Пізньоскіфська культура в Криму, Нижньому Подунав’ї, на Нижньому Дніпрі

Велика Лепетиха, пізньоскіфське городище

Велика Лепетиха, пізньоскіфське городище

Пізньоскіфська культура – культура трьох груп пам’яток, які виникли на місці Великої Скіфії у II столітті до нашої ери – II столітті нашої ери. У культурі простежуються елементи скіфської, сарматської, фракійської, переважає грецька і римська античні культури. Згідно з писемними джерелами, це Малі Скіфії, які описуються страбоном.

Пізньоскіфська культура в Криму

Теза про існування в Криму «неапольської» (пізньоскіфської) культури висунута Н.Л.Ернстом у 1926 – 1927 роках, цей дослідник проводи охоронні розкопки на городищі Керменчик (Неаполь Скіфський, городище на території міста Симферополь).

Городище Неаполь Скіфський

Городище Неаполь Скіфський

Вважається що це культура, яка складалася на рубежі III – II століть до нашої ери і у якій найяскравіше виявлялися особливості пізньоскіфської культури. Виникнення такого явища як пізньоскіфська культура пов’язується з тим, що скіфи перестали бути кочівниками, почали вести осілий спосіб життя. Роботи останніх років (дослідження комплексу Актаського могильника) засвідчили, що закінчення кочового способу життя і проникнення скіфів до Криму почався на рубежі V – IV століть до нашої ери. Можливо, пізньскіфська кульутра у Криму та на Нижньому Дніпрі належали до різних державних утворень.

Зараз у Криму нараховується 80 поселень, 60 курганних поховань і 30 грунтових могильників. У 1831 році І.Бларамберг вперше ототожнив залишки городища Керменчик під Сімферополем з Неаполем (столиця скіфів у Криму). Т.М.Висотською виникнення цього міста датується IV століттями до нашої ери. Державне об’єднання пізніх скіфів в Криму виникає на основі скіфського, грецького, таврського пізньофракійського та сарматського етносів. Царі: Агар, Скілур, Палак, Фарзой, Інісмей.

Найвідоміші пам’ятки: городище Неаполь Скіфський, Усть-Альминська, Булганакське, Альма-Кермен. Столиця – Неаполь-Скіфський. У II столітті до нашої ери курганні могильники змінюються безкурганними: некрополь Неаполя, Чорноріченський, Завітне.

Поховальні споруди – земляні та кам’яні склепи, могили з підбоями, поховання в амфорах та дерев’яних колодах. Інгумація та кремація співіснують. Подекуди трапляються колективні поховання. Фіксується значна майнова нерівність.

Різноманітний речовий комплекс представлений посудом: горщики, чашки на ніжках, курильниці, світильники, мініатюрні посудини, антична кераміка, амфори, у ранніх шарах – чорнолаковий посуд, мегарські чаші; наприкінці I століття до нашої ери – початок I століття нашої ери збільшується кількість червонолакової кераміки: миски, келихи, тарілі, блюда; є сіроглиняний та світлоглиняний посуд.

Зброя: довгі мечі, залізні трилопасні вістря до стріл; обладунок, шоломи, панцері, бойові пояси, кінське спорядження, знаряддя праці. Провідні галузі: землеробство, ремесла, скотарство. Мистецтво розвивається під впливом античної культури.

Це державне об’єднання проіснувало до рубежу IV – V століть нашої ери і загинуло під ударами готів та сармато-алан.

Пізньскіфська культура в Нижньому Подунав’ї

Монета скіфського царя Айлія

Монета скіфського царя Айлія

Малу Скіфію у Подунав’ї згадує Страбон. Локалізація: правий берег Дунаю – прибережна зона Добруджі між грецькими містами Одессом і Істрією з виходом до моря у районі мису Каліакра. Частиною Великої Скіфії ці території були з IV століття до нашої ери (набіги на ці території вони могли робити раніше). У вигляді державного об’єднання Мала Скіфія існувала тут з II століття до нашої ери до початку I століття до нашої ери. Є три версії про етнічний склад – об’єднання гетів, об’єднання скіфів, поліетнічне об’єднання на чолі зі скіфським царем.

Царі: Танус, Каніт, Саріак, Харасп, Айлій. Монети карбувалися у майстернях міст Томи, Одесса, Діонісполь, Каллатія. Мала Скіфія у Подунав’ї як незалежна держава зникає після включення Західного Понту до антиримської коаліції під егідою держави Мітрідата Євпатора на початку I століття нашої ери. Ці території стають римською провінцією, скіфи жили на цій території до навали гуннів у IV столітті.

Пізньоскіфська культура на Нижньому Дніпрі

Група пам’яток, яка була виділена В.І.Гошкевичем. Ареал – береги Дніпра від порогів до гирла. Датується II століттям до нашої ери – II століттям нашої ери. До цієї групи пам’яток входять 14 городищ та три могильника (Золотобалківський, Миколаївський та Червономаяцький).

Гаврилівське городище

Гаврилівське городище

Городища інтерпретуються як система укріплень на східній межі ольвійських земель. Вони розташовані на мисах високого правого берега та на скельних виступах лівого берега Дніпра. Найбільш досліджені городища: Золотобалківське, Гаврилівське, Знам’янське, Аннівське та Великолепетиське. Вони складалися з акрополя та передмістя. Акрополі оточені земляними валами з кам’яними стінами на них і ровами біля підніжжя земляних валів. На акрополях – регулярна система планування, кам’яне житлове будівництво. У передмістях будували здебільшого глинобитні споруди з подвір’ями та господарськими спорудами.

Могильники безкурганні. Поховальні споруди – грунтові прямокутні або овальні ями, катакомби. Переважало трупоположення, зустрічаються колективні поховання.

Речовий комплекс представлений грецьким посудом з Ольвії, Боспору, та грецьких метрополій (грецьких держав Балканського Півострова, Іонії, та Малої Азії). Посуд був червонолаковий, червоноглиняний, сіроглиняний, світлоглиняний, амфори. Серед ліпного посуду переважають горщики, миски на ніжках, іноді – лощені посудини та глечики.

Металеві вироби нечисленні: ножі, інколи – зброя. Особливість речового комплексу – бронзові, залізні та срібні фібули: пізньолатенського типу зі стрімко вигнутою спинкою I століття до нашої ери; лучкові з підв’язано ніжкою I століття до нашої ери – II столшіття нашої ери; інодіз зустрічаються арбалетні фіубли.

Знайдені дзеркала. Прикраси – відеркоподібні підвіски, сережки з дротяною обкруткою, каблучки, браслет, намисто. Предмети мистецтва: мармурова голова Геракла з поселення Золота Балка, терракотові статуетки.

Провідні галузі господарства: землеробство, скотарство, ремесла. Нижньодніпровські скіфи межували з сарматами на сході, зарубинецькою культурою на півночі, фракійцями на заході. Пізньоскіфська культура на Нижньому Дніпрі припинила існування у II – III століттях нашої ери під тиском сарматських племен. Змінюється черняхівською культурою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *