубилися, однак, цілком можливо, можна знайти замчище.

Рохманів сьогодні

В Рохманові є цікавий заповідник – бобровий гай, де у заплаві ріки Вілія охороняють бобрів. В селі понад 200 будинків, майже 800 осіб населення, з пам’яток є дерев’яний храм Святої Трійці 1730 року побудови.