Археологія та стародавня історія Очаківського району

Заповідник Ольвія

Заповідник Ольвія

В Очаківському районі Миколаївської області головною пам’яткою є античне місто Ольвія. Городища були у населених пунктах Очаків, Пітухівка, Козирка, Прибузьке, Дніпровське.

Ольвія

Розкопки в Ольвії

Розкопки в Ольвії

Городище Ольвія розташоване на південій околиці села Парутине, у прибережній зоні та на плато правого берега Бузького лиману. Перше археологічне обстеження Ольвії провів О.С.Уваров у 1848 році. Городище існувало з VI до наої ери до IV століття нашої ери.

Некрополь Ольвії розташований навколо Ольвії, переважно на захід і південь від неї, на плато правого берега Бузького лиману. Відкритий одночасно з Ольвією. Перші наукові розкопки проведені у 1848 році О.С.Уваровим. Систематичні роботи стали проводитися Б.В.Фармаковським з 1901 по 1913 роки і пізніше – у 1924 – 1926 роки. У 1956 році невеличкі розкопки проевла А.І.Фурманська. Нові систематичні роботи були розпочаті з 1964 року Ольвійською експедицією і продовжуються до нашого часу. Площа могильника понад 300 гектарів. За весь час було обстежено близько 2000 могил. Знайдено величезний археологічний матеріал, синхронний з городищем. Є пам’яткою національного значення і входить до переліку пам’яток всесвітнього значення, затвердженого ООН.

Археологічні розкопки в Ольвії

Археологічні розкопки в Ольвії

Місто Очаків

Городище Очаків І – розташоване на батерейному мисі, на території сучасного міста, у місці злиття Дніпровського лиману з морем. Відкрите О.С.Уваровим в середині ХІХ століття. Сильно зруйноване сучасними будівлями, але археологічний матеріал там присутній. Знайдено велику кількість крупного каміння, багато ольвійських монет і фрагментів амфор. Також в районі городища знайдений мармуровий тулуб статуї. Ольвійський напис післягетьського періоду та надмогильна стела з латинським написом. Датується римським часом. Можливо, що біля городища існує одночасний з ним могильник.

Поселення Очаків ІІ розташоване на місці громадяського порту, на високому березі моря. Відомо з ХІХ століття. Досліджувалося у 1950-і роки М.С.Синициним, у 1975 році обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції. Обстежена площа 800 квадратних метрів. Потужність культурного шару 70 – 90 сантиметрів. У зрізах берега видно обриси зольних ям та землянок. Зібрані матеріали кераміки архаїчного часу.

Поселення Очаків ІІІ розташоване за 800 метрів на північний захід від громадянського порту, на терасі високого берега моря. Знайдено С.В.Страшним. Обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Збереглася площа у 200 квадратних метрів. Потужність культурного шару 15 сантиметрів. Сильно зруйноване береговою абразією. Датується елліністичним часом.

Село Дмитрівка

Поселення Дмитрівка І розташоване на західній околиці села Дмитрівка, на мисі похилого схилу берега лиману та Чехутовської балки, навпроти кладовища. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 4,5 гектарів, потужність культурного шару 50 – 60 сантметрів. Розкопки проводилися у 1980 – 1981 роках Нижньобузькою експедицією Ленінградського відділення інституту археології РАН. Знайдені залишки напівземлянок та господарських ям, багато фрагментів амфор, червоно-, світлоглиняної та чорнолакової кераміки, ліпного посуду. Датується архаїчним часом.

Поселення Чехутове розташоване на східній околиці села Дмитрівка, біля села Чехутове, на високому березі Дніпровського лиману. Відкрите О.С.Уваровим у 1840 році, досліджувалося В.М.Ястребовим, В.І.Гошкевичем у 1925 – 1931 роках загоном Миколаївського обласного краєзнавчого музею (Ф.М.Штітельман), у 1947 році М.С.Синициним. Сильно зруйноване береговою абразією. Датується еліністичним часом.

Село Пітухівка

Поселення Пітухівка І розташоване за два кілометри на схід від села Дмитрівка, на високому крутому берегі Дніпровського лиману, з півночі обмежено неглибокою балкою. Зафіксоване В.І.Гошкевичем у 1909 році. Розвідкові роботи проводилися Одеським археологічним музеєм та Ольвійською експедицією у 1940 році. У 1949 році досліджувалося Пітухівським загоном Буго-Дніпровської експедиціх. У 1975 році досліджувалося периферійним загоном Ольвійської експедиції. Поселення двошарове, його загальна площа 4,8 гектарів, потужність культурного шару 0,9 – 1,2 метри. До архаїчного часу належали залишки кількох землянок і господарських ям, уламки амфор, чорнолакової кераміки. До елліністичного часу відносяться дві напівземлянки, залишки кам’яних будівель та залишки сирцевої кладки житлового будинку, велика кількість сіроглиняної та сіролощеної, червоноглиняної та ліпної кераміки, залізні ножі, серпи, рибальські гачни та різні монети.

Городище Пітухівка II розташоване за два кілометри на схід від села Дмитрівка на високому плато правого берега Дніпровського лиману, з напільної сторони городище оперезає рів і вал. Відкрите О.С.Уваровим у 1840 році. Досліджувалося В.І.Гошкевичем (1913 рік), І.В.Фабриціус (1924 рік), Л.М.Славіним, М.С.Синициним, А.Л.Єсипенко (1940, 1949 – 1950 роки), периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1973 – 1975 роках. Площа – 1,25 гектарів, потужність культурного шару – 0,7 – 1,1 метр. Знайдено залишки житлових і господарських споруд, досліджена оборонна система, багато різноманітного речового матеріалу.

Могильник Пітухівка – розташований на північ від городища, на плато правого берега Дніпровського лиману. Відкритий місцевими жителями. Частина могильника досліджена М.Ебертом у 1910 році. Розкопано 12 курганів античного часу (59 поховань). Знайдений матеріал датує могили архаїчним та елліністичним часом. Можливо, відноситься до античних поселень цього періоду.

Поселення Пітухівка ІІІ (три античні садиби). Розташоване за 1,9 – 2 кілометри на схід від села Дмитрівка, біля руїн колишнього села Пітухівка. На плато правого берега Дніпровського лиману. Відкрите експедицією Миколаївського обласного краєзнавчого музею у 1982 році. Вдруге обстежене експедицією Державної інспекції охорони пам’яток культури у 2004 році. Простежуються три ділянки скупчення попелястого грунту розмірами 45 на 45 метрів, 45 на 50 метрів, 50 на 50 метрів. Потужність культурного шару сягає 50 сантиметрів. Площа задрнована. Зібрано підйомний матеріал, який датує садиби архаїчним часом.

Антична садиба № 4 Пітухівка – розташована за 2,1 кілометр на схід від села Дмитрівка, на похилому схилі правого берега Дніпровського лиману. Відкрита експедицією Державної інспекції охорони пам’яток культури у 2004 році. Площа 50 на 50 метрів, задернована. Знайдені фрагменти амфор, ліпного та гончарного посуду. Датується елліністичним періодом.

Антична садиба № 5 Пітухівка – розташована за 1,9 кілометрів на схід від села Дмитрівка, на похилому схилі плато правого берега Дніпровського лиману. Відкрита експедицією Державної інспекції охорони пам’яток культури у 2004 році. Площа 50 на 50 метрів, задернована, культурний шар сягає одного метра. Знайдено уламки амфор, ліпного та гончарного посуду. Датується архаїчним та елліністичним часом.

Курганна група розташована за 1,8 кілометрів на схід від села Дмитрівка, на плато правого берега Дніпровського лиману, на орному полі. Група складалася з шести курганів. Один був розкопаний експедицією Миколаївського обласного краєзнавчого музею у 1998 році. Найбільший курган висотою 4 метра, діаметром 50 метрів, задернований. Інші кургани висотою 30 – 50 сантиметрів, діаметрами по десять метрів, розорані.

Курган розташований за 800 метрів на схід від села Дмитрівка, на плато правого берега Дніпровського лиману, висота 80 сантиметрів, діаметр 10 метрів, розораний.

Село Іванівка

Поселення Іванівка І розташоване у південно-східній околиці села іванівка, у гирлі балки біля складу, вікрите М.С.Синициним у 1947 році, площа 0,3 гектари, потужність культурного шару 30 сантиметрів. Обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Поселення двошарове. На поверхні зустрічається дрібний бут, в обриві берега видно залишки кам’яних кладок, напівземлянки, господарські ями грушовидної форми. Знайдено уламки амфор, різноманітного столовго посуду, як гончарного, так і ліпного. Датується архаїчним та елліністичним періодами

Курганна група розташована за кілометри на північ від села Іванівка, на орному полі, складається з 4 курганів висотою 40 – 50 сантиметрові діаметром 10 метрів, розорані.

Поселення Покровка I розташоване на південно-західній околиці села Іванівка (раніше ця частина села була Покровкою), на плато правого берега Дніпровського лиману, біля Волової балки, відкрите Ольвійською периферійною експедицією у 1975 році. Площа 0,4 гектари, культурний шар 35 сантиметров, сильно зруйноване сучасним кар’єром. Зібрано підйомнийматеріал, який датує поселення архаїчним часом.

Курган № 1 розташований за 1,3 кілометра на північ від села Покровка (нині Іванівка), біля господарського двору, висота три метри, діаметр 20 метрів, задернований.

Курган № 2 розташовий за 5 кілометрів на північ від села Покровка (нині Іванівка), на орному полі, висота один метр, діаметр 20 метрів, задернований.

Село Яселка

Поселення Яселка I розташоване на східній околиці села Яселка, на обриві правого берега Дніпровського лиману, на садибі селянина. Вікрите М.С.Синициним у 1947 році. Обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа, що збереглася – 0,35 гектарів, культурний шар 40 сантиметрів, сильно зруйноване оранкою. Знайдені уламки амфор, чорнолакової, сіроглиняної та ліпної кераміки. Датується елліністичним часом.

Поселення Яселка ІІ розташоване в центрі села Яселка, у гирлі Великої Ясельської балки, біля клубу. Відкрите М.С.Синициним у 1947 році. Обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа, яка залишлася, 0,05 гектарів, культурний шар 0,2 метри. Підйомний матеріал відноситься до елліністичного часу.

Поселення Яселка III розташоване за два кілометри на захід від села, на високому правому березі Дніпровського лиману, на мису між двома балками. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,5 гектарів, потужність культурного шару 0,35 метрів. Підйомний матеріал датує пам’ятку елліністичним часом.

Поселення Яселка IV розташоване за один кілометра на схід від села Яселка, на лівому березі Малої Ясельської балки, на полі. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,5 гектарів, потужність культурного шару 40 сантиметрів. Зібрано матеріал, який датує поселення елліністичним часом.

Стоянка Яселка V розташована за 500 метрів на північний схід від села Яселка, на лівому схилі Великої Ясельської балки. Відкрита розвідкою НДЦ «Лукомор’я» у 2009 році. Площа приблизно 0,25 гектарів, культурни шар слабо насичений.

Баланове

Поселення Баланове І розташоване на північній околиці села Баланове, на східному схилі балки. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Обстежене Інгульською експедицією у 1976 році. Площа 11 гектарів, культурнний шар до 70 сантиметрів. Зібрано підйомний матеріал, який датується добою пізньої бронзи.

Курганна група № 1 розташована за два кілометри на схід від села Баланове, біля дороги Очаків – Миколаїв. Група складається з двох курганів висотою 1,5 і 1 метр, діаметрами 20 і 15 метрів, розорюються.

Курганна група № 2 розташована за один кілометр на північний схід від села Баланове, на орному полі. Група складається з двох курганів висотою два і один метр, розорюються.

Курган розташований за 1,5 кілометрів на південний схід від села Баланове, біля дороги, висота – 2 метри, діаметр – 20 метрів, розораний.

Село Володимирівка

Курган розташований за 1,5 кілометрів на схід від села Володимирівка, на орному полі. Висота – 1,5 метрів, діаметр 20 мерів, розорюється.

Село Кам’янка

Поселення Кам’янка І розташоване за один кілометр на південь від села Кам’янка у заплаві правого берега Анчокракської балки. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа – 0,4 гектари, потужність культурного шару до 50 сантиметрів. Зібраний матеріал датує пам’ятку римським часом.

Поселення Кам’янка ІІ розташоване за 800 метрів на південний схід від села Кам’янка, на південному схилі Анчокракської балки, яка виходить до лівого берега Березанського лиману. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа і культурний шара поселення сильно зруйновані кар’єром. Обстежене Інгульською експедицією у 1976 році. Проведені невеличкі розкопки а площі біля 100 квадратних метрів. Знайдені залишки заглиблених наземних багатокамерних жител, ліпна кераміка та фрагменти бронзового котла. Датується сабатинівською културою. На поселенні також присутня кераміка римського часу та інгульської катакомбної культури (ІКК).

Літовка Кам’янка ІІІ розташована за чотири кілометри на південний захід від села Кам’янка, на лівому схилі від Анчокракської балки. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,09 гектарів, культурний шар до 0,4 метри. Західна частина зруйнована кар’єром. Поселення двошарове і на півдставі знахідок датується архаїкою та еллінізмом.

Поселення Кам’янка IV розташоване за три кілометри на південний захід від села Кам’янка на правому схилі біля дамби. Відкрите Інгульською експедицією у 1976 році. Площа поселення 7,5 гектарів, потужність культурного шару 50 – 60 сантиметрів. Розкопки проводила вищезгадана експедиція у 1976 – 1977 роках. Відкриті дві великі і одна звичайна садиби. Знайдено велику кількість різноманітної гончарної кераміки, залізні коси та наральник. Датується черняхівською культурою.

Могильник Кам’янка IV розташований за 0,5 кілометрів на північ від поселення Кам’янка IV і належить до нього. Відкритий і досліджений загоном Інгульської експедиції у 1976 – 1977 роках. Розкопано 33 поховання з трупопокладенням. 20 похованих лежали головою на північ, 13 – на захід. Могили поділяються на прості прямокутні ями, з підбоєм, з заплечиками, перекритими камінням, і одне поховання у кам’яному ящику. Знайдено велику кількість сіроглиняної, сіролощеної і грубої гончарної кераміки, амфори, бронзові фібули, кістяні гребені, намисто та інші речі.

Курганна група розташована на східній околиці села Кам’янка – складається з двох курганів висотою 2 і 1,5 метрів, діаметрами 30 і 20 метрів, розорані.

Курган № 1 розташований за два кілометри на північний схід від села Кам’янка, біля дороги Кам’янка – Миколаїв. Висота 5 метрів, даметр 75 метрів, задернований.

Курга № 2 розташований за один кілометр на півнівчний схід від села Кам’янка, біля дороги Миколаїв – Кам’янка, висота 2 метри, діаметр 30 метрів, розорюється.

Курган № 3 розташований за один кілометр на північний захід від села Кам’янка, висота два метри, діаметр 25 метрів, розораний.

Село Нове

Курганна група № 1 розташована за один кілометр на південний схід від села Нове, на орному полі. Група складається з трьох курганів висотою від 50 сантиметрів до одного метра і діаметром від 10 до 15 метрів, розорюються.

Курганна група № 2 розташована за 2,5 кілометрів на захід від села Нове, на орному полі. Група складається з трьох курганів висотою від 1 до 1,5 метрів, діаметрами від 15 до 20 метрів, розорюються.

Курган розташований за два кілометри на північний захід від села Нове, на орному полі, висота 1,5 метр, діаметр 20 метрів, розорюється.

Село Жовтень

Поселення Октябрі розташоване за один кілометр на схід від села Октябрі (Жовтень), на похилому північному схилі Анчокракської балки, яка виходить до лівого берега Березанського лиману. Відкрите Інгульською експедицією у 1976 році. Площа шість гектарів, культурний шар 1,2 – 1,4 метри. В 1976 – 1978 роках ця експедиція провела розкопки. Розкрита площа близько 1000 квадратних метрів, виявлені багатокамерні наземні житла і будівлі господарського призначення з каміння. Також знайдені фрагменти ліпних горщиків, черпаків, жаровень, мисок, уламки зернотерок, ливарних форм, два бронзові ножі, кістки тварин. Зустрічається також кераміка інгульської катакомбної культури. Датується білозерською культурою.

Село Шевченко

Курганна група № 1 розташована за один кілометр на південний схід від села Шевченко, на орному полі. Група складаєтсяь з трьох курганів, висота 1 – 2,5 метрів, діаметр 15 – 30 метрів, розорюються.

Курганна група № 2 розташована за 2,8 кілометрів на південний захід від села Шевченко, на орному полі. Група складається з 5 курганів. Найбільший курган має висоту 4 метри, діаметр 50 метрів, задернований. Інші кургани мають висоти від одного до двох мерів, діаметр 15 – 30 метрів, розорюються.

Курганна група № 3 розташована за 5,5 кілометрів на схід від села Шевченко, на орному полі. Група складається з двох курганів висотою 1 і 1,5 метрів, діаметрами 20 і 25 метрів, розорюються.

Курган № 1 розташований за шість кілометрів на північний схід від села Шевченко, на орному полі. Висота 4,5 метрів, діаметр 60 метрів, задернований.

Курган № 2 розташований за 7,5 кілометрів на північний схід від села Шевченко, на орному полі. Висота 1,5 метрів, діаметр 30 метрів, розорюються.

Курган № 3 розташований за 4,2 кілометри на південний схід від села Шевченко, на орному полі. Висота один метр, діаметр 20 метрів, розорюється.

Село Козирка

Городище Козирка І розташоване на південній околиці села Козирка, на високому плато правого берега Бузького лиману, зі сторони поля обмежено ровом і валом. Загальна площа 4,8 гектарів, потужність культурного шару 0,7 – 1,4 метрів. Відкрите О.С.Уваровим у 1848 році. Перші розвідкові роботи проведені Буго-Діпровською експедицією у 1949 – 1950 роках. Планомірні розкопки проводилися загоном Ольвійської експедиції під керівництвом А.В.Буракова у 1954 – 1967 роках. Досліджені оборонні споруди, житловий квартал з вулицями та різними будинками. Також отриманий різноплановий речовий матеріал – кераміка, вироби з метралу, кісток, каменю і скла. Датується римським періодом. Верхній шар городища належить до поселення черняхівської культури.

Поселення Козирка ІІ розташоване за 350 метрів на північний схід від села козирка, на плато високого берега лиману. Значна частина поселення зруйнована. Зафіксовано загоном Ольвійської експедиції у 1932 році. Охоронні розкопки проводив загін Миколаївського краєзнавчого музею у 1975 році. Досліджувалося периферійним загоном Ольвійської експедиції Ленінградського відділення Інституту археології РАН у 1974 – 1977 роках. Розкопана площа у 750 квадратних метрів. Поселення двошарове, знайдено фрагменти різноманітної кераміки і ливарну форму для вигоотвлення прясел. У верхньому шарі знайдено будівельні комплекси та 46 господарських ям. У 1985 – 1987 роках на північному краю поселення здійснена спроба розкопок зольного пагорба, в якому знайдено багаот керамічного матеріалу. Поселення датується архаїчним та елліністичним часом.

Поселення Козирка ІІІ розташоване на західній околиці села Козирка, на лівому схилі Козирської балки, за 400 метрів від правого берега лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 1,5 гектарів, культурний шар 50 сантиметрів. Зібраний підйомний матеріал, який зберігаєьтся у фондах Миколаївського краєзнавчого музею. Датується архаїчним та елліністичним часом.

Поселення Козирка IV розташоване на лівому схилі Козирської балки, за 400 метрів на північний захід від околиці села Козирка і за 1,3 кілометри від берега лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа поселення 1,5 гектарів, задерноване. Зібрані численні уламки амфор. Датується архаїчним часом. Матеріали зберігаються у фондах Миколаївського краєзнавчого музею.

Поселення Козирка V розташоване на лівому схилі Козирської балки, за 0,6 кілометрів на північний захід від села Козирка. Відкрите А.В.Бураковим у 1954 році. У тому ж розці невеличкі розкопки провела Ю.І.Козуб. Площа поселення 1,5 гектарів, культурний шар 0,9 метрів. Розкопані три циліндричні ями, багато керамічного матеріалу і скарб монет-дельфінчиків. Датується архаїчним часом.

Поселення Козирка VI розташоване за 600 метрів на північ від села села Козирка, на плато, за 300 метрів на захід від лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,03 гектарів, культурний шар розораний. Зібрані фрагменти амфор, а також 5 рибальських грузил. Датується архаїчним часом. Матеріали зберігаються у фондах Миколаївського краєзнавчного музею.

Поселення Козирка VII розташоване за 0,8 кілометрів на північ від села козирка, на плато, за 300 метрів на захід від лиману. Майже повністю зруйновано кар’єром. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році, ним же проведені невеличкі розкопки. Площа, яка залишилася, 100 квадратних метрів, культурний шар – 50 сантиметрів. Знайдені залишки напівземлянки, шматки глиняної обмазки, фрагменти амфор. Датується архаїчним часом. Матеріали зберігаються у фондах Миколаївського краєзнавчого музею.

Поселення Козирка VII розташоване за 200 метрів на північний захід від села Козирка, на плато. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,3 гектари, культурний шар розораний. Зібрано нечислений керамічний матеріал, який датує пам’ятку елліністичним часом.

Поселення Козирка IХ розташоване за 700 метрів на південь від села козирка, на мисі балки, за один кілометр на захід від лиману. Відкрите В.В.Рубаному у 1974 році. Площа 2 гектари, потужність культурного шару один метр. Розкопувалося у 1979 – 1985 роках периферійним загоном Ольвійської експедиції. Знайдені чотири великі напівземлянки, залишки багатокамерної споруди та близько 150 господарських ям. Зібрано велику кількість керамічного матеріалу і фрагменти гранітних зернотерок. Датується елліністичним часом.

Поселення Козирка Х розташоване за 800 метрів на південний захід від села Козирка, на схилі балки, за 500 метрів на захід від берега лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа один гектар, культурний шар 50 сантиметрів. Зібрано фрагменти ліпної кераміки та кістки тварин. Датується пізньою бронзою.

Поселення Козирка ХI розташоване за 900 метрів на південь від села Козирка, на плато біля берега лиману. Відкрите В.В.Рубаному у 1974 році. Площа один гекта, культурний шар 50 сантиметрів. У 1979 – 1981 роках проведені невеличкі розкопки периферійним загоном Ольвійської експедиції. Розкриті залишки напівземлянки, наземної будівлі, ряд господарських ям, фрагменти кераміки. Датується архаїчним часом.

Поселення Козирка ХII (Чупринова балка) розташоване за 1,2 кілометри на південь від села Козирка, на високому плато, обмеженому берегом лиману і Чуприновою балкою. Відкрите загоном Миколаївського краєзнавчого умзею у 1926 році. Обстежувалося загонами Ольвійської експедиції у 1932 і 1979 роках, а також Нижньобузькою експедицією Ленінградського відділення Інституту РАН у 1985 – 1989 роках. Поселення двошарове. Знайдено залишки напівземлянок та наземних будівельних комплексів більш 60 господарських ям, багато кружальної та ліпної кераміки. Датується архаїчним та елліністичним періодами.

Поселення Козирка ХIV розташоване за один кілометр на північ від села, на плато, і за 1,2 кілометри від берега лиману, біля дороги Миколаїв – Парутине. Відкрите В.В.Рубаном у 1978 році. Площа 0,5 гектарів, культурний шар невизначений. Зібрані фрагменти кераміки. Датується архаїчним часом.

Поселення Козирка ХV розташоване за 700 метрів на північ від села Козирка, н аплато, за один кілометр від берега лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1978 році. Площа 0,35 гектарів, культурний шар розораний. На поверхні простежені плями напівземлянок та господарських ям, зібрано керамічний матеріал. Датується архаїчним часом.

Поселення Козирка ХVI розташоване на північно-західній околиці села Козирка, на плато лівого берега Козирської балки. Відкрите В.В.Рубаном у 1978 році, площа 0,5 гектарів, культурний шар не досліджений. Знайдено велику кількість різноманітної кераміки. Датується архаїчним часом.

Літовка Козирка ХVII розташована за 500 метрів на захід від села Козирка, на північному схилі Козирської балки. Відкрите В.В.Рубаном у 1978 році. Площа 0,06 гектарів, культурний шар не простежується. Знайдена невелика кількість кружальної кераміки. Датується архаїчним часом.

Поселення Козирка ХVIII розташоване за 600 метрів на захід від села Козирка, на правому схилі Козирської балки. Відкрите В.В.Рубаном у 1978 році. Площа 0,5 гектарів, культурний шар переораний. Зібрано невелику кількість гончарної кераміки. Датується архаїчним часом.

Поселення Козирка ХІХ розташоване за 900 метрів на північний захід від села Козирка, на правому схилі Козирської балки. Відкрите В.В.рубаному у 1978 році. Площа 0,5 гектарів, культурний шар переораний. Зібрано невелику кількість кераміки архаїчного часу.

Поселення Козирка ХХ розташоване за 1,1 кілометр на північний захід від села Козирка, на правому схилі Козирської балки. Відкрите В.В.Рубаном у 1978 році. Площа 0,05 гектарів, культурний шар розораний. Зібрано багато фрагментів амфор і фрагменти гранітних зернотерок. Датується архаїчним часом.

Поселення Козирка ХХII розташоване за 1,5 кілометрів на південь від села Козирка, на плато берега. Відкрите В.В.Рубаном у 1978 році. Площа 0,2 гектари, культурний шар розораний. Зібрані фрагменти амфор, мисок, зернотерок та гранітний розтиральник. Датується архаїчним часом.

Поселення Козирка ХХIII розташоване за 2,5 кілометрів на південь від села Козирка, на правому березі Бузького лиману. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1977 році. Площа 0,5 гектарів, культурний шар 0,5 метрів. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення архаїчним часом.

Поселення Козирка ХХV розташоване за два кілометри на південь від села Козирка, на плато, за один кілометр на захід від лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1978 році. Площа 0,25 гектарів, потужність культурного шару 40 сантиметрів. На поверхні видно виходи вапнякового каміння. Зібрано фрагменти амфор. Датується архаїчним часом.

Курганна група розташована за два кілометри на південний захід від села Козирка, на орному полі. Група складається з шести кургані висотою від 30 сантиметрів до одного метра, діаметром 10 – 15 метрів. Всі розорюються.

Курган № 1 розташований на піденній околиці села Козирка. Висота один метр, діаметр 20 метрів, розорюється.

Курган № 2 розташований за 2,5 кілометрві на південь від села Козирка, висота 2,5 мерів, діаметр 30 метрів, задернований.

Курган № 3 розташований за один кілометр на північний захід від села Козирка, висота три метри, діаметр 40 метрів, задернований.

Село Михайлівка

Курган № 1 розташований за 500 метрів на захід від села Михайлівка, висота 3 метри, діаметр 40 метрів, задернований.

Курган № 2 розташований за 1,5 кілометірв на схід від села Михайлівка, висота чотири метри, діаметр 50 метрів, задернований.

Село Поди

Кургн № 1 розташований на території села Поди, висота три метри, діаметр 40 метрів, задернований.

Курган № 2 розташований за 1,5 кілометрів на захід від села Поди, біля дороги, висота 2,5 метрів, діаметр 35 метрів, задернований.

Курган № 3 розташований за один кілометр на північ від села Поди, на орному полі. Висота – 0,5 метрів, діаметр 10 метрів, розораний.

Курган № 4 розташований за один кілометр на північний схід від села Поди, на орному полі, висота 50 сантиметрів, діаметр 10 метрів, розораний.

Село Чернігівка

Курган розташований за триста метрів на захід від села Чернігівка, біля молочно-тваринної ферми. Висота 1,5 метрів, діаметр 20 метрів, розораний.

Село Куцуруб

Поселення Куцуруб І розташоване на східній околиці села Куцуруб, на правому високому березі Дніпровського лиману, на мису. Відкрите М.С.Синициним у 1947 році. Обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Розкопки проводилися у 1980 – 1981 роках Нижньобузькою експедицією Ленінградського відділення Інституту археології РАН. Площа 1,5 гектарів, культурний шар 50 – 60 сантиметрів. Розкрита площа у 1555 квадратних метрів. Розкопано кілька напівземлянок та багато господарських ям, три землянки та залишки наземного житла, велику кількість керамічного матеріалу. Поселення двошарове: датується архаїкою та еллінізмом.

Поселення Куцуруб ІІ розташоване на східній околиці села, на плато правого берега Дніпровського лиману, на садибах селян. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,6 гектарів, культурнй шар 30 – 40 сантиметрів. Знайдені уламки кружальної та ліпної кераміки. Датується елліністичною культурою.

Поселення Куцуруб ІІІ розташоване у західній частині села, на високому березі Дніпровського лиману, на городах селян. Відкрите М.С.Синициним у 1947 році. Обстеження у 1975 році і розкопки у 1978 році проводив периферійний загін Ольвійської експедиції. Площа 1,4 гектари, культурний шар 0,4 – 1 метр. Відкриті залишки напівземлянки, господарські ями і багато різноманітної кераміки. Датується архаїчним та елліністичним періодами.

Античний могильник, можливо відноситься до попереднього поселення. Розташований на північ від нього на городах селян.

Курганна група № 1 розташована за один кілометр на північ від села Куцуруб, на орному полі. Група складається з чотирьох курганів висотою від 0,5 до двох метрів, дівметри від 10 до 30 метрів, розорюється.

Курганна група № 2 розташована за 4,5 кілометрів на північ від села Куцуруб, біля дороги Очаків – Миколаїв. Група складається з двох курганів висотою 1,3 і 3 метри, діаметром 20 і 40 метрів, розорюються.

Курган № 1 розташований за два кілометри на північ від села Куцуруб біля господарчого двору. Висота один метр, діаметр 15 метрів, розорюється.

Курган № 2 розташований за 3,5 кілометрів на північний захід від села Куцуруб, на орному полі. Висота один метр, діаметр 20 метрів, розорюється.

Курган № 3 розташований за 7,8 кілометрів на північ від села Кууруб, на орному полі. Висота 50 сантиметрів, діаметр 10 метрів, розораний.

Село Матросівка

Курганна група розташована за 500 метрів на південний захід від села Матросівка, на орному полі. Складається з двох кургані висотою один і півтора метри, діаметр відповідно 15 і 20 метрів, розорюються.

Село Острівка

Курганна група № 1 розташована за один кілометр на північний схід від села Острівка, на орному полі. Складається з двох курганів висотою 1 і 1,5 метрів, діаметром 15 і 20 метрів, розорюються.

Курганна група № 2 розташована за 600 метрів на північний захід від села Острівка, на орному полі. Група складається з двох курганів висотою 2 і 3 метри, діаметрами 20 і 30 метрів, розорюються.

Курганна група № 3 розташована за 2,2 кілометри на південь від села Острівка, на орному полі.

Курган № 1 розташований за 1,5 кілометрів на захід від села Острівка, на орному полі. Висота 2 метри, діаметр 25 метрів, задернований.

Курган № 2 розташований за 1,5 метрів на схід від села Острівка, біля господарчого двору. Висота два мери, діаметр 25 метрів, задернований.

Курган № 3 розташований за 1,5 кілометрів на південь від села Острівка, на орному полі. Висота два метри, діаметр 25 метрів, задернований.

Курган № 4 розташований за 1 кілометр на південний схід від села Острівка, на орному полі, висота 2,5 метрів, діаметр 30 метрів, задернований.

Курган № 5 розташований за 1,4 кілометри на південний захід від села Острівка, на орному полі, висота три метри, діаметр 30 метрів, задернований.

Курган № 6 розташований за 200 метрів на захід від села Острівка, на орному полі. Висота 1,5 метрів, діаметр 20 метрів, розорюється.

Село Червоне Парутине

Поселення Аджигольська коса І (Аджигол І) розташоване за 5 кілометрів на південний схід від села Солончаки й у 300 метрах на захід від Бузького лиману. Відкрите С.Д.Крижицьким у 1973 році. Обстежено периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 7,5 гектарів, культурний шар 60 – 90 сантиметрів. Розкопки проводилися периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1982 році. На площі 285 квадратних метрів знайдені залишки різночасових будівель, господарські ями, багато різноманітної кераміки, монети, теракоти. Поселення багатошарове: датується архаїчним, елліністичним і римським часом, а також слов’янськими старожитностями VI – VIII століть нашої ери.

Поселення Аджигольська коса ІІ – розташоване за 200 метрів на південь від поселення Аджигольська коса І. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа шість гектарів, культурний шар 70 сантиметрів. На поверхні видно сіропопелясті плями з дрібним камінням. Знайдено велику кількість керамічного матеріалу і вапнякову антропоморфну стелу. Датується римським періодом.

Поселення Аджигольська коса ІІІ розташоване у гирлі балки на першій надзаплавній терасі її лівого схилу. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа один гектар, культурний шар 55 сантиметрів. Знайдені численні уламки амфор та іншого кружального посуду. Датується елліністичним часом.

Літовка Аджигольська балка І розташована на західному схилі балки біля її гирла. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,35 гектарів, культурний шар не визначений. Зібраний підйомний матеріал. Датується інгульською катакомбною культурою.

Поселення Аджигол-мис розташоване у гирлі Аджигольської балки, на мису першої заплавної тераси. Сильно зруйноване. Відкрите у 1932 році і обстежене у 1949 році загоном Ольвійської експедиції. Шурфовка проведена периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа, яка збереглася, 0,5 гектарів, культурний шар 45 – 50 сантиметрів. Знайдені залишки кам’яних кладок, уламки цеглин і черепиці, багато кераміки, біконічні прясла, рибальські грузила, уламки зернотерок. Датується елліністичним часом.

Поселення Аджигольська балка ІІ розташоване на західному схилі балки, за 200 метрів на південний захід від літовки Аджигольська балка І. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,6 гектарів, культурий шар 30 сантиметрів. Зібрано підйомний матеріал. Поселення двошарове: архаїка і еллінізм.

Поселення Аджигольська балка ІІІ розташоване на західному схилі балки, за 300 метрів на південь від поселення Аджигольська балка ІІ, навпроти вівчарні. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,55 гектарів, культурний шар 25 сантиметрів. На поверхні зустрічаються дрібні каміння зі слідами вогню. Зібрано керамічний матеріал. Датується архаїчним часом.

Поселення Аджигольска балка IV розташоване на західному схилі балки на невеликому мису, між двома вівчарнями. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,6гектарів, културний шар 15 – 20 сантиметрів. Зібрано підйомний матеріал, який датуе поселення елліністичним часом.

Поселення Аджигольська балка V розташоване на західному схилі балки біля вівчарні. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа один гектар, культурний шар 25 сантиметрів. На поверхні маса дрібних камінців. Зібрано фрагменти кераміки, кістки тварин. Датується архаїчним часом.

Поселення Аджигольска балка VI  розташоване на західному схилі балки, яка виходить у русло похилим мисом, за 500 метрів від другої вівчарні. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,4 гектари, культурний шар 10 – 15 сантиметрів. Зібрано керамічний матеріал, який датує поселення елліністичним та римським часом.

Поселення Аджигольська балка VII розташоване на західному схилі балки, на місті її повороту на південний захід. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа три гектари, культурний шар 45 сантиметрів. На розораній поверхні видно декілька темних сірозолистих плям, де скупчено дрібне каміння, кераміка та кістки тварин. Датується архаїчним та елліністичним часом. У ста метрах на північ від поселення, ймовірно, розташований некрополь античного часу, площа якого приблизно 0,2 гектари.

Поселення Аджигольська балка VIII розташоване на західному дуже похилому схилі балки, за один кілометр на північ від дороги Очаків – Парутине. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,4 гектари, культурний шар 50 сантиметрів. Поселення двошарове. Підйомний матеріал датує його архаїкою та еллінізмом.

Поселення Аджигольська балка ІХ розташоване на західному схилі балки, за 60 метрів на північ від дороги Парутине – Очаків. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,5 гектарів, культурний шар зруйнований плантажною оранкою. На території поселення виявлені залишки хутора ХІХ століття нашої ери. Зібрано підйомний матеріал, який датує пам’ятку архаїчним часом.
Поселення Аджигольська балка Х розташоване на східному схилі балки, за 500 метрів на схід від тваринницької ферми. Відкрите та обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа поселення 1,2 гектари, культурний шар 1,2 метри. Поселення примикає до трьох невеликих курганів. На його площі зустрічається каміння середніх розмірів. Зібрано багато різноманітної кераміки, яка датує поселення архаїчним часом.

Поселення Аджигольська балка ХІ розташоване на східному схилі балки, за 2,5 кілометрів на північ від дороги Очаків – Парутине. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 2,5 кілометрів, культурний шар 0,35 метрів. Зібрано велику кількість різноманітної кераміки, яка датує поселення архаїчним та елліністичним часом.

Поселення Аджигольська балка ХII розташоване на східному похилому схилі балки, а 950 метрів на північ від дороги Очаків – Парутине. Відкрите та обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 та 1976 роках. Площа два гектари, культурний шар 25 сантимерів. Зібрано велику кількість кераміки, переважно амфор. Датується архаїчним часом.

Поселення Аджигольська балка ХІІІ розташоване на східному схилі балки, на місці її повороту на північний захід. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 0,8 гектарів, культурний шар майже змитий. Зібрано велику кількість амфрного матеріалу. Датується римським часом.

Поселення Аджигольська балка ХIV розташоване за чотири кілометри на південь від села Червоне Парутине, на західному схилі балки та невеличкому її відрозі. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1975 році. Площа 10 гектарів, культурний шар біля одного метра. Зібрано численний керамічний матеріал, уламки кам’яних зернотерок. Поселення багатошарове: архаїка, еллінізм і рим. На поселенні також зустрічається кераміка доби середньої і пізньої бронзи.

Курганна група № 1 розташована за 4,5 кілометрів на північний захід від села Червоне Парутине, на орному полі. Група складається з двох курганів висотою 50 сантиметрів і два метри, діаметрами 10 і 20 метрів, розорюються.

Курганна група № 2 розташована за чотири кілометри на південь, південний захід від села Червоне Паруине. Група складається з двох курганів висотою 50 і 70 сантиметрів, діаметрами по десять метрів, розорюються.

Курганна група № 3 розташована за шість кілометрів на південь від села Червоне Парутине, на орному полі. Група складається з трьох кургані висотою від одного до п’яти метрів, діаметри від 15 до 60 метрів. Перший курган задернований, два інші розорюються.

Курганна група № 4 розташована за 2,5 кілометрів на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі. Група складається з чотирьох курганів висотою від 1 до 1,3 метрів, діаметром по 15 метрів, розорані.

Курганна група № 5 розташовна за 10,5 кілометрів на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі. Група складається з двох курганів висотою 1 і 1,5 метрів, діаметром 15 і 20 метрів, розорюються.

Курганна група № 6 розташована за 4,5 кілмоетрів на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі. Група складається з трьох курганів висотою від 0,5 до 2,3 метрів, діаметрами від 10 до 30 метрів, розорані.

Курган № 1 розташований за три кілометри на північний захід від села Червоне Парутине, висота два метри, діаметр 20 метрів, задернований.

Курган № 2 розташований за сім кілометрів на південь від села Червоне Парутине, висота 50 сантиметрів, діаметр 10 метрів, розорюється.

Курган № 3 розташований за шість кілометрів на південь від села Червоне Парутине, на орному полі, висота два метри, діаметр двадцять метрів, задернований.

Курган № 4 розташований за вісім кілометрів на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі. Висота три метри, діаметр сорок метрів, задернований.

Курган № 5 розташований за 6,5 кілометрів на південний захід від села Червоне Парурине, на орному полі, висота один метр, діаметр п’ятнадцять метрів, розорюється.

Курган № 6 розташований за 6,2 кілометрі на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі. Висота 1,5 метрів, діаметр 20 метрів, задернований.

Курган № 7 розташований за 5,7 кілометрів на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі, висота 3,5 мерів, діаметр 50 метрів, задернований.

Курган № 8 розташований за 4 кілометри на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі біля дороги. Висота 2 метри, діаметр 30 метрів, задернований.

Курган № 9 розташований за 10 кілометрів на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі. Висота 4 метри, діаметр 35 метрів, задернований.

Курган № 10 розташований за 8,6 кілометрів на південний захід від села Червоне Парутине, на орному полі. Висота 5 метрів, діаметр 60 метрів, задернований.

Село Кателине

Поселення Кателине І розташоване на північно-західній околиці села Кателине, на правому похилому схилі Кателинської балки, за один кілометр на захід від лиману. Відкрите загоном Миколаївського краєзнавчого музею у 1925 році. Обстежено В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 2,3 гектари, культурний шар 50 сантиметрів. Зібрано численний підйомний матеріал. Поселення багатошарове: пізня бронза, архаїка, еллінізм.

Поселення Кателине ІІ розташоване на східній околиці села Кателине біля маяка, на правому березі Бузького лиману. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1932 році. Площа 1,5 гектарів, культурний шар 1,4 метри. Майже повністю зруйноване будівлями. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення архаївним, елліністичним та римським часом.

Поселення Кателине ІІІ розташоване за 300 метрів на північ від села Кателине, на південному схилі Кателинської балки. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа поселення 0,54 геатари. Культурний шар не простежується. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення архаїчним часом.

Поселення Кателине IV розташоване за 500 метрів на північ від села Кателине, на плато правого берега Бузького лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,5 гектарів, культурний шар 15 – 20 сантиметрів. Зібрано керамічний матеріал переважно з амфор. Датується архаїчним часом.

Антична садиба Кателине V розташована за 500 метрів на південь від села Кателине, на плато правого берега Бузького лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,5 гектарів, культурний шар 60 сантиметрів, задернований. У 1999 – 2000 роках проведені розкопки експедицією Миколаївського краєзнавчого музею. Знайдені залишки кам’яних будівель, фрагменти кружальної кераміки та свинцеве пряслице. Датується елліністичним часом.

Курганна група № 1 розташована за 500 метрів на північний захід від села Кателине. Група складається з 5 кургані висотою від 0,5 до 3 метрів, діаметри від 10 до 40 метрів. Всі розорані.

Курганна група № 2 розташована за 2,8 кілометрів на захід від села Кателине, на орному полі. Група складається з двох кургані висотою один і два метри, діаметри 15 і 25 метрів, розорані.

Курган № 1 розташований за 1,5 кілометрів на південний захід від села Кателине, на орному полі. Висота 1 метр, діаметр 15 метрів, розорюється.

Курган № 2 розташований за 1 кілометр на південь від села Кателине, на орному полі. Висота 1,5 метрів, діаметр 20 метрів, розорюється.

Курган № 3 розташований у західній частині села Кателине, на городах селян. Висота 2,3 метри, діаметр 30 метрів, розораний.

Село Парутине

Антична садиба Волоська коса І розташована за 300 метрів на північ від села Парутине, за 100 метрів на від берега Бузького лиману. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,09 гектарів, культурний шар не досліджений. Зібрано підйомний матеріал, який датує садибу ранньоелліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса ІІ розташована за 1,6 кілометрів на північ від села Парутине, на плато у ста метрах від берега лиману. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,12 гектарів, культурний шар не досліджений. Зібрано підйомний матеріал, який датує пам’ятку ранньоелліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса ІІІ розташована за 300 метрів на північ від села Парутине, на березі лиману. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Майже повністю зруйнована береговою абразією. Підйомний матеріал датує садибу ранньоелліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса ІV розташована за 500 метрів на північ від села Парутине, у 500 метрах від Бузького лиману. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Датується елліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса V розташована за 1,2 кілометри на півнівч від села Парутине, на південь від коси на плато. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Майже повністю зруйнована кар’єром. Знайдений матеріал датує її елліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса VI розташована за 1,3 кілометри на північ від села Парутине, на плато над косою. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Площа і культурний шар не встановлені. Датується елліністичним часом.

Поселення Волоська коса VII розташовне біля північної околиці села Парутине, за один кілометр на захід від лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа приблизно один гектар, культурний шар розораний. Речові знахідки датують поселення ранньоелліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса VIII розташована на північній околиці села Парутине, за 800 метрів на захід від берега лиману. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Культурний шар майже повністю змитий. Матеріал датує поселення ранньоелліністичним часом.

Поселення Волоська коса ІХ розташоване за 1,5 кілометрів на південний схід від села Прибузьке, 500 метрів від берега лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,3 гектари, культурний шар 12 – 20 сантиметрів. Підйомний матеріал датує поселення черняхівською культурою.

Поселення Волоська коса Х розташоване за 1,7 кілометрів на північ від села Парутине, у 150 метрах від берега лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,03 гектари, культурний шар не досліджений. Датується ранньоелліністичним часом.

Поселення Волоська Коса ХІ розташоване за 1,1 кілометр на північ від села Парутине, між косою та курганом «Волоська могила». Відкрите В.І.Гошкевичем. Обстежено загоном Ольвійської експедиці у 1932 році та загоном Миколаївського краєзнавчогомузею у 1974 році. Площа 0,24 гектари, культурний шар 30 сантиметрів. В обривах берега видно залишки кам’яних кладок. Знахідки датують поселення елліністичним часом та черняхівською културою.

Антична садиба Волоська коаса ХІІ розташована за один кілометр на північ від села Парутине, на плато, 500 метрів від лиману. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Садиба розорана плантажем. Знахідки датують поселення елліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса ХІІІ розташована за два кілометри на північ від села Парутине, на високому березі лиману, біля північного краю коси. Вікрита В.В.Рубаном у 1974 році. Площа та культурний шар не встановлені. Зібраний матеріал датує пам’ятку елліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса ХIV розташована за 1,8 кілометрів на північ від села Парутине, на крутому березі Бузького лиману. Частково зруйновано береговою абразією. Вікрита В.В.Рубаном у 1974 році. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення ранньоелліністичним часом.

Антична садиба Волоська коса ХV розташована за 700 мерів на північ від села Парутине, на плато у 500 метрах від берега лиману. Відкрита В.В.Рубаном у 1974 році. Зруйнована оранкою. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення ранньоелліністичним часом.

Поселення Закісова балка І розташоване за 3,5 кілометрів на південь від села Парутине, на плато правого берега Бузького лиману. Відкрито загоном Ольвійської експедиції у 1932 році. Широкомасштабні розкопки проведені у 1948 – 1949 роках загоном Ольвійської експедиції. Охоронні розкопки проводилися у 1973 році периферійним загоном Ольвійської експедиції. Площа поселення 20 гектарів, культурний шар 1 – 1,2 метри. Поселення двошарове, знайдені залишки кам’яних та заглиблених у землю будівель. Багато різноманітної кераміки. Датується архаїчним та елліністичним часом.

Поселення Закісова балка ІІ розташоване за 4 кілометри на південь від села Парутине, на плато правого берега Бузького лиману. Відкрите у 1932 році загоном Ольвійської експедиції. Невеличкі розкопки проведені у 1948 – 1949 роках Ф.М.Штітельман. Обстежено у 1975 році периферійним загоном Ольвійської експедиції. Площа 10,5 гектарів, культурний шар 70 – 80 сантиметрів. Поступово руйнується береговою абразією. Знайдені залишки сирцево-кам’яних будівель. Багато різноманітної кераміки. Датується елліністичним часом.

Антична садиба Парутине І розташована на північно-західній околиці села Парутине, на правому схилі Парутинської балки, на садибах селян. Відкрита Г.С.Русяєвою у 1968 році. Площа приблизно 0,25 гектарів, культурний шар розораний. Знайдені залишки кам’яної будівлі та два піфоси, вкопані в землю, керамічний матеріал. Датується елліністичним часом.

Поселення Широка Балка І (можливо, окремі античні садиби) розташоване за 1,5 кілометрів на південь від села Патурине, на плато південного схилу Широкої балки. Відкрите загоном Ольвійської експедиції у 1932 році. Досліджувалося загонами Ольвійської експедиції у 1948 – 1950 роках та в 1980 році. Площа 20 гектарів, культурний шар розташований окремими ділянками і досягає потужності одного метра. Знайдено шість напівземлянок і 18 зернових ям, також знайдені залишки кам’яної багатокамерної будівлі, багато різноманітної кераміки. Датується архаїкою та еллінізмом.

Антична садиба Широка балка V розташована за два кілометри на південь від села Парутине, на плато у верхів’ї безіменної балки. Відкрита В.М.Отрешко у 1975 році. Площа 0,16 гектарів, культунрий шар розораний оранкою. На поверхні багато дрібного каміння. Зібрана кераміка датує поселення елліністичним часом.

Курганна група № 1 розташована за два кілометри на південний захід від села Парутине, на орному полі. Група складається з двох кургані висотою 1,5 і 6 мерів, діаметри 20 і 70 метрів. Нижчий розорюється, вищий задернований.

Курганна група № 2 розташована за 700 метрів на захід від села Парутине, на орному полі. Група складається з трьох кургані висотою 0,5 – 1 метр, діаметри 10 – 15 метрів, розорюються.

Курганна група № 3 розташована за 1,1 кілометр на захід від села Парутине, на орному полі. Група складається з двох курганів висотою 1 і 1,5 метрів, діаметрами 15 і 20 метрів, розорюються.

Курганна група № 4 розташована за три кілометри на захід від села Парутине, біля лісосмуги, на орному полі. Група складається з восьми курганів висотою 1 – 6 метрів, діаметрами 20 – 70 метрів. Найвищий задернований, інші розорюються.

Курганна група № 5 розташована за один кілометр на північний захід від села Парутине, на орному полі. Група складається з двох кургані висотою 1 і 4 метри, діаметрами 10 і 50 метрів. Перший задернований, другий розорюється.

Курган № 1 розташований за 700 метрів на північ від села Парутине. Висота 5 метрів, діаметр 60 метрів, задернований.

Курган № 2 розташований за 2,5 кілометрів на південний захід від села Парутине, висота три метри, діаметр 40 метрів, задернований.

Курган № 3 розташований за 3,7 кілометрів на захід від села Парутине. Висота два метри, діаметр 30 метрів, задернований.

Курган № 4 розташований за 500 метрів на захід від села Парутине. Висота 2 метри, діаметр 25 метрів, задернований.

Село Прибузьке

Городище Чортувате під назвою «Урочище» розташоване біля урочища Урочище села Прибузьке, на високому правому березі Бузького лиману. Відкрите О.С.Уваровим. Обстежене загоном Ольвійської експедиції у 1932 році. Площа 214 на 107 метрів. Культурний шар не досліджений. В наш час точне його місцезнаходження не відоме.

Поселення Чортувате І (Крутий узвіз) розташоване за один кілометр на північ від села Прибузьке, на високому правому березі бузького лиману, біля Кротової балки. Відкрито Г.К.Келером у 1804 році, обстежено О.С.Уваровим у 1848 році, загонами Миколаївського краєзнавчого музею і Ольвійської експедиції у 1928, 1931 – 1932 роках. Розкопки проводила Ольвійська експедиція у 1938 – 1940 роках та Причорноморська експедиція КДУ у 1956 році. Також у 1974 році тут проводив дослідження загін Миколаївського краєзнавчого музею. Площа поселення 1 гектар, культурний шар до 1,4 метра. Знайдено залишки кам’яних будівель, яка складали великий комплекс, багато господарских ям, різноманітна кераміка, монети. Поселення багатошарове: архаїка, еллінізм, черняхівська культура.

Поселення Чортувате ІІ розташоване на східній околиці села Прибузьке, на березі лиману, між двома ярами. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 70 гектарів, культурний шар 50 – 60 сантиметрів. Розкопки проведені у 1975 – 1976 роках загоном Миколаївського краєзнавчного музею та периферійним загоном Ольвійської експедиції. Знайдені залишки двох напівземлянок, наземних кам’яних будівель, господрські ями, багато кераміки, монети. В цілому зафіксовані залишки семи античних садиб. Датується архаїчним та елліністичним часом.

Поселення Чортувате ІІІ розташоване за 500 метрів на північний схід від села Прибузьке, на північному схилі Чортуватої балки. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа приблизно 0,25 гектарів, культурний шар не досліджений. Зібрано підйомний матеріал, який датує пам’ятку архаїчним часом.

Поселення Чортувате ІV розташоване на північній околиці села Прибузьке, на північному схилі Чортуватої балки, за один кілометр на захід від лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,24 гектари, кульурний шар не визначений. Розоране. Знахідки датуються поселення архаїчним часом.

Поселення Чортувате V.

Поселення Чортувате VI розташоване за 400 метрів на північний схід від села Прибузьке, на березі лиману. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 0,15 гектарів, культурний шар 40 сантиметрів. Підйомний матеріал датує поселення елліністичним часом.

Поселення Чортувате VII розташоване за 1,5 кілометрів на північ від села Прибузьке, на плато між Чортуватою та Каталинською балками. Відкрите В.В.Рубаном у 1974 році. Площа 50 гектарів, культурний шар сягає 1,2 – 1,45 метрів. Розкопки проводилися у 1981 – 1984 роках периферійнним загоном Ольвійської експедиції. На площі 6000 квадратних метрів знайдено 20 землянок та напівземлянок, багато господарських ям і інших заглиблень різного призначення. Залишки наземного комплексу будівель, багато кераміки та інших предметів. Поселення двохарове і складається із кількох садиб. Датується архаїчним часом.

Могильник Чортувате. Курганна група розташована за 2,5 кілометрів на захід від села Прибузьке, на орному полі. Група складається з двох курганів висотою по 30 сантиметрів, діаметром по 10 метрів, розорюються.

Покровська сільска рада

Кінбурзька фортеця розташована на західному краю півострова, на лівому березі Дніпровськго лиману, навпроти міста Очакова. Поселенняіснувало у ХIV столітті нашої ери. Через два століття турками була збудована фортеця, яка існувала з перебудовами до 1855 року. Неодноразово обстежувалася співробітниками Миколаївського краєзнавчого музею та інших наукових установ. На території фортеці зустрічається багато матеріалу середньовічного і нового часу.

Поселення Римби розташоване на території бази відпочинку Миколаївського морського порту. Відкрите та прошурфоване А.В.Майстренко у 1997 році. Площа не визначена, культурний шар 70 – 90 сантиметрів. Знайдені фрагменти кісток і кружального посуду. Датується середньовіччям.

Село Покровські Хутори

Поселення Комендантське І розташоване за два кілометри на схід від села Покровські Хутори, у 600 метрах на південь від берега Дніпровського лиману. Відкрите А.В.Майстренко у 1993 році. Площа 4,5 гектарів, культурний шар досягає 1,2 метри. Поселення багатошарове: культура багатопружкової кераміки, сабатинівська культура, античність середньовіччя.

Поселення комендантське ІІ розташоване за три кілометри на схід від села Покровські Хутори, 1,5 кілометрів на південь від Дніпровського лиману. Відкрите А.В.Майстренко у 1996 році. Площа приблизно 1,5 гектарів, культурний шар задернований. Зібрано середньовічну кераміку та монети.

Поселення Волижин Ліс розташоване на березі Дніпровського лиману, на території заповідника «Волижин ліс». Відкрите А.В.Мійстренко. Площа та культурний шар не визначені. На поверхні зустрічається багато кераміки періодів фінальної бронзи та середньовіччя.

Село Василівка

Поселення Кучугури І розташоване на західній околиці села Василівка, на лівому березі Дніпровського лиману. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1976 році. Обстежене загоном Миколаївського краєзнавчого музею у 1985 році. Площа 4,5 гектарів, культурний шар 20 – 40 сантиметрів. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення енеолітом та ранньою бронзою.

Поселення Кучугури ІІ розташоване за один кілометр на захід від села Василівка, на лівому березі Дніпровського лиману. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1976 році. Зібрані фрагменти ліпного посуду. Датується інгульською катакомбною культурою та пізньою бронзою.

Село Покровка

Літовка Кучугури ІІІ (Покровка І) розташована за три кілометри на захід від села Покровка на дюнах недалеко від моря. Відкрита А.В.Майстренко у 1971 році. Площа два гектари, культурний шар розвіяний. Зібрані фрагменти кераміки давньоямної культури.

Літовка Покровка-коса розташована за 5 кілометірв на захід від села Покровка ,у 200 метрах на північ від моря між дюнами. Відкрита В.І.Нікітіним. У 1999 – 2000 роках ним проведені розкопки. Площа приблизно 0,07 гектарів, культурний шар 5 сантиметрів. Розкопана ділянка у 148 квадратних метрів. Знайдені фрагменти кераміки, кістки тварин, знаряддя з кременю та каміння. Датується інгульською катакомбною культурою, культурою багатопружкової кераміки та пізньою бронзою.

Літовка Покровка ІІ розташована за 1,5 кілометрів на північний захід від поселення Кучугури ІІІ, між озером та морем, на дюнах. Зафіксована А.В.Майстренко. Площа 0,5 гектарів, культурний шар розвіяний. Зібрана ліпна кераміка доби бронзи.

Стоянка Покровка ІІІ розташована за один кілометр на північ від стоянки Покровка ІІ, у 200 метрах на північ від берега моря. Відкрита А.В.Майстренко у 1989 році. Площа 0,5 гектарів, культурний шар розвіяний. Зібрана керамі4а датується білозерською культурою.

Поселення покровка ІV розташоване за два кілометри на північний захід від села Покровка на березі стариці. Відкрите експедицією Миколаївського державного педагогічного університету у 1996 році. Площа 0,8 гектарів, культурний шар 50 – 60 сантиметрів. В цьому ж році був закладений розкоп у 100 квадратних метрів. Знайдено багато ліпної та кружальної кераміки, вироби з заліза та бронзи. Поселення багатошарове: середня і пізня бронза, античність, середньовіччя.

Деякі пам’ятки археології, які розташовані в районі дюн (кучугурів), внаслідок переміщення дюн зникають на тривалий термін з поверхні, а замість низ з’являють нові, ще не зафіксовані дослідниками.

Село Березань

Курганна група розташована за один кілометр на схід від села Березань, на орному полі. Група складається з 5 курганів. Висота більшого 3,5 метрів, діаметр 45 метрів, схили орзорані. Інші кургани висотою від 0,7 до 1,5 метрів, діаметрами від 10 до 25 метрів, розорюються.

Село Благодатне

Курганна група розташована за 3,3 кілометри на південний схід від села Благодатне, біля лісосмуги. Група складається з двох кургані висотою 0,5 і 1,2 метри, діаметрами 10 і 15 метрів, розорюються.

Курган № 1 розташований за 6,2 кілометри на північний схід від села Благодатне. Висота два метри, діаметр 40 метрів, розорюється.

Курган № 2 розташований за три кілометри на північний схід від села Благодатне, біля дороги. Висота три метри, діаметр 40 метрів.

Курган № 3 розташований за 2,8 кілометрів на схід від села Благодатне, біля дороги. Висота один метр, діаметр 15 метрів, розорюється.

Курган № 4 розташований за 1,9 кілометрів на північний схід від села Благодатне, на орному полі. Висота 1,5 метрів, діаметр 20 метрів, розораний.

Курган № 5 розташований за 1,8 кілометрів на південь від села Благодатне. Висота 3,5 метрів, діаметр 50 метрів, задернований.

Курган № 6 розташований за 1,5 кілометрів на південь від села Благодатне, біля господарчого двору. Висота три метри, діаметр 40 метрів, схили розорані.

Курган № 7 розташований за 3,7 кілометрів на південний схід від села Благодатне, на орному полі. Висота 0,7 метрів, діаметр 10 метрів, розораний.

Курган № 8 розташований за 2 кілометри на південний схід від села Благодатне, на орному полі. Висота два метри, діаметр 30 метрів, розораний.

Село Їжицьке

Поселення Їжицьке І розташоване на східній околиці села Їжицьке, на мису яру. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 36 гектарів, культурний шар 15 – 20 сантиметрів, розараний. Зібрано багато ліпної та кружальної кераміки. Датується добою пізньої бронзи та еллінізмом.

Поселення Їжицьке ІІ розташоване на південно-східній околиці села Їжицьке, на протилежному схилі. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,16 гектарів, культурний шар 50 сантиметрів, розорюється. Знайдені залишки заглибленої будівлі. Зібрано багато керамічного матеріалу, який датує поселення черняхівською культурою.

Могильник Їжицьке ІІІ розташований за 300 метрів на схід від поселення Їжицьке ІІ, на одному схилі балки. Відкрите Ольвійською експедицією у 1974 році. Площа 0,6 гектарів, культурний шар не досліджений. На поверхні багато перепаленої кераміки. Можливо, залишки трупоспалень. Датується черняхівською культурою.

Літовка Їжицьке IV розташована на східній околиці села, на схилі балки, яка роздвоюється. Відкрита периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,9 гектарів, культурний шар не простежується. Зібрано кераміку, яка датує пам’ятку архаїчним та елліністичним часом.

Село Осетрівка

Поселення Каборга І.

Поселення Каборга ІІ розташоване за 2,4 кілометри на південь від села Осетрівка, на схилі балки. Відкрите загоном Ольвійсьокї експедиції у 1968 році. Площа 0,25 гектарів, культурий шар 80 сантиметрів. Розкопки В.М.Отрешко у 1971 році. У розкопі площею 30 метрів знайдено великий зольник і багато кераміки. Датується елліністичним часом.

Поселення Каборга ІІІ розташоване на території колишнього хутора Кабога, на північному схилі балки. Відкрите загоном Ольвійської експедиції у 1968 році. Площа 1,4 гектари, культурний шар 30 – 50 сантиметрів. Зібрані фрагменти ліпної кераміки. Датується добою пізньої бронзи.

Поселення Каборга IV розташоване за два кілометри на південь від села Осетрівка, на обох схилах Каборзької балки. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1973 році. Площі на обох ділянках 0,72 і 1,75 гектарів, культурний шар 70 сантиметрів. Шурфовкою зафіксовані залишки наземного глинобитного житла. Багато кружальної кераміки. Датовано черняхівською культурою.

Могильник Каборга ІV (V) розташований на плато у 200 метрах на північний схід від поселення Каборга IV. Відкритий і досліджений Каборзьким загоном Ранньослов’янської експедиції у 1973 – 1974 роках. Знайдено 27 поховань (18 трупопокладень і 9 трупоспалень). Знайдень багато посуду та інших речей побутового та ритуального характеру. Датовано черняхівською культурою.

Поселення Каборга VI розташоване на північній околиці колишнього хутора Каборга, на лівому березі Березанського лиману. Відкрите Г.С.Русяєвою у 1968 році, обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1973 році. Площа 2,5 гектарів, культурний шар 40 сантиметрів. Частково зруйновано береговою абразією. Знайдено залишки кам’яних будівель, господарські ями, різноманітна кераміка. Датовано архаїчним та елліністичним часом.

Курган № 1 розташований за один кілометр на схід від села Осетрівка, на орному полі. Висота один метр, діаметр 15 метрів, розораний.

Курган № 2 розташований за 2,5 кілометрів на схід від села Осетрівка, на орному полі. Висота один метр, діаметр 25 метрів, задернований.

Село Рівне

Курганна група № 1 розташована за три кіломтри на північний схід від села Рівне, на орному полі. Група складається з шести кургані висотою від 1 до 5 метрів, діаметрами від 15 до 60 метрів. Перший найбільший курган задернований, інші розорюються.

Курганна група № 2 розташована за 4 – 4,5 кілометрів на схід вд села Рівне, вздовж дороги на село. Група складається з 5 курганів висотою від 1 до 3 метрів, діаметрами від 10 до 40 метрів. Найвищий курган задернований, інші розорюються.

Курган № 1 розташований за 6,3 кілометри на схід від села Рівне, на орному полі. Висота три метри, діаметр 40 метрів, задернований.

Курган № 2 розташований за три кілометри на південний схід від села Рівне, на орному полі. Висота два метри, діаметр 25 метрів, задернований.

Курган № 3 розташований за 3,2 кілометри на схід від села Рівне, біля кошар. Висота один метр, діаметр 20 метрів, розораний.

Курган № 4 розташований за два кілометри на південний схід від села Рівне, на орному полі. Висота три метри, діаметр 40 метрів, задернований.

Курган № 5 розташований за 1,3 кілометри на північнй схід від села Рівне, на орному полі. Висота 1,5 метрів, діаметр 20 метрів, задернований.

Курган № 6 розташоваий за сім кілометрів на південний схід від Рівне, біля кошари. Висота 2,5 метрів, діаметр 30 метрів, задернований.

Село Лиманне

Поселення Турчино І розташоване за 400 метрів на північ від села Лимане, на південному відорзі Турчиновської балки. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,6 гектарів, культурний шар 40 – 50 сантиметрів. Знайдено кераміку римського часу та черняхівської культури.

Поселення Турчино ІІ розташоване за 500 метрів на південний захід від села Лиманне, на першій заплавній терасі у гирлі балки. Відкрите загоном Миколаївського краєзнавчого музею у 1969 році. Площа три гектари, культурний шар не досліджений. На поверхні видно попелясті плями із скупченням каміння. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення черняхівською культурою.

Село Дніпровське

Поселення Безіменна балка розташоване за чотири кілометри на північний схід від села Дніпровське, на схилі Безіменної балки, у 500 метрах на захід від берега Бузького лиману. Відкрите і досліджене загоном Буго-Дніпровської експедиції у 1948 – 1949 роках. Внаслідок невеликих розкопок знайдено залишки кам’яної споруди, фрагменти кераміки і бронзових фібул. Датовано римським часмо.

Городище та могильник Дніпровське І, ІІ розташоване за два кілометри на південний захід від села Дніпровське. Відкрите О.С.Уваровим у 1848 році. Обстежувалося П.Бруном у 1862 році, В.І.Гошкевичем у 1913 році, М.С.Синициним у 1949 році і в 1975, 1982 роках периферійним загоном Ольвійської експедиції. Площа городища 1,1 гектар, культурний шар 35 – 50 сантиметрів. До розміщення городища там знаходилося поселення елліністичного часу площею 2,2 гектари, датоване відповідною керамікою. На городищі обстежені оборонні споруди, залишки кам’яних кладок, господарські ями. Знайдений числений керамічний матеріал. Датовано римським часом та ІІ – ІІІ століттями нашої ери. Навколо городища розташований одночасний з ним могильник.

Поселення Дніпровське ІІІ розташоване за 1,5 кілометрів на південний схід від села Дніпровське, на високому правому березі Дніпровського лиману, біля Хрестової балки. Відкрите у 1932 році загоном Ольвійської експедиції. Площа сильно зруйнована береговою абразією, зараз сягає 200 квадратних метрів, культурний шар 40 – 50 сантиметрів. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення архаїчним та елліністичним часом.

Поселення Дніпровське ІV розташоване за 500 метрів на північний схід від села Дніпровське, на терасі правого берега лиману. Відкрите загоном Буго-Дніпровської експедиції у 1950 році. Обстежене периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1982 році. На поверхні видно виходи стародавніх кам’яних кладок. Зібрано різноманітний підйомний матеріал. Датовано архаїчним та елліністичним часом.

Курганна група розташована за півтори кілометри на північ від села Дніпровське, на орному полі. Складається з трьох курганів висотою 30 – 50 сантиметрів, діаметром по десять метрів. Усі розорюються.

Курган розташований за 2,8 кілометірв на північний схід від села Дніпровське, на орному полі. Висота півтора метри, діаметр 20 метрів, розорюється.

Село Солончаки

Курганна група № 1 розташована за 400 метрів на схід від села Солончаки, на плато правого берега Дніпровського лиману. Група складається з двох курганів. Висота більшого два метри, діаметр 30 метрів, висота меншого 50 сантиметрів, діаметр 10 метрів, насипи розорюються.

Курганна група № 2 розташована за 1,5 кілометрів на південь від села Солончаки, на плато правого берега лиману. Група складається з трьох курганів. Висота більшого 4 метри, діаметр 50 метрів, задернований. Інші висотою по одному метру, діаметрами по 15 метрів, розорюються.

Курган розташований за 300 метрів на північ від села Солончаки, на плато лівого берега Аджигольської балки. Висота 1,5 метрів, діаметр 60 метрів, розораний.

Село Чорноморка

Поселення Велика Чорноморка І розташоване за три кілометри на південий захід від села Чорноморка, на невисокому плато лівого берега Березанського лиману. Відкрите загоном ОАМ у 1958 році. Обстежене Г.С.Русяєвою у 1965 році. У зрізах берега видно господарські ями і кам’яні кладки будівель. Зібрано уламки кружальної кераміки різних типів посуду. Датується елліністичним часом.

Поселення Велика Чорноморка ІІ розташоване за 2,5 кілометрів на захід від села Чорноморка, на плато лівого берега лиману. Відкрите Г.С.Русяєвою у 1965 році. Розкопки проведені периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1973 – 1977 роках. Площа три гектари, культурний шар 1 – 1,2 метра. Загальна площа розкопу 1010 квадратних метрів. Знайдені заглиблені у землю житла та кам’яні кладки і водостоки, багато кружальної та ліпної кераміки, монет, а також скарб із 260 монет-дельфінчиків і стрілок. Датується архаїчним часом.

Літовка Велика Чорноморка ІІІ розташована на північно-західній околиці села Чорноморка, на розі двох польових шляхів. Відкрита периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа один гектар, культурний шар 20 сантиметрів, слабо насичений. Зібрано невелику кількість керамічного матеріалу. Датується архаїчним часом.

Літовка Велика Чорноморка ІV розташована за 1,1 кілометр на північний схід від села Чорноморка, на правому схилі Великого Чорноморського яру. Відкрита периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,3 гектари, культурний шар не виявлено. Зібрано багато фрагменті амфор. Датується елліністичним часом.

Поселення Велика Чорноморка V розташоване на північній околиці села Чорноморка, на північному схилі відрогу Великого Чорноморського яру. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,08 гектарів, кульутнрий шар сильно зруйнований. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення елліністичним часом.

Поселення Велика Чорноморка VI розташоване за один кілометр на північ від села Чорноморка, у верхів’ях Великого Чорноморського яру. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 1,5 гектарів, культунрий шар 10 сантиметрів, розорюється. Зібрано уламки гераклейських амфор. Датується елліністичним часом.

Поселення Велика Чорноморка VII розташоване у верхів’ях Великого Чорноморського яру, на його східному відрозі. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,06 гектарів, кульутнрий шар 10 – 12 сантиметрів. Зібрано підйомний матеріал. Датовано елліністичним часом.

Поселення Велика Чорноморка VIII розташоване за шість кілометрі на північний схід від села Чорноморка, на північному відрозі Великого Чорноморського яру. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа та культурний шар не визначені. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення елліністичним часом.

Поселення Велика Чорноморка ІХ розташоване на території села Чорноморка, на східному відрозі Великого Чорноморського яру. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,03 гектари, культурний шар не досліджений. Зібрано нечисленний підйомний матеріал, який датує поселення архаїчним часом.

Поселення Велика Чорноморка Х розташоване на північно-східній околиці села Чорноморка, на схилі східного відрогу Великого Чорноморського яру. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експериції у 1974 році. Площа 0,08 гектарів, культурний шар розораний. Зібрано підйомний матеріал. Датовано елліністичним часом.

Літовка Велика Чорноморка ХІІІ розташована на північно-західній околиці села Чорноморка, на перехресті двох польових шляхів. Відкрита периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,1 гектар, культурний шар 20 сантиметрів. Зібрано невелику кількість ліпної кераміки, яка датує пам’ятку добою пізньої бронзи.

Поселення Мала Чорноморка І розташоване на західні околиці села Чорноморка, на мису лівого берега Березанського лиману. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1973 році. Площа 9 гектарів, культурний шар 50 сантиметрів. Знайдені фрагменти різноманітного посуду. Датований архаїчним часом.

Поселення Мала Чорноморка ІІ (Бейкуш) розташоване за 800 метрів на північ від села Чорноморка, на мисі між Березанським та Бейкушським лиманами. Відкрите Е.Р.Штерном у 1904 році. Обстежене В.І.Гошкевичем у 1913 році і Г.С.Русяєвою у 1965 році. Вона ж у 1967 – 1969 роках проводила розкопки. У 1985 – 1986 роках досліджувалося загоном Ольвійської експедиції. Площа 4 гектари, культурний шар 0,4 – 1,2 метри. Знайдено 20 землянок та напівземлянок, розвал наземної будівлі, декілька десятків ям. Можливо, тут знаходилося святилище Ахілла. Зібрано багато різного матеріалу, який датує поселення архаїчним та класичним часом.

Могильник Табірна коса розташований за 100 метрів на південь від села Чорноморка, на південному березі Бейкушської коси. Знайдений під час будівельних робіт. Сильно зруйнований. Розкопки та дослідницькі роботи проводилися на площі 15 гектарів загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Знайдено 7 могил, в яких зберігся гончарний посуд, зброя, прикраси та інші речі. Датовано елліністичним часом. Можливо, могильник відносить до поселень Мала Чорноморка І, ІІ, ІV.

Поселення Мала Чорноморка ІІІ розташоване на північно-східній околиці села Чорноморка, на південній частині Великого Чорноморського яру. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,15 гектарів, культурний шар 15 – 20 сантиметрів. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення архаїчним часом.

Поселення Мала Чорноморка ІV розташоване у південній частині Великого Чорноморського яру, на його західному схилі. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,3 гектари, культурний шар 20 сантиметрів. Зібрано підйомний матеріал, який датує поселення архаїчним часом.

Поселення Мала Чорноморка V розташоване на західній околиці села Чорноморка, на мису лиману і невеличкої балки. Відкрите периферійним загоном Ольвійської експедиції у 1974 році. Площа 0,8 гектарів, культурний шар 50 – 60 сантиметрів. Підйомний матеріал датує поселення елліністичним часом.

Курганна група № 1 розташована за 500 метрів на захід від села Чорноморка, на плато вздовж лівого берега Березанського лиману. Група складається з 26 курганів, їх висоти від 0,5 до 2,3 метри, діаметри від 10 до 30 метрів, розорані.

Курганна група № 2 розташована за 4 кілометри на північний схід від села Чорноморка, на орному полі. Група складається з трьох курганів висотою 3 – 3,5 метрів, діаметрами 50 – 60 метрів. Усі задерновані.

Курганна група № 3 розташована за один кілометр на схід від села Чорноморка, на полі вздовж дороги. Група складається з трьох курганів висотою 0,5 – 1,5 метрів, діаметрами 10 – 15 метрів, розорані.

Курган № 1 розташований за 2,6 кілометірв на схід від села Чорноморка, на території господарчого двору. Висота три метри, діаметр 40 метрів, задернований.

Курган № 2 розташований за три кілометри на північ від села Чорноморка, біля дороги, на орному полі. Висота 5 метрів, діаметр 70 метрів, задернований.

Курган № 3 розташований за 1,3 кілометри на північний схід від села Чорноморка, на орному полі, висота 2,3 метри, діаметр 30 метрів, задернований.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *