Золотопотіцький замок в селищі Золотий потік

Реконструкція замку у Золотому Потоці

Реконструкція замку у Золотому Потоці

У селищі міського типу Золотий Потік Бучацького району Тернопільської області є золотопотіцький замок. З 1388 по 1570 роки село називалося Загайполе, згодом перейменоване на місто із сучасною назвою.

Рання історія

Перша згадка про село Загайполе – 1388 рік. У першій половині 16 століття Сигизмунд І подарував село Якубу Потоцькому, який у 1570 році поміняв статус на міський і перейменував на Золотий Потік.

Невдовзі, в 1601 році Золотий Потік отримав Магдебурзьке право. Син Якуба, Стефан Потоцький спорудив замок. Одночасно Стефан утримував замки в Чорткові і Бучачі. Фортецю спорудили на півдні містечка, на березі невеликої річки. Оскільки пагорб був невеликий, стіни споруджувалися досить потужними, оскільки на природні перешкоди сподіватися не доводилося. Навіть з боку ріки замок не є грізним.

Золотопотіцька фортеця

Вид на замок з боку ріки

Вид на замок з боку ріки

Фортеця була квадратною, спорудженою з піщаника. По кутах було чотири башти, над брамою ще одна. Стіни укріплені ровами і додатковими валами. Башти виступали за стіни приблизно на сім метрів, тож успішно захищали їх наче бастіони. Практично всі башти шириною біля 12 метрів і мали три поверхи. Стіни між баштами мали біля восьмидесяти метрів, товщина – півтори метри. До західної стіни прибудований палац довжиною майже 50 метрів.

У 1672 та 1675 роках замок захоплювали турки. Укріплення не зазнали значної руйнації і фортеця без змін проіснувала до кінця 18 століття, коли її почали пристосовувати до мирного життя, зокрема бійниці замінювалися вікнами. Фасади були декоровані ренесансною різьбою.

 

Занепад замку

У 1786 році Золотий Потік купив Гнат Скварчинський, згодом фортецю перекупив магнат Ольшевський, який мав відношення до Потоцьких. У 1840 році поблизу замку Ольшевський споруджує палац, для будівництва якого були використані елементи із замкового палацу. Однак магнат обанкротився і продав замок разом з Золотим Потоком Яну Стойовському, який продає замок раввіну Ізраїлю Фрідману.

У Фрідмана в 1875 році купив фортецю австрійський посол Володимир-Іполіт Гнівош, нащадки якого бережно ставилися до замку до 1939 року, використовуючи як заміську резиденцію.

Наші дні

В радянський час тут була в’язниця, згодом – училище, що дозволило пам’ятці уникнути знищення на будматеріали.

У 1989 році у замку проводилися археологічні дослідження. В 2008 році золотопотіцький замок увійшов до Національного заповідника “Замки Тернопілля”.

Зараз замок досить добре зберігся, стіни досягають другого ярусу башт. Одна башта розібрана ще в давнину, не збереглася, інші перебувають у задовільному стані.

Палац ще містить давні оздоби, однак мармурові сходи з красивою різьбою були вкрадені в 90-х роках ХХ століття. Все в руїнах, але у порівнянні з іншими замками, ці руїни наближаються до стану повної збереженості. Не зважаючи на досить хороший стан фортеці, дорога до неї погана з усіх сторін (особливо з боку Незвиська), тому туристів тут побачиш нечасто. Крім замку в Золотому Тоці є оборонний костел, який втратив багато архітектурних деталей в роки радянської влади, коли тут був склад, а згодом – кінотеатр.

Компанія Young Tour http://young-tour.by/tur-v-bukovel-na-novyj-god пропонує новорічні тури до Буковелю з проїздом автобуса з Києва та Мінська, проживанням у чотиризірковому готелі, екскурсіями.

загрузка...