Городище, замок та міські укріплення у місті Белз

Белз на карті фон Міга 1782 року

Белз на карті фон Міга 1782 року

У місті Белз Сокальського району було давньоруське городище, на основі якого існувало пізньосередньовічне місто із замком. У місті були укріплені монастирі домініканців та домініканок, Аріанська вежа. Місто знаходиться у 60 кілометрах на північ від Львова і в 20 кілометрах на південний захід від міста Сокаль. Центр давньоруського удільного князівства, литовського князівства, польського воєводства.

Белз на карті 1861 - 1864 року

Белз на карті 1861 – 1864 року

Місто Белз розташовується над рікою Солокією, яка є притокою Західного Бугу. У літописах згадується у 1030 та в 1150 роках. Давньоруське місто було розташоване на південний схід від сучасного міста, на пагорбі на злитті рік Солокія та Річиця. Зараз тут передмістя, яке називається “Замочок”. Давньоруське городище було оточене земляним валом та ровом. Додатковим захистом були ріки Солокія та Річиця.

Внутрішній вал ділив давньоруськи Белз на дитинець та посад. Надбрамна вежа була у південно-східному куті. Дитинець був княжим замком, тут палац князя, церква та господарська забудова. Церква була на місці сучасної каплиці Богородиці (північно-західна частина дитинця). Південний схил дитинця не мав валу, тут був крутий схил висотою 7 метрів та ріка. Схил, напевно був ескарпований. Довкола Белза були болота. Місто загинуло внаслідок монголо-татарського нападу.

Белз на карті другої половини ХІХ століття

Белз на карті другої половини ХІХ століття

Біля ста років населений пункт був селом, в 1377 році під час правління князя Владислава Опольського Белз отримав статус міста. У 1388 році польський король Владислав Ягайло надав Белзьке князівство мазовецьому представнику династії П’ястів – Земовитові ІV, який був одружений із сестрою Ягайла  – Олександрою. Мазовецька династія розбудувала місто.

У 1462 році місто увійшло до складу Польського королівства і стає воєводським центром. З кінця ХV століття на околиці міста часто нападали татари. У 1497 році під місто стояли пруські рицарі, які прийшли на допомогу Яну Ольбрахту, який воював з Молдавським князівством. Учасник цього походу Ліберій Накер писав, що замок у місті Белз мав дерев’яні стіни та вежі. Зовнішня сторона дерев’яних укріплень була обмазана глиною.

Белз на супутниковому знімку

Белз на супутниковому знімку

У 1620 році міські укріплення зміцнюються. Вали, які захищали місто, мали в ширину в основі до 30 метрів, на валу були дерев’яні стіни. Було три брами – Львівська, Сокальська і Люблінська (Замойська). Із заходу природні укріплення були найслабшими, з цього боку було дві лінії валів. З півночі та сходу до міста можна було потрапити через греблі, та мости.

Між містом та замком була ріка Солокія. На карті фон Міга видно, що замок був поділений на дві частини. В західному куті замку було невелике округле підвищення, яке було оточене валом. Друга частина була більшою, у південній частині був вал. На карті фон Міга східна частина замку не показана чітко, можливо вал у ХVIII столітті був знищений.

Із заходу замку було ще одне укріплення, це був давньоруський дитинець. З півдня це укріплення було захищено валом та заболоченою долиною. З півночі замок, який був давньоруським дитинцем та укріпленним підгороддям, був захищений руслом Солокії.

На карті фон Міга показано укріплення монастиря домініканців та монастиря домініканок, в яких були оборонні стіни та кутові вежі. В середмісті (в межах міських укріплень) була Аріанська вежа початку XVII століття.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *