У книзі Б.А.Звіздецького “Городища ІХ – ХІІІ століть на території літописних древлян” (2008) вказується, що городище – залишки літописного міста Гольсько, яке вперше було згадане у 1150 році. Фортеця розміщена на високому мисі лівого берега ріки Случ на північно-західній околиці села. З напільного боку є вал висотою до двох метрів, шириною до 12 метрів. Ще один вал йде перед ним, він розплився, має висоту 30 – 40 сантиметрів, ширину біля 6 етрів. На полі зафіксовано сліди ще одного валу. Він розораний, невеликі залишки збереглися на краях майданчика. Відстань між валами – 20 метрів, в північній частині вали наближаються один до одного, їх розділяв рів. Невеликі вали є з інших боків майданчика. Схили городища ескарповані на висоту 3 – 4 метри і перетворені у вузьку терасу шириною 8 метрів. Від цієї тераси схил знову есарповано на висоту 3 – 4 метри. З північного заходу та північного сходу по краю тераси зберігся вал та рів, які у напільному боці переходять у середній вал та рів.
Городище обстежене у 1975 році М.П.Кучерою, в 1988 році укріплення обстежив М.П.Кучета та Б.А.Звіздецький. На поверхні зібрано кераміку ІХ – Х та ХІІ – ХІІІ століть, стремено ХІІ – ХІІІ століть. Основний майданчик городища займає площу 1,5 гектари, нижній майданчик має 0,35 гектари, площа всього укріплення – 1,85 гектара. На підставі зовнішніх ознак М.П.Кучера відносить Гульське городище до пам’яток раннього заліза, яке у подальшому використовувалося слов’янами та в давньоруський період.
Довжина майданчика городища з північного заходу на південний схід – біля 150 метрів, максимальна шириа з південного заходу на північний схід – біля 110 метрів, довжина валу, який оточує майданчик – біля 450 метрів.
У селі є Гульська міна – комплекс укріплень, який споруджений у 30-х роках ХХ століття. Це система комунікацій, шахт, приміщень для солдат, ДОТи. У Гульській міні є два укріплених вузла – північний і південний. Городище знаходиться в районі північного вузла цих укріплень 30-х років ХХ століття.