Українский Дністер

Ріка Дністер – від Карпат через Дністровський каньйон до Чорного моря

Гірська ріка

Село Вовче (два береги). Турківський район. Поблизу села Вовче, біля гори Розлуч, на висоті 932 метри із джерела Старе Поле витікає ріка Дністер. У селі над пагорбом над Дністром стоїть дерев’яна церква Введення в храм Пресвятої Богородиці, споруджена у XVII ст.

Дністер у селі Делева Тлумацького району

Дністер у селі Делева Тлумацького району

Село Жукотин (два береги). На північний захід від села розміщується довгий хребет, який складають вершини Бабцівка (779 м) і Сеювка (830 м). На схилах цього хребта в 5 кілометрах на захід Жукотина в районі гори Теркаловська (878 м) починають витоки ріки Жукотинець, який впадає в Дністер з правого боку. На південь від села є невелика височина з вершинами Хащеваня (654 м), Опульний (592 м), Другий Горб (637 м). На схилах Високого Верха (700 м) починаються витоки ріки Дністрик-Дубовий, яка впадає з лівого берега в Дністер. Інші притоки Дністра у селі – Ровень з правого боку і Круглий з лівого боку.

Село Лімна (два береги). У селі є греко-католицький храм Івана Хрестителя, споруджений у 1881 році. На горі неподалік села встановлена фігура св.Йосафата.

Дністер у селі Делева Тлумацького району

Дністер у селі Делева Тлумацького району

Дністер у селі Делева Тлумацького району

Дністер у селі Делева Тлумацького району

Село Дністрик (два береги) Старосамбірський район. Церква Івана Хрестителя 1929 р.

Село Головецько (два береги). Церква Св.Івана Хрестителя 1890 р. Церква Юрія Змієборця, УАПЦ. На горі Пагор було стародавнє укріплення, від якого збереглися вали.

Село Гвоздець (переважно лівий беріг). Церква Архистратига Михаїла 1791 року, УГКЦ.

Село Лопушанка-Хомина (правий беріг). Церква Св.Миколи 1908 р. Найвища вершина – гора Патрія, 697 метрів.

Село Стрілки (два береги). Церква Св.Євстахія 1792 року. У південно-західній частині села, біля хутора Млини розміщується пагорб Замчище, де у минулому була фортеця.

Село Верхній Лужок (переважно правий беріг). Поблизу села є Лаврівський монастир Чину св. Василія Великого, заснований ще в ХІІІ ст., став важливим осередком духовності, культури, науки та освіти, завжди був місцем прощ.  Частина мощей св. Онуфрія  зберігалась у Лаврові протягом ХІІІ-ХV ст.. у Лаврові. Згодом реліквія зникла під час татарського нападу, але можливо вона просто була захована в монастирі і донині не знайдена. Своїм ім’ям Лаврів завдячує Лавру, це чернече ім’я великого литовського князя Войшелка Мендовговича, котрий був кумом князя Лева Даниловича, а в 1252-1254рр. перебував ченцем у в Онуфрієвському монастирі в Лаврові. Перед смертю князь Лев Данилович постригся в ченці і помер 1301 року, поховали його в Лаврові (за іншою версією у Спаському монастирі поблизу). У 1939р. радянська влада закрила монастир, у 1994 році монастир було відновлено. Неподалік від Лаврова села є Чортів камінь – окрема скеля.

Дністер у селі Хмелева Городенківського району

Дністер у селі Хмелева Городенківського району

Село Бусовисько (переважно правий беріг). Церква Собору Пресвятої Богородиці 1780 року.

Село Спас (лівий беріг). У селі ріка Дністер виходить з Карпат на рівнину. Тут у ХІІІ – ХVІІІ століттях розміщувався Спасо-Самбірський монастир, який був центром Самбірської єпархії, також зимовою резиденцією Перемишльсько-Самбірської єпархії. У монастирі був кам’яний Спасо-Преображенський храм, який був закладений у 1292 році князем Львом Даниловичем (який був згодом тут похований) і розібраний у 1816 році. У 1910 році береги місцевого потоку було вимощено камінням, створено штучні водоспади, частина з яких збереглися донині. Декілька кілометрів від села є геологічна пам’ятка природи “Спаський камінь”. В селі є залишки укріплення, яке складалося із замку на Замковій горі та башти-донжону. Башта має розміри квадрату із стороною 9 метрів, стіни товщиною 2,5 метрів збереглися на висоту 1 м, башта датується XIII – XIV ст. На Замковій горі, розташованій за 0.5 км на захід від села, розкопками виявлено фундаменти оборонної ка­м’я­ної стіни ХVI ст., товщина стін сягає трьох метрів.

Замок у Червонограді (село Нирків)

Замок у Червонограді (село Нирків)

Село Тершів (переважно лівий беріг). На околиці села в урочищі «Загородище» колись існувала фортеця, від якої збереглися залишки оборонних валів.

Село Завадка (правий беріг). У селі є церква Вознесіння Господнього, побудована у 2002 році, УГКЦ. Дещо далеко від Дністра, у Старосамбірському районі у селі Биличі в лісі є Чудотворне джерело, біля якого за переказами з’являлася Діва Марія, тут стоїть невелика капличка. Зараз це відпустове місце відвідують тисячі людей, є свідчення про чудесні зцілення від різних недуг. До відпустового місця у Биличах двічі на рік організовується багатотисячна проща: у Неділю всіх святих (1 неділя після Зіслання Святого Духа) та на свято Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня. У ці дні є повний відпуст, якщо людина посповідається та прийме Пресвяту Євхаристію.

Передгірська ріка

Місто Старий Самбір (переважно лівий беріг). У місті є ратуша ХVІІ ст. та синагога ХІХ ст. збереглося єврейське кладовище. У 20-х роках ХХ ст. біля 90% населеня міста були євреї. У місті колись був замок, також є залишки давньоруського укріпленого монастирища.

Джуринський водоспад у Червонограді

Джуринський водоспад у Червонограді

Село Бачина (лівий беріг). У селі є церква Священномученика Йосафата 1898 р. На горі Замчище було стародавнє земляне укріплення.

Село Страшевичі (правий беріг). У селі є мурована церква XVIII ст., колись був жіночий монастир, який закрили у 1785 році, від нього залишилися невиразні залишки.

Село Торгановичі (лівий беріг). Збереглися рештки валів та оборонні мури мисливського замку XVII ст.

Село Торчиновичі (лівий беріг). Церква Святого Юра, споруджена у 1884 році.

Село Морозовичі (лівий беріг). Церква Св.Івана Богослова 1911 р. У 10 км від села, у селі Старас Сіль зберігся оборонний костел Архістратига Михаїла ХIV ст., є вежа-дзвінниця, яка слугувала брамою, зараз костел належить римо-католицькій церкві.

Башти замку у Червонограді

Башти замку у Червонограді

Село Бережниця (правий беріг) Самбірський районЦерква Св. Апостолів Петра і Павла 1907. Незважаючи на рівнинних характер ріки, на південь від села ще проглядається лісисте передгір’я.

Село Ваньовичі (лівий беріг). За переказами у селі була оборонна вежа.

Село Стрілковичі (лівий беріг). У селі є костел 1691 року.

Село Задністря (правий беріг). Стара назва – Ноєдорф. Збереглася каплиця св. Яна Непомука 1885 р., сьогодні церква.

Місто Самбір (два береги). Самбірська ікона Божої Матері або Матір Руського краю – чудотворна коронована ікона Богородиці, що знаходиться в церкві Різдва Пречистої Діви Марії у м. Самбір. Самбірська Богородиця намальована олійними фарбами на кипарисовій дошці товщиною півтора сантиметра, має вгорі напис латинськими літерами Mater Deo (Мати Божа). За переказом Самбірську ікону Богородиці намалював євангелист Лука, її привезли до Самбора два грецькі купці напочатку ХVII ст. 15 вересня та 17 жовтня 1727 року відбулося перше чудо – ікона плакала. На прохання пароха ікона перейшла до парафіяльної церкви Різдва Пречистої Діви Марії, де вона знаходиться донині. Спеціальна церковна комісія визнала плач Богородиці на іконі надприродним явищем і вважала, що ікона є чудотворною. З того часу відомо багато зцілень людей, які молилися перед іконою. У 1928 році Папа Римський Пій XI коронував ікону Папською короною, акт коронації здійснив владика Йосафат Коциловський у свято Успення Пресвятої Богородиці 28 серпня 1928 року. 3 грудня (з можливим перенесенням на неділю) встановлено днем почитання Чудотворної Самбірської ікони Пресвятої Богородиці, а 15 лютого – днем її віднайдення. Також у храмі Різдва Пречистої Діви Марії зберігається мощі св.Валентина. Місто мало муровані укріплення, тут був королівський замок та укріплений кляштор бернардинів.

Костел у Червонограді

Костел у Червонограді

Село Нагірне (правий беріг). Стара назва – Угерці Заплатинські. Тут у XVII – XVIII ст. був монастир.

Село Ралівка (правий беріг). До 1946 року село мало назву Радловичі. Поблизу села Ралівка є село Кульчиці, де виявлено давньоруське городище, що знаходиться в лісі за 2.5 км на північний схід від села. Розміри – півкілометра на кілометр, вали висотою до п’яти метрів. Є дані про існування другого городища у Кульчицях. На території Кульчиць, біля церкви Флора і Лавра був замок, від якого збереглися вали. З Кульчиць походить Юрій Кульчицький, герой оборони Відня 1683 року. Також з Кульчиць походять кошовий отаман Війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний (1570-1622), гетьман Марко Жмайло.

Село Кружики (лівий беріг). Дерев’яна церква Покрова Пресвятої Богородиці 1891 р. Є дані про городище на околиці села.

Інтер'єр костелу в Червонограді

Інтер’єр костелу в Червонограді

Село Корналовичі (два береги). У 10 кілометрах на південь від села є село Городище, де збереглися залишки давньоруського городища.

Село Гординя (правий беріг). Стара назва села – Ординя.

Село Долобів (лівий беріг). Дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці 1610 р.

Село Чайковичі (лівий беріг). Церква Св. Івана Хрестителя 1842.

Село Погірці (лівий беріг). Поблизу села Погірці є місто Рудки, де зберігся оборонний костел-санктуарій Успіння Діви Марії, 1728 р., зараз належить римо-католицькій громаді. Колись місто Рудки мало міські укріплення.

Село Подільці (лівий беріг). У селі є пам’ятник радянським воїнам.

Село Сусолів (лівий беріг). Церква Введення в Храм Пр. Богородиці 1780 р.

Костел у Червограді

Костел у Червограді

Село Мости (два береги) Городоцький район. Церква Св. Арх. Михайла 1947 р.

Село Поляна (лівий беріг). У 20 км від села є місто Великий Любінь замок-палац ХVІІ ст., палац перебудований із замку. У містечку міститься водолікувальний курорт, відомий ще з ХVІ ст. також у Великому Любіні є залишки городища.

Село Повергів (лівий беріг). Щороку з 12 на 13 серпня провадити нічні чування у храмі  Святої Параскеви П’ятниці УГКЦ (1770 р.), відбуваються нічні чування. У давнину, 28 серпня у храмі відбувався у ній відпуст, на який із цілої околиці з’їжджалися вірні.

Село Тершаків (правий беріг). Церква Різдва Пр. Богородиці 1924 р.

Село Липиці (правий беріг). Миколаївський район. У 12 км на південь в селі Більче виявлено давньоруське городище.

Некрополь Червонограда

Некрополь Червонограда

Село Колодруби (лівий беріг). Поблизу села Колодруби на правому березі Дністра є село Раделичі, у якому є залишки давнього городища невизначеного часу. Із села походить Ганна Герман.

Село Устя (переважно лівий беріг). Неподалік, в селі Раделичі є церква Воздвиження Чесного Хреста 1923 р.

Село Розвадів (переважно лівий беріг). У селі колись був замок під назвою “табор”, який виконував функції оборони від нападу татар. У селі був невеликий монастир капуцинів, заснований у 1749 році. Є мурована церква ХІХ ст.

Село Верин (лівий беріг). У селі є тисячолітній дуб з обхватом 8 метрів і висотою 12 метрів. Біля села є ландшафтний заказник Стариці Дністра. В заказнику є заболочені стариці, незамерзаючі джерела луки, заплавні ліси.

Всередині башти Червоноградського замку

Всередині башти Червоноградського замку

Село Надітичі (правий беріг). Cтільське городище Х ст. поблизу Миколаїва вважається одним із найбільших в Західній Україні, на городищі є скелі з печерами.

Село Крупське (лівий беріг). В селі є гора Крупська висотою 397 метрів. Поблизу села Крупське є місто Роздол, у якому був замок панів Ржевуських (українських шляхтичів Ревух), який у ХVІІІ ст. був перебудований на палац, у якому не збереглося оборонних ознак.

Село Київець (правий беріг). У двох кілометрах на захід від Київця є село Черниця, у якому є церква Вознесіння Господнього 1921 р.

Село Березина (лівий беріг). Пам’ятники у селі – церква Покрови Пресвятої Богородиці, каплиця, що стоїть на місці старої церкви, церква Вознесіння Господнього, фігура Пресвятої Богородиці, пам’ятник Іванові Яковичу Франку на території школи, пам’ятний знак про скасування панщини, пам’ятник графові Казимиру Жевуському, пам’ятник Січовим Стрільцям на старому цвинтарі.

Дністер в Устечку

Дністер в Устечку

Село Дем’янка-Наддністрянська (правий беріг). Жидачівський район. Неподалік села є місто Роздол, у якому зберігся палац Лянцкоронських, споруджений у ХІХ ст. на місці замку ХVII ст.

Село Заріччя (правий беріг). Церква Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ ХІХ ст.

Село Підгірці (лівий беріг). Неподалік села є колишнє містечко Берездівці, де зберігся костел Воздвиження Чесного Хреста датований 1771 роком. Його архітектором був Бернард Меретин. Попередній костел у Берездівцях постав 1410 року і був зведений за кошти місцевого дідича Бенедикта Бенко. У 1769-1771 роках дідичка Піддністрян Францішка Жевуська виділила гроші на побудову сучасного мурованого костелу у Берездівцях в бароковому стилі. Новий храм постав на місці старого. Опісля його піддавали реставрації у 1903 році. Сьогодні ж будівля костелу – пам’ятка національного значення з реєстраційним номером 1370/1. До 1945 року у храмі перебувала ікона Розп’ятого Ісуса Христа Берездівського, що кровоточила. Після Другої Світової війни образ перевезено у польське містечко Камінь Поморскій, що на березі Балтійського моря. Натомість у берездівському храмі є копія цього образу. У костелі також існував орган, виготовлений у 1883/4 році на фабриці “Жебровський Ігнацій і син Александр” у Львові. Орган мав 14 регістрів. Також у Берездівці є церква Різдва Христового збудована 1906 року. Має 5 бань. Проектантом сакральної споруди виступив знаний український архітектор Василь Нагірний.

Устечко біля Дністра

Устечко біля Дністра

Село Тужанівці (лівий беріг). На три кілометри на південь від села є село Межиріччя Жидачівського району, у якому збереглася дерев’яна церква Вознесіння Господнього 1812 р.

Село Станківці (лівий беріг). Церква Введення в Храм Пр. Богородиці 1784 р. Неподалік від села є водоспад.

Село Піддністряни (лівий беріг). Церква Свв. Костянтина і Олени 1891 р.

Село Кам’яне (лівий беріг). Церква Воздвиження Чесного Хреста 1898 р.

Село Заліски (лівий беріг). Церква Св. Архистратига Михайла 1817 р. Біля села ріка Стрий впадає в ріку Дністер.

Джуринський водоспад у Червонограді

Джуринський водоспад у Червонограді

Село Бородчиці (лівий беріг). Церква Св. Миколи 1875 р.

Село Демидів (лівий беріг). У 1896 році в селі знайдено Молотівський скарб, який складався з предметів давньоруського мистецтва і датований ХІV ст.

Село Молотів (лівий беріг). Церква Преображення Господнього 1934 р.

Село Буковина (лівий беріг). Неподалік села – Бортники, у яких є палац Язнівських ХІХ ст.

Село Голешів (лівий беріг). Поблизу є село Смогів, де збереглася дерев’яна церква св.Архистратига Михайла 1850 р.

Село Лапшин (лівий беріг). Поблизу райцентру Жидачів є село Гніздичів-Кохавине. За чотири кілометри на південь від Жидачева є невеличке село Кохавино, яке відноситься до смт. Гніздичів, тут вшановують ікону Кохавинської Богородиці. Ікона збирала багато паломників – під час коронації ікони у 1912 році на цю подію прибуло біля 200 тисяч паломників. Перед Другою світовою війною монахи єзуїти забрали ікону до Польщі, де вона і зараз зберігається у костелі міста Глівіци, у Кохавино залишилася її копія. Піші прощі сюди організовують з Жидачева та Стрия, а монахи поступово відроджують храм.

Замок у Червонограді

Замок у Червонограді

Смт Журавно (правий беріг). У місті був замок та міські укріплення, які не збереглися. Містечко відоме битвою під Журавним, яка відбулася 25 вересня-14 жовтня 1676 року під час польсько-турецької війни 1672 – 1676 років між військами Речі Посполитої під командуванням короля Яна ІІІ Собеського і 100-тисячним турецьким військом Ібрагіма Шишмана. Польські війська майже місяць вели жорстокі бої на «Журавенських полях» між ріками Дністер та Свіча. Невдовзі в околицях Журавна супротивники уклали Журавенський мир, який завершив війну і зупинив турецьку експансію, жертвою якої 4 роки перед тим став Кам’янець-Подільський. У двохсоту річницю тієї події в Журавні встановили пам’ятник у формі кам’яної колони на високому постаменті, який зберігся і досі.

Село Старе Село (правий беріг). Дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці початку ХХ ст.

Дністер у селі Делева

Дністер у селі Делева

Село Журавеньки (лівий беріг). Рогатинський район, Івано-Франківська область. В селі збереглася дерев’яна церква Успення Пресвятої Богородиці 1899 року. Є залишки двох городищ.

Село Козарі (лівий беріг). Церква Св.Параскеви 1897 р.

Село Цвітова (правий беріг). Біля хутора Которино є комплекс городищ на березі Дністра, сама ріка має скелясті береги. У Которино є церква Воздвиження Чесного Хреста 1898 р.

Село Лука (правий беріг). Сліди давньоруського городища.

Село Тенетники (лівий беріг). Неподалік є село Букачівці, де колись був замок та оборонний монастир.

Дністровські пагорби поблизу Золотої Липи

Дністровські пагорби поблизу Золотої Липи

Село Сівка Войнилівська (правий беріг). Калуський район. У 10 км на південь від села у с.Томашівці є печерний монастир.

Село Мошківці (правий беріг). Поблизу села ріка Сівка впадає в Дністер.

Село Новий Мартинів (лівий беріг). Галицький район. У селі є залишки городища, земляного замку, колись містечко мало земляні укріплення.

Село Старий Мартинів (лівий беріг). Церква Св.Архистратига Михайла 1934 р.

Село Суботів (правий беріг). Неподалік від села у селі Темирівці є церква Різва Христового 1860 р. і залишки городища.

Дністер поблизу Золотої Липи

Дністер поблизу Золотої Липи

Село Різдвяни (лівий беріг). У селі є церква Вознесіння Христового УГКЦ, у сільському клубі є музей історії села.

Село Перлівці (правий беріг). Церква Воздвиження Чесного Хреста 1773 р.

Село Острів (правий беріг). Церква Покрови Божої Матері УГКЦ.

Село Придністров’я (лівий беріг). Церква Св.Архистратига Михайла 1888 р.

Село Ганнівці (правий беріг). Неподалік у селі Курипів є церква Св.Параскеви 1872 р.

Село Поплавники (лівий беріг). Неподалік у селі Більшівці був замок, на місці якого споруджено пізніший палац. Щорічно відбувається проща до Санктуарію Матері Божої Більшівецької, у стародавньому оборонному монастирі кармелітів у смт Більшівці РКЦ. Зараз колишній костел кармелітів доглядають ченці-францисканці. Прочани можуть спробувати лікувальну воду із джерел у Більшівцях «Чисте джерело», «Зачарована Христина», «Наша вода», «Міреллі», «Княжа криниця». Цікава місцевість за Більшівцями тягнеться до Дністра – з одного боку ріка Гнила Липа, з іншого – пагорби, найвищий з яких – гора Котилева, біля гори є велике трипільське поселення.

Дністровський каньйон

Галицький Дністровський каньйон

Храм Пантелеймона та дзвінниця костел святого Станіслава у селі Шевченкове

Храм Пантелеймона та дзвінниця костел святого Станіслава у селі Шевченкове

Село Шевченкове (правий беріг). У селі Шевченкове, що біля Залукви (приблизно 3 кілометри від Галича), є старовинний храм святого Пантелеймона, який розміщується в центрі давньоруського городища розміром 10 га. Храм спорудили у 1194 році, він є єдиним у краї практично повністю збереженим храмом Галицького князівства. Вчені знайшли на фасадах храму Святого Пантелеймона численні написи ХІІ-ХVІІ століть. Один із найцікавіших свідчить про те, що церкву збудовано галицько-волинським князем Романом Мстиславичем на честь його діда – київського князя Ізяслава.

Християнське ім’я Ізяслава було Пантелеймон. В ХІІІ ст. було зроблено різьблений західний портал. В ХІV ст. православний храм перетворено на кафедральний собор католицького архієпископа, костел Святого Станіслава. Після того як у 1427 році архієпископство перенесли до Львова, храм занепадає і в ньому зрідка вже проводили латинські богослужіння. У 1598 році починається відбудова храму і будівництво довкола нього францисканського монастиря. Було споруджено оборонну дзвіницю (1611), що збереглася донині, монастирські корпуси, весь монастир був обнесений земляними валами, перетворившись таким чином на фортецю. Згодом храм зазнав численних руйнувань від татар, турок та за часів Першої світової війни. Після реставрації 1926 року храм не відновлювався до 1998 року, коли його було відбудовано у первісному вигляді.

Караїмське кладовище на території городища Гробиська, Залуква

Караїмське кладовище на території городища Гробиська, Залуква

Село Залуква (правий беріг). В урочищі Гробисько, де розміщується караїмське кладовище, є стародавнє городище, яке входило до системи укріплень Галича. Тут колись був жіночий Троїцький монастир з мурованою церквою.

Місто Галич (два береги). Галич – одне з найдавніших міст України, перша згадка про нього датується 898 роком в угорському літописі. Стародавній Галич займав велику територію – центр розташовувався на місці городища у селі Крилос, саме місто із приміськими селами, монастирями та замками простягалося від Дністра до Лімниці – майже на 10 кілометрів, в ньому мешкало близько 15 тисяч людей. Зараз на теренах Галича та прилеглих сіл утворено найбільший у Європі історико-культурний заповідник «Давній Галич» площею 80 квадратних кілометрів – приблизно площа стародавнього Галича. Зі старого планування чітко вирізняється ринкова площа, в центрі якої стояла дерев’яна ратуша, що не збереглася, зате у 1998 році на площі поставили пам’ятник Данилу Галицькому. Біля річки Дністер височіє церква Різдва Христового, споруджена у ХІV столітті. Цей храм відомий з 1550 року. Припускають, що храм побудований на місці язичницького капища, про що свідчать караїмські хроніки та знахідки язичницьких поховань довкола церкви. У місті був чудовий костел 1427 року побудови, від якого зараз збереглася тільки центральна частина, оскільки у 60-х роках ХХ століття його перебудували на кінотеатр. На горі, що височіє над містом, розміщується Старостинський замок ХVІІ ст.

Могильна плита на караїмському кладовищі у Залукві

Могильна плита на караїмському кладовищі у Залукві

Неподалік Галича – село Крилос, яке лежить на місці стародавнього Галича. На крилоському городищі до ХІV століття розміщувалися Успенський собор, княжі та боярські палати, монастир. Успенська церква споруджена у ХVІ столітті і має багато написів та архітектурних елементів ХІІ–ХІІІ століть, які перейшли до неї із будівельним матеріалом, взятим з Успенського собору. Довкола Успенської церкви в ХVІ столітті було споруджено цегляний замок, із чотирма баштами по кутах та в’їзною вежею, фундаменти яких можна побачити і тепер. Біля Успенської церкви розташовані митрополичі палати, у яких зараз діє Музей історії давнього Галича, відкритий у 1960 році та оновлений у 1998 році. У Крилосі звідусіль видно пам’ятник-символ «Меч і рало». Цей монумент споруджено у місці першої оборонної лінії Галича, на ньому зображені символічні постаті давніх галичан. Зверху рала, куди можна без труднощів вийти, відкривається краєвид на стародавній Галич та околиці. Трохи неподалік, якщо йти старою дорогою до Галича є адміністративна будівля Галицького природного національного парку з Музеєм природи та невеликим зоопарком, що містить різноманітних місцевих тварин та птахів. Біля Крилоса, у селі Сокіл, розміщений монастир на високій скелі з печерою монаха. Також тут одні з найкращих в області пляжі на найчистішій у Європі річці Лімниця

Camera

Успенська церква у селі Крилос

Село Козина (правий беріг) (Тисменицький район). У присілку Пітрич збереглося стародавнє городище. В селі впадає в ріку ріка Кам’яна. У вапнякових відслоненнях знаходять окаменілості, в тому числі зуби акул.

Село Дубівці (лівий беріг). Збереглася церква св.Миколи 1895 р.

Смт Єзупіль (правий беріг). У язичницькі часи поселення мало назву Чешибіси, в радянський – Жовтень. Перша згадка датується 1435 роком, перейменування з Чешибіс на Єзупіль відбулося у 1597 році. У Єзуполі можна відвідати оригінальний оборонний костел Успіння Діви Марії ХVІ століття, споруджений на місці дерев’яного замку. Обриси замку добре видно на місцевості – це пагорб із висотою схилів до 10 метрів, оточений річкою та болотистими низинами. Завдяки своїм укріпленням, а також природному захисту фортеця у минулому витримала багато татарських нападів. У селищі також є палац польського політичного та культурного діяча графа Дідушицького (1848–1909). У палаці зараз розміщується дитячий санаторій. На території палацу зроблено чудовий парк, у якому можна побачити оточений валами майданчик – це залишки укріплення невідомого часу. Між палацом Дідушицького та костелом стоїть будинок колишнього австрійського гарнізону – башта із вузькими стрільницями надає йому оборонного вигляду.

Нижній Крилос та ліс Діброва

Нижній Крилос та ліс Діброва

Село Побережжя (правий беріг)

У селі є давньоруське городище, у якому колись був кам’яний храм.

Село Маріямпіль (лівий беріг). Колишнє містечко – село Маріямпіль біля Галича – маловідвідуване, оскільки стоїть дещо збоку від магістральної дороги. У язичницькі часи поселення мало назви Боговид та Чортопіль, згодом було перейменоване у Маріампіль. У ХVІІ столітті в Маріямполі була чудотворна ікона Богородиці, яка прославилася тим, що допомогла польському війську перемогти турків під Віднем у 1683 році. Для ікони збудували костел, і велелюдні прощі до неї сприяли розвитку Маріямполя. Ікона з 1945 році перебуває у Вроцлаві, однак її копія є у маріямпільській церкві. На горі над Дністром збереглися залишки замку ХVІІ століття. У селі є монастир ХVІІІ століття, де зараз розміщена жіноча колонія.

Замок у Маріямполі

Замок у Маріямполі

Село Довге (правий беріг). У селі Довге – три церкви, одна – Воскресіння Христового УАПЦ, дві – УГКЦ. Біля райцентру Тисмениця у селі Погоня стоїть греко-католицький монастир Успіння Матері Божої чину Святого Василія Великого, який є місцем паломництва віддавна і зараз активно розвивається як центр паломництва. Згідно з історичними довідками, ця місцевість прославилася ще за часів Данила Галицького чудотворним об’явленням Матері Божої. В XVII ст. на цьому місці виник монастир. Проте він був знищений радянською владою. Навесні 2001 року віднайдено ікону, яку датують XVII ст. і вважають оригіналом чудотворного образу Погонянської Богоматері. Монастир Успіння Матері Божої чину Святого Василія Великого має статус відпустового місця рівня Гошева і Зарваниці.

Острів на Дністрі у Маріямполі

Острів на Дністрі у Маріямполі

Село Зелене Устя (лівий беріг). У Зеленому Усті стоїть католицький костел 1741 р., який, незважаючи на десятиліття радянської влади, дійшов до нас в ідеальному стані. Збереглася дзвіниця із сходами в товщі стіни, фасад храму прикрашений численними скульптурами та різнокольоровими рельєфами, будівлі оточені високим муром із кованою брамою. Яким чином усе це розмаїття дійшло до нашого часу в майже ідеальному стані, залишається загадкою. Також є мурована церква Пресвятої Діви Марії 1893 р.

Село Лука (лівий беріг). Церква перенесення мощей св.Миколая 1927 р.

Городище міста Биковен у Буківній здалеку

Городище міста Биковен у Буківній здалеку

Село Буківна (правий беріг) (Тлумацький район). Біля Нижнева можна оглянути залишки давньоруського міста у селі Буківна (літописний Биковен). Городище складається з дитинця та посаду. На ті часи місто було доволі значним, мало кам’яний храм (зберігся фундамент), вали, що досягають заввишки 15 метрів. На території цитаделі-дитинця – доглянуте джерело із чудовою водою. Поселення було зруйноване татарами у ХІІІ столітті й після цього не відновлювалося. У селі Буківна люди оселилися найдавніше в області – близько 100 тисяч років тому, з кам’яної доби збереглося багато поселень та шахти для добування кременю.

Село Петрилів (лівий беріг). Дерев’яна церква святих Косми і Дем’яна 1889 р.

Курган у лісі поблизу Буківної

Курган у лісі поблизу Буківної

Село Новосілка (лівий беріг). Село маленьке, менше двухсот чоловік. Райцентр Тлумач вперше згадується у1213 р. Давньоруське поселення мало назву Толмачія, яка трансформувалася у Толмач, а згодом – у Тлумач. У 1448 році місто отримало Магдебурзьке право. Саме місто є зразком провінційного містечка початку ХХ століття. У Тлумачі розташований музей поетеси Марійки Підгірянки (на громадських засадах). Марійка Підгірянка – псевдонім М. О. Ленерт-Домбровської (1881–1963), української поетеси. З 1928 до 1957 року вона мешкала и працювала вчителькою в селах Тлумаччини. У пам’ять про славну землячку 1992 року при районній бібліотеці для дітей міста Тлумача було створено музей-кімнату, в якому зібрано багато цікавих фактів з життя і творчості цієї незвичайної жінки.

Нижнівський Дністровський каньйон

Церква у Буківній

Церква у Буківній

Село Золота Липа (лівий беріг). У селі впадає в Дністер ріка Золота Липа. З цього місця починається Дністровський каньйон у класичному розумінні, де з двох сторін ріки постійно височіють два береги.

Село Діброва (лівий беріг). Є каплиця Св.Трійці 1993 р.

Село Нижнів (правий беріг). Село Нижнів (Тлумацький район, Івано-Франківська область) – перше село Дністровського каньйону. Нижнів колись був містечком, тому сьогодні тут можна оглянути маловідомий, але масштабний оборонний комплекс, з якого відкривається чудовий краєвид. Оборонний комплекс розташований на високому пагорбі над селом і складається із замку ХV століття (збереглися вали, під замком – засипаний вхід до печери) і дещо вище – руїн австрійської фортеці ХІХ століття. Австрійська фортеця – потужна оборонна споруда, від якої збереглися вали, рови, окопи та залишки бетонного командного пункту. Неподалік Нижнева – присілок Городище із городищем над Дністром. Біля Нижнева і далі, майже по всьому маршруту, Дністер є кордоном між Івано-Франківською та Тернопільською областями.

