У селі Вільшаниця Тисменицького району був замок. Місто мало укріплення. У 1623 році Вільшаниця втратила міський статус.
Село вперше згадується у 1435 році. За іншими даними Вільшаниця вперше згадується у 1440 році у протоколах галицького суду.
Локаційний привілей (право на заснування міста на новому місці або території вже існуючого села) Вільшаниця отримала в 1518 році. Місто було обнесено ровом, валом та частоколом. Протягом майже 40 років власником містечка був шляхтич Отто з Ходеча.
У 1531 році місто було захоплено молдавським господарем.
У 1533 році був споруджений замок. У 1547 році було підтверджено міський статус населеного пункту, було надано право влаштовувати ярмарки двічі на рік. У 1550 році власником частини міста став Шпитко Йордан.
У 1595 році Вільшаницю поряд з Галичем, Долиною зобразив на карті Литви Герард Меркатор.
В кінці ХVI – на початку ХVII століття власниками міста були шляхтичі Дідинські (згадуються як власники Вільшаниці у 1592 і 1610 роках).
У 1622 році місто спалили татари. В 1623 році Вільшаниця втратила міський статус.