Дністер поблизу Буківної

Дністер поблизу Буківної

Село Смерклів (правий беріг). В Дністрі водиться багато різної риби. У верхній течії водиться форель, білоглазка, плотва, щука, лящ, сазан, головень, окунь, йорж, лин, карась, вирозуб, бичок, чопик, судак, сом, язь, стерлядь.

Село Вістря (лівий беріг). Дерев’яна церква Пресвятої Богородиці (1873р.), костел поч. ХХ ст.

Село Кутище (правий беріг). У селі Локітка Тлумацького району знаходяться чудові карстові печери, які, на жаль, ще не пристосовані для масового відвідування туристів, тому зацікавлять швидше за все «екстремальних туристів».

Село Грабичанка (правий беріг). Анекдот – у школі на Дністрі вчителька вчить дітей: “Діти, пам’ятайте – Париж, Берлін, Варшава розміщені на правому березі Дністра, Київ, Москва, Пекін – на лівому”.

Ландшафт поблизу Олешова

Ландшафт поблизу Олешова

Село Соколівка (правий беріг). Дністер проходить приблизно посередині розселення трипільських племен. Трипі́льська культура (в румунії назва Кукутені) – археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині. Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. км². У часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб. Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в IV–III тис. до н. е. (протягом 1500–2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи – ранній, середній та пізній. Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км².). Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури становило до 1 млн. чоловік.

Село Горигляди (лівий беріг). Церква Преподобного Онуфрія 1820 р.

Дністер у Золотій Липі

Дністер у Золотій Липі

Село Одаїв (правий беріг). Одаїв – невеличке село, у якому є печерний комплекс. Найвідоміша з печер (завдовжки 60 метрів) – Думка, має форму лазу в гіпсових скелях. Знахідки у печері свідчать, що вона була житлом для людей кам’яної доби. Неподалік від хутора Думка в урочищі Городище вирубаний горизонтальний грот Монаха, по схилу розміщені печери Вертикальна, Стрімка і Дальня, Затишна. В Одаєві також є один із найкращих у Європі стартових майданчиків для дельтапланів та парапланів. В селі є дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста 1878 р.

Печера в Одаєві

Печера в Одаєві

Село Суходіл (правий беріг). Довжина річки Дністер 1352 кілометри, площа її басейну – 72 100 квадратних кілометрів. Річка починається у північної частині Карпат, від села Вовче біля гори Розлуч (виток ріки на висоті 818 м) і до міста Старий Самбір є гірською річкою, від міста Старий Самбір до міста Галич ріка є рівнинною, вона ще невелика, у багатьох містах її можна перейти вбрід. Від міста Галич до міста Хотин ріка Дністер має високі береги з двох сторін, утворюючи каньйон, найбільш виразним каньйон є від ріки Золота Липа (біля села Нижнів) до ріки Збруч (район Жванця)., на висоті 900 метрів. Дністровський каньйон простягається від гирла Золотої Липи до гирла Збруча, однак найпопулярніший маршрут, на якому знаходиться багато пам’яток історії та природи, – від Нижнева (який, власне, і  розташований біля гирла Золотої Липи) до Заліщиків. Тут можна оглянути також місцеві храми, ознайомитися з цікавою манерою будування житлових будинків та планування вулиць – будиночки й огорожі охайно змуровані з місцевого каменю різних відтінків, що надає селам романтичного забарвлення.

Капличка в урочищі Городище в Одаєві

Капличка в урочищі Городище в Одаєві

Село Будзин (правий беріг). На Дністрі чудова екологія, бо тут немає підприємств, тож на протязі всього Дністровського каньйону можна рибалити, збирати ягоди та гриби. Відпочинку сприяє своєрідний мікроклімат: «стіни» каньйону сягають висоти 120 метрів, затримуючи тепло, завдяки чому весна настає на один місяць раніше, ніж в цілому в регіоні, влітку тут практично не буває дощів – це так званий «ефект субтропіків». Оглядати пам’ятки, розміщені на берегах Дністра, можна подорожуючи водним транспортом або ж автівкою. Однак тим, хто подорожує власним автомобілем, слід врахувати, що окремі ділянки шляхів у поганому стані. А тим, хто користується громадським транспортом, – що огляд пам’яток ускладниться через посереднє рейсове сполучення, а готельна інфраструктура та зелений туризм у місцевості практично відсутні.

Палац графа Бадені у Коропці

Палац графа Бадені у Коропці

Смт Коропець (лівий беріг). Коропець – селище міського типу у Монастириському районі Тернопільської області. У 30-ті роки ХХ століття це був відомий кліматичний курорт. У Коропці можна оглянути палацовий комплекс австрійського прем’єр-міністра, намісника Галичини графа Казимира Бадені (1846–1909). На стінах збереглося чимало барокових ліпних атрибутів – зображення рушниць та мисливських ножів, між ними – барельєф із перехрещених коси і ціпа. Інтер’єр цікавий інкрустованим паркетом та дерев’яними панелями на стінах. Раніше біля палацу був чудовий сад, який зараз пристосовано під спортмайданчик. В селищі є стародавнє городище.

Рибалка на Дністрі біля села Делева

Рибалка на Дністрі біля села Делева

Село Луг (правий беріг). Дністер тече через етнографічну область Покуття – регіон Івано-Франківської області між Дністром та Прутом. Покуття охоплює Тлумацький, Городенківський та Снятинський райони. Назва регіону давня, вперше згадується в листі молдавських бояр до польського короля 1395 року. На карті французького інженера Гійома де Боплана від 1650 року ця земля вказана як «частина України, яку народ називає Покуття». Щодо походження назви «Покуття» існує багато версій: від назви містечка Кути, від слова «покута» (через численні напади татар) та від кута, який річки Дністер та Прут утворюють, сходячись у цій місцині найближче одна до одної. Цей  край багатий на якісні чорноземи, тому покутяни традиційно займалися хліборобством; тваринництво, городництво та садівництво були допоміжними. На Покутті чоловіки вбиралися доволі стримано: штани і сорочки з домотканого полотна та мінімум прикрас, жінки ж, навпаки, одягалися дуже яскраво: довгі багато вишиті сорочки, барвисті ткані паси, розшиті вовняні безрукавки та безліч прикрас. Побут і архітектура у цій місцевості близькі до центральноукраїнских.

Скельний монастир в селі Стінка навпроти села Делева

Скельний монастир в селі Стінка навпроти села Делева

Село Мостище (правий беріг). Основні притоки Дністра на території України – праві: Стрий, Свіча, Лімниця, Луква, Бистриця, Тлумач, ліві притоки: Стривігор, Верещиця, Щирка, Гнила Липа, Золота Лиа, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава, Збруч, Смотрич, Студениця, Ушиця, Жван, Жванчик, Лядова, Немия, Мурафа, Русава, Ягорлик, Кучурган. Найголовніші міста і містечка на Дністрі у межах України – Старий Самбір, Самбір, Миколаїв, Новий Роділ, Журавно, Галич, Єзупіль, Коропець, Заліщики, Хотин, Стара Ушиця, Новодністровськ, Могилів-Подільський, Атаки, Ямпіль, Білгород-Дністровський (на Дністровському лимані).

Село Світле (лівий беріг). Рішенням Тернопільської обласної ради від 21 липня 2001 року № 31 на базі регіонального ландшафтного парку з боку Тернопільської області створено національний природний парк «Дністровський каньйон».

Село Стінка і скельний монастир

Село Стінка і скельний монастир

Село Стінка (лівий беріг). На лівому березі Дністра біля с.Стінка є печера на висоті 15 метрів над рікою. Це печерний храм, можливо стародавній монастир. Вхід має довжину 1.5 метра, ши­ри­ну 2.5 метра і висоту 2 метра. На південій та північній стінках входу видно зображення хрестів. Грот має в плані тра­пецевидну форму з довжиною довшої стінки 8 метрів, шириною 9 метрів, висотою 4 метри. Всередині гроту про­гля­дається вівтарна частина з двома притворами. В печері є багато настінних написів.

Дністер у селі Делева

Дністер у селі Делева

Село Делева (правий беріг). Через річку – село Делева (Тлумацький район Івано-Франківської області), занесене до археологічного реєстру України через чисельність поселень, городищ, святилищ та могильників стародавніх людей. Село Делева виходить до Дністра хутором «Берег». Стежка уздовж річки проходить через білосніжні піщані пляжі, з боку високого берега можна побачити декілька водоспадів, один з яких сягає висоти п’ять метрів. Враховуючи наявність лісу та джерельної води, це місце може стати у пригоді водним туристам для відпочинку чи навіть для ночівлі.

Село Космирин (лівий беріг). Церква архистратига Михаїла 1886 р. У селі є невеликий водоспад на травертиновій скелі (травертин – пористий вапняк, поростає мохом).

Дністер у селі Долина

Дністер у селі Долина

Стартовий майданчик для дельтапланів і парапланів у селі Одаїв

Стартовий майданчик для дельтапланів і парапланів у селі Одаїв

Село Долина (правий беріг). Церква Покрови Пресвятої Богородиці 1882 р. У селі є гора Данчиця із стародавнім городищем.

Село Набережне (лівий беріг). Після міста Хотин ріка Дністер стає потужною водною артерією, яка у багатьох місцях нагадує водосховище і впадає в Чорне море, утворюючи Дністровський лиман із Карагольською затокою. До Дністровського лиману ріка впадає на південь від села Маяки, лиман завершується біля села Затоки, де через вузьку протоку впадає в Чорне море. Від села Козлів Вінницької області до села Німереуки у Молдові по Дністру проходить державний кордон між Україною та Молдовою, далі ріка тече територією Молдови. Від села Пуркара у Молдові до українського села Паланки ріка знову є кордоном між двома державами, від села Паланки Дністер тече територією України, утворюючи Дністровський лиман і впадаючи в Чорне море.

Село Сокирчин (правий беріг). Серед інших рік регіону Південний Буг – єдина крупна ріка в Україні, яка повністю тече її територією. Південний Буг свій початок бере неподалік від Волочиська, далі тече повз Тернопільські, Підволочиські Товтри і далі нагір’ям Медобори. У середній течії від Первомайська до села Олександрівка протягом 70 кілометрів на ріці високі береги, до 90 метрів, з двох сторін круті скелі. В цьому регіоні розміщуються основні пороги – Мигійські, Богданівські, Бузький Гард. Нижня течія ріки Південний Буг спокійна, ріка стає рівнинною, протікаючи Причорноморською низовиною, впадаючи Бузький лиман, який потім утворює Дніпро-Бузький лиман що переходить у Чорне море. Основні притоки: праві – Плоска, Вовк, Згар, Рів, Сельниця (Сильниця), Тростянка (Тростянець), Дохна (Бершадка), Савранка, Кодима, Чічеклея (Чічиклія), ліві – Бужок, Кудима, Іква, Снивода, Десна (Десенка), Удич, Синиця, Синюха, Мертвовод (Актовський каньйон, регіональний ландшафтний парк “Гранітно-Степове Побужжя”), Інгул. Важливими ріками регіону є Прут з правою притокою Черемош (яка утворилася від злиття Чорного і Білого Черемоша) із містами Ворохта, Яремче, Делятин, Коломия, Чернівці, Новоселиця), Тиса (утворюється в районі Рахова з Білої та Чорної Тиси, праві притоки – Косовська, Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, Латориця із містами Рахів, Тячів, Хуст, Чоп), Західний Буг (притоки в Україні права ріка Луга, ліві – ріки Золочівка, Полтва, Солокія, міста – Буськ, Кам’янка-Буська, Добротвор, Соснівка, Червоноград, Сокаль, Устилуг).

Дністер біля села Будзин

Дністер біля села Будзин

Село Сновидів (лівий беріг). Церква Покрови Пресвятої Богородиці 1997 р. Біля села в Дністер впадає ріка Бариш.

Село Петрів (правий беріг). В Іпатіївському літописі йдеться, за час князювання Ярослава Осмомисла було засновано поселення товмачів (1213 р.), тобто Тлумач. У 1213 році згадується місто Биковен, тепер село Буківна. Перші згадки про населені пункти: с. Петрилів (1378 р.), с. Долина (1395 р.), смт. Обертин (1416 р.), с. Олешів (1444 р.), с. Жуків (1461 р.) с. Нижнів (1474 р.). У 1531 році біля міста Обертин відбулася велика битва між військами молдавського господаря Петра Рареша та польського короля Сигизмунда Ягеллона, де перемогли поляки.

Село Возилів (лівий беріг). Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1991 рік, побудована на фундаменті старого храму 1557 року). У селі є водоспад, який складається із кількох каскадів.

Дністер біля села Петрів і Монастирьок

Дністер біля села Петрів і Монастирок

Село Монастирок (лівий беріг). Біля села Монастирок Городенківського району Івано-Франківської області знаходиться травертиновий масив (травертин – пористий вапняк), утворений мохом та тривалою роботою води. На скельному утворенні є печера та водоспад «Дівочі сльози». Однак водоспад у Монастирку не схожий на жоден із водоспадів Західної України – невеликий струмочок, що упирається в урвище і стікає по вкритому мохом вапняному карнизу, через відсутність русла розбивається на безліч крапель, які розсипаються у повітрі, утворюючи грайливу водяну завісу. Розтікаючись на декілька метрів ушир, вода закриває невеличкий грот, у якому можуть поміститися декілька чоловік.

Село Ісаків (правий беріг). Городище знаходиться в східній частині села, між ярами, що йдуть до Дністра. Розмір його приблизно 50´30 м.

Озеро-загата біля Дністра поблизу села Підвербці

Озеро-загата біля Дністра поблизу села Підвербці

Село Підвербці (правий беріг). Городище знаходиться на мису, обмеженому зі сходу урвищем Дністра,з півночі та заходу – яром, з півдня, з боку плато, що йде до села – валами, від яких лишились незначні рештки. Красива природа і можливості відпочинку є біля ріки Дністер, саме у Тлумацькому районі починається Дністровський каньйон (поблизу села Нижнів). Також є багато пам’яток природи – заповідне урочище «Нижнівське», ботанічні заказники місцевого значення: «Пугачівка» (площа 4 га.), «Меленещина» (площа 2 га.), «Цовдри», «Городище», печери с. Одаїв, карстові печери: Сталактитова, Мокра та Вертикальна (с. Локітка), водоспад «Дівочі сльози», с. Ісаків. У Тлумачі є красивий парк.

Село Лука (лівий беріг). В селі є давньоруське городище.

Трипільска кераміка на полі біля села Петрів

Трипільска кераміка на полі біля села Петрів

Село Незвисько (правий беріг). Село Незвисько Городенківського району відоме трипільським поселенням, яке у 30-х роках ХХ століття досліджували оксфордські археологи. Біля села Незвисько – незвичайний ландшафт – рівнина, порізана льодовиковими борознами завглибшки десятки метрів. Тому з боку Дністра здається, ніби знаходишся у горах, а виходячи нагору – що стоїш на безкрайому полі. Сосни на схилах пагорбів надають і без того красивому ландшафту надзвичайної мальовничості. На схилах пагорбів у Незвиську розташовані фосфорні шахти-печери ХІХ століття. Фосфорні шахти – складний комплекс тунелів завдовжки сотні метрів, які у зруйнованому стані дійшли до наших часів. Під час Другої світової війни у шахтах переховувалося від бомбардувань населення всього села (річка Дністер була ареною жорстоких боїв). Донині збереглися входи, які поступово завалюються, тому відвідувати штольні бажано професіоналам з належною підготовкою.

Городище на горі біля села Петрів

Городище на горі біля села Петрів

Село Раковець (правий беріг). У селі Раковець (Городенківський район, Івано-Франківська область), перша згадка про яке датується 1440 роком, збереглися руїни Раковецького замку. Закладена у 40-х роках ХVІІ століття, 1657 року ще недобудована фортеця витримала першу облогу козаків, а через три роки укріплення було добудовано. Замок витримував числені облоги татар, зокрема 1667 року, під час польсько-турецької війни, однак його двічі брали турки у 1672 та 1676 роках. Із Раковецького замку відкривається надзвичайно мальовнича панорама на каньйон Дністра, вкритий лісами. Також із замкового майданчика можна перевірити місцеву акустику – відлуння довго чути поміж крутими схилами. В селі є церква Святого Димитрія Великомученика (1858 р.) та каплиця-костел (1835 р.)

Вапнярка в селі Незвисько

Вапнярка в селі Незвисько

Село Корнів (правий беріг). Городище знаходиться на мису над Дністром в ур.Холм. Воно дуже зруйноване видобуванням каміння. В урочищі Романівка є “Довбушева скеля” з петрогліфами.

Село Уніж (лівий беріг). Біля села Уніж (Городенківський район, Івано-Франківська область) схили Дністра вкриті рідкісними степовими рослинами, зокрема ясенцем білим. Серед рослин каньйону переважають дубові ліси з домішками граба, клена, липи, ясена, береста, в окремих місцях – бука, що чергуються з відкритими степовими ділянками на схилах річок і балок із скельною та лучно-степовою рослинністю. Нині на дністровських схилах ростуть рідкісні рослини 65 видів. У каньйоні збережено чимало рідкісних рослин, реліктів та ендеміків: ефедра двоколоса, ясенець білий, мигдаль степовий, цибуля круглонога, зіновать подільська, таволга польська, клокичка периста, ковили волосиста, пірчаста, периста та вузьколиста, сони великий і чорніючий тощо. У межах парку зустрічаються рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України: формації ковили волосистої, вузьколистої та пірчастої, асоціації скельно-дубових лісів. Щоліта у селі Уніж проводять співочий неформальний етнофестиваль “Артполе”.

Золота осінь у Незвиську

Золота осінь у Незвиську

Село Костільники (лівий беріг). В селі є водоспад. Поблизу села є декілька пам’яток, які варто відвідати. Серед них – замок у селищі Золотий Потік (Бучацький район Тернопільської області). Їхати у селище Золотий Потік краще за все через місто Бучач (навіть із Язлівця). Дороги між селами не дуже хороші, про їх стан завжди краще дізнаватися у місцевого населення. На місці селища із ХІV століття існувало село Загайполе, перейменоване 1570 року на Золотий Потік, того ж року поселення отримало статус міста. Король Сигізмунд ІІ у 1601 році надав Золотому Потоку Магдебурзьке право. На початку ХVІІ століття Стефан Потоцький, воєвода брацлавський, із місцевого червоного пісковику змурував кам’яний замок. Фортеця має форму квадрата з чотирма вежами по кутах (одну було розібрано) та триповерховою надбрамною вежею. У замку зберігся палац із підземеллями. Біля замку 1634 року було споруджено костел, який 1954 року переобладнали в будинок культури, зруйнувавши вежу та знищивши інтер’єр. З пам’яток народної архітектури збереглася церква Святої Трійці (1897 рік) із дзвіницею ХVІІІ століття.

Скелі у лісі в Незвиську

Скелі у лісі в Незвиську

Село Кунисівці (правий беріг). Є дані про існування давньоруського укріплення. В селі є найвищий пагорб Городенківського району.

Село Копачинці (правий беріг). Церква Івана Хрестителя 1877 р. Городище знаходиться на мису на північ від села. З півночі обмежене урвишем Дністра, з південного сходу – яром, з заходу, з боку плато, воно укріплене трьома валами та ровами, площа 1 га.

Село Миколаївка (лівий беріг). В селі є церкв святих Петра і Павла 1992 р. Неподалік – Бучацький архітектурний комплекс, сформований у ХVІ–ХVІІІ столітті, і являє собою цікаве поєднання містобудування та ландшафту. У центральній частині Бучача розміщується міська ратуша, яка, мабуть, є найкрасивішою ратушею України. Побудована вона 1751 року за проектом архітектора Бернарда Меретина, скульптури на ній створив Георг Пінзель (творці собору Святого Юра у Львові). Розмір 14 х 14 метрів, висота – близько 50 метрів. Один із найстаріших храмів міста – Миколаївська церква (вулиця Святого Миколая), споруджена у 1610 році на скелястому березі річки. Наприкінці ХVІІ століття було створено красивий різьблений іконостас, який зберігся і донині. У 1751 році у місті було засновано василіянський монастир, у якому до Другої світової війни розміщувалася теологічна школа, а зараз – теологічний історико-філософський ліцей. Під замковою горою знаходиться костел Успіння Богородиці (1761 рік). У 1672 році в Бучачі між Польшею і Туреччиною було укладено Бучацький мир. За умовами цього договору місто розділили по річці Стрипі на дві частини. Західна відійшла до Польщі, а східна з Поділлям була оголошена самостійною державою під протекторатом Туреччини. За легендою договір підписали під старою липою, яку й зараз можна побачити на вулиці С. Бандери. Найцікавішою спорудою Бучача є замок. Твердиня височіє на скелястому пагорбі, який огинає річка Стрипа. Уперше замок згадується 1379 року, хоча укріплення з’явилися тут значно раніше. Змурований на кошти українських магнатів Бучацьких, які ще у ХІV столітті полонізувалися, на початку ХVІІ століття замок перебудовується і зміцнюється, пристосовуючись до розвитку артилерії. У передмісті Бучача знаходиться ще один замок – у Підзамочку. Замок змурував на початку ХVІІ століття Ян Бучацький як передове укріплення Бучацького замку. На півдні від Бучача, біля села Жизномир, лежить мальовниче урочище Монастирок, де можна оглянути залишки укріпленого монастиря ХV століття та триметровий водоспад.

Капличка біля сільради у Незвиську

Капличка біля сільради у Незвиську

Село Губин (лівий беріг). Є церква Усікновення голови Іоанна Предтечі 1849 р. Неподалік – Язловець (село Бучацького району Тернопільської області), заснований у ХІV столітті, у минулому був доволі значним містом (його навіть вважали економічним конкурентом Львова), від якого до нашого часу збереглися замок, руїни костелу та вірменська церква. Раніше в місті проводився найбільший ярмарок Східної Галичини. Розвитку Язлівця значною мірою сприяли велика вірменська та єврейська громади, підприємницький хист яких загально відомий. Нині верхня частина Язловецького замку напівзруйнована, але в цілому можна зрозуміти, як він виглядав колись, за досить добре збереженими залишками. У нижньому замку з радянських часів залишився санаторій та діє монастир Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Таким чином, релігійна та оздоровча організації співіснують поряд. Замок побудували наприкінці ХV століття князі Бучацькі. Твердиня стоїть на високому пагорбі, який з трьох боків омиває річка Вільховець. Неподалік від Язлівця можна відвідати Русилівські водоспади – каскад водоспадів (усього до 15 водоспадів, найвищий – 11 метрів), таких же мальовничих, як і довколишня місцевість. Ще один каскад водоспадів знаходиться біля села Сокілець. Обидва каскади розміщені на правих притоках річки Стрипа, які вважаються найбільш насиченими водоспадами серед річок України.

Берем’янський Дністровський каньйон

Берем'янський каньйон

Берем’янський каньйон

Село Берем’яни (лівий беріг). В селі є церква св.Миколая, 1877 р. Між селами Губин, Берем’яни і Хмелева знаходиться Дністрово-Берем’янський каньйон завглибшки до 200 метрів, завширшки від одного до п’яти кілометрів і завдовжки близько десяти кілометрів. У долині Дністра та його приток є потужний комплекс антропогенних і силурійських відкладів палеозойської ери – це своєрідна геологічна енциклопедія, що зафіксувала еволюцію земної кори та життя, яке існувало понад 400 мільйонів років тому. На особливу увагу заслуговують відшарування силурійських і девонських відкладів у Трубчині, Худиківцях, Заліщиках, Іване-Золотому, Устечку та Вістрі, що становлять велику науково-пізнавальну цінність, а окремі мають світове значення.

Дністер біля села Хмелева

Дністер біля села Хмелева

Село Хмелева (лівий беріг). Хмелева відома Червоною горою. На Червоній горі, що здіймається над річкою на 150 метрів, можна побачити рідкісні види степових та скельних рослин. Через кліматичні особливості сніг у цьому місці не затримується більш як на два дні навіть у найсуворіші зими. З вершини Червоної гори відкривається чудова панорама Дністра. З Хмелева починається «ефект субтропіків», який виявляється у теплішому, ніж за межами каньйону, кліматі, зокрема зими тепліші, а весна починається на два-чотири тижні раніше, ніж у навколишній місцевості. Це пояснюється тим, що високі стіни каньйону затримують тепло. У каньйоні краще ростуть теплолюбні рослини – полуниці, виноград, абрикоси, помідори. Вирощуванню цих культур сприяють і піщані ґрунти, які формувалися за рахунок вивітрювання пісковику, з якого складаються береги річки.

Червона гора у селі Хмелева

Червона гора у селі Хмелева

Село Хмелева (правий беріг) .Неподалік від села, у селищі Чернелиця (Городенківський район, Івано-Франківська область) зберігся костел 1661 року та замок 1659 року. Чернелицький замок змурував брацлавський воєвода Михайло-Георгій Чарторийський. Замок стоїть на рівнині, бастіонне укріплення займало площу два з половиною гектара, товщина стін досягала двох метрів, висота – шести метрів. По кутах були бастіони, збереглася двоповерхова в’їзна вежа. Вона має арковий проїзд, оформлений білокам’яним порталом, який над головним та дворовим фасадом прикрашений кам’яними гербами. Замок непогано зберігся, його мури простежуються по всьому периметру. Замок сполучався з костелом підземним ходом. Біля села Чернелиця є стародавнє городище.

Дністер біля села Хмелева

Дністер біля села Хмелева

Село Литячі (лівий беріг). В селі є церква святого Архістратига Михаїла (1828, кам’яна), каплиці – римо-католицька (1887), Матері Божої (1993). Неподалік від села Литячі (Заліщицький район Тернопільської області) зберігся скельний масив із «печерою монаха», звідки відкривається чудовий краєвид на заліснені береги річки. Дубовий закуток у Шутроминцях (Заліщицький район Тернопільської області) – це мальовнича місцевість на березі Дністра, де збереглися дубові ліси віком понад 200 років. У Дністровському каньйоні багатий видовий склад рідкісних і зникаючих комах (понад 50 видів, занесених до Червоної книги України), серед яких: красуня-діва, дозорець-імператор, кордулегастер кільчастий, кошеніль польська, пахучий і волохатий стафіліни, жук-самітник, вусачі великий, дубовий, західний та мускусний, земляний хрестоносець, махаон, аполлон, мнемозина, бражник мертва голова та багато інших. Серед риб і хребетних тварин 25 видів, занесених до Червоної книги України: стерлядь, вирезуб, рибець малий, видра річкова, борсук звичайний, полоз лісовий, лісовий кіт, рись звичайна та інші.

Башта замку у селі Раковець

Башта замку у селі Раковець

Село Колінки (правий беріг). В селі є водоспад, є дані про існування городища невизначеного часу .

Село Михальче (правий беріг). У колишньому місті Михальче є руїни костелу св.Валентина ХVІІ ст. Біля Дністра є городище, яке знаходиться на мису в ур.Дубники.

Устецький Дністровський каньйон

Замок у селі Раковець

Замок у селі Раковець

Село Устечко (лівий беріг). У колишньому містечку є церква св. Параскевії (1881, кам’яна), костьол (1876), капличка (1992), 6 «фіґур». Поблизу села, між селами Нагоряни та Нирків Заліщицького району Тернопільської області раніше знаходилося стародавнє місто Червоноград, що як «Червоне місто» на Поділлі вперше згадується у ІХ столітті. Місто, яке лежало в мальовничому каньйоні у формі амфітеатру з високими стінами, у різні часи належало давньоруським, литовським, польським і турецьким власникам. У ХІV столітті Червоноград належав литовській державі, у ХV столітті його захопили поляки. У середині ХV століття місто отримало Магдебурзьке право. Особливого розвитку місто набуло у ХVІІ столітті – на місці дерев’яного замку зводиться кам’яний, будується монастир з величним костелом. Червоноград занепав після тривалого турецького панування (1621–1672 роки), перетворившись на звичайне польське провінційне містечко з величним замком-палацом, костелом, парком та відпочинковою зоною з водоспадом. Під час Другої світової війни населення міста, яке здебільшого було польським та єврейським, значно скоротилося. Останнього удару завдали загони УПА – у 1945 році вони майже повністю знищили останніх кілька десятків чоловік, що залишилися від польського населення міста. Донині від усього містечка збереглася тільки одна хата (під костелом), руїни замку, костелу, водоспад із залишками панських прикрас, кладовище із усипальнями колишніх власників містечка. Біля Червонограда є мальовничі і малодосліджені карстові печери, поки що не пристосовані для масового відвідування, і ще один водоспад. У Нагорянах можна оглянути церкву та дзвіницю ХVІІ ст. Найвищий рівнинний водоспад України – Джуринський, розміщений на ріці Джурин, між селами Нирків та Нагоряни Заліщицького району, його висота досягає 16 метрів і він спадає кількома каскадами.

Башти червоноградського замку поблизу села Нирків

Башти червоноградського замку поблизу села Нирків

Село Поточище (правий беріг). Біля села Поточище Городенківського району Івано-Франківської області є урочище «Громовий міст» – ділянка зі степовою рослинністю, декілька реліктових видів, занесено до Червоної книги. Автомобілем до урочища дістатися важко через поганий стан доріг, тому тут доволі мало приїжджих. Однак завдяки важкодоступності тут збереглася ділянка недоторканої природи, що дуже популярна серед водних туристів, відомих своїм бережливим ставленням до природи. В селі знайдено сліди давьоруського городища, його укріплення тягнуться на 800 м.

Замок у Бучачі

Замок у Бучачі

Село Іване-Золоте (лівий беріг). У селі є пам’ятки історії: церква Перенесення мощей Святого Миколая, збудована 1895 р. (кам’яна споруда), діюча УГКЦ, пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848 р.), який був зруйнований у 1958 р. і відновлений у 1989 р., каплиця-пам’ятка про Запорізьку Січ, відновлена та освячена в 1990 р., пам’ятник воїнам-односельчанам, які загинули на фронтах Другої Світової війни (1967 р.), могила полеглих Борцям за волю України (1991 р.), каплиця Пресвятої Богородиці, освячена в 1993 р.

Панорама Бучача

Панорама Бучача

Село Передівання (правий беріг). Неподалік, у райцентрі місті Городенка є Костел Непорочного Зачаття Діви Марії (1743 рік) – перша споруда італійського архітектора Бернарда Меретина, який пізніше побудував собор Святого Юра у Львові, ратушу в Бучачі. Багато архітектурних деталей храму (наличники вікон, рисунок балюстрад балконів) повторюється у соборі Святого Юра. Храм був прикрашений скульптурами талановитого скульптора Георга Пінзеля. Збереглася лише скульптура Діви Марії перед костелом, решту скульптур перевезено до музею «Олеський замок» на Львівщині. Городенка – одне із найдавніших міст Івано-Франківщини, перша згадка про яке датується 1195 роком. У ХІV столітті тут був побудований замок, який 1648 року зруйнували козаки. Розвиток Городенки сповільнювався через наявність сусіднього укріплення – містечка Михальче, яке показане на карті Гійома де Боплана як значний опорний пункт (залишився тільки напівзруйнований костел). Однак після занепаду Михальча у 1668 році Городенка отримує Магдебурзьке право. У ХVІІІ столітті в місті зводиться греко-католицький монастир, від якого збереглася церква Успіння Пресвятої Богородиці, споруджена за проектом Бернарда Меретина. У с. Торговиця Городенківського району 1971 року до 100-річчя видатного українського письменника і громадського діяча Леся Мартовича в хаті, у якій він народився, було відкрито музей.

Червоноградський замок біля сіл Нирків, Нагоряни

Червоноградський замок біля сіл Нирків, Нагоряни

Село Городниця (правий беріг). Городниця (Городенківський район) – це останнє галицьке село на правому березі Дністра неподалік від Буковини. Оскільки село розташоване біля самого Дністра, щоб потрапити до нього, потрібно спуститися до річки довгим і стрімким шляхом-серпантином. Сама назва села говорить про «город». У західній частині села на правому березі Дністра розміщується земляне укріплення площею близько п’яти гектарів, із трьома лініями валів. Це городище було цитаделлю одного з давньоруських міст, яких було багато на Дністрі і які занепали після нашестя татар у ХІІІ столітті. Навпроти села, на лівому березі Дністра, знаходиться мальовниче природне урочище «Студений яр». У селі було знайдено скарб трипільської культури. У трипільському розписному горщику було: провушна сокира-тесло, клиноподібна сокира, кинджал, уламки діадеми і кілька десятків намистин.

Замок у Підзамочку

Замок у Підзамочку

Село Зелений Гай (лівий беріг). Є церкви святої Параскеви (1784; дерев’яна) та святого Димитрія (2003; кам’яна), каплиця (1877; реставрована).

Село Печорна (лівий бергіг). Є церква святого Михаїла (1909, кам’яна), 2 каплички Матері Божої (1991 і 1992).

Село Прилипче (правий беріг). Городище знаходиться за 1.5 км на північний захід від села, на високому мису над Дністром.

Смт Кострижівка (правий беріг). Свято-Миколаївська церква Київського патріархату (1997 р.), Свято-Миколаївської церква Московського патріархату (2000 р.)

Заліщицький Дністровський каньйон

Двір верхнього замку у Язлівці

Двір верхнього замку у Язлівці

Місто Заліщики (лівий беріг). Є церкви:Покрови Пресвятої Богородиці (1873), Пресвято­го Серця Христового (2002; обидві – УГКЦ), Різдва Пресвятої Богородиці (1999; УАПЦ), костел святого Станіслава (1763; РКЦ), Відновлена кап­личка Божої Матері (1992), до 10-річчя незалеж­ності України споруджено дерев’яну капличку (2001). Основні архітектурні пам’ятки: цісарсько-коро­лівська військова казарма (18 ст.; нині приміщення ПТУ), будинок староства і суду (потім – учительська семі­нарія; нині готель «Старі Заліщики»), палац ба­ронів Бруніцьких (перебудовано 1831 з мисливського палацу в стилі ампір; нині відділення лікарні), будинок польського товариства «Сокіл» (1903; нині кінотеатр), «Народний дім» (1908; нині пошта), заліщицька ратуша (знищена) була перебудована з замку. Місто Заліщики – кліматичний курорт із субтропічним, середземноморським кліматом. До 1939 року це був центр виноробства. Щороку тут проводили традиційне свято, «Винобрання» («Вінобранє»), на яке приїжджали з усієї тодішньої Польщі. До того ж, Заліщики славилися як кліматичний курорт із чудовими пляжами на Дністрі. Як курорт процвітало до Другої світової війни, тому в центрі міста багато австрійських та польських пансіонатів, готелів та ресторанів. Нині місто занепадає, хоча туризм знову стає пріоритетним. Біля Заліщиків варто оглянути також руїни замку ХVІ століття у Новосілці та печерний монастир у Монастирку, який у дохристиянські часи був значним язичницьким культовим центром. Поруч – Борщівський район, на території якого знаходиться найбільша кількість замків і печер в Україні.

Головна башта Язлівецького замку

Головна башта Язлівецького замку

Село Звенячин (правий беріг). Церква Різдва Богородиці 1797 р.

Село Хрещатик (правий беріг). В селі немає жодної криниці, воду для всього села постачає джерело святого апостола євангеліста Іоанна Богослова, що на території Свято-Івано-Богословського Хрещатицького чоловічого скельного православного монастиря.

Село Добрівляни (лівий беріг). Є церкви Ісуса Христа (1943), святого Димитрія Солунського (2002), каплиця (1991).

Село Репужинці (правий беріг). Покровська церква 1791 р. Земляне укріплення XVII ст. знаходиться в ур.Облог на березі Дністра в 3 км на південний захід від села.

Башта нижнього замку у Язлівці

Башта нижнього замку у Язлівці

Село Касперівці (лівий беріг). Церква святого Георгія (XVII ст., мурована), на зовнішньому фасаді дзвіниці збереглася дошка з різним написом 1564, церква святої Параскевії (1772, мурована), руїни римо-католицької каплиці (1910), вапнякова брила із видовбаним зображенням святого Онуфрія (XVIII ст.). Касперівське водосховище – відома відпочинкова зона з готелями і водними розвагами.

Село Кулівці (правий беріг). В селі є Свято-Успенський Кулівецький чоловічий монастир УПЦ МП, заснований у 1997 р.

Село Городок (лівий беріг). Біля села ріка Серет впадає в Дністер. Поблизу села Городок є обстежена печера “Кернички”, що являє собою грот у стінці великої трі­щини гіпсової скелі. З гроту веде вузький горизонтальний хід. Через 5 – 6 м знаходиться поперечний лаз.

Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у Городенці

Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у Городенці

Село Василів (правий беріг). Церква Різдва Богородиці 1835 р. На місці села було літописне місто Василів, згадане в 1230 р., воно, займало велику площу тераси правого берега Дністра від устя Серету аж до гори, що обмежує терасу з півдня. Ця площа, де знаходять залишки різних споруд давнього міста, зна­чно перевищує площу сучасного села. Одне городище знаходиться в ур.Замчище на мису над Дністром в північній час­тині села. Розміри його 130х110 м, на ньому розкопано за­лиш­ки дерев’яної церкви 12 – 13 ст. Це городище вважається дитинцем міста. У південній частині посаду розкопано залишки білокам’яної церкви 12 ст., що функціонувала до XVII ст.. Неподалік, в ур.Хом, знаходиться ще одне городище – феодальний замок ХІІ – ХІІІ ст.

Село Виноградне (лівий беріг). Є церква святої Покрови (1892), дві каплички.

Село Дорошівці (правий беріг). Північний лівий берег Дністра стрімко піднімається над водою на 80 м. Нагорі він оголює скельні породи. Правий берег річки, уздовж якого розкинулося село, є пологим та утворює пляжі з галькою зручні для купання. З півдня село оточує високий вкритий лісом правий схил Дністровського каньйону з найвищою точкою 289 м над рівнем моря (гора Чахор). Біля самого центру села цей схил прорізає невеличкий потічок, уздовж якого мальовничою долиною тягнеться дорога, що з’єднує Дорошівці із Заставною. На західній околиці села, де русло розділяється на дві протоки, знаходиться великий острів – улюблене місце відпочинку селян і приїжджих. Вище за течією від острова височить вкрита лісом Василівська стінка, яка оголошена геологічною пам’яткою природи. Під урвищем в руслі ріки водою вимитий глибокий – понад 10 м – вир, де у суворі зими переховується маса риби. І з цієї причини півкілометрова ділянка русла охороняється в якості іхтіологічного заказника “Василівська вирва”. Нижче за течією на схід від села біля самого берега розкинулася велика галявина, де можна порибалити. Від галявини стрімко піднімається вкритий деревами схил каньйону, нагорі якого знаходиться хутір Дорошівці. Звідти відкривається чудовий краєвид каньйону з річкою і селом. Піднімаючись дорогою до хутора, можна напитися чистої джерельної води з чисельних потічків, а також побачити водоспад. Городище розміром 120х100 м знаходиться в ур.Мале Городище на високому мису над Дністром на схід від села.

Костел у Зеленому Усті

Костел у Зеленому Усті

Село Зозулинці (лівий беріг). Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1910; кам’яна), капличка Матері Божої (1889; реставрована 1992), римо-католька каплиця (1892).

Село Синьків (лівий беріг). Церква Перенесення мощів Св. Миколая в Синькові була збудована в 1630 році. Як свідчать історичні відомості, споруду власним коштом звів місцевий мешканець Антоній для ченців Василіанського ордену Української греко-католицької церкви. У 1743 році через малочисельність насельників монастиря ченці пішли до Кам’янець-Подільского, покинувши обитель. Монастир був закритий, а сама споруда відійшла сільській громаді. У 1845 році коштом благодійників Франциска та Людвіги Чиж була здійснена реконструкція церкви. За сільськими оповідками, польська родина стала меценатом після того, як саме в цій церкві були почуті молитви батьків і їхня донька вилікувалась від тяжкої недуги. З того часу 21 вересня у селі стали святкувати свято зцілення, бо саме в цей день одужала молода панянка. А храмове свято в Синькові святкують 22 травня у день перенесення мощів Св. Миколая. Окрім церкви перенесення мощів Святого Миколая в Синькові здавна був ще один храм – Різдва Пресвятої Богородиці. За переказами сельчан, дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці у 18-му сторіччі до Синькова принесла велика вода. Церква мала гарний старовинний іконостас, який у 1880 – 1890 роках був відновлений, а сам храм був заново розписаний. За часів радянської влади церква була закрита, не реставрувалась, почалось інтенсивне гниття дерева, і задля безпеки громада села змушена була розібрати споруду. Тепер на місці церкви Різдва Пресвятої Богородиці будується каплиця.

Хотинський замок

Хотинський замок

Село Брідок (правий беріг). Свято-Дмитріївська церква у Брідку, побудована у 1887 році, славиться працюючим годинником на головному куполі церкви, який озвучує кожну годину відповідною кількістю ударів.

Село Митків (правий беріг). У Заставнівському районі народилися та проживали ряд відомих та талановитих людей. Серед них – письменники Євгенія Ярошинська, Ірина Вільде, Дмитро Макогон, Іван Діброва, їларій та Володимир Карбулицькі, Іван Бажанський, Параска Амбросій, Володимир Михайловський (нині головний редактор газети «Буковина»). Громадські діячі: Є.Гакман – митрополит Буковини, В.Федак – український митрополит всієї Канади, Г.Ходоровський – посол в Індії, Г.Манчуленко – народний депутат 3-х скликань.Із Заставнівщини є ряд вихідців, які мають світове ім’я. Це художник із Заставни – М. Івасюк, вчений-фізик В. Шендеровський, знані в Америці архітектори – брати Корчмарики.

Замок у Хотині

Замок у Хотині

Село Мосорівка (правий беріг). У селі сприятливий рельєф для парапланеризму.

Село Пилипче (лівий беріг). Борщівський район – справжній рай для спелеологів, причому не тільки для професійних, а й для любителів, оскільки деякі печери обладнані для відвідування туристами. В Борщівському районі було виявлено і взято під охорону держави 11 печер. Серед усіх печер Борщівщини найбільш мальовнича і цікава – Озерна (Голубі Озера). Вона знаходиться в с. Стрілківці. Це – лабіринтова печера карстового походження в гіпсах. Частина печери заповнена водою. Сучасна протяжність – 115 600 м. За селом Королівка знаходиться геологічна пам’ятка природи – печера Оптимістична. Це найбільша в світі гіпсова печера і одна з найбільших у світі лабіринтових печер. Сучасна протяжність – 201 000 м. На околицях с. Королівка знаходиться печера Вітрова, довжина ходів якої 1700 метрів, вона сполучена з Оптимістичною. Печера Вітрова відрізняється багатою спелеофауною. На околицях с. Нижнього Кривча на високому скелястому березі річки Циганки, розташована геологічна пам’ятка природи – печера Кришталева. Це лабіринтова печера карстового походження в гіпсах, протяжністю 22000 м. “Наддністрянською Помпеєю” назвали археологічну печеру Вертебу – геологічну пам’ятку природи, яка має велике історичне і культурне значення – вона знаходиться під трипільським поселенням і містить значний шар життєдіяльності трипільців. Печера знаходиться на підвищеному плато річки Серет, за 2 км. від с. Більче-Золоте. Вертеба є природнім лабіритом карстового походження в гіпсах, загальною протяжністю 7820 м. Щоб уникнути розграбування “чорними археологами”, вхід в печеру закритий металевими дверима.

Башта зовнішніх укріплень Хотинського замку

Башта зовнішніх укріплень Хотинського замку

На околицях с. Сапогів за 15 км на південний схід від міста Борщева знаходиться геологічна пам’ятка природи – печера Ювілейна. Вона утворилася у аерхньотортонських гіпсах в результаті карстових процесів. Загальна протяжність печери – 1500 м. Серед печер-пам’яток цікавою є печера Скельний Храм (Язичеська), що знаходиться в с. Монастирок. Ця ніша-грот утворилася у верхній терасі річки Серет у вапняках в результаті процесів вивітрювання. Вхідна частина її добубована. В дохристиянські часи печера використовувався як культовий храм. Перед входом ще й тепер можна побачити жертовний камінь тих давніх часів, поряд – уніатський монастир Василіян, споруджений у 1600 р. Печера Скельний Храм є одночасно археологічною та історичною пам’яткою. В с. Верхнє Кривче знаходиться геологічна пам’ятка природи – печера Славка. Ця печера в гіпсах має протяжність 8600 м. На території Гермаківського лісництва знаходиться геологічна пам’ятка природи – печера Двох Озер, її протяжність 54 м. Неподалік від кришталевої. біля хутора Хоми, знаходиться геологічна пам’ятка природи – печера На Хомах, її протяжність 126 м. В с. Збручанському зноходиться геологічна пам’ятка природи – печера Збручанська. Це печера в гіпсах протяжністю 254 м. В с. Нижнє Кривче знаходиться геологічна пам’ятка природи – печера Тимкова Скала. Це печера в гіпсах протяжністб 1180 м.

Хотинський замок від Дністра

Хотинський замок від Дністра

Село Михалків (лівий беріг). Є церква святого Миколая (1772), капличка (2004). Село Михалків відоме золотим скарбом, виявленим частинами у 1878–1897 роках. Він складається з двох діадем, кількох тисяч намистин та «крилатих» пронизок, золотих чаш, зооморфних і лучкових фібул, блях, гривень, браслетів, чотирьох золотих зливків довжиною 20 см. Загальна вага золотих речей становила близько 7 кг. Вітчизняна археологічна наука відзначає, що за кількістю речей, рівнем виконання і цінністю Михалківський скарб не має собі рівних у всьому Карпато-Дунайському басейні.

Село Устя (лівий беріг). Є церква святого Михаїла (18 ст.), капличка Матері Божої, костел (не діє). В селі є два давньоруських городища.

Село Самушин (правий беріг). Кам’яна церква Пресвятої Богородиці 1894 р.

Село Онут (правий беріг). В селі було давньоруське місто Онут, згадане у 1213 р.

Фортеця у Кам'янці-Подільському

Фортеця у Кам’янці-Подільському

Село Баламутівка (правий беріг). Поблизу села є баламутівська печера, геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Розташована на північно-східній околиці села Баламутівка, що в Заставнівському районі Чернівецької області. Довжина печери понад 200 м. Вхід розташований у верхній частині правого скелястого схилу долини Дністра, і являє собою просторий грот завширшки 20 м, завдовжки бл. 15 м, заввишки до 10 м. Дно грота завалене гіпсовими брилами. Сама печера низька і порівняно вузька. Висота галереї бл. 1–1,5 м, ширина 1–2 м. Під час археологічних досліджень у гроті були виявлені настінні малюнки періоду мезоліту (12 – 10 тис. років до н. е.), які мають велику археологічну та історичну цінність. В селі є городище Х ст., яке знаходиться на схід від села, в ур.Таборище. Майданчик роз­мі­ром 45´40 м захищений ровом та валом.

Село Горошова (лівий беріг). На початку січня у Горошовій регулярно відбуваються театралізовані фестивалі Маланок.

Каньйон ріки Смотрич

Каньйон ріки Смотрич

Село Худиківці (лівий беріг). Є церква св. Параскевії (1702), капличка (1998). Є дані про існування городища невизначеного часу.

Село Перебиківці (правий беріг). Городище – князівська фортеця Х – ХІV ст. розташоване на горбі над Дністром на південь від се­ла в ур.Городище Можливо це городище літописного міста Плав, згаданого в 1219 р.

Село Вільховець (лівий беріг). Церква св. Параскеви споруджена у 1714 р. Спершу храм був дерев’яним триверхим, але у 1840 р. його розібрали. Нова кам’яна одноверха церква збудована у 1840–1844 рр. біля старого місця. Шанована ікона божої матері привезена з Афона у 1889 р.

Башта замку у Кам'янці-Подільському

Башта замку у Кам’янці-Подільському

Село Зелена Липа (правий беріг). На правому березі Дністра вже на території Чернівецької області біля с.Зелена Липа в урочищі “Турецька кри­ниця” на вершині плато висотою 60 – 70 метрів над Дністром, на краю скель­ного урвища стоїть насипний курган пірамідальної форми висотою близько 15 метрів. В плані він має чо­ти­ри­кут­ну, майже квадратну форму. Довжина сторін периметру – 30 – 35 метрів. Біля підніжжя кургану вглиб скелі іде вузький лаз, можливо вхід в карстову печеру. На до­лі, біля скелястого урвища просто під курганом була знайдена штучна, вирубана в гіпсовій породі вертикальна шахта ши­риною 2х2 і глибиною до 10 метрів. На кургані був спо­стережний пункт. На останці правого берега Дністра, серед високих пагорбів, зарослих лісом, на території городища знаходяться залишки дерев’яного язичницького храму, розташованого на найвищій частині майданчика (42 х 14 м). Храм прямокутної форми (5,3 х 4,2 м) орієнтований за сторонами світу, мав подвійні стіни, складені з колод і обмазані глиною. Поруч

Хотинська височина біля Дністра

Хотинська височина біля Дністра

розташовані ями з прошарками вугілля в заповненні, в скелі висічено колодязь.

Село Гринячка (правий беріг). Друга з найголовніших історичних пам’яток Хотинського району після Хотинської фортеці – курган-могила на полі Ставчанської битви 1739 р. З нагоди 250-річчя битви у Ставчанах відрито меморіал пам’яті воїнам, які полягли на полі бою. Ставчанська битва – одна із вирішальних у російсько-турецькій війні. Перемога російського війська забезпечила здачу гарнізону Хотинської фортеці та вступ на територію Молдови

Село Рухотин (правий беріг). Храм Різдва побудований в 1459 році, у стінах є оборонні бійниці. Біля села є пам’ятка природи – Рухотинський буковий ліс. У селі три городища – два давньоруських, третє вважається залишком скіфського міста Гієукати, це городище має діаметр 500 м.

Частина Дністровського водосховища біля села Грушівці Чернівецької області

Частина Дністровського водосховища біля села Грушівці Чернівецької області

Село Дністрове (лівий беріг). Село знане неповторними краєвидами Дністровського каньйону , водоспадом “Гуркало”, унікальні еталони відслонень Силуру і Девону(етап у геохронології коли рослини перейшли у тварини); фольклорно-етнографічним ансамблем «Дзумбалик», та написаною малярем Андрієм у 1764 чудотворною Городоцько-Кулаківською іконою.

Село Дзвенигород (лівий беріг). У Дзвенигороді є церква Успіння Пресвятої Бо­городиці, побудована у 1801 р. Поблизу церкви, біля струмка є укріплення городища і пізнішого замку. Є палац початку ХХ ст.

Село  Рашків (правий беріг). Городище знаходиться за 1.5 км на схід від села, на мису над Дністром в ур.Щовб.

Дністер біля села Грушівці - можливо тут був античний Трифілум

Дністер біля села Грушівці – можливо тут був античний Трифілум

Село Трубчин (лівий беріг). Трубчин – урочище, комплексна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Розташоване поблизу села Трубчин Борщівського району Тернопільської області, на лівому березі річки Дністер, за 400 м нижче від села за течією річки. Площа – 5 га. Оголошене об’єктом природно-заповідного фонду постановою РМ УРСР № 780 від 14 жовтня 1975. Перебуває у віданні агрофірми «Ранок» Борщівського району. Під охороною – потужна (50–70 м) товща доломітових мергелів, доломітів плитчастих і грудкуватих, найчастіше бітумізованих вапняків рукшинської серії верхнього силуру, що відслонилося на високому крутому березі Дністра. У цих відкладах є багато викопної морської фауни (брахіопод, табулят, остракод та ін.) і решток рослинності. Дністровський розріз силуру – опорний для ярусного поділу силурійської системи та проведення межі силуру і девону на територї України, один із найкращих у світі за безперервністю та непорушністю залягання гірських порід. На задернованій частині відслонень є рідкісна степова і скельна рослинність. Особливо цінні ковила пірчаста (занесена до Червоної книги України), ефедра двоколоса, цибуля гірська, півники злаколисті, горицвіт весняний, гвоздика Анджейовського (види, занесені до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу на території Тернопільської області). Ділянка має важливе наукове значення.

Рибалка на Дністрі біля Незвиська

Рибалка на Дністрі біля Незвиська

Село Гордівці (правий беріг). В середній течії Дністра можна зловити піскарів, вусанів, сомів, бичків, чопиков, головнів і підустів. У рідкісних випадках тут модно зловити червоноперку, судака, плітку, миня. Уклейка, плотва, тарань, рибець, сазан, карась, лящ, сом, окунь, судак, жерех – це найбільш поширені види для риболовлі в нижній течії Дністра. Однак найкраще для риболовлі на Дністрі підійдуть пониззя річки, в тому числі і дельта – улов там найбільш продуктивний, а сам процес риболовлі більш цікавий і жвавий.

Село Білівці (лівий беріг). В селі знайдено поселення підкарпатської культури шнурової кераміки. Культура шнурової кераміки (відома також як культура бойових сокир) – назва археологічних культур пізнього енеоліту, поширених у лісовій і лісостеповій зонах Північної, Центральної і Східної Європи при кін. З – сер. 2 тисячоліття (в основному 2300 – 1700) до н.е. Загальною ознакою шнурової культури є кераміка, прикрашена відтисками шнурка, який накладали на вогкі стінки глиняного посуду, або врізний орнамент на горщиках, черпаках, мисках, кулястих амфорах з ручками. «Шнуровики» користувалися шліфованими кам’яними ножами, сокирами, в тому числі й бойовими кинджалами, долотами; вживали прикраси з кістки та металу.

Дністер біля Незвиська

Дністер біля Незвиська

Село Орестівка (правий беріг). Неподалік в селі Рукшин є городище скіфського часу.

Село Пригородок (правий беріг). Городище ХІІ – ХІІІ ст.

Село Окопи (лівий беріг). Залишки міста Окопи Святої Трійці. Збереглися дві брами: західна, Львівська і східна, Кам’янецька (реставровані 1905), залишки стіни дозорної вежі. Є костел (1693), церква святої Трійці (1780, мурована), 2 каплички (2002 та 2004). Є дані про існування городища та траянового валу.

Село Ісаківці (лівий беріг). Біля села Завалля Хмельницької області є печера Атлантида, яка має довжину ходів 2400 метрів та триповерхову структуру, стіни вкриті різнокольоровими кристалами гіпсу.

Село Атаки (правий беріг). Іоанно-Богословська церква 1792 р.

Качки на Дністрі

Качки на Дністрі

Село Жванець (лівий беріг). Замок у Жванці споруджений у ХІV ст. князями Коріатовичами, в ХVІ ст. замок зміцнений Сорочинським. Збереглися руїни трьох башт. На території замку є радянський кулеметний дот. Є оборонний костел Непорочного Зачаття Діви Марії ХVІІ ст.

Село Брага (лівий беріг). Біля села відомо два городища.

Місто Хотин (правий беріг). У ХV ст. фортецю спорудив Молдавський володар. У 1621 р. під замком відбувалася одна з найбільших битв того часу – Хотинська, у якій польсько-українське військо перемогло турецьку армію. У 1712 – 1718 році росіянами було споруджено зовнішнє кільце укріплень. Щорічно у травні відбувається фестиваль історичних реконструкцій “Середньовічний Хотин”.

Село Дарабани (правий беріг). В селі є два городища ХІІ – ХІІІ ст.

Дністровське водосховище

Село Анадоли (правий беріг). У селі є Свято-Дмитрівська церква.

Дністер біля села Нижнів

Дністер біля села Нижнів

Село Бабшин (лівий беріг). Поблизу села – Кам’янець-Подільський. Фортеця відома з V ст. як дакійська фортеця “Клепідава”, що означає у передкладі “Кам’яне місто”. Згодом укріплення розбудовували слов’яни, литовці, поляки, турки. Зберігся замок, міські укріплення, монастирі, храми, ратуша, старовинний міст. У кам’янецькій фортеці збереглися – оборонний костел св.апостолів Петра і Павла, гаупвахта і казематна башта, Хрестовоздвиженська церква, оборонна церква апостолів Петра і Павла, порохові склади, оборонна церква Святого Іоанна Предтечі, оборонна Троїцька церква, а також численні фрагменти мурів, башти та брами. Біля Кам’янця є замок у Панівцях. Споруджений в ХVІ ст. Збереглися руїни башт, замкового палацу, казематів. Також замки є у Рихті – споруджений в ХVІ ст та Чорнокозинцях, споруджений у 1360 році князями Коріатовичами.

Село Гринчук (лівий беріг). В селі є давньоруськое городище ХІІ – ХІІІ ст.

Село Малинівці (лівий беріг). Сліди давньоруського городища.

Село Слобідка-Малиновецька (лівий беріг). Неподалік, у селі Руда є церква Здвиження 1720 р. та церква Покрови 1866 р.

Лелека на полі біля Дністра біля села Долина Івано-Франківської області

Лелека на полі біля Дністра біля села Долина Івано-Франківської області

Село Бернове (правий беріг). Біля села, в акваторіїї річки Дністер, знаходиться іхтіологічний заказник місцевого значення “Бернівський острів”. За даними багаторічних спостережень мілководдя навкруги острова є місцем нересту цінних видів риб: сома, щуки, коропа, лящів та інших видів, що мають промислове значення.

Село Каветчина (лівий беріг). В селі знайдено поселення Празької культури. Празька культура – археологічна культура, що існувала в 500–700 роках. Її пов’язують зі слов’янськими племенами. Названа за характерною ліпною керамікою празького типу. Виділена І. Борковським 1939 року з ранньосередньовічних пам’яток, розкопаних біля Праги. Представлена неукріпленими поселеннями з житлами – напівземлянками, що мають печі-кам’янки, і ґрунтовими безкурганними могильниками із трупоспаленнями в урнах. Спочатку Празька культура була поширена на території південної Польщі, Чехії, Словаччини, Волині. Пізніше ареал її поширився на північну частину Польщі, східні райони Східної Німеччини, білоруське Полісся, середню частину Правобережної України, Молдавію й Румунію. Це привело до змішання Празької культури з місцевими, більш ранніми культурами й виникнення локальних варіантів.

Дорога поблизу Дністра і поле з маками

Дорога поблизу Дністра і поле з маками

Село Мошанець (правий беріг). Поблизу села знайдено черняхівські поселення. Черняхівська культура – ранньосередньовічна археологічна культура, що існувала на території України, Молдови, Румунії в II – IV ст. Змінює зарубинецьку культуру. Черняхівська культура простежується там, де давні автори розміщують готів, причому згасає саме в той час, коли готи мігрують з Причорномор’я на захід Європи. На цій підставі більшість істориків пов’язують цю культуру з державою готів. Крім основного (готського), визнається наявність в середовищі черняхівців інших етнічних елементів (сармати, гепіди, даки, фракійці, гети, слов’яни – анти)

Село Коновка (правий беріг). Поблизу села у Ленківцях є городище ХІІІ ст. та два вали доби раннього заліза.

Село Сокіл (лівий беріг). Відпочинкова зона, є платний пляж.

Хутір "Берег" в селі Делева

Хутір “Берег” в селі Делева

Село Межигір (лівий беріг). Поблизу села знайдено скіфські поселення. Скіфи – іраномовні племена, що в VII ст. до н.е. – III ст. н.е. жили у Північному Причорномор’ї, займалися скотарством, землеробством, торгівлею. У VII ст. до н.е. здійснювали завойовницькі походи на країни Передньої Азії. У VI ст. до н.е. утворили державу, близько 514 р. до н.е. завдали поразки перському цареві Дарію I Великому. Скіфія досягла найбільшої могутності в IV ст. до н.е. за царя Атея, згодом занепала, у III-II ст. до н.е. скіфи були витіснені сарматами у Крим, де зберігали державність до III ст. н.е. Згодом і ця держава була знищена готами.

Село Устя (лівий беріг). Біля села ріка Смотрич впадає до Дністра. 1694 під Устям вудбувся бій між військами гетьмана Яна Собеського, Сапеги, та німецьких генералів Тотвіна та Бранта з татарами, турками та волохами. В селі виявлено невелике давньоруське городище.

Відпочинок на Дністрі, село Делева Івано-Франківської області

Відпочинок на Дністрі, село Делева Івано-Франківської області

Село Вороновиця (правий беріг). Потрійний загин ріки Дністер – залишки стародавнього міста Трифілум (у перекладі означає “трилисник”), вал, обороняв поселення з боку поля, є і біля Вороновиці.

Село Велика Слобідка (лівий беріг). У селі зберігся панський палац початку ХІХ ст. Давньоруське городище знаходиться на мису в усті р.Мукша.

Село Макарівка (правий беріг). Відпочинкова зона із базами відпочинку.

Село Яруга (лівий беріг). Поблизу села знайдено поселення сарматського часу. Сармати –кочові іраномовні племена, що населяли степи Поволжя, Приуралля, Причорномор’я, Приазов’я у VI–II ст. до н. е. Сармати були степовими сусідами слов’янських племен на протязі шести століть.

Село Нагоряни (правий беріг). Стародавнє городище ХІІ – ХІІІ ст.

Корови біля Дністра, село Делева

Корови біля Дністра, село Делева

Село Врублівці (лівий беріг). Врублівецький ліс є державним ботанічним пам’ятником природи місцевого значення. Розташований на північний схід від села Врублівці Хмельницької області. Територія заказника розташована на землях загальною площею 89.0 га. Ця лісова ділянка природного походження вкрита грабово-дубовими деревами. Зустрічається реліктовий вигляд – Осока біла (Carex alba), на крутих толтрах росте гніздівка звичайна – орхідея, що не має зеленого листя і лише в симбіозі з деревними рослинами може забезпечити своє живлення. Недалеко від заповідника, в селі Врублівці, виявлені залишки однієї з найстародавніших стоянок раннього (близько 300 тис. років назад) і пізнього палеоліту (40-13 тис. років тому). Тут досліджено залишки поселення ранньотрипільської культури (ІV тисячоліття до н.е.), могильника ранньоскіфських часів (VII-VII ст. до н.е.), а також ранньослав`янське поселення Черняхівської культури і староруських часів (X-XII століття).

Дорога біля Дністра, село Делева

Дорога біля Дністра, село Делева

Село Демшин (лівий беріг). Заказник “Чапля”, який займає площу 177 га, розташувався над устям р. Тернава та на лівому березі р. Дністер, біля с. Демшин. Тут поєднуються лісові, степові та кальце-петрофітні угруповання рослин. Назва його не випадкова, адже тут дійсно було багато сірих чапель. У деревному ярусі лісу зростають дуби звичайний та скельний, берека, у підліску – гордовина і клокичка пірчаста. Весною тут квітують ефемероїди (підсніжник, проліска, рясти), літом – аконіти строкатий, шерстистоустий та несправжньопротиотруйний, булатка великоквіткова, корячки чемерниковидна і пурпурова а на кам’янистих ділянках – листовик сколопендровий. Тут одне із небагатьох місць поширення релікта – осоки білої. Степові схили з ранньої весни вкриваються цвітом еону великого і чорніючого, горицвіту весняного, гіацинтика блідого. Збереглася тут популяція ефедри двоколоскової. Гарні куртини утворюють зіноваті біла і Блоцького. На схилах сріблиться ковили пірчаста, найкрасивіша і волосиста. Скелясті береги заказника створюють сприятливі умови для існування плазунів, зокрема, вужів звичайного і водяного, а також червонокнижного виду – мідянки звичайної. На території заказника гніздяться види птахів, що знаходяться під охороною -деркач, пугач, сорокопуд сірий, а під час міграцій – гоголь, скопа, сапсан. Завдяки наявності на території заказника численних гротів, розщелин, копалень тут зустрічаються рідкісні види ссавців: підковоніс малий, нічниці велика і водяна, борсук звичайний.

Човни на Дністрі, село Делева

Човни на Дністрі, село Делева

Село Субіч (лівий беріг). Скельний монастир в Субічі відомий з ХVІ ст., хоч був заснований у Х – ХІІІ ст. В урочищі Монастирище на 40-метровій висоті над Дністром збереглися три печери, одна з яких була нішою для ікони. Перед печерами – майданчик завширшки 2 м. Біля печер є декілька джерел.

Село Грушівці (правий беріг). Поблизу села виявлено траянів вал.

Село Бабин (правий беріг). Городище знаходиться на останці над Дністром в ур.Говда. На території городища є знахідки голіградської культури (початок І тисячоліття до н.е.) та слов’янські Х ст.

Село Рогізна (лівий беріг). Поблизу села знайдено поселення голіградської культури. Місцевий варіант Гальштатської культури, що називається «фракійським». Питання про етнічну належність народу культури достатньо складне. Найвірогідніше, що гава-голіградське населення є одним із північно-фракійських племен, формування яких відбулося в Карпато-Дунайському регіоні протягом 1200–900 рр. до РХ. Разом з тим, є думка про ілірійське походження згаданих племен. Назва «Ґава» походить від культури Ґава у Північно-Східній Угорщині, «голігради» – від поселення біля с. Голігради на Тернопільщині. В Україні пам’ятки цієї культури поширені в Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській, південній частині Львівської і Хмельницької областей. Існувала в 1000 – 600 рр. до н.е., відомо понад 100 поселень, 6 городищ, 21 скарб.

Медведюх

Медведюх

Село Дністрівка (правий беріг). Неподалік, у райцентрі Кельменці є Свято-Михайлівська церква 1892 року.

Село Колодіївка (лівий беріг). Поблизу села було село Студениця, зараз затоплене водами водосховища. У минулому це село було містечком із замком та міськими укріпленнями.

Село Комарів (правий беріг). Успенська церква 1765 р. Збереглися споруди панського маєтку.

Село Гораївка (лівий беріг). Поблизу села – Бакотський монастир. Городище стародавнього міста Бакота затоплено водами водосховища.

Село Стара Ушиця (лівий беріг). Городище літописного міста Стара Ушиця (перша згадка 1144 р.).

Село Олеша Івано-Франківської облатсі

Село Олеша Івано-Франківської облатсі

Село Пижівка (лівий беріг). Село розміщується на території Національного природного парку “Подільські Товтри” створено згідно з Указом Президента України від 27 червня 1996 року № 474. Розташований він у межах Городоцького, Кам’янець-Подільського та Чемеровецького районів Хмельницької області на площі 261316,0 га (12,5% території області). З цієї площі 3081,5 га надано парку в постійне користування, решта земель знаходиться у користуванні сільськогосподарських, лісогосподарських та інших підприємств, сільських рад, фермерів та індивідуальних власників землі. За площею національний парк “Подільські Товтри” є найбільшим у Європі. До складу національного природного парку “Подільські Товтри” увійшли більше 130 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з них 23 – загальнодержавного значення: 15 заказників (8 ландшафтних та 7 ботанічних), 4 геологічні пам’ятки природи, серед них “Китайгородське відслонення” (схил у долині р. Тарнави – всесвітньо відомий еталонний розріз силурійських відшарувань), печера “Атлантида” (гіпсового походження, довжиною 1,8 км), 1 ботанічний сад – у м. Кам’янець-Подільському та 3 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Село Олеша Івано-Франківської області

Село Олеша Івано-Франківської області

Село Кормань (правий беріг). Внизу новозбудованого Корманя розкинулась риболовецька база з водоймищем, площею в декілька кілометрів, багата на різні види риб: сом, судак, короп, карась, плотицю, лящ, окунь та інших. Тут, як і на інших водоймах Кулішівки, Непоротова, Ломачинців, Новодністровська, можна не лише порибалити, але і відпочити, переночувати у пристосованих будиночках або встановити намет на околиці віковічного лісу, де ростуть гриби, малина, суниці, черешні та горіхи, і де можна вгамувати спрагу цілющою водою.

Село Кулішівка (правий беріг). Поблизу села є давньоруське городище.

Село Вітрянка (правий беріг). Церква Іоанна Богослова, споруджена у 1992 році, в ній зберігається ікона Усікновення голови Іоанна Предтечі, яка вважається чудодійною. Поблизу села є невеликий водоспад, води якого впадають у невелике озеро.

Село Непоротове (правий беріг). Два давньоруських городища розміщуються на високих берегах, на відстані 1,5 км одне від одного. Перше з них знаходиться на північний схід від села в урочищі Галиця. Тут збереглися два дугоподібні вали. Зовнішній вал, що відгорожує від поля площадку діаметром близько 100 м. В його внутрішній частині виявлено культурний шар із знахідками ХІІ-ХІІІ ст. До городища примикає велике поселення – посад ХІІ-ХІІІ ст., на території якого знайдено залишки наземних дерев’яних будинків з глинобитними печами. Друге городище (ХІІ-ХІІІ ст.) розміщується на південь від села, на високому мису правого берега Дністра, в урочищі Щовб. Його площа з напільного боку обмежена дугоподібним валом.

Намет на березі Дністра, Делева Івано-Франківської області

Намет на березі Дністра, Делева Івано-Франківської області

Село Галиця (правий беріг). Хутір Галиця (Михалківська сільська рада Сокирянського району Чернівецької області) розташований на березі Дністра. Дивна за своєю красою місцевість, древній прикордонний пост Галицько-Волинського князівства, місце розташування однієї з величніших історичних, культурних і духовних скарбниць Сокирянського району та і всієї Чернівецької області – Непоротівського (Галицького) Свято-Миколаївського печерного чоловічого монастиря. У давню давнину в урочищі Труфанова Криниця, неподалік від сучасного розташування монастиря, знаходилися капища язичників, що підтверджується археологічними знахідками, в тому числі – язичницькими амулетами. Сам монастир вірогідно був заснований у XI-XII ст. як Галицький скит. За давніми легендами, в його заснуванні у XI ст. брав участь Антоній Печерський – засновник Києво-Печерської Лаври.

Село Рудківці (лівий беріг). У селі є два стародавніх городища.

Село Ломачинці (правий беріг). Давньоруське городище.

Село Наддністрянське (лівий беріг). У райцентрі Муровані Курилівці є замок ХVІ ст., бастіонного типу. Зберігся кам’яний ескарп, каземати та залишки муру.

Місто Новодністровськ (правий беріг). У місті споруджено гідроелектростанцію, гребля якої утворює Новодністровське водосховище на Дністрі. Водосховище є місцем рибалки та відпочинку.

Прикордонна ріка

Дністровський улов

Дністровський улов

Село Бернашівка (лівий беріг). Дерев’яна церква Покрова Пресвятої Богородиці ХVІІІ ст. Пісковики Бернашівки – геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Розташована в межах Могилів-Подільському району Вінницької області, при північно-східній околиці села Бернашівка. Охороняється унікальне відслонення порід яришівської світи докембрійського періоду, що розташовані у яру на лівобережжі Дністра (неподалік від гирла річки Жван). У товщі пісковиків науковці виявили рештки нитчастих водоростей і мікропланктону найдавніших живих організмів. Біля села знайдено ранньотрипільське поселення та слов’янський ювелірний виробничий комплекс. Колись це було сотенне містечко гетьмана Петра Дорошенка.

Село Ожеве (правий беріг). На Дністровському острові знайдено сліди трипільського поселення.

Село Липчани (лівий беріг). На Сокирянщині 50 тис. га мисливських угідь. Тут водяться десятки видів мисливських тварин: дикий кабан, лисиця, заєць, косуля, олень.

Пагорби біля Золотої Липи

Пагорби біля Золотої Липи

Село Василівка (правий беріг). Неподалік від Василівки – село Коболчин – столиця гончарства Буковини. З давніх-давен тут живуть майстри гончарної справи. Із покоління в покоління передавали вони мистецтво гончарного круга, виготовляючи всілякий посуд для приготування, зберігання і споживання страв (горщики, глечики, миски, макітри, ринки, тикви, барильця, куманці, кухлі тощо), а також обрядовий посуд, архітектурно-будівельні вироби (цеглу, кахлі, черепицю, димарі). Гончарством у селі почали займатися декілька століть назад. У молдавській грамоті 1447 року згадується декілька центрів виробництва гончарного посуду і серед них – село Коболчин.

Село Козлів (лівий беріг). Церква Преображення 1872 р.

Село Волошкове (правий беріг). На території села було виявлено 5 пізньопалеолітичних стоянок (понад 15 тисяч років тому), поселення трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.), 3 поселення черняхівської культури (ІІ-УІ століття н. е.) та давнє городище.

Село Нагоряни (лівий беріг). Церква св.Іоанна Богослова 1888 р.

Село Золота Липа, Івано-Франківська область

Село Золота Липа, Івано-Франківська область

Село Лядова (лівий беріг). Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир – розташований на скельній терасі 90-метрової гори, що височіє над Дністром на його лівому березі, біля села Лядова. За переказом, заснований 1013 року святим Антонієм Печерським, який вертався з Афону й Царгороду до Києва. Він нібито сам собі вирубав у скелі келію, яка й досі носить його ім’я (це місце є особливо шанованим у монастирі; його зовнішній вигляд залишається незмінним протягом останнього тисячоліття). В пам’ять про нього в монастирі є також «Антонієве джерело». Перша літописна згадка про монастир належить до 1159 року (розповідь про похід князя Івана Берладника на Пониззя). У XVIII ст. монастир прийняв унію і належав василиянам. Його закрили 1745 року. У XIX ст. монастир відновлено як православний. У той час монастирський ансамбль складався з трьох печерних церков: Усікновення голови Іоанна Предтечі, Параскеви П’ятниці й Антонія Печерського. Церкви Іоанна Предтечі та Параскеви П’ятниці були розміщені у двох суміжних ґротах зі складною в плані конфігурацією та з’єднані проходом. 1848 року до церкви Іоанна Предтечі прибудували приділ, верхній ярус якого був за дзвінницю. Поруч з цими церквами була розташована ґрот-церква Антонія Печерського (1894). В кінці XIX ст. печери були закриті новою парафіяльною церквою святого Миколи – двоповерховою квадратною спорудою з низьким восьмигранним верхом. У ті часи монастир славився стародавньою чудотворною іконою «Віднайдення голови Іоанна Предтечі». У 1930-х роках головні монастирські церкви зруйнували і сплюндрували більшовики. Частину монастирських книг та ікон передали церкві села Слобода-Яришівська, а частину їх (в тому числі унікальні ікони, написані на цинкових пластинах київським художником Дудкевичем) було розкрадено і безповоротно втрачено. 1998 року монастир відновила група ченців Почаївської лаври. Околиці монастиря славляться джерелами цілющої води.

Замок у Золотому Потоці

Замок у Золотому Потоці

Село Наславча (правий беріг, Молдова).

Село Кремінне (лівий беріг). Церква Різдва Богородиці 1884 р.

Село Вережень, село Ленкауци (правий беріг, Молдова)

Село Мерешовка (правий беріг, Молдова).

Село Серебрія (лівий беріг). Церква св.Михаїла 1880 р. Поблизу села знайдено поселення зарубинецької культури. Зарубинецька культура була поширена у басейні Прип’яті та Дніпра і мала п’ять локальних варіантів – середньодніпровський, прип’ятсько-поліський, верхньодніпровський, подеснянський та південнобузький. Зарубинецька культура виникла на рубежі III–II ст. до н.е. внаслідок симбіозу прийшлих з території Польщі племен поморськокльошової культури та місцевого населення і припинила своє існування у середині І ст. н.е. (місцями зберігалася до II ст.). Зарубинецькі племена утворювали поселення на мисах і заплавах, інколи у формі укріплених городищ. Житла були наземними та напівназемлянковими, квадратної або прямокутної форми і мали каркасно-плетену конструкцію. Всередині розміщувалися вогнище та ями-погреби. У побуті широко використовувалася кераміка, в т.ч. грецькі амфори, різноманітні знаряддя праці (ножі, коси, серпи, топори, долота, шила, голки), предмети убрання (булавки, намиста, підвіски, характерні фібули з трикутним щитком). Поховання були трупоспалювані – ямні, урнові, змішані, з застосуванням численного інвентаря, головно керамічних виробів – горщиків, мисок, горняток. Переважає думка, що носіями зарубинецьких пам’яток були давньогерманські племена бастарнів, хоча у творенні культури приймали участь і слов’яни.

Каньйон ріки Джурин

Каньйон ріки Джурин

Село Волчинець (правий беріг, Молдова)

Село Немія (лівий беріг). Церква св.Параскеви 1775 р.

Місто Могилів-Подільський (лівий беріг). Могилів-Подільський район). Миколаївський собор (1754), Грецька Георгіївська церква (1808−1819), Полкова церква Святого Благовірного Князя Олександра Невського (1904–1907). Колись місто було укріпленим, укріплення не збереглися. Є міст і перехід до Молдови.

Місто Отач (Атаки), село Каларашовка, село Унгри (правий беріг, Молдова)

Село Бронниця (лівий беріг). В селі Бронниця розташована садиба колишнього маєтку фельдмаршала Вітгенштейна, учасника війни 1812 року, командувача 2-ї російської армії. Під цим маєтком знаходиться печера. Бронницький заказник – ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташована в межах Могилів-Подільського району Вінницької області, біля села Бронниця. Охороняються рідкісні для Поділля дубові ліси з реліктовими породами дерев (дуб скельний, дуб пухнастий) та домішкою ясена звичайного, клена гостролистого, клена польового, липи серцелистої. Трапляється берека – реліктовий субсередземноморський вид на північній межі його ареалу. В розрідженому підліску – ліщина звичайна, гордовина, кизил справжній, бруслина бородавчаста. У травостої домінують типові неморальні (тіневитривалі) види. Є також субсередземноморські світлолюбні види, які перебувають на північній межі свого поширення: горобейник пурпурово-голубий, перлівка одноквіткова, осока Мікеля, шоломниця висока тощо. Низка видів занесена до Червоної книги України: лілія лісова, любка дволиста, гніздівка звичайна, коручка морозникоподібна та інші. Серед рослин багато лікарських.

Кажан у наддністрянській хаті

Кажан у наддністрянській хаті

Село Аріонешти, село Руді (правий беріг, Молдова)

Село Садківці (лівий беріг). Церква Різдва Богородиці 1876 р.

Село Нова Татарівка (правий беріг, Молдова)

Село Суботівка (лівий беріг). Церква св.Михаїла 1762

Село Балинці (правий беріг, Молдова)

Село Яруга (лівий беріг)

Рибаки домовились позмагатися, хто краще збреше.

Перший каже: – Я якось спіймав щуку – 21кг.

Решта: – Ну буває, все може бути.

Другий: – Я спіймав сома – 57кг.

Решта: – На, і це можливо.

Третій: – А в мене якось було: за цілий день жодної покльовки, то з того пересердя навіть не випив, усю горілку додому привіз.

Усі: – Оце ти вже брешеш!

Скеля Раковецького замку над Дністром

Скеля Раковецького замку над Дністром

Село Ярово, село Кременчуг (правий беріг, Молдова)

Село Михайлівка (лівий беріг)

Оголошення: Шукаю супутницю життя! Вона мусить мати моторного човна, вміти копати хробаків і чистити рибу. Фотографія човна – обов’язкова!

Село Валя, село Собар, село Голошниця (правий беріг, Молдова)

Село Оксанівка (лівий беріг). Печерний монастир

Село Курешниця, село Йорніта (правий беріг, Молдова)

Село Улянівка (лівий беріг)

Два рибаки весь день плавали на човні й ніяк не могли знайти рибне місце. Та врешті решт їм таки поталанило. Наловили по відру добрих лящів.

Вони повернулися на берег і здали човна. Тут один із них запитує иншого:

– Ти запам’ятав те рибне місце, що ми сьогодні знайшли?

– Ясна річ! Я там намалював хрестика на дні човна.

– Дурню! Нам же завтра можуть видати иншого човна!

Костел XVII ст. у Чернелиці

Костел XVII ст. у Чернелиці

Село Косоуци (правий беріг, Молдова)

Місто Ямпіль (лівий беріг). Місто Ямпіль мало замок та міські укріплення, які не збереглися. У місті виявлено стародавнє городище. Неподалік у містечку Буша зберігся замок, там також є історико-культурний заповідник.

Село Пороги (лівий беріг)

Йде рибалка й тягне величезного сома кілограмів під 100. Йде – аж згорбився. Назустріч йому – інший рибалка з відром карасів і говорить так єхидно: “Що, всього одного зловив?”

Село Франківка (лівий беріг)

Сидить олігарх, рибалить. Вудка з діамантами, замість жилки – золота нитка. Раптом зловив Золоту Рибку. Вона взмолилася: – Відпусти мене! Олігарх повертів рибку та викинув у воду. Рибка випливає та здивовано каже: – А три бажання виконати? – Ну ти взагалі обнагліла! Ну гаразд, загадуй!

Село Іванків (лівий беріг)

Рибалка запитує іншого рибалку, що давно сидить з вудкою: – Hу, як сьогодні вода? – Дивовижна! Риба взагалі не хоче з неї вилазити.

Село Єгоровка (правий беріг, Молдова)

Фестиваль історичних реконструкцій у Хотині

Фестиваль історичних реконструкцій у Хотині

Село Цекинівка (лівий беріг)

Стоїть дружина на кухні і чистить рибу… Під носа бурмочить чоловіку: “Ну хіба ти не можеш, як нормальна людина, на рибалці горілку пити?!”

Місто Сороки, село Застинка, село Інундени, село Трифауци, село Васильково (правий беріг, Молдова)

Село Велика Кісниця (лівий беріг)

– У вас підвищений тиск, – каже лікар пацієнту-рибалці.

– Це наслідки риболовлі…

– Риболовля, навпаки, заспокоює…

– Погоджуся з вами, доктор. Але я ловлю рибу в забороненому місці.

Табір рицарів біля замку у Хотині

Табір рицарів біля замку у Хотині

Село Слобозія-Веренкеу, село Воронково, село Немирівка (правий беріг, Молдова)

Молдова (переважно Придністров’я)

Село Грушка, село Війтівка, село Кузьмин (лівий беріг, Молдова)

Село Черлина, село Залучени, село Тиргул-Вертюжень (правий беріг, Молдова)

Село Олександрівка, село Красний Октябрь (лівий беріг, Молдова)

Село Вертюжани, село Нападово (правий беріг, Молдова)

Село Сонячне, місто Кам’янка (лівий беріг, Молдова)

Село Сенатовка, село Жабка, село Бурсук (правий беріг, Молдова)

Село Подойма (лівий беріг, Молдова)

Ковалі у Хотині

Ковалі у Хотині

Село Кіт, село Нижні Климоуци (правий беріг, Молдова)

Село Рашків (лівий беріг, Молдова)

Село Вадул-Рашків, село Сокіл, село Пояна, село Куратура (правий беріг, Молдова)

Село Строєнці (лівий беріг, Молдова)

Село Тарасівка (правий беріг, Молдова)

Село Белочі, село Великий Молокіш, село Сарацей, село Єржово (лівий беріг, Молдова)

Село Чорна (правий беріг, Молдова)

Місто Рибниця (лівий беріг, Молдова)

Село Резина (правий беріг, Молдова)

Село Гідирим (лівий беріг, Молдова)

Село Сахарна (правий беріг, Молдова)

Рицар у Хотині

Рицар у Хотині

Село Вихватинці (лівий беріг, Молдова)

Село Бучушка (правий беріг, Молдова)

Село Зозуляни (лівий беріг, Молдова)

Село Ципово (правий беріг, Молдова)

Село Попенки (лівий беріг, Молдова)

Село Лалово (правий беріг, Молдова)

Село Бутучени, село Жура (лівий беріг, Молдова)

Село Середня Жора (правий беріг, Молдова)

Село Михайлівка (лівий беріг, Молдова)

Село Вишкауци (правий беріг, Молдова)

Село Гармацьке, село Цибулівка (лівий беріг, Молдова)

Івано-Франківськ

Івано-Франківськ

Село Оксентя (правий беріг, Молдова)

Село Гояни, село Роги, село Нова Маловата (лівий беріг, Молдова)

Село Маловата Віке, село Маркауци, село Голеркани (правий беріг, Молдова)

Село Кочієри, місто Дубоссари (лівий беріг, Молдова)

Село Устя, село Криулени (правий беріг, Молдова)

Село Дзержинське, село Похребтя (лівий беріг, Молдова)

Село Слобозія-Душка, село Кошниця, село Кошерниця, село Валул-Луй-Воде (правий беріг, Молдова)

Село Пирита (лівий беріг, Молдова)

Село Балабанешти, село Малаєшти, село Коржова, село Старі Дубоссари (правий беріг, Молдова)

Село Дороцьке, місто Григоріополь, село Делакеу (лівий беріг, Молдова)

 

Село Далакфу, село Пугачени (правий беріг, Молдова)

Село Ташлик, село Індія, село Бутор (лівий беріг, Молдова)

Село Серпені (правий беріг, Молдова)

Село Спея (лівий беріг, Молдова)

Село Спея, село Нова Телиця, село Телиця (правий беріг, Молдова)

Село Токмазея, село Красногорка (лівий беріг, Молдова)

Село Гора Викулуй (правий беріг, Молдова)

Село Бичок (лівий беріг, Молдова)

Рицар в Хотині

Рицар в Хотині

Місто Бендери (правий беріг, Молдова)

Село Паркани (лівий беріг, Молдова)

Село Меренешти (правий беріг, Молдова)

Село Тернівка (лівий беріг, Молдова)

Село Кіцкани (правий беріг, Молдова)

Місто Тирасполь, село Карагаш, місто Слободзея (лівий беріг, Молдова)

Село Кременчук (правий беріг, Молдова)

Село Чобручі, село Глиноє, село Незавертайлівка, село Троїцьке, село Яський, село Біляєвка (лівий беріг, Молдова)

Дністровський лиман

Село Маяки (лівий беріг). Поселення існувало ще в античні часи. У середньовіччя був замок, який не зберігся.

Коваль в Хотині

Коваль в Хотині

Село Надлиманське (лівий беріг). Колишня німецька колонія Францфельд, тут була римо-католицька каплиця Пресвятої Діви Марії 1858 р.

Село Красна Коса (правий беріг)

Розмова двох подруг: “Більше ніколи не піду зі своїм чоловіком на рибалку! Спочатку ніби надто голосно говорила, потім, виявляється, зачепила неправильну наживку, потім надто рано підсікла. А закінчилося все це вже дуже погано: я наловила риби набагато більше, ніж він…”

Село Веселе (правий беріг)

Піймав рибак золоту рибку:

Золота рибка: ну що, загадуй три бажання

Рибак: будинок, машину і катер.

Золота рибка: вибирай: в кредит чи в лізинг?

Рибак: вибирай – на олії, чи вершковому маслі?

Фестиваль у Хотині

Фестиваль у Хотині

Село Семенівка (правий беріг). Біля села розміщений ландшафтний заказник Лиманський. Сидить чоловік, на поплавок, дивиться. Годину сидить, другу, третю… Після трьох годин у ванну входить дружина і каже: “Досить вже, йди на рибалку, а то мені білизну треба прати”

Село Миколаївка (лівий беріг)

Заходить рибак в рибний магазин і купує великого коропа. Розплачується і просить продавця: Знаєте що, ви мені цю рибу звідти, із-за прилавка, киньте! –Продавець здивовано: А навіщо? – Рибак: Після цього я всім чесно можу сказати, що я сам її зловив!

Село Садове (правий беріг)

Йдуть збори товариства рибалок-любителів. Виступає голова:

– Наближається час зимового лову. Скільки будемо брати горілки? У позаминулому році ми брали по одній пляшці на брата – втратили вудки, минулого року брали по дві – втратили автобус. Що пропонуєте?

Виходить один рибалка:

– Пропоную в цьому році взяти по три, але вудки не брати і з автобуса не

виходити

Село Молога (правий беріг)

Два браконьєра:

– Учора піймав півтораметрового осетра. Закинув його на спину і йду додому.

– Ну?

– А тут з-за кущів – інспектор рибнагляду!

– Ну?!

– А я осетра зі спини – і в кишеню!

Руські ворота в Кам'янці

Руські ворота в Кам’янці

Село Калаглія (лівий беріг). Дністровський лиман, як і Дністер, відвідують севрюга, оселедець, білуга. В лимані водиться також риба, яка живе в солоноватій воді – тюлька, бички, перкаріна. Прісноводні риби – плотва, лящ, окунь, судак, жерех зустрічаються ближче до витоки Дністра. Іноді зустрічаються вугор, вусач, сонячна риба. Частина риби відноситься до морських видів – кефаль, сарган, морський карась, глосса.

Село Сухолужжя (правий беріг). Дністровський лиман має цілющу грязь, яка дуже ефективна при лікуванні шкірних захворювань, особливо псоріазу.

Смт Овідіопіль (лівий беріг). Церква Св. Миколая Чудотворця в Овідіополі 1823 р.

Місто Білгород-Дністровський (правий беріг). Аккерманська фортеця (Білгород-Дністровська фортеця), залишки античного міста Тіра, грецька (Іоанно-Предтеченська) церква, ХІІІ – ХVІІ ст., олександрівські казарми офіцерського корпусу, близько 1850 р., вірменська церква Успіня Пресвятою Богородиці, XIV – XV ст., Синагога та православні собори XIX ст., Сарматський склеп, ІІІ ст., Скіфська кам’яна гробниця або Скіфська могила, І – ІІІ ст. У місті проводиться історичний фестиваль “фортеця”.

Вулиця в Кам'янці-Подільському

Вулиця в Кам’янці-Подільському

Фундамент церкви в Кам'янці-Подільському

Фундамент церкви в Кам’янці-Подільському

Село Рокосолани (лівий беріг). Овідіопольський район межує з Чорним морем і Дністровським лиманом, по території району протікають ріки Скуртянка і Барабой. На території Овідіопольського району розміщується ботанічний заказник “Дальницький ліс”. Також на території району є заповідне урочище “Дністровські плавні”.

Село Шабо (правий беріг). В селі є відомий виноробний завод.

Село Прибережне (правий беріг). Невеличке село, поблизу якого великий дачний масив. Село на лимані, найближче розміщене до Чорного морялиману,  перед Чорним морем (до моря 3 км).

Чорноморські курорти від Дунаю до Сухого лиману

Село Кароліно-Бугаз (зліва). Кароліно-Бугаз  (до 1990 р. с.Затока) – причорноморський курорт, розташований на відстані 60 км на південний захід від Одеси, на живописній піщаній косі, що знаходиться між Чорним морем, Дністровським ліманом і солоними озерами. Відпочинок в Кароліно-Бугаз завжди вважався елітним завдяки віддаленості від індустріальних центрів і повній відсутності промислових підприємств. Кароліно-Бугаз одне з найбільш екологічно чистих місць на Чорноморському побережжі. Піщана смуга, що протягнулася на два десятки кілометрів це чудові пляжі шириною понад 100 метрів з чистим дрібним піском. Пологе дно моря створює прекрасні умови для купання. Бази відпочинку розташовуються прямо на березі моря, в декількох метрах від берегової лінії. Численні кафе, бари і дискотеки, прокат водних мотоциклів, водяні гори для дітей і дорослих роблять відпочинок в Кароліно-Бугаз різноманітним і ненудним. іБез зусиль тут можна знайти розкішні пропозиції екскурсій до Одеси, морських прогулянок по Дністровському лиману, в Білгород-Дністровський з цікавими відвідинами фортеці.

Море

Море

Село Грибівка (зліва). Курорт включає більш як 50 баз відпочинку, готелів. Село має розвинуту інфраструктуру: луна-парк, дитячі атракціони, числені бари і кафе, рибна ловля, прогулянки на катерах і яхтах, водні мотоцикли, комп’ютерні клуби, екскурсійне обслуговування. З 2011 року тут проводиться фестиваль «Summer Sound GRIBOFFKA», який відбувається на пляжі “Європа”, що має найбільшу територію (2га). На цьому пляжі розміщений найбільший в світі пляжний бар довжиною 125 м.

Село Санжійка (зліва). Курорт для спокійного сімейного відпочинку, є облагороджені та незаймані пляжі.

Село Затока (справа). Наявність піщаного пляжу шириною 50 метрів і довжиною 5 кілометрів зробило Затоку одним із популярних місць відпочинку. Пляжні розваги – катання на банані, катамарані, водні скутери напрокат, поїздки на катері. Екскурсії – дельфінарій, аквапарк, Білгород-Дністровська фортеця. Вночі працюють нічні клуби, бари, дискотеки.

Село Біленьке (справа). Село розташовано на узбережжі Аккембецької затоки Будацького лиману (назва затоки походить від старої назви села).

Смт Сергіївка (справа). На території Сергіївки розміщується кліматичний курорт. Лікувальний фактор – грязі, вода Шаболанського лиману та мінеральні води типу “Куяльник” та “Миргородська”. В Сергіївці є багато дитячих оздоровчих табрів.

Піщаний замок

Піщаний замок

Приморське (Білгород-Дністровський район) і Курортне (справа). Села Приморське і Курортне утворюють практично один населений пункт, розділений санаторієм “Приморський”. Село розміщене на високому обриві, з якого відкриваються чудові пейзажі. Деякі пансіонати і бази відпочинку працюють цілорічно, є розвинута інфраструктура. Дністровський лиман проходить вздовж різних курортних поселень. Місцями лиман відгороджений від моря косами, а не деких ділянках території їх розділяє лишень дорога. Це чудова можливість скупатися на морі і тут же, через дорогу, на лимані. Наприклад, в селі Курортне море і лиман розділяє лишень неширока коса, тому туристи тут люблять суміщати грязьолікування на Дністровському лимані з купання і відпочинком на морі.

Село Миколаївка (справа). Морський берег не має високих крутих обривів, спуски до моря зручні, морське дно пологе, пляж – піщаний. Є декілька пансіонатів, баз відпочинку, дитячих таборів.

Мілководдя на морі

Мілководдя на морі

Село Тузли (справа). Курортне село, розміщене на західному березі лиману Бурнас, який входить до складу Національного природного парку “Тузлівські лимани”.

Село Приморське (Татарбунарський район) (справа). Розміщене на західному березі лиману Шагани. До території села відносться курорт Рассєйка.

Місто Татарбунари (справа). Районний центр, розміщений на березі ріки Когильник поблизу її впадіння в лиман Сасик. Місто має декілька баз відпочинку, туристична інфраструктура розвивається.

Медуза

Медуза

Село Глибоке (справа). Село на березі Сасикського лиману, туристична інфраструктура не розвинена.

Село Приморське (Кілійський район) (справа). Курортне село в Дунайському біосферному заповіднику, тому відпочиваючі окрім відпочинку на морі можуть ознайомитися з природою дельти Дунаю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *